Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 24, 2017

Мовні маневри. Незабаром українців судитимуть російською мовою

Автор:

|

Червень 21, 2012

|

Рубрика:

Мовні маневри. Незабаром українців судитимуть російською мовою

Парламентська більшість планує ухвалити прийнятий 5 червня Верховною Радою України (ВРУ) у першому читанні Закон «Про засади державної мовної політики» ще до завершення сесії.

«Загатили» поправками

Хоч цього тижня ВРУ не запланувала розгляду цього законопроекту, який, розширюючи сферу застосування російської мови, дозволяє іґнорувати українську, парламентська більшість хоче ухвалити його ще до завершення 6 липня поточної сесії законодавчого органу. Тобто до його літніх канікул.

Про це заявив 18 червня Вадим Колесниченко, співавтор законопроекту й депутат владної фракції Партії реґіонів (ПР). Затримку ж своєї мовної диверсії він пояснив так: «Якщо профільний комітет устигне до 21 червня все розглянути й підготувати, ми тільки «за», але гадаю, чисто технічно не встигнемо підійти до цього питання». Адже, станом на 18 червня, опозиція подала в Комітет із питань культури і духов­ності ВРУ, що на 80 % складається з її соратників і який очолює депутат фракції «Блок Юлії Тимо­шенко-«Батьківщина» Володимир Яворівський, аж 447 поправок до цього одіозного законопроекту!

Приміром, тільки депутат із фракції «Наша Україна» — «Народна самооборона» (НУНС) і лідер партії «За Україну!» В’ячеслав Кириленко подав 122 поправки. Позаяк, переконаний він, «якщо закон у цій редакції буде діяти хоча би день, це може призвести до катастрофічних наслідків»: «У перші ж дні дії нового закону «реґіонали» й «тушки» з місцевих рад одностайно визнають російську мову реґіональною, а по суті — державною у більшості областей. Аби скасувати ці рішення, знадобляться місяці, а то й роки затяжної боротьби. Щоби такого не сталося, ми повинні діяти».

Ірина Геращенко, колеґа п. Кириленка з НУНС, зареєструвала 90 поправок. А у своєму Facebook пояснила: «Професура криком кричить, що цей горе-закон неможливо привести до тями, його потрібно відхилити. Він містить норми, яких немає в законодавстві жодної країни світу».

Приймати всі ті поправ­ки Комітет із питань культури і духовності мав право, за реґламентом ВРУ, лише до вечора 19 червня. Тепер Олександр Єфремов, голова фракції ПР, запевняє, що законопроект про мови може бути ухвалений 4 чи 5 липня. Натомість заступник голови вищезгаданого комітету депутат Ярослав Кендзьор інформує: «Спочатку в нас була думка: навіщо брати цю гидоту в руки й допомагати «реґіоналам»? Але потім, аби показати всю її абсурдність, ми вирішили попрацювати над законопроектом. Правки вже збираються, їх буде дуже багато, думаю, навіть більше, ніж до Податкового кодексу. І якщо їх виявиться 3—5 тис., ми звернемося до Володимира Литвина з проханням дати додатковий час на підготовку закону до другого читання».

Розгляду не передбачено

Однак п. Колесниченко у відповідь погрожує: якщо комітет затягуватиме розгляд поправок до законопроекту, то в понеділок-вівторок це питання буде розглянуте в сесійній залі й, можливо, законопроект передадуть у інший комітет. Щоправда, голова ВРУ Володимир Литвин запевнив, що вслід за Комітетом із питань культури і духовності текст скандального законопроекту вивчатиме «з точки зору юридичної техніки» ще й Головне юридичне управління парламенту. І тільки після цього він може бути винесений на розгляд у сесійній залі.

Навіть попри те, що спікер ВРУ та підпорядкована йому фракція «Блок Литвина» зазвичай голосує в парламенті солідарно з «реґіоналами», він заявив: «В Україні й російська, й інші мови повинні мати можливості для розвитку, але не за рахунок державної. Якщо держава не має державної мови, вона не має власної політики. Власне, немає й держави. Тому що державна мова — це власний погляд на будь-яку проблему. Мова — не просто обмін інформацією, це утвердження цінностей. Мова — це носій цінностей. Фахівці стверджують: змінюється мова — змінюється й тип мислення, створюється нова система переконань, нова система цінностей. Усі мови в Україні повинні розвиватися. Виникає проблема, як зберегти цілісність держави».

Та оскільки спікеру ВРУ вже ніхто не вірить, бо, заявляючи одне, він уже стабільно робить зовсім інше, доля «мовного» закону залежить не від нього, а від представників влади й опозиції в парламенті. Позицію провладної частини депутатів оприлюднив Михайло Чечетов, перший заступник голови фракції ПР : «Після голосування в першому читанні рада нашої фракції визначила чітку позицію: закон має бути ухвалено до відпустки. І тому ми створили робочу групу, яка підготує законопроект до другого читання, незалежно від того, що робитиме чи не робитиме комітет».

Як бачимо, парламентська більшість не має наміру враховувати поправки опозиції. За інформацією газети «Комсомольська правда в Україні», у текст закону будуть вносити тільки технічні правки, а всі новації, не передбачені авторами проекту, «валитимуть».

Тим більше, що п. Колесниченко стверджує: «Істотних правок у документ схвалено не буде, тому що в ньому вже враховано зауваження Венеціанської комісії та низки інститутів, тож можливі лише суто технічні правки». При цьому він удає, що не чує протестів тієї комісії й інститутів, на які посилається. А вони тим часом закликають не поширювати Європейської хартії реґіональних мов, призначеної захищати зникаючі, на російську мову, якій в Україні ніщо не загрожує. Це визнав 19 червня Володимир Єльченко, посол України в Російській Федерації, заявивши: «Мені, як представникові країни, у якій мовне питання часто ставало об’єктом різних спекуляцій, є що сказати. У нашій державі російській мові належить значне місце у сфері спілкування, і, хочу особливо підкреслити, в Україні ніколи не було проблем із російською мовою або її використанням. У будь-якому куточку країни завжди була можливість вивчати й удосконалювати російську мову, читати російськомовні книги та періодичні видання, дивитися телебачення».

Та поки представник української влади в Москві запевняє, що в його країні немає мовних проблем, усередині неї перечать самі собі. Адже цього тижня депутати парламентської більшості запланували розгляд у ВРУ ще й двох законопроектів, які дозволять провадити в Україні судочинство російською мовою.

Опозиція — непереконлива

А що ж може опозиція протиставити цьому наступу на державну мову, окрім його відтермінування в Комітеті з питань культури і духовності? Бо ж 19 червня її лідер — ув’язнена екс-прем’єр-міністр і голова Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» Юлія Тимошенко — доручила своїм соратникам у ВРУ не допустити ухвалення «мовного» законопроекту в другому читанні.

Мабуть, варто згадати, що ще 11 червня Юрій Одарченко й Степан Курпіль, депутати з фракції «БЮТ-«Батьківщина», подали у Вищий адмінсуд України позов до парламенту, у якому просять визнати недійсними результати голосування за законопроект «Про засади державної мовної політики» й заборонити профільному комітету ВРУ готувати документ до розгляду в другому читанні. Бо, переконаний п. Курпіль, «під час прийняття законопроекту було порушено процедуру голосування, норми Конституції, законів» — «у сесійній залі ВРУ голосували ті депутати, які перебували на лікарняному, у відпустках».

Якщо ж не враховувати відсутніх, то за цей закон проголосували би тільки 172 народних депутати. Однак уже 20 червня Степан Курпіль поскаржився: «Ми розуміємо, що суди в Україні є під ковпаком Адміністрації президента, саме тому Вищий адмінсуд усіляко затягує розгляд нашого позову». Отже, зупинити наступ «мовного» законопроекту опозиція може тільки в сесійній залі ВРУ. Пан Курпіль запевняє із цього приводу: «Якщо потрібно буде захищати українську мову фізично, то ми це зробимо».

Своєю чергою, Андрій Кожем’якін, лідер фракції «БЮТ-«Батьківщина», пообіцяв: «Будемо робити все, як ми й казали, щоби цей закон не був ухвалений у парламенті. Зробимо все, але про це ми не говоритимемо публічно, аби потім уникнути будь-яких звинувачень. Знаємо в обличчя 234 так званих народних обранців, які здали українську мову та проголосували, щоби вона не була головною в Україні».

Водночас, заступник голови ВО «Батьківщина» Олександр Турчинов не демонструє такої впевненості. Він хоч і запевняє, що «опозиція буде активнішою, аби не допустити прийняття цього законопроекту», а все ж обмовився: «Блокуванням і бійками в сесійній залі парламенту можна лише відтермінувати час ухвалення «мовного» закону. Аби докорінно вирішити проблему, необхідно змінити склад ВРУ, зокрема більшості, а це можливо лише шляхом виборів. Іншого способу зупинити цю антиукраїнську навалу не існує».

Такий же занепадницький настрій засвідчив ще один із лідерів опозиції — Арсеній Яценюк, депутат від НУНС і голова партії «Фронт змін»: «Ми можемо відтягнути це на день, на два, на три, на п’ять. Але якщо вони скупили 230 чи 240 голосів і мають реальну більшість, то нам треба думати, що ми будемо робити, якщо станеться найгірше. Нам потрібно 226 голосів для того, щоби відновити справедливість. Які би вони закони не приймали, ми їх, по-перше, скасуємо, а по-друге, змінимо Конституційний Суд, і буде передача всіх функцій конституційної юрисдикції до Верховного суду».

Війна вигідна… для всіх?

Тим часом такі заяви слугують політологам підставою для висновку, що скандального закону про мови потребує не лише влада, яка сподівається повернути собі прихильність російськомовних виборців, розчарованих її соціально-економічними провалами, а й… опозиція.

Приміром, Андрій Золотарьов, голова центру «Третій сектор», просто впевнений, що в радикалізації виборчої кампанії мовним питанням вигоду для себе вбачає не тільки чинний режим. Однак, на його переконання, це «принесе партії влади більше шкоди, аніж позитивних результатів», позаяк вона «втратить підтримку центру, півночі й заходу України». Бо, як слушно зауважує Віталій Бала, директор Аґенції моделювання ситуацій, оскільки законопроект «реґіоналів» фактично є законом проти поширення української мови, «виборча кампанія крутитиметься навколо «добра і зла».

Наголосивши, що «в мовному питанні можливі тепер і релігійні протистояння, адже Київський патріархат послуговується українською мовою, а Московський — російською», п. Бала резюмує: «Коли ці два моменти накладуться один на одного, то залишиться тільки землю ділити, для того щоби почалася громадянська війна». Однак «реґіонал» Чечетов, мабуть, думає, що опозиція якраз і прагне війни. Бо впевнений: «Вона вкотре нам підіграє, а потім буде розповідати, що чогось не розчула, кудись не встигла, хтось їй сиґналу не подав».

 Ігор Голод

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...