Новини для українців всього свту

Wednesday, Jul. 17, 2019

Згадайте Миколу Лемика

Автор:

|

Грудень 13, 2012

|

Рубрика:

Згадайте Миколу Лемика

Україна відзначила День пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр., який визнали Ґеноцидом українського народу й засудили Європарламент і 24 країни світу. Росія до їх числа не входить. Але цього року пам’ять жертв Голодомору вперше вшанували навіть у Москві. Хоч столична влада й відмовила партії «Нова сила» в проведенні такої акції, близько 50 активістів увечері 24 листопада прийшло зі запаленими свічками на Луб’янську площу й поклало квіти до Соловецького каменя. Так вони пом’янули всіх жертв Голодомору в колишньому СРСР. Це було здійснено в межах громадської кампанії «Пам’яті жертв більшовицької диктатури». Тож чи не вперше у білокам’яній організатором масового винищення мільйонів людей голодом названо комуністичну імперію й сталінізм.

Поцікавитися подіями в Російській Федерації (РФ) мене спонукав пікет і мітинґ під назвою «Москва, покайся!», який провели 23 листопада біля приміщення консульства РФ одеські «свободівці». Я не писав би про цю подію, якби вона не вразила мене своєю докорінною відмінністю від інших численних акцій, що відбулися з нагоди Дня пам’яті жертв Голодомору. Це був гнівний і мужній виклик нинішній Росії, що вважає себе спадкоємицею комуністичної імперії, виклик Москві, кремлівському керівництву, Володимирові Путіну. Учасники мітинґу передали представникові консульства не банальне звернення у формі чолобитної, а офіційний лист із переліком конкретних і добре аргументованих вимог. Так із північним сусідою України, який чомусь вважає себе «старшим братом», ще ніхто не розмовляв за всі роки незалежності України.
І численні плакати й лозунги в руках маніфестантів, і їхні промови, та й сам текст листа засвідчили, що «свободівці» вперше відчули себе представниками парламентської сили, яка має право говорити від імені народу. А надихають їх не лише образи наших національних героїв Романа Шухевича та Степана Бандери, а й їхнього юного сподвижника Миколи Лемика. На одному з плакатів учасники акції написали: «Московські дипломати, пам’ятайте про Миколу Лемика, не заперечуйте Голодомор!»
Цей 18-річний студент Львівського університету в жовтні 1933 року добровільно зголосився на знак протесту проти організованого совєтською владою Голодомору в Україні вчинити атентат на чиновника Москви — радянського консула у Львові, який тоді перебував під владою Польщі. Він мав не лише виконати присуд і оборонити себе від охоронців у консульстві, а й здатися в руки польській поліції. А найголовніше — гідно триматися під час судового процесу, який мав висвітлюватися світовими засобами масової інформації. Своє завдання юнак виконав блискуче.
21 жовтня Микола Лемик зі словами: «Це тобі від ОУН — за муки й смерть наших братів і сестер, за голод в Україні, за всі знущання» – одним пострілом у голову вбиває Олексія Майлова. Лише згодом виявиться, що це був працівник ГПУ, відряджений до Львова з Москви за особистим розпорядженням Сталіна, і політична фігура значніша, ніж консул. На суді, де було понад 30 журналістів із багатьох країн, Лемик заявив, що вчинений ним атентат у радянському консульстві — це протест проти штучного Голодомору у Великій Україні, що він свідомо пішов на такий учинок, бо на той час не було іншого способу боротися за правду, донести її до світу. Суд над українським патріотом, якого було покарано довічним ув’язненням, вилився в публічне засудження совєтської влади й сталінізму.
Тепер — інший час, і подібні методи боротьби кваліфікуються як терористичні акти. Але зверніть увагу на слова юного оунівця, продиктовані твердою позицією справжнього українського патріота. Я навів їх тут для того, щоби підкреслити співзвучність їхньої тональності з текстом листа «свободівців», адресованого Росії: «Москва, покайся! Всеукраїнське об’єднання «Свобода» вимагає публічного вибачення Москви за ґеноцид українців, здійснений СРСР. Навіть за приблизними оцінками експертів, кількість жертв цього безпрецедентного планомірного винищення цілого народу є настільки великою, що затьмарює Голокост.
Неодноразові брутальні висловлювання московського керівництва щодо Голодомору свідчать про те, що чинна кремлівська влада є ідейним послідовником московсько-большевицьких злочинців і їхніх холуїв в Україні. Публічне визнання провини перед українським народом із боку керівництва РФ, перш за все її президента, продемонструє відмову РФ від імперської політики, викличе позитивну реакцію не лише в Україні, а й у цілому світі. Покаяння — головна передумова розвитку добросусідських українсько-російських взаємин.
Позиція «Свободи» полягає в тому, що Голодомор має бути визнано геноцидом української нації, має відбутися судовий процес над комунізмом, а комуністична ідеологія — заборонена, принаймні в Україні. На перешкоді засудження злочинів комунізму стоїть РФ, яка є спадкоємницею СРСР і зараз відроджує культ Сталіна.
Зневажаючи мільйони українців, замордованих голодом за наказом Кремля, московські дипломати мають пам’ятати про Миколу Лемика. Вони повинні усвідомити: національна влада в особі українських націоналістів не буде їздити до Кремля на поклони, а змусить його спілкуватися на рівних. Тому нехай готуються до того, що за всі дії їхніх кремлівських «хазяїв» відповідатимуть і вони».
Павло Кириленко, лідер обласної організації ВО «Свобода», недавно обраний до парламенту, й інші промовці гнівно засудили замовчування Москвою факту Голодомору, що є рівноцінне виправданню злодіянь більшовицького режиму. Із принципових позицій Миколи Лемика вони затаврували неоколоніальну політику Кремля щодо незалежної України, прагнення розчленувати її та втягти у свій імперський Євразійський Союз чи «Русскій мір». Водночас, вони висловили свою солідарність із російськими націоналістами й опозиційними силами РФ, які рішуче підіймають свій голос протесту проти правлячого диктаторського режиму. Тепер до їх числа слід зарахувати й членів новоствореної партії «Нова сила», які першими в Росії відзначили День Голодомору. Учасники акції «Москва, покайся!» зажадали публічного каяття не від росіян, не від москвичів, а від п. Путіна та його пособників у відродженні комуністичної ідеології, місце якої – на смітнику історії.

Сергій Горицвіт

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...