Новини для українців всього свту

Friday, Sep. 25, 2020

Затишшя перед бурею

Автор:

|

Квітень 02, 2015

|

Рубрика:

Затишшя перед бурею

Воїн АТО

Наступ російських сил у східній Україні ймовірний після Великодня, але до 9 травня. Так вважає Веслі Кларк, колишній командувач сил НАТО в Європі. «Схоже, що відновлення ширшого конфлікту — неминуче, і я сподіваюся, що США вживуть усіх необхідних заходів, щоби цьому запобігти», — зазначив він 31 березня у своєму виступі на засіданні Atlantic Council. На думку генерала, «мінські домовленості» працюють слабко, позаяк важке озброєння хоч і було відведене, але приховане поблизу кордону, а Російська Федерація (РФ) досі надає допомогу сепаратистам.

«Можливо, якщо союзники вирішать бойкотувати врочистості, які мають для президента Путіна вирішальне значення, він почекає», — припустив екс-командувач. Він, тимине менш, вважає, що потрібно вже зараз відправити Україні зброю, щоби вона була готова до моменту наступу.
Загалом, війну в Україні генерал порівняв із війною на Балканах 1990-х. «Можна також згадати захоплення Польщі 1939 року за пактом Молотова-Ріббентропа. Дії Росії в Криму та на Донбасі нагадують дії Радянського Союзу, коли він зайняв східну Польщу», — каже Веслі Кларк.

Одностороннє «перемир’я»
Того ж дня Дмитро Тимчук, депутат українського парламенту й координатор групи військових фахівців «Інформаційний спротив», повідомив, що в зоні бойових дій на Донбасі російські війська та незаконні збройні формування їхніх маріонеток продовжують обстріли позицій українських військ з озброєння, яке, за «мінськими домовленостями», мало бути відведене від лінії зіткнення.Так, дві батальйонні тактичні групи російських окупантів і їхні колаборанти — близько 1100-1200 бойовиків і 28 танків і 42 бронемашини — намагаються витіснити українських вояків у районі стратегічної Бахмутської траси. А під Маріуполем українські військові фахівці зауважили проведення заміни пошарпаних у боях російсько-терористичних військ на свіжі сили.
А напередодні Андрій Парубій, перший віце-спікер українського парламенту заявив у ефірі київського телеканалу ICTV: «Кілька останніх тижнів іде радикальне збільшення кількості російських військ на кордоні з Україною. Іде збільшення та систематизація окупаційних військ на окупованій території, частині Донецька та Луганська. Майже 55 тис. — на кордоні, до 40 тис. збройних сил — на окупованих територіях. За багатьма даними, і це вже не є таємницею, на найближчі тижні зберігається високий ризик широкомасштабної військової операції. Вона має блискуче, як вважає Путін, пройти до 9 травня й продемонструвати міць російської армії».
Своєю чергою, моніторингова місія Організації з безпеки та співробітництва в Європі на Донбасі повідомила 31 березня, що російські маріонетки відмовилися звітувати щодо відведення важкого озброєння від лінії протистояння. Тим часом як українська сторона не лише не порушує «мінських домовленостей» про відведення важких озброєнь від лінії протистояння, а й зводить фортифікаційні споруди далеко в глибині розташування своїх військ.

Змогли локалізувати
Ігор Райнін, голова Харківської обласної державної адміністрації, 31 березня розповів у ефірі київського телевізійного «5 каналу»: «Ми зараз за дорученням Президента України займаємося будівництвом лінії фронту на території Луганської, Дніпропетровської та Донецької областей, там, де є лінія зіткнення, і повинні бути побудовані споруди. І для Харківської області це — 31 вогневе спорудження на території Луганської області, на що Кабмін виділив фінансування».
Цілком зрозуміло, що якби Україна володіла силами, достатніми, аби прогнати російських окупантів і їхніх маріонеток із Донбасу, то не фортифікаційні споруди зводила би далеко в глибині розташувань своїх військ і не відводила б важке озброєння від лінії протистояння, а навпаки — зосереджувала б нове, необхідне для наступу.
Ще 23 березня Петро Порошенко зауважив під час зустрічі з командирами бригад і батальйонів Збройних Сил України у Національному університеті оборони: «Ми маємо справу з найсильнішою, найбільш озброєною армією на континенті, яка ніколи та ні в чому не мала дефіциту».
Відтак, він віддав належне українським військовим за те, що «змогли в запеклій боротьбі локалізувати кордонами окремих районів Донбасу військовий конфлікт, який ворог планував розгорнути по всій території України». Втім, у прес-службі міністерства оборони України повсякчас повідомляють про те, як наполегливо готуються на полігонах призвані підчас четвертої хвилі мобілізації вояки, аби замінити втомлених у зоні бойових дій на Донбасі. Тож не виключено, що українська сторона намагається виграти для цього час завдяки хоч і відносному, та все ж перемир’ю.

Примус до капітуляції
Тим часом, того ж 31 березня Дарка Оліфер, прес-секретар колишнього президента України Леоніда Кучми, анонсувала, що 1 квітня буде відновлено перемовини між сторонами неоголошеної війни на Донбасі — відбудеться «відеоконференція між учасниками тристоронньої контактної групи з врегулювання ситуації на сході України та представниками маріонеткових «народних республік».
«Під час зустрічі планується обговорити проблеми деескалації ситуації на сході України, а також питання обміну заручниками та незаконно утримуваними особами», — конкретизувала вона.
Отож іще однією причиною дотримання офіційним Києвом «мінських домовленостей» є сподівання на визволення з полону близько 400 українських бійців, котрих російські окупанти підступно захопили в полон під час Антитерористичної операції на Донбасі, зненацька вдаривши їм у спину з-за лінії кордону.
Утім, ці сподівання наразі не дуже виправдовуються. Бо окупанти Донбасу та їхні місцеві маріонетки відмовляються провести обмін військовополоненими, оскільки прагнуть використати українців як заручників, щоби виторгувати те, заради чого Росія й розпочала неоголошену війну на Донбасі. Їй же йдеться подрібнення України на автономії, одну з яких — Кримську — РФ уже захопила торік. Заради цього у маріонеткових Донецькій і Луганських «народних республіках» (ДНР і ЛНР, відповідно) уже навіть створюють комісію з реформування… Конституції України.
Про це було сказано в оприлюдненій 30 березня спільній заяві представників ДНР і ЛНР у контактній групі Дениса Пушиліна та Владислава Дейнего: «Згідно з п. 11 комплексу заходів із виконання «мінських угод» від 12 лютого 2015 року, в Україні має бути проведена конституційна реформа, що передбачає ключовим елементом децентралізацію України. Цим же пунктом передбачається прийняття законодавства про особливий статус республік, що діє на постійній основі. У зв’язку із цим в республіках створюється міжвідомча комісія, завданням якої буде реалізація пункту комплексу заходів, в частині реформування Конституції України, а також подальша синхронізація конституційного законодавства народних республік».
Пушилін і Дейнего також запропонували Володимирові Гройсману, голові Верховної Ради України (ВРУ), створити спільну з їхніми представниками робочу групу. А 28 березня п. Пушилін ще й зажадав, аби Верховна Рада (ВРУ) скасувала закон про визнання окремих територій Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими.

«Сильно хочеться помилитися»
Тобто, представники ДНР і ЛНР за наказом, звісно, Москви вже прагнуть не незалежності цих «республік», а їх повернення до складу федералізованої України — у ролі ракових пухлин сепаратизму, які, за задумом Путіна, метастазами перекинуться на інші терени країни. Відтак саме тому, що українське керівництво немає наміру дробити країну, аби ворогу легше було її «ковтати», російсько-терористичні війська продовжують свій шантаж — не припиняють обстріли на Донбасі та скупчуються на кордоні, таки справді погрожуючи підтвердити прогноз віце-спікера Парубія щодо нового наступу.
Цей прогноз, до слова, повторив голова сенатського комітету з питань Збройних сил США Джон Мак-Кейн, виступаючи 28 березня у вашингтонському Центрі стратегічних і міжнародних досліджень. Зокрема, він сказав: «Як ніколи в житті мені так сильно хочеться помилитися. Але Ліндсі Ґрем і я передбачили все, що зараз робить Путін. Припускаю, що після перерви він спробує взяти Маріуполь, щоб отримати наземний доступ до Криму, постачання якого зараз іде морем і повітрям. Це — дуже дорого, і саме тому я гадаю, що Маріуполь — наступний».
А 30 березня Мартін Ліндегаард, міністр закордонних справ Данії, пояснив у інтерв’ю німецькому виданню Die Welt: «Одна з причин дій Путіна полягає в тому, що він розуміє те, що європейська суспільна модель зрештою веде до демократії, благополуччя та зниження корупції. Якщо Україні вдасться перейняти цю європейську модель, життя її громадян покращиться. І в підсумку наступними, хто захоче збудувати європейську модель суспільства, можуть стати росіяни. Але Путін цього не хоче, він боїться цієї моделі, оскільки вона обмежить його владу».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply