Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, May. 23, 2017

Які наслідки вердикту Гааги

Автор:

|

Квітень 27, 2017

|

Рубрика:

Які наслідки вердикту Гааги

Долю позовів України проти Російської Федерації (РФ) розглянув Міжнародний суд Організації Об’єднаних Націй (ООН) у Гаазі (Нідерланди). Чи настав час виконувати його рішення?

«Підпадають під дію»
«Забезпечувальне рішення» гаазький суд ухвалив лише щодо позову про порушення прав українців і татарів у Криму — РФ має ще до прийняття ним остаточного рішення «вжити заходів для припинення та недопущення подальших порушень Конвенції про ліквідацію усіх форм расової дискримінації», «утриматися від збереження чи накладання нових обмежень на можливості кримськотатарської спільноти зберігати свої представницькі інституції, включаючи Меджліс кримськотатарського народу» (тобто — поновити його) й «забезпечити освіту українською мовою». Стосовно ж позову щодо фінансування Росією тероризму на Донбасі, то суд, як зазначено в його ухвалі, «підтримав позицію України, що події, які представила вона, підпадають під дію Конвенції», «підтримав позицію України щодо дотримання досудової процедури» й «формально визнав prima facie (попередню) юрисдикцію щодо цієї Конвенції».
Але, водночас, «визнав недостатніми докази «правдоподібності для застосування (plausibility) прав», які дозволили б розпочати розгляд цього позову. Тому «не вважає доцільним застосування тимчасових заходів також щодо дій РФ на сході України».
Крім цього, суд нагадав сторонам, що «Рада Безпеки (РБ) у своїй резолюції 2202 (2015), схвалила «Пакетні заходи щодо виконання Мінських домовленостей», ухвалених та підписаних в Мінську 12 лютого 2015 року представниками Організації з безпеки та співпраці в Європі (ОБСЄ), України та РФ, а також представниками окремих районів Донецької та Луганської області, та схвалених президентом РФ, президентом України, президентом Франції та канцлером Німеччини». Відтак, суд, за його словами, «очікує, що обидві сторони шляхом індивідуальних і спільних зусиль будуть працювати для повного виконання «Пакету заходів» для того, щоб досягнути мирного вирішення конфлікту у східних реґіонах України».
Юрист-міжнародник Володимир Василенко, котрий входив до колегії суддів Міжнародного трибуналу щодо Югославії, сприйняв ухвалене в Гаазі так: «Треба було конкретно вказати, які терористичні організації там існують, а також держава мала зібрати неспростовні докази, яку саме допомогу з боку РФ ці терористичні організації отримували. Але цього, вочевидь, не було зроблено».
А Володимир Огризко, колишній міністр закордонних справ України, вважає: «Або маємо справу з недостатньо аргументованою базою з нашого боку, або має місце певне небажання суду втягуватися в конфлікт. Якщо йдеться про перший варіант, то ще є можливість виправити ситуацію та надати додаткову інформацію, яка дозволить суду прийняти адекватне рішення».

«На правильному шляху»
Тим часом Петро Порошенко запевнив, що «рішення в Гаазі є багатообіцяючим», оскільки «визнано юрисдикцію Міжнародного суду в Гаазі». «Ми на правильному шляху і сподіваємося на успішний розгляд», — запевнив він.
Із главою держави погодився Павло Петренко, міністр юстиції України, котрий наполягає: «Основне, що було озвучено судом, це те, що суд визнав свою юрисдикцію. Це означає, що Україна має шанс отримати остаточне рішення за двома позовами. А після рішення Міжнародного суду порушення прав людини з боку РФ визнають і міжнародні судові структури. Такі рішення дуже важливі, тому що керівники, які давали вказівки розпочати аґресію проти України, не просто підуть зі своїх посад, відтепер їм доведеться відповісти за свої дії згідно із міжнародним законодавством, без терміну давності».
«Росія або виконає проміжне рішення Міжнародного суду ООН, або ми будемо ставити питання про застосування примусових механізмів аж до винесення цього питання на засідання Генеральної асамблеї ООН. Невиконання рішення Міжнародного суду ООН може в майбутньому лягти в основу позову до РФ у Міжнародний кримінальний трибунал», — попередив п. Петренко.
Павло Клімкін, міністр закордонних справ України, також стверджує, що рішення суду в Гаазі «вдарило по позиції Росії на світовій арені та похитнуло довіру до неї як постійного члена РБ ООН». Він також запевнив, що «Україна ще старанніше збиратиме докази, необхідні для винесення Міжнародним судом ООН рішення щодо РФ по Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму».
А Олена Зеркаль, заступник п. Клімкіна, запевнила: «Суд «визнав логіку України у підходах до застосування Конвенції щодо протидії фінансуванню тероризму. В Києві вже знають свої слабкі місця й де треба більше працювати по збору доказів і намірів Росії». «Суд повернувся до питання подій на Сході з власної ініціативи. У пункті 104 рішення суд визначив, що очікує від сторін роботи над повним виконанням Мінського пакету заходів (підкреслюємо, що навіть у цьому питанні суд використав логіку України щодо сумісності судового процесу та Мінського процесу)», — зауважила дипломат.
З українськими урядовцями погодився й Олів’є Ріббелінк, аналітик Інституту Ассера, гаазького центру міжнародного права, котрий наголосив: «Суд визнав, що має юрисдикцію розглядати позов України — це «потужний бал» для Києва. Росія не змогла переконати суд у тому, що спору немає, що позов України не відповідає критеріям: суд погодився з тим, що критерії дотримані. Тож частково Київ виграв, адже суд сказав, що наявні підстави для занепокоєнь. Але це не означає, що при розгляді по суті в остаточному рішенні суд не підтримає позов щодо фінансування тероризму. Це дуже важливо, адже справа визнана адекватною й надалі оцінюватиметься за заслугами».
«Тепер, — вважає експерт, — слід запастися терпінням: наступні кроки, а саме рік-два має піти на аналіз українського письмового звернення. Стільки ж часу має піти на аналогічну процедуру з російського боку. А вже потім буде визначений наступний процедурний календар, аж до винесення остаточного вироку».

«Папірець»
Георгій Логвинський, заступник голови комітету Верховної Ради з питань прав людини, нацменшин і міжнаціональних відносин, дійшов такого ж висновку. «Те, що позови визнані такими, що підпадають під юрисдикцію Міжнародного суду ООН, — вже перемога. По-перше, РФ визнана стороною конфлікту на Донбасі. По-друге, суд прийняв рішення про введення тимчасових, додаткових заходів», — вважає він.
А на запитання «Що буде, якщо ці заходи не будуть виконуватися?» відповів: «Це вплине на рішення суду по суті. Росії не вдасться приховати невиконання заходів щодо Криму — у нас «довгі руки», ми все бачимо і фіксуємо. Тому в разі ігнорування Москвою цих тимчасових заходів ми можемо апелювати до суду. Це дає великі плюси, в т. ч. і для введення нових санкцій стосовно РФ».
Утім, Дмитро Гомон, оглядач телеканалу Espreso.tv, зауважив, що думки українців із приводу цих ухвал поділилися «приблизно на два табори»: «Одні звинувачують вітчизняне Міністерство закордонних справ в тому, що воно підготувало документи неналежним чином. Інші пишуть про беззубість суду або навіть його продажність». «Усе це свідчить, що на процес у Гаазі українці реагують емоційно, а не раціонально. Непоправних «зрад» у винесеному рішенні немає», — Але вважає журналіст.
Своєю чергою, Євген Тейзе, оглядач української служби Deutsche Welle, зазначив: «Яке б рішення не ухвалив Міжнародний суд щодо тимчасових заходів чи навіть загалом по суті позову України проти РФ, кажуть опитані DW експерти, воно матиме радше символічне, а не практичне значення. Адже для його імплементації у життя потрібні резолюції РБ ООН. Як відомо, Росія має право вето у цьому органі».
«Наприклад, беззубість ООН і Міжнародного суду у Гаазі у таких питаннях вже довело рішення від 1986 року за позовом Нікараґуа проти США. Судді постановили, що військові операції Сполучених Штатів на території Нікараґуа були аґресією та суперечили принципу міжнародного права щодо відмови від застосування сили проти інших держав. Утім, жодних наслідків це рішення не мало. Проекти відповідних резолюцій не мали перспективи. Більше того — після винесення цього рішення на користь Нікараґуа, яке передбачало, зокрема, виплату репарацій, США взагалі грюкнули дверима і вийшли з-під юрисдикції Міжнародного суду ООН», нагадав журналіст. Відтак, п. Тейзе вважає: «Тож не можна виключити, що Москва в разі програшу Києву не вчинить так само, як і свого часу Вашинґтон».
Із цим погодився Григорій Шверк, народний депутат України, котрий відповів на запитання «Чи це матиме якісь реальні фактичні наслідки?» так: «Не буде, бо ми знаємо, що Росія — не та країна, яка дотримується міжнародного юридичного права у будь-якій ситуації. Тому для них ця ухвала, як і будь-який папірець, який російська сторона підписує або ні».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Loading...