Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Nov. 18, 2017

Україна намагається розв’язати Придністровський конфлікт

Автор:

|

Лютий 14, 2013

|

Рубрика:

Україна намагається розв’язати Придністровський конфлікт

Леонідові Кожарі, міністру закордонних справ України, мабуть, не вдасться посприяти 18-20 лютого у Львові врегулюванню придністровського конфлікту.

Шевчук ігнорує Львів
Президент самопроголошеної Придністровської Молдавської Республіки (ПМР) Євген Шевчук 12 лютого повідомив, що не завітає на запланований на 18-20 лютого у Львові сьомий раунд перемовин із врегулювання конфлікту між Молдовою та ПМР, який триває ще з 1990 року. А його відмову від участі в цих перемовинах міністерство закордонних справ (МЗС) ПМР мотивувало незгодою молдовської сторони вирішувати «питання, пов’язані зі свободою пересування громадян і відновленням судноплавства Дністром».
Утім, ще 6 лютого Ніна Штанскі, голова МЗС ПМР, пояснила — без предметного змісту цих питань «львівська зустріч не матиме сенсу». А поки МЗС Молдови відмовчується з цього приводу, непорозуміння між сторонами конфлікту прокоментував за нього Андрій Гуля, експерт із Кишинева: «У Молдови просто немає часу для виконання подібної вимоги. На узгодження економічних моментів може піти до кількох місяців».
Щоправда, того ж 12 лютого Євген Перебийніс, виконувач обов’язків директора департаменту МЗС України з інформаційної політики, запевнив, що львівський раунд придністровського врегулювання таки відбудеться, навіть попри відсутність президента ПМР. Причому — у форматі «5+2». Тобто, за участю представників Республіки Молдова та ПМР як сторін перемовин, України та Російської Федерації (РФ) – як посередників, а Європейського Союзу (ЄС) і США — у статусі спостерігачів.
Однак речник МЗС України інформував також: «Порядок денний буде складатися з трьох «кошиків питань»: соціально-економічних, гуманітарних, у тому числі тих, що стосуються прав людини, а також політичних. В основному, сторони планують зосередитися на обговоренні соціально-економічних і гуманітарних проблем».

Прорив затух
Із цього порядку денного стає чітко зрозуміло, що у Львові обіцяного міністром Кожарою «суттєвого прориву в урегулюванні придністровського конфлікту» не відбудеться. Зосередження на обговоренні соціально-економічних і гуманітарних питань засвідчує фіаско наполеонівських планів голови українського МЗС, який заявляв, що «наполягає на внесенні (до порядку денного львівського раунду перемовин. — Ред.) питання з так званого третього пакету, зокрема про політичний статус Придністров’я, оскільки без цього питання неможливо говорити про остаточне врегулювання конфлікту».
Та хоч п. Кожара запевняв, що в ПМР нібито погодилися обговорювати свій політичний статус, його заяву одразу ж спростувала п. Штанскі, повідомивши: «Питання про статус Придністров’я на зустрічі (голови МЗС України й президента ПМР. — Ред.) піднімалося. Шкода, що вже опісля проявилося певне непорозуміння позицій. Євген Шевчук підкреслив, що в Придністров’я є статус (ПМР проголосила себе незалежною державою. — Ред.)».
Особисто ж президент ПМР запевнив, що в Придністров’ї «не передбачають розгляду політичних питань у рамках перемовного формату», бо вважають, що «на сьогоднішній момент не створено відповідних передумов для їх обговорення».

Не дозволила Москва
Щоправда, за даними Віталія Кулика, директора київського Центру досліджень проблем громадянського суспільства, «Шевчук спочатку погодився з Кожарою, але потім, після відповідних пояснень Москви, зробив два кроки назад». Ці пояснення Сергій Губарев, посол з особливих доручень МЗС РФ у ПМР, довів до відома не лише Євгена Шевчука, а й журналістів, повідомивши, що обговорення питання політичного статусу ПМР «не матиме сенсу доти, доки діє молдовський закон про лівобережжя Дністра».
За законодавством Молдови, Придністров’я є «автономним територіальним утворенням з особливим правовим статусом», натомість, у ПМР наполягають на тому, що це — незалежна держава. І хоча згода Євгена Шевчука таки розглянути статус ПМР засвідчила те, що там не проти завершити придністровський конфлікт почесним миром — входженням до складу Молдови на правах широкої автономії, але…
У ПМР, швидше за все, не наважилися суперечити керівництву Росії, яке час від часу спонсорує придністровців, дозволяє реалізовувати в себе левову частку товарів і не вимагає сплати боргу за поставлений газ. РФ іде на ці витрати тому, що в Євразійському Союзі, який планує створити, тримає двері відчиненими й для ПМР, незалежність якої пообіцяла визнати в разі об’єднання Молдови з Румунією. Частина аналітиків погоджується на думці, що саме така загроза стримує наразі молдаван від злуки з румунами.

Наступ «триває»…
Тим часом, голові МЗС України не залишилося нічого іншого, окрім як визнати під час експертного форуму «Україна-2013. Прогноз. Міжнародні відносини» 11 лютого: «Застеріг би від нереальних очікувань. Цей конфлікт – застарілий. Єдиний вихід — рухатися вперед малими, погодженими кроками».
Але й після такої констатації неспроможності української влади впливати на своїх сусідів Леонід Кожара продовжив видавати бажане за дійсне, додавши: «Головне, ми вже вивели перемовий процес із глухого кута й дали позитивну динаміку. Сьогодні ми діємо наступально: свій перший візит я, як діючий голова ОБСЄ, зробив у цей реґіон, незабаром у Львові проведемо зустріч в оновленому форматі «5+2».
Однак глава МЗС погарячкував, назвавши «наступом» перемовини у Львові, які цілком ігнорує президент ПМР і на котрих учасники зосереджуватимуться лише на соціально-економічних і гуманітарних питаннях, політичні відклавши на потім. Тим більше, що на прес-конференції 8 лютого Теофіл Бауер, український посол у Румунії, навіть не приховував скепсису, прогнозуючи: «Виходячи з досвіду участі України в переговорному форматі «5+2», я би не став стверджувати, що, користуючись головуванням у ОБСЄ, Україна зможе до кінця року вирішити цю проблему».
Якщо ж згадати проголошення п. Кожарою врегулювання придністровського конфлікту пріоритетом свого головування в Організації з безпеки та співробітництва в Європі, то висновок напрошується невтішний: Україна зараз не має впливу на міжнародній арені навіть на крихітне Придністров’я. Валерій Чалий, заступник генерального директора київського аналітичного Центру імені Разумкова, прокоментував невдачу міністра Кожари так: «Те, що не буде проривів — це очевидно, але закласти базові речі, щоби створити інший клімат перемовин, — можна. У Кишиневі є люди, готові йти на компромісне рішення в рамках єдиної Молдови й автономії Придністров’я».

«Бла-бла, яке вже набридло»
Експерт вважає також, що Україні вдасться посприяти врегулюванню конфлікту, тільки за умови, якщо вона «буде грати не просто дипломатією — зустрілись, обговорили, розійшлись, а буде зацікавлена здійснювати вплив на суспільство, якісь економічні контакти й шукати рішень, котрі закрили би кордон для контрабанди» з Придністров’я.
До того ж, пояснення МЗС ПМР щодо відсутності глави самопроголошеної республіки на перемовинах у Львові — невирішеність питань свободи пересування придністровців у Молдові й судноплавства Дністром — не найголовніші непорозуміння між сторонами конфлікту. Оазу Нантом, програмний директор молдовського Інституту громадської політики, зазначив у коментарі київській газеті «День», що насправді інфраструктурні й соціально-економічні питання — це «бла-бла, яке вже набридло всім і ним важко прикриватися».
Тому експерт із Кишинева, узагалі, назвав врегулювання придністровського конфлікту «балаканиною, яка вже триває 22 роки й ні до чого не веде», ще й розтлумачив: «Сьогоднішній статус-кво (Придністров’я. — Ред.) влаштовує всіх. У тому сенсі, що Кишинів імітує готовність розв’язувати конфлікт, Тирасполь погоджується сісти за стіл перемовин, а насправді ніхто не хоче займатися цією проблемою».
Уточнивши, що «без засобів тиску на Тирасполь з боку Києва нічого не зміниться», п. Нантой, однак, констатував, що насправді Україна не наважується впливати на відносини між Молдовою та ПМР. Але, мабуть, тільки тактовність завадила йому озвучити очевидну для всіх, хто слідкує за розвитком цього конфлікту, причину стриманості української влади — її озирання на позицію Москви, зацікавленої у збереженні свого контролю над ПМР.
Пасивною участю у врегулюванні конфлікту між Молдовою і ПМР нинішня українська влада намагається посприяти вирішенню власних проблем — продемонструвати, що нібито не перебуває в міжнародній ізоляції, а також виторгувати в ЄС або РФ преференції для себе за рахунок балансування між ними в придністровському питанні. Це підтвердили київський Інститут світової політики та Румунський центр європейської політики, зауваживши в спільному поліс-брифі «Позиції України щодо придністровського конфлікту й очікування від головування в ОБСЄ», який вони поширили днями в засобах масової інформації: «Як зізнаються деякі дипломати ЄС, «ми однозначно не хочемо, аби всі наші зустрічі фокусувалися лише на справі Тимошенко». Підтримання змістовної й позитивної дискусії з приводу Придністров’я може допомогти розрядити нинрішні напружені відносини з ЄС».

Небезпеку не усунено
Між ти, відмова президента ПМР від участі в сьомому раунді перемовин із врегулювання придністровського конфлікту продемонструвала, що наразі українська влада наразі не досягла жодних результатів у своїх маневруваннях між ЄС і РФ. А тим часом придністровська проблема залишається загрозою, у тому числі, і для безпеки України.
Київський Інститут світової політики й Румунський центр європейської політики також попередили у своєму поліс-брифі про цей можливий наслідок пасивності офіційного Києва в такому питанні, як, приміром, «ризик виникнення дезінтеграційних процесів на території України», «зокрема в Криму, Північній Буковині, Південній Бессарабії тощо». Окрім того, аналітики застерігають: «Існують занепокоєння в Україні, що сусідні країни (у тому числі, Румунія й Республіка Молдова) можуть також зіграти на посиленні сепаратизму в українських реґіонах — «задля відновлення історичної справедливості».
Не в захваті експерти й від такого наслідку пасивності української влади в придністровському конфлікті: «Реґіон залишатиметься під значним впливом Росії. Реґіональні еліти Придністров’я, напевно, будуть провідниками інтересів РФ. Це позначиться на політичній стабільності, на національній безпеці України».
Неспроможність української держави посприяти врегулюванню придністровського конфлікту завдає також неабиякого удару по її міжнародному іміджу. Бо ПМР — це етнічні українські землі, передані до складу Молдови 1940 року Москвою. А позаяк 28,8 % населення Придністров’я — українці (молдавани складають 31,9 %, росіяни — 30,3 %, болгари, євреї, гагаузи, німці й інші — 10 %), то пасивністю у вирішенні долі своїх співвітчизників офіційний Київ зайвий раз демонструє свою недорікуватість.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...