Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Nov. 14, 2018

Від вибухів на військових складах Україна за півтора року втратила до 40 % боєприпасів

Автор:

|

Жовтень 24, 2018

|

Рубрика:

Від вибухів на військових складах Україна за півтора року втратила до 40 % боєприпасів

Вибухи в Балаклії (Харківська обл., березень 2017 р.)

Як писав «Міст», під ранок 9 жовтня на майданчику № 133 6-го арсеналу Міністерства оборони України (МОУ) в Ічні на Чернігівщині почали детонувати реактивні снаряди для систем залпового вогню. Дуже швидко всі 683 га арсеналу перетворилися на пекло. Із 16-кілометрової зони евакуювали 12,5 тис. мешканців, закрили повітряний простір у радіусі 30 км, призупинили рух залізничного й автомобільного транспортів. За версією керівництва Головної військової прокуратури та МОУ, причиною надзвичайної події стала диверсія. «Характер вибуху свідчить про те, що там, ймовірно, заклали боєприпас, аби його підірвати. В мене немає сумніву в тому, що це була атака на наші сховища», — заявив на засіданні уряду Степан Полторак, міністр оборони України. На щастя, минулося без жертв, але матеріальні втрати виявилися неймовірними.

Сотні мільйонів USD
Втрати України можуть обчислюватися сотнями мільйонів і навіть мільярдами USD. Про це у своєму Facebook написав Ігор Лук’янов, ветеран російсько-української війни й один із організаторів систем управління артилерійським вогнем у ході боїв під Дебальцевим 2015 року. «На 6-му арсеналі зберігали майже 70 тис. т боєприпасів. 90 % знищено, збереглося два підземних бункери. Вартість одного 152-мм гаубичного снаряду на світовому ринку — 2-3 тис. USD», — зазначив Ігор Лук’янов. «Для порівняння: у дебальцевській кампанії мінометна батарея, якою я командував, вистріляла 4-5 тис. (вочевидь, штук — Ред.), основну частину в період оточення, коли був «Сталінград» і міномети працювали 20 годин на добу», — пояснив фахівець.
Варто зазначити, що арсенал в Ічні був основним місцем зберігання 120-мм мінометних мін (335 тис. штук) і 30-мм снарядів для БМП-2 (1 млн 176 тис.). Крім цього, тут зберігали; 22 тис. 125-мм танкових снарядів; 700 тис. ручних гранат; 537 млн автоматних патронів 5,45-мм; 148 млн автоматних патронів 7,62-мм.

Ніхто не вчиться на помилках
Арсенал в Ічні став третім за рахунком складом боєприпасів стратегічного значення в Україні (з шести існуючих), які були підірвані впродовж півтора року. Нагадаємо, раніше вибухали арсенали в Балаклії на Харківщині (березень 2017 року) та в Калинівці на Вінниччині (вересень 2017-го).
В обох випадках пріоритетною вважається версія диверсійної атаки. Тим не менш, адекватних висновків із боку керівництва МОУ зроблено чомусь не було, все обмежилося рішеннями в «совдепівському» стилі. Здавалося б, арсенал в Ічні непогано охоронявся: в ніч вибуху тут чергували 17 співробітників воєнізованої охорони, а також 53 військовослужбовці. Плюс додатково навколо бази було розгорнуто чотири групи по три бійці в секретах. Тож загалом на 8,2 км периметру пантрувало 82 людини.
Але це не той випадок, коли проблема вирішується кількістю, а не якістю. Неймовірно, але на території бази була взагалі відсутня будь-яка система відеоспостереження, не кажучи вже про тепловізори. Тобто появу ймовірних диверсантів, які нагадаємо, проходять спеціальний вишкіл, звичайні солдати мали б визначити в темряві на око чи на слух. І сміх, і гріх: тепер слідчі вивчають характер вибуху на майданчику № 133 за аудіозаписом… домофону приватного будинку в Ічні, який передав місцевий житель!
Також досвід Балаклії та Калинівки засвідчив, що саме підрив реактивних снарядів, розліт уламків яких сягає кількох кілометрів, є головним чинником детонації боєприпасів у сусідніх сховищах і не дає можливості особовому складу оперативно гасити пожежу. В Ічні ракети стали поступово розосереджувати та вивозити на інші склади. Але робилося це занадто повільно, на майданчику № 133, з якого власне все й розпочалося, було скупчення реактивних боєприпасів.
Можна припустити, що схожа ситуація — й на решті арсеналів. Так, за результатами перевірки комісії Генерального штабу ЗСУ в квітні ц. р., із 22-х складів «обмежено придатними до виконання завдань за призначенням» визнали лише три, решта отримали оцінку «незадовільно». А в серпні під час навчань спецпризначенці отримали завдання здійснити навчальні диверсії на найбільших базах зберігання. На всі (!) об’єкти вдалося проникнути непоміченими і встановити умовні бомби. Причому на один зі складів «диверсанти» зайшли вдень, відкрито, банально заговоривши зуби охороні. В разі реальної атаки ворога всі ці арсенали були б гарантовано знищені.
Тож не дивно, що за останні півтора року через вибухи в Балаклії, Калинівці та Ічні було знищено понад 210 тис. т боєприпасів усіх типів — починаючи від пістолетних патронів і закінчуючи балістичними ракетами «Точка-У». Як стверджує на шпальтах тижневика «Дзеркало тижня» відомий український журналіст Юрій Бутусов, це майже 40 % усіх українських запасів. Для порівняння — за майже п’ять років війни на всіх ділянках фронту і на всіх військових маневрах ЗСУ сумарно витратили приблизно 70 тис. т боєприпасів усіх типів.

Чим воювати далі?
Звісно, радянських запасів залишилося ще вдосталь. Але вже тепер очевидно, що колись вони закінчаться. Водночас єдиний український патронний завод у Луганську окупанти вивезли до РФ. У березні 2017 року Кабінет Міністрів України (КМУ) затвердив концепцію щодо створення нового заводу з виробництва боєприпасів. Однак, рішення й досі залишається на папері.
Хоча деякі позитивні зрушення є. Так, на базі Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» налагоджене власне виробництво артилерійських боєприпасів калібром 152 мм, призначених для стрільби з однієї із найбільш далекобійних артилерійських систем — «Гіацинт». Улітку 2018-го в Україні почали виготовляти боєприпаси для автоматичних гранатометів, які відповідають стандартам НАТО. Порівняно з 30-мм гранатами радянської розробки, нові 40-мм гранати мають більшу потужність і зону розльоту осколків.
Однак найбільша проблема існує з набоями до стрілецької зброї. Зокрема, бракує боєприпасів калібром 5,45 мм, адже на складах зберігаються, здебільшого, радянські 7,62-мм набої. Як зазначалося, рішення КМУ щодо створення нового заводу прийняли, однак навіть не починали виконувати. «Найбільша проблема, через яку затягується початок спорудження патронного заводу, як не дивно, пов’язана не з нестачею коштів, а з невизначеністю того, якою буде українська армія майбутнього, — пояснив «Укрінформу» військовий експерт Михайло Жирохов. — Якщо спрощено, то незрозуміло, на виготовлення набоїв якого калібру потрібно орієнтувати нове підприємство: чи продовжувати розраховувати на радянський стандарт, оскільки такі патрони усе ще потрібні для великої кількості зброї, якою послуговується наше військо. Чи переходити на натовський стандарт».
Доки українські «стратеги» не годні прийняти остаточного рішення, запаси набоїв тануть мало не на очах. При цьому не варто забувати, що на будівництво нового заводу знадобиться два-три роки та, за різними оцінками, від 70 до 200 млн USD. Водночас існує значно економніший варіант — встановити відповідну технологічну лінію на котромусь із уже діючих підприємств «Укроборонпрому», перепрофілювавши частину його потужностей. На це знадобиться лише вісім-десять місяців, при цьому доволі дешеве обладнання можна закупити, приміром, у Пакистані чи Єгипті. Але все й надалі впирається у відсутність вольового рішення з боку керівництва держави. Швидше за все, до закінчення президентських і парламентських виборів українське військо воюватиме старими радянськими запасами.

Ігор Берчак

Довідка
Вибухи на складах боєприпасів в Україні:
* 10 жовтня 2003-го, Артемівськ (тепер — Бахмут), Донецька обл. — на об’єднаних складах 52-ї механізованої бригади знищено десять із 17-х складів (майже 3 тис. т), травмовані двох людей;
* 6 травня 2004-го, с. Новобогданівка, Запорізька обл. — на артилерійських складах упродовж кількох днів здетонували майже 90 тис. т боєприпасів, зокрема для систем «Град», «Смерч» і «Ураган», п’ятеро людей загинули, 81 ушпиталили;
* 23 липня 2005-го, с. Новобогданівка — загорівся один із складів, поранення отримали п’ятеро осіб;
* 18 травня 2007-го, с. Новобогданівка — раптово здетонували снаряди, пошкоджені під час попередніх пожеж, Загинули двоє, одного поранило;
* 27 серпня 2008-го, м. Лозова, Харківська обл. — загорівся склад 61-го арсеналу Південного оперативного командування, де зберігалося 95 тис. т снарядів, поранило одного з охоронців;
* 29 жовтня 2015-го, м. Сватове, Луганська обл. — вибух складу сектору АТО, знищено 3,5 тис. т боєприпасів, загинули троє військових та одна місцева жителька;
* 23 березня 2017-го, м. Балаклія, Харківська обл. — вибух найбільшого в Україні арсеналу, знищено близько 100 тис. т боєприпасів, постраждали п’ятеро осіб, загинули дві жінки;
* 26 вересня 2017-го, с. Калинівка, Вінницька обл. — знищено 39 тис. т боєприпасів, двоє постраждалих;
* 9 жовтня 2018-го, м. Ічня, Чернігівська обл. — вибух одного з найбільших складів боєприпасів, знищено близько 70 тис. т боєприпасів, загиблих і травмованих немає.

До теми
Україна шукає способи застосування канадських технологій у власному військово-промисловому комплексі. Про це під час візиту до Канади розповів перший віце-прем’єр-міністр України Степан Кубів. «Питання зброї обговорювали, хоча це й не моя сфера відповідальності. Ми говорили з точки зору використання високих технологій у літакобудуванні, в космічній і супутниковій галузях для системи контролю й забезпечення мирних процесів, у т. ч. щодо стрілецької зброї, безпілотників, стандартів НАТО, проведення навчального процесу, озброєння армії, спільних навчань на полігонах», — повідомив урядовець.
Розвивається і військова співпраця із США. Нагадаємо, що 19 жовтня завершилися багатонаціональні авіаційні навчання «Чисте небо-2018», в яких разом із українцями брали участь військовослужбовці восьми держав-членів НАТО. «Українські повітряні сили цілковито інші порівняно з тими, які я бачив до 2014-го. Пригадую, як ми відправляли F-16 Fighting Falcon на навчання «Безпечне небо» у Миргороді 2011 року. Відтоді бачу дуже серйозне зростання. Порівняно з «Безпечним небом» 2011 року, «Чисте небо-2018» — це крок уперед у складності та рівні здібностей на астрономічну відстань. Ми вже можемо починати вимірювати сумісність між Повітряними силами України та НАТО, чи США», — заявив в інтерв’ю «Укрінформу» підполковник Роберт «Тіггер» Свертфагер, один із організаторів навчань, директор програм партнерства Національної гвардії Каліфорнії й американський військовий льотчик з 20-літнім стажем.

About Author

Meest-Online

Loading...