Новини для українців всього свту

Wednesday, Nov. 20, 2019

Президент Чехії пообіцяв «русинам» стати посередником із Києвом у їхній автономії

Автор:

|

Вересень 18, 2019

|

Рубрика:

Президент Чехії пообіцяв «русинам» стати посередником із Києвом у їхній автономії
Мілош Земан

Після масштабного обміну полоненими між Україною та Російською Федерацією (РФ) Путін постав в очах Заходу як такий собі миротворець і тепер не втомлюється наголошувати на необхідністю виконання Києвом мінських домовленостей, які, зокрема, передбачають і надання окремим районам Донбасу особливого статусу. А щоб Зеленський не розслаблявся, Кремль почав задіювати своїх друзів у Європі.
Як писав «Міст», минулого тижня Мілош Земан, президент Чеської Республіки (ЧР), у своїй офіційній резиденції на Празькому Граді прийняв делегацію «Світової ради підкарпатських русинів». Прийом був символічно приурочений до сторіччя підписання Сен-Жерменського договору: у вересні 1919-го ця міжнародна угода затвердила приєднання до тодішньої Чехо-Словаччини Підкарпатської Русі — території теперішньої Закарпатської області України.

Своїх симпатій до Путіна Земан не приховує
Насправді на Празькому Граді про історію 100-річної давнини говорили небагато. Йшлося переважно про сьогодення: «Президент Земан прийняв делегацію з семи осіб, котрі, за їхніми словами, представляють інтереси русинів, що домагаються автономії у складі України», — пише чеське видання Denik N. Президент ЧР погодився виступити посередником між офіційним Києвом і закарпатськими русинами, котрі, за їхніми словами, вимагають свого офіційного визнання як окремого народу і статусу автономії для своєї території. Чеський президент пообіцяв обговорити це питання з українським колегою. Хоча про всяк випадок п. Земан наголосив, що «зміна системи централізації — виключно внутрішня справа України».
Іржі Овчачек, прессекретар президента ЧР, прокоментував підсумки цієї зустрічі так: «Пан президент підкреслив, що повністю підтримує територіальну цілісність України. Його слова — лише констатація змісту мінських домовленостей. Зміна централізації, які вони припускають, цілком внутрішня справа України».
Водночас не варто забувати, що теперішній чеський президент традиційно вважається проросійським політиком, своїх симпатій до Путіна він ніколи не приховував. Чого варта хоча б його скандальна заява, зроблена в жовтні 2017-го під час виступу в Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ). Тоді президент ЧР заявив, що вважає втрату Україною Криму «завершеною справою» та пропонує владнати її за допомоги виплат Україні. «На мою думку, буде якась компенсація для України чи у фінансовій формі, чи нафтою і газом», — заявив він, пояснивши, що у разі незгоди України на компенсацію розпочнеться «європейська війна». Ця заява викликала бурхливу міжнародну реакцію, а українська делегація демонстративно залишила залу засідань ПАРЄ.
Також Мілош Земан давно і послідовно розкладає «русинський» пасьянс. Коли у січні 2018-го він удруге виграв вибори президента ЧР, інформаційний портал Aktualne.cz з’ясував, що до його виборчого штабу входили, принаймні, двоє керівників «Всесвітньої ради підкарпатських русинів» — Василь Джуган і Михайло Тяско. Зокрема, Facebook-сторінка останнього, яку він веде російською, рясніє проросійськими публікаціями, прапорами закарпатських русинів разом із прапорами РФ, мапами зі Закарпаттям у складі Чехо-Словаччини.
Aktualne.cz написав, що Мілош Земан тісно контактує із цими двома вже довгі роки. Чеські журналіст з’ясували, що Василь Джуган і Михайло Тяско давно живуть у Чехії та мають там бізнес. Ідеться, зокрема, про ресторан і броварню Dasicke Sklepy, що належать родині Джугана. У цьому ресторані, розташованому неподалік від міста Пардубіце, президент Земан проводив зустрічі зі своїми виборцями ще під час першої передвиборчої кампанії 2012-го, а потім не раз гостював.

Сепаратист, котрого шукав ще Янукович
Активізація так званого русинського питання триває від самого початку російської аґресії проти України. Навесні 2014-го про своє існування нагадав такий собі Петро Гецко, «прем’єр-міністр» віртуальної «республіки Підкарпатська Русь», котрого оголосили в розшук за статтею Кримінального кодексу «Посягання на територіальну цілісність України» ще за часів режиму Януковича. Ось одна з його типових заяв: «Історична спадщина пов’язує русинів із Карпатською територією, але аж ніяк не з новою українською нацією й ідеологією, що виникли на початку XX ст. В історичній пам’яті сьогоднішніх русинів немає почуття приналежності до історії українського народу, зокрема, підстав для національної гордості за Богдана Хмельницького, Тараса Шевченка, Івана Франка й інших героїв українських історичних міфів. І тим паче за Мазепу, Бандеру, Шухевича».
Зрозуміло, що за цього «кадра» радо вхопилися кремлівські пропаґандисти. Певний час Гецко був справжньою зіркою інформаційного простору РФ. До того ж він іще й виявився однокурсником і сусідою по гуртожитку (разом вчилися в Московському інженерно-фізичному інституті) іншого одіозного персонажа — Олега Царьова. Останній, нагадаємо (бо про нього багато хто забув), свого часу проголосив себе «спікером» ще однієї віртуальної політичної структури — «парламенту Новоросії», існування якого заперечували навіть ватажки терористичних організацій «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка».

«Русинське питання — політичний проєкт»
Оскільки «прем’єр» Гецко проголошував очевидні нісенітниці (наприклад, заявляв про понад 800 тис. русинів, водночас усе населення Закарпатської області становить 1,2 млн осіб), про нього достатньо швидко забули. Але на сцені з’явилися інші персонажі. 2015 року російські інформаційні агенції радісно поширили новину про те, що так звана Народна рада русинів Закарпаття (зараз, схоже на те, вона називається «Світова рада підкарпатських русинів», хоча із тими «радами», правду кажучи, розібратися складно, бо їх аж надто багато) звернулася до парламентів ЧР, Словаччини й Угорщини, а також надіслала листи до різних європейських інституцій, аби вони домоглися від офіційного Києва визнання автономного статусу Закарпатської області, яка в міжвоєнний час називалася Підкарпатська Русь і перебувала в складі Чехо-Словаччини.
Іван Палінкаш, член президії «Народної ради русинів Закарпаття», обґрунтував вимогу надання автономії… результатами обласного референдуму 1991 року, на якому 78 % закарпатців нібито проголосували за те, щоб область отримала статус самоврядної території в складі України. Ще одна вимога — визнання русинів окремим народом, а не субетносом українців.
Офіційний Київ завжди неґативно реагував на контакти керівників іноземних держав із так званими русинськими радами, називаючи їхню діяльність «частиною гібридної війни РФ проти України».
Євген Перебийніс, посол України в ЧР, відповідаючи на запитання видання Denik N, повідомив, що «активісти», котрі виступають від імені русинів, «займаються не лише своєю культурою та мовою, але і подальшою дестабілізацією нашої країни, яка на сході вже бореться з проросійськими сепаратистами і аґресією з боку РФ».
«Русинське питання — це не питання національності, а політичний проєкт, який значною мірою підтримує, просуває і фінансує Кремль з метою дестабілізації ситуації в Україні, передусім у Закарпатті», — вважає дипломат. Водночас глава українського дипломатичного представництва відмовився коментувати факт зустрічі з русинською делегацією президента ЧР.

Ігор Берчак

Довідка
За даними перепису в ЧР 2011 року, в цій державі визнали себе русинами 739 осіб. За даними останнього наразі українського перепису 2001 року, 10 тис. мешканців Закарпатської області (0,8 % від загальної чисельності населення області) назвали себе русинами. Держкомітет статистики України не виділяє русинів та їхній діалект як окремі національність і мову. Але частина русинів з політичних міркувань вважає себе «окремою нацією», а офіційні числа про кількість громади називає суттєво заниженими. Крім Чехії, русинські громади також є у Словаччині, Польщі, на Балканах та у Північній Америці. Частина їх перебуває на позиціях політичного русинства, інші визначають себе як русинів-українців, одну з етнографічних груп українського народу.
З історії відомо, що русини — назва українців до XVIII ст.; на західноукраїнських землях — до початку ХХ ст. Первісно слово «русин» вживалося лише в однині, а самоназва «русини» виникло у пізньому середньовіччі на теренах сучасних Україні та Білорусі, що протиставлялося московській самоназві «русскій». У Речі Посполитій XVI-XVIII ст. назви «русини», «рутени» (лат. Rutheni) вживалися на позначення українців і білорусів разом (для протиставлення їх «москві», «москвинам»), або тільки щодо українців (для відрізнення їх від «литвинів» — громадян Великого князівства Литовського). В Австро-Угорській імперії «русини» (нім. Ruthenen) було офіційною назвою всіх її українських підданих. Із розвитком української національної свідомості самоназви «русини» на Заході і «малороси» чи «руські» на Сході України були витіснені самоназвою «українці». У міжвоєнній Галичині польська влада намагалася зберегти назву «русини», щоб заперечити український характер корінного населення. Українська інтелігенція Пряшівщини дотепер вживає визначення «русини-українці» для підкреслення належності закарпатської гілки до всього українського народу. Натомість ідеологи політичного русинства поширюють словосполучення «русини й українці» та впроваджують вигаданий ними етнонім «карпато-русини», щоб зобразити русинів (карпато-русинів) окремим народом. На кінець XX — початок XXI ст. ідеологи політичного русинського руху зараховують до русинів усіх лемків, їхніх нащадків та українців Закарпаття незалежно від їхньої самоідентифікації та рідної мови.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...