Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 23, 2019

Обмін полоненими: хто виграв — Україна чи Росія?

Автор:

|

Вересень 11, 2019

|

Рубрика:

Обмін полоненими: хто виграв — Україна чи Росія?
Олег Сенцов на київському летовищі

7 вересня на київському летовищі «Бориспіль» приземлився літак, з якого вийшли 35 змучених, але радісних чоловіків. На летовищі їх зустріли рідні та близькі, величезна юрма журналістів й особисто президент України. Того ж дня в московському аеропорту «Внуково» приземлився інший літак, 35 пасажирів якого не зустрічав ніхто, крім двох одіозних пропагандистів Кремля — Дмитра Кисельова й Ольги Скабєєвої. Таким чином нарешті добігла кінця довга і напружена епопея під назвою «обмін полоненими між Україною та Російською Федерацією (РФ)».
Додому в рамках обміну за формулою «35 на 35» прибули політв’язні Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Володимир Балух, Роман Сущенко, Микола Карпюк, Станіслав Клих, Павло Гриб, Євген Панов, Артур Панов, Едем Бекіров, Олексій Сизанович, а також 24 військові моряки, захоплені восени минулого року неподалік від Керченської протоки.
Більшість українців повернення на Батьківщину бранців Кремля вважають величезною перемогою, натомість багато експертів попереджають: відповідь на питання «Хто із двох Володимирів — Зеленський чи Путін — більше виграв від цього обміну?» залишається вкрай суперечливим.

Світова реакція: всі у захваті
«РФ та Україна щойно обміняли велику кількість ув’язнених. Дуже гарна новина, можливо, перший гігантський крок до миру. Вітаємо обидві країни!» — написав у своєму Twitter президент США Дональд Трамп. «Ми постійно закликали звільнити 24 членів українських екіпажів, затриманих РФ після нападу на українські кораблі в Чорному морі біля Керченської протоки в листопаді 2018 року, а також Олега Сенцова й інших політичних в’язнів. Ми вітаємо повідомлення про те, що вони повернулися додому. Ми закликаємо РФ негайно звільнити всіх інших українців, в т. ч. представників кримськотатарської громади, котрі все ще залишаються несправедливо ув’язненими», — додала Морган Орґатус, речниця Державного департаменту США.
«Канада вітає звільнення 35 українських бранців у рамках обміну полоненими з РФ. Заклики канадців звільнити 24 захоплених моряків, кінорежисера Олега Сенцова, журналіста Романа Сущенка й інших підтримали зусилля президента Зеленського з їхнього повернення додому», — заявила Христя Фріланд, міністерка закордонних справ Канади.
«Нарешті! Зі звільненням Олега Сенцова і українських моряків я зітхнув із полегшенням!», — написав у своєму Twitter Дональд Туск, голова Європейської ради. Він додав, що продовжує закликати РФ звільнити всіх політв’язнів, а також поважати територіальну цілісність України. Давид Сассолі, президент Європарламенту (ЄП), також згадав Олега Сенцова, котрий, за його словами, «гідно чинив опір несправедливості і відстоював демократію та права людини». Тепер п. Сассолі чекає, що зможе особисто вручити п. Сенцову премію ім. Сахарова «за свободу думки», лауреатом якої українського режисера ЄП визнав торік.
Оприлюднив заяву й офіс Федеріки Могеріні, верховної представниці Європейського Союзу (ЄС) із питань закордонних справ. Звільнення бранців Кремля там назвали «свідченням рішучості тих, у т. ч. представників громадянського суспільства, активістів та юристів, хто невтомно працював над цим результатом».
Й Антоніу Гутерреш, генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй, привітав обмін полоненими та наголосив, що цей крок вселяє надію на можливість швидкого завершення бойових дій на Донбасі. «Це дозволило б налагодити регулярний і конструктивний діалог на всіх рівнях, щоб домогтися завершення конфлікту на Сході України». — зазначив він.
Сигнали про «надію на завершення конфлікту» пролунали також із Берліна та Парижа. «Обмін ув’язненими між Україною та РФ спонукає і надалі щосили працювати над реалізацією мінських домовленостей. Уряд Німеччини до цього готовий», — написала у Twitter Анґела Меркель, канцлерка Німеччини. Своєю чергою, Еммануель Макрон, президент Франції, доволі обережно сказав про сподівання на «продовження діалогу» між Києвом та Москвою, натомість французький міністр закордонних справ Жан-Ів ле Дріан не став стримуватися в словах: він узагалі побачив «надію на завершення п’ятирічного конфлікту».

М’яч на полі Києва
Ось тут і починаються для Києва перші «підводні камені». Одразу після обміну Зеленський і Путін у телефонній розмові обговорили подальші спільні кроки. «Сторони підкреслили, що задоволені результатом виконання домовленостей у рамках першого етапу на шляху до нормалізації діалогу та домовилися найближчим часом обговорити дату проведення зустрічі в «Нормандському форматі», — повідомили в Офісі президента України.
Вадим Пристайко, міністр закордонних справ України, пізніше уточнив, що його шеф Володимир Зеленський готовий узяти участь у зустрічі лідерів країн «Нормандської четвірки» (уперше лідери України, Німеччини, Франції і РФ провели перемовини в жовтні 2014 року з метою зупинити воєнне протистояння на сході України, востаннє така зустріч відбулася в жовтні 2016-го) вже до кінця вересня ц. р. «Ми плануємо найближчим часом проведення зустрічі «Нормандського формату». В нас є домовленості фактично з усіма учасниками. Ми спробуємо посприяти тому, що проведемо ще одну розмову, можливо телефоном, з усіма радниками глав держав і урядів для того, щоб вийти максимально швидко. У нас немає часу», — заявив він.
Але що на зустрічі може запропонувати президент України? Що пропонує Путін, уже відомо. На офіційному сайті Кремля президент РФ підкреслив, що «потрібно готуватися до наступної зустрічі в «Нормандському форматі», щоб вона була результативною та сприяла виконанню мінських угод».
Обмін полоненими західні лідери, судячи із їхніх заяв, сприйняли як жест «доброї волі» з боку Кремля. Логічно, що тепер настала черга Києва робити поступки «назустріч миру». «І під першим із цих політичних кроків у Європі, як і в РФ, мають на увазі кодифікацію в українському законодавстві химерного продукту німецької дипломатичної думки взірця 2015-го. Себто «формули Штайнмаєра». Якщо хтось забув, то її суть зводиться до того, що врегулювання конфлікту відбуватиметься за допомогою надання тимчасового особливого статусу окремим територіям Донбасу. Після чого там проведуть «вибори» під наглядом Організації з безпеки та співпраці в Європі, а потім нададуть цим територіям постійний особливий статус», — пише depo.ua.
Тобто, все може піти за первісним планом Путіна з 2014 року: «увіпхати» самопроголошені «республіки» в Україну з одночасним проголошенням останньої федерацією. Тобто, будь-який реґіон (у цьому випадку — Донецьк і Луганськ) матиме право заблокувати всі ініціативи центральної влади в Києві (наприклад, про приєднання до ЄС чи НАТО, або скасувати закони про декомунізацію чи українську мову).
«Найближчим часом збереться «Нормандський формат». Я впевнений на 99 %, що Путін прийде туди вже не таким «нерукопожатним», як це було до цього. Його тепер посилює обмін, який відбувся. Він скаже: ми рухаємося, а тепер чекаємо від Зеленського. Зеленський скаже, що ми всі повинні рухатися. Я чекаю на той час, коли буде офіційна заява після «Нормандського формату», що робитиме нова влада, і що Зеленський робитиме з гуманітарною політикою в Україні. Адже від гуманітарної політики залежить те, як поводитиметься Путін. Йому головне — зробити перший крок, тобто починати знищувати гуманітарну політику, яка з 2014 року почала розбудовуватися (закон про мови, квоти на українське телерадіомовлення, націонал-патріотичне виховання тощо). Перед тим, як у Крим і на Донбас заїхав перший танк, знищували мову, культуру та викривляли історію», — заявив у етері програми «Ваша Свобода» Семен Кабакаєв, координатор проекту «Стоп терор».
Водночас буквально останньої миті домовленість Зеленського і Путіна про зустріч «найближчим часом» у форматі «Нормандської четвірки» опинилася під величезним питанням, оскільки тепер може йтися вже про «п’ятірку». «Якщо їм потрібно, щоб я приєднався до перемовин у «Нормандському форматі» щодо вирішення конфлікту на Донбасі, то я б приєднався», — заявив 9 вересня під час брифінгу біля Білого дому президент США. Очевидно, що ця заява різко змінює всі попередні розклади і зараз прорахувати наслідки ймовірної формули «4 + 1» вкрай складно.

Нідерланди і підполковник
На тлі загального захоплення обміну полоненими за формулою «35 на 35» в українському інформаційному просторі (але не в світовому) загубилася вкрай обурлива реакція Нідерландів. Серед тих 35, кого Україна передала РФ, основним персонажем, звісно ж, є Володимир Цемах.
58-річний колишній підполковник радянської армії з досвідом війни в Афганістані з початку російської аґресії проти України став активним прихильником «русскої весни» і пішов служити в «армію ДНР». Там його за радянською військовою спеціальністю призначили «начальником» протиповітряної оборони (ППО) «першого слов’янського корпусу».
Саме в зоні дії цього корпусу 2014-го і був збитий літак авіакомпанії Malaysia Airlines Boeing-777, який здійснював рейс МН17 за маршрутом Амстердам — Куала-Лумпур. Наприкінці червня ц. р. українські спецслужби провели блискучу операцію, захопивши Цемаха в місті Сніжне, підконтрольному бойовикам терористичної організації «Донецька народна республіка» (ДНР), і вивезли його до Києва. Тепер Цемаха віддали РФ, причому, так виглядає, що його присутність у списках на обмін і була головною вимогою Кремля.
Оскільки більшість зі загиблих пасажирів літака (загалом на облавку разом із екіпажем перебували 298 осіб) були громадянами Нідерландів, ця країна дуже боляче сприйняла видачу РФ головного свідка у скоєнні цього воєнного злочину.
«Той факт, що ця людина опинилася на волі в РФ, — скандал. І він обтяжує взаємини України з Нідерландами, отже, й із усім ЄС. Нідерландські слідчі висловили свій протест. Депутати ЄП у своєму відкритому листі до українського президента висловили свій протест проти такої угоди. Марно. Новий глава держави діяв під девізом «Україна передусім», а також і у власних інтересах. Для Зеленського, котрий вступив на посаду лише наприкінці травня ц. р., обмін полоненими — той успіх, який був йому потрібен. Але для його країни це може стати проблемою. Збитий літак рейсу MH17 ознаменував початок санкцій ЄС проти РФ, які стали наслідком війни на сході України, в якій Кремль підтримує сепаратистів. В Європі можуть задати собі запитання: чому, власне, треба бути солідарними з Україною, якщо вона сама солідарності не демонструє? Для Кремля такий розвиток подій став би успіхом», — вважає керівник Бернд Йоганн, української редакції «Німецької хвилі».
«За звільнення Цемаха Зеленського серйозно критикують у Німеччині та за кордоном», — пише німецьке видання Tagesschau, британський журнал The Economist виносить у заголовок те, що «звільнення підозрюваного у справі MH17 є високою ціною». Німецький Bild зробив ще категоричніші висновки: «Путін отримав подвійну перемогу, отримавши єдиного підозрюваного у справі про збивання літака, котрого вдалося затримати. Крім цього, Європа втратила частину своєї довіри до України через те, що та проігнорувала прохання Нідерландів».
У Києві заспокоюють — перед видачею Цемаха встигли допитати нідерландські слідчі. Швидше за все, його «випатрали» й співробітники Служби безпеки України (СБУ). Але тепер ексначальник ППО може спокійнісінько відмовитися від усіх показів, пославшись на «катівню СБУ». Причому про тортури «українських фашистів» під офіційні протоколи і на телевізійні камери радо розкажуть ще кілька десятків «постраждалих», котрі зараз перебувають у РФ.
«Якщо нідерландські медіа винесуть «вирок» про те, що Україна руйнує розслідування, то це може болюче вдарити по Києву незалежно від того, чи завдала видача Цемаха реальної шкоди розслідуванню. В останні роки Нідерланди нерідко мали окрему думку щодо подій в Україні — згадаймо про сумнозвісний референдум, який проходив під потужним російським впливом й у підсумку ледь не заблокував Угоду про асоціацію Україна — ЄС», — пише «Європейська правда».
Можливо, за збігом обставин, 9 вересня (через два дні після обміну) Нідерланди скерували до ЄК повідомлення про можливе призупинення безвізового режиму для Албанії. «Рішення Нідерландів, ймовірно, не буде виконане, але варто це розглядати як застережливий сигнал для таких країн, як Україна та Грузія», — повідомляє «РБК-Україна», посилаючись на Twitter Рікарда Йозвяка, брюссельського кореспондента «Радіо Свобода».

Повернення «сірого кардинала» часів Кучми
Ніби мало їй клопотів на міжнародній арені, Зе-команда отримала ще й гризоту всередині країни. «Обмін утримуваними особами між РФ та Україною має відбутися у найближчі дні», — заявив 5 вересня (тобто, за дві доби до обміну) Віктор Медведчук, голова політичної ради партії «Опозиційна платформа — За життя». Причому зробив це у далекому російському Владивостоці в кулуарах Східного економічного форуму, де перед тим зустрівся зі своїм кумом Путіним.
Треба віддати належне Медведчукові, котрий вперто і послідовно формує образ такого собі миротворця, без чиєї участі встановлення миру на Донбасі нібито й неможливе. Він увесь час гасає до Москви та Мінська, десь там про щось домовляється, наприкінці червня на його «прохання» ватажки ДНР і ЛНР навіть погодилися на «акт гуманізму», звільнивши в односторонньому порядку чотирьох українських полонених.
І тоді, і зараз українська влада офіційно наголошує, що насправді Медведчук жодного стосунку до перемовин не має. «Я знаю позицію нашого президента. Він заявляв багато разів про те, що ніяких залучень п. Медведчука в жодні процеси він не передбачає. І тому можу сказати, що ніякої участі п. Медведчук не брав, ніколи ми з ним не зустрічалися, не розмовляли. Вважаю, що всі його вояжі до РФ — це його особистий піар», — наголосив Андрій Єрмак, помічник президента України, котрого називають головним куратором обміну полоненими 7 вересня. Однак, деяка частина українців вірить у те, що Медведчук таки «за мир». Ще гірше, що його так починають сприймати і на Заході.
Мета Путіна — очевидна: максимальне посилення позицій «сірого кардинала» часів Кучми (Медведчук очолював його Адміністрацію президента в 2002-2005 рр.) в українській політиці. Найкраще ситуацію описав у своєму блозі на «Радіо Свобода» Віталій Портников, відомий журналіст і політичний коментатор. «Для Володимира Зеленського з його рівнем підтримки і прагненням довести, що він здатен виконати обіцянки про звільнення співвітчизників із російських в’язниць сама думка про те, що Віктор Медведчук буде виглядати головним «миротворцем» і «визволителем» може бути нестерпною. Саме тому новий український президент так знервовано реагує на активність Медведчука. І саме тому Путін і Медведчук починають процес «виховання» тепер уже Зеленського, прагнуть показати, що без Медведчука нічого не вийде. І краще з цим не сперечатися. Український президент постає перед непростим вибором. Мінімізація політичного впливу Медведчука може ускладнити будь-які форми діалогу з Москвою. Але не боротися з цим впливом означає підточувати основи власної влади. Досвід попередників Зеленського це наочно демонструє», — вважає він.

Ігор Берчак

P. S. За найновішими даними Людмили Денисової, уповноваженої Верховної Ради України з прав людини, РФ утримує ще 110 громадян України на своїй території і в окупованому Криму. За даними СБУ, ще 227 українців утримують бойовики зі складу російських гібридних сил на окупованій частині Донбасу. Останній масштабний обмін між Україною та ними відбувся 27 грудня 2017 року. Тоді українській стороні передали 74 людей (проте одна особа з них вирішила залишитися на непідконтрольній українській владі території), Київ передав бойовикам 233 людини.

До теми
Оксана Покальчук, голова Amnesty International Україна, наголосила, що відмова Москви від ратифікації Римського статуту не зможе зупинити Міжнародний кримінальний суд (МКС) від переслідування найвищих ланок військових командувачів РФ, якщо він знайде достатньо доказів того, що ті віддавали злочинні накази під час аґресії в Україні. «МКС уже запустив необхідні для розслідування ситуації в Україні процеси. Ці процеси йтимуть незалежно від того, чи ратифікує Україна Римський статут, чи ні. 2014-го та 2015 року Україна скористалася нормами Римського статуту, які дозволили їй попросити МКС розглянути ситуацію в Україні, не ратифікуючи Римський статут», — заявила вона.
Оксана Покальчук зауважила, що МКС наразі має юрисдикцію щодо початку розслідування усіх можливих ситуацій, що виникли в Україні від початку Євромайдану і дотепер. «Робота суду зараз називається «попереднє вивчення ситуації»: суд збирає інформацію про те, що відбувається в Україні, зокрема, на сході, в Криму, й оцінює, чи є потенційні ситуації для його втручання та початку розслідування», — зазначила вона.
Голова Amnesty International Україна зазначила, що МКС також відстежує, чи українська правоохоронна система проводить ефективні розслідування, і чи національні суди притягають до відповідальності винних у скоєнні воєнних злочинів і злочинів проти людяності. Крім цього, п. Покальчук наголосила, що МКС не має юрисдикції щодо дрібних злочинів, пов’язаних із ситуацією збройного конфлікту чи переслідуваннями за політичними чи іншими ознаками. «В центрі уваги МКС — злочини проти людяності, воєнні злочини, геноцид та злочини аґресії. Сама природа таких злочинів є такою, що вони є масовими і широкомасштабними. Ці злочини повинні мати систематичність, широкомасштабність, спланованість та інше», — наголосила вона.
За словами діячки, МКС береться за найбільш кричущі порушення звичаїв та законів війни, передбачених Женевськими конвенціями. Також Оксана Покальчук констатувала, що звичайні солдати, найвірогідніше, не в змозі самотужки організувати масове знищення цивільного населення, це є рівень вищої ланки командування, в т. ч. генералів і президентів. «Це стосується усіх сторін конфлікту, не залежно від того, ратифікували вони Римський статут чи ні. Досить того, що суд отримав згоду від України на розслідування злочинів на її території. Це означає, що той факт, що РФ не ратифікувала Римський статут, не зможе зупинити суд від переслідування найвищих ланок військових командувачів із російської сторони, якщо МКС знайде достатньо доказів того, що віддавались злочинні накази», — заявила голова Amnesty International Україна. «МКС — це потужний інструмент у переслідування кривавих диктаторів, навіть, якщо вони переховуються у своїх країнах чи деінде, їхнє життя просто стає нестерпним, оскільки вони дуже обмежені в можливостях пересування або взагалі будь-якої активності», — резюмувала Оксана Покальчук.

About Author

Meest-Online

Loading...