Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Apr. 20, 2018

Китайці йдуть! Чи перетвориться «місто хіміків» Калуш на прикарпатський чайна-тавн

Автор:

|

Жовтень 26, 2011

|

Рубрика:

Китайці йдуть! Чи перетвориться «місто хіміків»  Калуш на прикарпатський чайна-тавн

Ще сто років тому одна станіславівська провидиця передрікала такий геополітичний розклад після Першої світової війни: до Збруча будуть Хіни, а за Збручем — Габсбурґ. Але, як видається, ці пророцтва не справджуються. Найбільш східним форпостом Піднебесної імперії в Європі вже невдовзі може стати місто Калуш Івано-Франківської області України, у якому готуються відновлювати калійне виробництво за участю китайських спеціалістів. Поява навіть невеличкої, кількатисячної бригади робітників із Китаю здатна викликати справжній культурний шок у калушан.

Візит товариша Ху

Як відомо, цьогоріч в Україні перебував із державним візитом Ху Цзіньтао, керівник Китайської Народної Республіки (КНР). Його приїзд тоді назвали знаковим для української держави, хоча, здається, її громадяни ще не до кінця усвідомили, що насправді означали ці відвідини.

Головним підсумком перемовин китайського й українського лідерів, як зазначила прес-служба Віктора Януковича, стало підписання декларації про встановлення та розвиток взаємин стратеґічного партнерства між Україною та КНР. Окрім того, у присутності глав держав було підписано Міжурядову угоду про надання уряду України безоплатної допомоги розміром 12,3 млн USD, а також було укладено низку економічних договорів на загальну суму майже 3,5 млрд USD.

У декларації про стратеґічне партнерство, зокрема, ішлося про взаємну підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності, повагу до «шляху розвитку, обра­ного кожною з держав», взаємне незастосування сили або погрози силою, економічного чи іншого тиску, а також «активізації міждержавного політичного діалогу на найвищому, високому й інших рівнях». Треба сподіватися, що задекларована взаємна підтримка державного суверенітету та територіальної цілісності не передбачатиме участі українських військовиків, скажімо, у придушенні руху тибетських сепаратистів або, не дай Боже, присутності китайського десанту в якомусь із неспокійних українських реґіонів. Тішить, однак, що китайська сторона зобов’язалася не застосовувати та не загрожувати застосуванням ядерної зброї проти України.

Приємно здивував щедрий подарунок товариша Ху — понад 12 млн USD для українського уряду. Щоправда, цільове використання цих коштів так і не оприлюднили, а деякі експерти навіть уважають, що Китай просто прощає якісь українські борги. «Україна може мати непогашені борги перед КНР, тому ці гроші — взаємозалік зі заборгованості», — припустив із цього приводу Володимир Корнілов, директор української філії Інституту країн Співдружності Незалежних Держав. «Я не думаю, що мова йде про безоплатну допомогу. Оцінюючи практику укладання подібних угод, КНР завжди виділяє гроші, які будуть витрачені на спільне освоєння їхніх технологій, робочої сили тощо», — зауважив Дмитро Видрін, політолог і радник президента України.

Чого вони хочуть?

Із переліку та змісту підписаних українсько-китайських економічних угод можна зрозуміти, які саме напрямки співпраці цікавлять на українській території найбільшу за населенням країну планети. Отже, китайці, зокрема, домовилися про фінансування проекту «Українська виробнича база тваринництва», будівництво теплової електростанції в Криму, модернізацію та переобладнання однієї з шахт на Донбасі й реконструкцію заводу калійних добрив у Калуші.

Старший економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Ільдар Ґазізуллін щодо цього зауважив, що КНР насамперед зацікавлена в агропромисловому комплексі української держави, оскільки населення країни зростає, отож збільшується попит на харчі. Окрім того, експерт відзначив китайський інтерес в енерґетичній сфері. «Зацікавленість Китаю у розширенні імпорту енерґетичної сировини є цілком очевидна, водночас, важко стверджувати, що Україна має можливості для її експорту, тож радше йтиметься про впровадження китайських технологій видобутку та переробки цієї сировини», — припустив він.

«Китай зацікавлений купити у нас озброєння або ліцензії на його виробництво, — уважає Олександр Жолудь, економічний експерт Центру перспективних досліджень. — Україна входить до десятки країн із розвиненим літакобудуванням. Напрацювання часів СРСР — ще досить сучасні. Тому КНР має намір запустити спільне виробництво й разом одержувати прибуток, продаючи літаки на внутрішньому та світовому ринках».

У відновленні виробництва калійних добрив у прикарпатському місті Калуші, у яке китайці готові вкласти півтора зі загальних 3,5 млрд USD інвестицій, непросто одразу простежити інте­рес китайської сторони. Китайці в цьому випадку виглядають абсолютними благодійниками: пропонують вирішити проблему карстових провалів у Калуші за допомогою золи з Бурштинської теплоелектростанції, а також переробити ропу, якою заповнені кар’єри на території міста хіміків, тобто налагодити виробництво й розв’язати екологічні негаразди Прикарпаття. Очевидно, китайцям розходиться на впровадженні на цьому виробництві власних технологій та, можливо, використанні власної робочої сили.

«Китай часто дає гроші на будівництво в обмін на свої матеріали й робочу силу, — зауважив із приводу українсько-китайських контрактів політолог Олексій Гарань. — Тому ці інвестиції не завжди створюють нові робочі місця, частіше китайці за свої гроші забезпечують роботою власні підприємства й власних людей».

Достовірної інформації про всі деталі комерційного проекту щодо реконструкції заводу калійних добрив — калуської «Оріани» наразі немає. Відомо, що від китайської сторони документ підписала компанія Wuhuan Engineering Co. Ltd, від української — підприємство з іноземними інвестиціями «Китпред» і Івано-Франківська обласна державна адміністрація. «Китпред» працює на українському ринку з 2000 року, донедавна займалося продажем китайських автомобілів і запчастин до них. Wuhuan Engineering входить до топ-50 інженерно-технологічних компаній КНР і має чималий досвід у будівництві різноманітних промислових об’єктів. Імовірно, фахівці саме цієї компанії стануть першим трудовим десантом на калуській землі.

До речі, експерти відзначають, що суттєвим полегшенням для трудової міґрації китайців в Україну буде безвізовий режим, який віднедавна діє між двома державами.

Що чекає на українців?

Азійські гості з Піднебесної на вулицях прикарпатських міст невдовзі можуть стати значно меншою екзотикою, ніж арабські чи африканські студенти, до яких уже якось майже звиклося. Як свідчить досвід інших країн, там, де з’являється кілька підприємливих китайців, одразу виникає маленький Китай — чайна-тавн. Китайців загалом вирізняє велике почуття солідарності та колективізму, а також відчуття прив’язаності до своєї батьківщини. У них навіть на законодавчому рівні закріплене поняття «хуацяо» — еміґранта, який утрачає китайське громадянство, але зберігає родинні стосунки з китайським народом. До речі, кажуть, що несподіване економічне піднесення, яке вивело КНР у лідери світової економіки, було зумовлене саме закордонними інвестиціями «хуацяо», особливо з країн Південно-Східної Азії.

Попри замкнутість усередині своїх спільнот китайці за кордоном ненав’язливо, через продаж сувенірів, пропаґують свою культуру та водночас поблажливо ставляться до звичаїв інших народів. Якось у присутності автора цих рядків у кабінеті китаєзнавства Прикарпатського університету греко-католицький священик окропив викладача китайської мови професора Чжана Ханьжу йорданською водою. Обдарувавши нас паперовими іконками, душпастир наголосив на тому, що Бог для всіх — один. Китайський професор на це по-східному зичливо всміхався, підтакував і кивав головою.

До речі, здебільшого китайці, як заведено в комуністичній державі, — усуціль атеїсти. Химерні поганські церемонії, які відбуваються, скажімо, під час урочистого закладення першого каменя на якомусь знач­ному будівництві чи перед якимось партійним з’їздом, із використанням стародавньої китайської символіки — драконів, феєрверків — сприймаються на рівні фольклору, народного мистецтва на кшталт української «шароварщини», виплеканої в Радянському Союзі.

Однак поза межами своєї країни китайці не надто афішують свої традиції. Усередині власної країни та поза її кордонами вони поводяться зовсім інакше. Показовим у цьому плані є офіційний сайт компанії Wuhuan Engineering. Його англомовний варіант є витриманим у діловому американському стилі та містить більше промоційної інформації про підприємство. Зате китайський, розрахований на власного споживача, уже рясніє державною символікою, повідомленнями про партійні збори, звітами перед державою й іншою пропаґандою.

Коли я спілкувався з професором Чжаном і його дружиною, то азійські гості зауважили, що вже звикли жити в Україні. Їм тут подобається. Кажуть, що в нас дуже чисте повітря, красиві гори. «У КНР є пейзажі, подібні до карпатських, — розповідала пані Ху Цзюань, — насамперед, у південно-західному реґіоні. Але відмінність у тому, що в КНР населення — багато, під час свят чи відпустки повсюди хмари народу, скрізь — люди, люди… А тут — тихо, затишно». А чи надовго?

 Богдан Скаврон

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...