Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Feb. 21, 2018

Не було б УПА, Україна не відбулася би як самостійна держава

Автор:

|

Жовтень 25, 2012

|

Рубрика:

Не було б УПА, Україна не відбулася би як самостійна держава

Україна 14 жовтня відзначила свято Покрови Пресвятої Богородиці, яке є традиційно святом українського козацтва та днем створення Української повстанської армії (УПА). Відзначали цю дату по всій Україні, а наймасштабніші заходи відбулися в Києві. Так, о 14-й годині в міському Будинку вчителя відбулася врочиста Академія «УПА-70: знаємо, пам’ятаємо, шануємо». Захід організували Світовий ювілейний комітет із відзначення 70-ї річниці створення УПА, Центр досліджень визвольного руху, Центр національного відродження імені С. Бандери, Всеукраїнське братство вояків ОУН-УПА та Молодіжний націоналістичний конґрес.

Захід розпочався з привітання присутніх Орестом Васкулом, головою Київського крайового Братства ОУН-УПА, і молебню, який провели представники УГКЦ і УПЦ КП. Пан Васкул, зокрема, сказав:: «Закликаю вас схилити голову в пам’ять про наших побратимів, тих, хто віддав своє життя в борні з двома найстрашнішими імперіями у світовій історії — нацистською та радянською. Хай буде їм вічна пам’ять і вічна пошана!»
Далі слово взяв Володимир В’ятрович, історик, голова Вченої ради Центру досліджень визвольного руху. Він, наголошуючи на звитязі українських повстанців, запропонував уявити, що було б із Україною, якби не було УПА. «Якби не було УПА, люди, вочевидь, згодилися би покоритися волі німецького окупанта й не чинити спротиву, аби врятувати своє життя. А коли прийшов би наступний окупант, то люди б і перед ним схили свої голови. І не було би тоді повстань у Норильську, у Кінгірі, які підняли підпільники ОУН і вояки УПА, і нескоро би здригнулася імперія ГУЛАГ. Не мали би ми тоді «шестидесятників», борців національного підпілля, які би здобули на початку 1990-х незалежність країни. І сама Україна як незалежна держава була би явищем тимчасовим, була би, як кажуть деякі наші сусіди, геополітичним непорозуміння», — зазначив історик.
«Завдяки бандерівцям у нас збереглася тяглість поколінь до волі, збереглися традиції визвольних змагань. Без них не дійшла би до нас правда про боротьбу козаків Армії УНР, про Холодний Яр, про повстання в Україні напередодні Голодомору. Тому антиукраїнській владі вигідно було би знищити пам’ять про УПА, аби позбавити нас наших визвольних традицій, національної свідомості. Але це їй вже ніколи не вдасться», — закінчив свою доповідь п. В’ятрович.
Потім на сцену виходили інші відомі особи, серед яких – письменник, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Василь Герасим’юк, кінодраматург, автор сценаріїв до багатьох фільмів про УПА, зокрема до «Нескореного» Олеся Янчука, Василь Портяк, ветеран УПА, і Степан Семенюк, один із учасників Норильського повстання 1953-го.
Між промовами поважних гостей перед аудиторією виступали з козацькими, повстанськими й авторськими піснями музичні гурти та сольні виконавці. Так, пісенні композиції виконали вихованки дитячої недільної школи «Неопалима купина», кобзар Тарас Компаніченко й музичний гурт «Хорея козацька», кобзар, заслужений артист України Василь Литвин, бард Володимир Гонський, лауреат 12-го Всеукраїнського дитячо-юнацького фестивалю мистецтв «Сурми звитяги» Христина Чиж і інші.
Наприкінці заходу ведучий зачитав імена загиблих командирів УПА, було проведено короткий молебень, після якого всі присутні хвилиною мовчання вшанували загиблих борців за Україну. Потому як фінальний акорд залу стрясло врочисте повстанське «Слава Україні! Героям слава!».
Заходи з ушанування героїв продовжили вуличні акції, наймасштабнішою з яких став марш УПА, котрий з ініціативи Всеукраїнського об’єднання «Свобода» провели провідні патріотичні організації. Марш зібрав, за різними оцінками, від 10 до 20 тис. осіб з усіх куточків України та закінчився концертом під відкритим небом на Михайлівській площі.
Попри заборону місцевої влади врочистості до свята УПА традиційно відбулися в Харкові. У першій половині дня активісти зібралися біля пам’ятника Т. Шевченку й колоною рушили до Молодіжного парку. Опівдні тут відбулася панахида за воїнами УПА, яку провели священики УПЦ КП, і короткий спонтанний мітинг. Його учасники поклали квіти до каменя УПА й подякували міліції за забезпечення порядку.
Те, що День створення УПА потроху стає святом для всієї України, довели й на Луганщині, де марш УПА відбувся в містечку Стаханові. На акцію зібралися представники патріотичних партій і організацій, які рушили в напрямку міськвиконкому. Там їм намагалися зашкодити люди із символікою КПУ, у підсумку виникла сутичка, у якій кілька людей отримало тілесні ушкодження. «На півдороги нас зустріло із 200 людей, враховуючи, що нас було 20-25 осіб, і почалося просто побиття при потуранні співробітників міліції. Хоча треба їм віддати належне: вони трішки огородили це все. Але, тим не менш, заходів до затримання правопорушників абсолютно ніяких не вживали. Із натовпу вискакували люди, ламали прапори, кидали їх під ноги, завдавали учасникам ударів: один чотири удари в голову отримав», — розповів Олександр, один з організаторів маршу.
Найбільше заходів традиційно відбулося на західних теренах України. У Львові учасники маршу зібралися на площі Митній і пройшли по площі Міцкевича, проспектом Свободи до оперного театру, а потім повернулися до площі Ринок. На чолі колони йшли ветерани УПА з букетами квітів. За ними — кілька десятків членів скаутської організації «Пласт», які несли портрети командирів УПА — вихідців із «Пласту». Далі в уніформах УПА й зі зброєю в руках марширували члени громадської організації «Пам’ять», котра займається пошуком поховань часів Другої світової війни, а також бере участь у різних історичних реконструкціях. На площі Ринок відбулося врочисте посмертне нагородження 22 командирів УПА відзнакою «Пласту» — «Залізним хрестом». Олександр Гуменюк, керівник крайового братства вояків ОУН-УПА, після нагородження сказав, що 70 років тому виникла УПА, яку вважають найбільшою партизанської армією у світі.
У Рівному ж 14 жовтня на майдані Незалежності відбулася вулична інсталяція-виставка «Відкрийте свої серця», де було зібрано фото учасників національно-визвольних змагань, кадри визвольної боротьби. Також на вулиці Директорії в центрі міста було відкрито пам’ятник українському художнику-графіку, члену ОУН Нілу Хасевичу, відомому своїми агітаційними матеріалами для УПА.
Велелюдний захід, організований Світовим ювілейним комітетом, відбувся й у Бережанах. На врочистості завітали ветерани УПА з різних областей України — Волині, Прикарпаття, Закарпаття, Чернівеччини, Хмельниччини, Києва та Тернопільщини, а також громадські діячі, політики та місцеві мешканці. Після традиційного богослужіння учасники дійства здійснили ходу Бережанами й поклали вінок до пам’ятника жертвам московсько-більшовицького терору, замордованим у Бережанській тюрмі, після чого відбулася святкова академія.
Із вітальним словом звернувся до присутніх Богдан Борович, голова Всеукраїнського братства вояків УПА. Він зазначив, що Бережанщина — це край повстанської слави та звитяги, земля, котра народила багатьох героїв національно-визвольної боротьби. Відтак, вручив відзнаки з нагоди 70-річчя УПА громадсько-політичним діячам, кандидатам у народні депутати Валентину Наливайченку та Володимиру Петровському. Пан Борович дав наказ політикам гідно виконувати місію, яку їм послав Бог і народ, і побажав звитяги в ім’я Української держави.
Приймаючи нагороду з рук голови Братства УПА, п. Петровський наголосив, що ця відзнака належить і громадському рухові «Українська справа», а також особисто його побратимові Іванові Гавдиді. Тож політик зобов’язався передати медаль у музей Гавдиди в його рідному селі Саранчуках. «Ми повинні нести прапор вашої боротьби в неукраїнській Україні, — звернувся він до ветеранів УПА. — Переконаний, що сотні тисяч вихованців табору імені Івана Гавдиди стануть плечем до плеча й виконають ваш наказ — зметуть антиукраїнську владу та збудують українську Україну. Упевнений, що ваша сила духу, сила волі поведе нас у бій і ми здобудемо перемогу!» Перед присутніми також виступили: Віктор Рог, редактор газети «Шлях Перемоги»; Валентин Наливайченко, лідер громадської ініціативи; Дмитро Ярош, лідер «Тризуба»; співак Володимир Вермінський.
Марш слави УПА відбувся й у Луцьку. Учасники акції зібралися під стінами Волинської обласної державної адміністрації й, розгорнувши червоно-чорні та синьо-жовті державні прапори й підпаливши саморобні смолоскипи, рушили за маршрутом, який пролягав проспектом Волі, вулицею Лесі України, вулицею Братковського, а звідти — до стін колишньої Луцької тюрми. Дорогою вони вигукували гасла: «Наша земля — наші герої», «Герої не вмирають! Герої вічно з нами!», «Слава Україні! Героям слава!»
А в Івано-Франківську з нагоди 70-річчя УПА на міській ратуші вивісили червоно-чорний прапор. Площі й вулиці міста також прикрашали прапори УПА. Крім того, у місті врочисто відкрили пам’ятник борцям за волю України – чотири скульптури, які символізують січового стрільця, вояка УПА, бійця дивізії «Галичина» й політв’язня, що «рве свої кайданки». У межах заходів до 14 жовтня городяни також провели святкове віче й помолилися за загиблих воїнів, після чого маршем пройшли центральними вулицями міста до меморіального скверу, де біля хреста жертвам політичних репресій відбулися панахида та покладання квітів.
У своєму виступі Олександр Сич, голова обласної ради, наголосив, що заслуга вояків УПА – у тому, що сьогоднішня держава таки постала: «Пам’ятаймо, що саме завдяки боротьбі УПА нинішня Українська держава має українську форму: українську назву, Герб, Прапор, Гімн. Пам’ятаймо, що саме вони здобули для нас цю державу. УПА — це феномен української та світової історії. Не було такої повстанської армії в Другій світовій війні, яка би без жодної державної підтримки боролася й проти нацистської навали, і проти большевицького окупанта. У пік своєї могутності вона досягала 100 тис., а взагалі через її лави пройшло понад 300 тис. українців. Уявіть собі: у польових умовах ця армія перебувала без медичного забезпечення, харчового, забезпечення амуніцією, і все це – не в казармах, а в лісах, яругах, у горах. Ми сьогодні можемо тільки брати приклад із їхньої мужності, із їхнього героїзму. З 1942-го й до 1961 року, коли відбувся останній бій останнього підрозділу УПА на Тернопіллі. Вони боролися, жертовно віддаючи свої життя. Не втомлювалися, не зраджували, не піддавалися розчаруванню й песимізму. Як це дисонує із тим, що сьогодні маємо ми. Нас так само 20 років переслідують негаразди, але скільки в нас розчарування, скільки песимізму й скільки зради! Тож берімо сьогодні приклад із цих немічних тілом, але сильних духом людей. Як може бути визнана УПА, коли на чолі нашої держави стоять ті, хто боровся проти них, хто боровся проти самої ідеї української державності?» — риторично запитав він у багатолюдної громади.
Пан Сич зазначив, що надзвичайно важливо відкривати історичну правду про діяльність УПА: «Правда лікує. Правда вилікує українську націю, і не тільки нас, галичан, а й наших братів на сході та півдні України. Тому що сьогодні ота частина їх заражена бацилою совєцької пропаганди, але їхні діти, їхні внуки, їхні нащадки захочуть знати правду. І коли взнають правду, то зрозуміють, у чому суть Української держави. А ця суть дуже проста: це – своя влада у своїй державі, це – своя власність і своя гідність».
День пам’яті УПА відзначили також в Одесі, Сумах, Тернополі, Запоріжжі й інших містах, містечках і селах України. Цього року по всій Україні зібралося рекордне число тих, хто брав участь у заходах, приурочених до Дня створення УПА. І це – незважаючи на те, що влада намагалася перешкодити громадянам ушанувати героїв. Зокрема, перевізникам зі Львова, Полтави, Тернополя, Сум забороняли вивозити людей на марш УПА в столицю, дехто скаржився, що їм погрожувала міліція. Натомість, дуже мляво проявили себе традиційні опоненти патріотів — комуністи й інші «ліві» структури. Партія п. Симоненка спромоглася вивести аж сотню активістів, переважно похилого віку, під пам’ятник Леніна в столиці. І це – попри обіцянки партійних бонз «не допустити маршу УПА вулицями Києва».

Сергій Багряний, УІС

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...