Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Jun. 27, 2017

На Донбасі відновилися повномасштабні бойові дії

Автор:

|

Лютий 02, 2017

|

Рубрика:

На Донбасі відновилися повномасштабні бойові дії

Ось так зараз виглядає багато житлових багатоповерхівок в Авдіївці

У ніч на 29 січня на позиціях української армії в промисловій зоні міста Авдіївка загуркотіли потужні артилерійські вибухи. На постріли зі стрілецької зброї на цьому тлі ніхто навіть не зважав. Розпочалося найсерйозніше за останні кілька місяців загострення бойових дій на Донбасі.

Тисяча обстрілів за добу
Майже ущерть зруйнований квартал колишніх підприємств Авдіївки (що розташована лише за 6 км від Донецька) насправді має стратегічне значення. Підрозділи Збройних сил України, які створили тут потужний опорний пункт, тримають під вогневим контролем Ясинуватську залізничну й автомобільну розв’язки в напрямку Горлівки й Єнакієвого й об’їзну дорогу Донецька. Розуміючи це, сепаратисти неодноразово намагалися вибити звідтіля українських вояків, але щоразу отримували гідну відповідь.
Однак, те, що розпочалося тут у неділю, перетворилося зі звичайного бойового зіткнення на повномасштабну битву. За даними прес-служби антитерористичної операції (АТО), впродовж 29 січня терористи здійснили 400 обстрілів, 30 січня — 800, а 31 січня — понад тисячу (!). Для порівняння: раніше на всій лінії фронту за добу фіксувалося загалом хіба що по кілька десятків випадків порушення тиші.
Переповідати перебіг бойових дій, вочевидь, немає сенсу, адже ситуація міняється буквально щогодини. Хоча один показовий момент, на нашу думку, таки варто згадати, оскільки він дуже добре характеризує методи ведення аґресорами війни. Як розповіла Олена Мокринчук, прес-офіцер бригади, що утримує позиції в районі Авдіївки: «Один підрозділ російських бойовиків попросив режим тиші, але через десять хвилин перегрупувався і пішов у наступ. Наші війська атаку відбили. Кількох бойовиків убили». Ось такі в сепаратистів уявлення про «офіцерську честь».
Також зазначимо, що кількість втрат серед українських військовослужбовців, на превеликий жаль, також зростає мало не щогодини. Природно, що зазначити в газетному матеріалі точну кількість просто немає можливості, але лік загиблим і пораненим йде на десятки. Втрати бойовиків — на порядок вищі, оскільки наші бороняться, а ті наступають.

Без світла, води й опалення
Так само ще не швидко підрахують кількість вбитих і постраждалих мешканців міста Авдіївка, яке до початку російської аґресії налічувало майже 40 тис. мешканців (скільки точно людей тут зараз реально мешкає, мабуть, не знає ніхто). Зате чітко зрозуміло, що населений пункт опинився на межі гуманітарної катастрофи. Російські снаряди пошкодили всі найважливіші комунікації міста. Внаслідок артилерійських обстрілів повністю зупинився Авдіївський коксохімічний завод — один із найбільших у Європі. Власне його котельні забезпечували місто теплом. Уже кілька діб поспіль мешканці Авдіївки залишаються без світла, газу та води в холодних квартирах (цими днями на Донбасі термометри показують мінус 18-20 градусів за Цельсієм).
На додачу до всього у житлові багатоповерхівки раз по раз влучають ворожі снаряди. 31 січня розпочалася евакуація мирного населення з тих районів Авдіївки, які розташовані найближче до зони бойових дій. Людей розвозять у найближчі десять населених пунктів, до яких поки що не долітають снаряди. «Для цього підготовлено 80 автобусів, які одночасно можуть евакуювати до 3 тис. людей. Крім цього, для евакуації населення сплановано роботу двох приміських електропотягів, що можуть евакуювати до 1,6 тис. осіб за один рейс», — повідомили в Державній службі з надзвичайних ситуацій України.
Водночас існують побоювання, що сепаратисти, знаючи маршрути евакуації, можуть спробувати обстріляти транспорти з біженцями з артилерії та систем залпового вогню «Град», «Смерч» і «Торнадо» (дальність дії — 40 км). Вже з’явилися повідомлення про розміщення таких систем на околицях Донецька просто посеред житлових багатоповерхівок (нагадаємо, що відстань між Донецьком та Авдіївкою становить лише 6 км).

Війна та німці
Практично всі українські урядовці та політологи стверджують, що загострення ситуації на лінії фронту — провокація Кремля, приурочена до візиту Петра Порошенка до Німеччини, де основною темою перемовин із Анґелою Меркель була відсутність прогресу щодо мирного врегулювання на Донбасі. Провокація, зрештою вдалася — ввечері 30 січня Президент України був змушений перервати свій візит та терміново повернутися до Києва.
«Таким чином РФ намагається дискредитувати українську сторону та звинуватити її у зриві мінських угод. Це «подарунок», який вирішили нам зробити російські окупанти, колаборанти та Росія під час візиту українського Президента в Берлін. До речі, що мене дуже насторожує, в РФ зараз дуже активно обговорюється тема, що нібито це Україна спеціально займається загостренням бойових дій під час європейської поїздки Президента», — вважає політолог Володимир Фесенко.
Такої ж думки дотримується й Ірина Геращенко, представник України в Тристоронній контактній групі і перший віце-спікер Верховної Ради України: «Загострення ситуації на фронті, зазвичай, відбувається напередодні важливих міжнародних зустрічей чи перемовин, така ФСБшна тактика — підняти ставки в торгах, лякати світ загостренням конфлікту, наступом, брязкати зброєю, погрожувати силою».
Водночас існує й інша версія, на якій наголошують багато військових експертів. На їхню думку, ситуація могла розвиватися наступним чином. До позицій українських військових наблизилася ворожа диверсійно-розвідувальна група, наші солдати пішли в контратаку і, що називається «на плечах» ворога, увірвалися до добре укріпленого опорного пункту окупантів.
Наші викликали по рації підкріплення, а командири сепаратистів віддали наказ у дусі Сталіна: «Ні кроку назад!». Як це часто трапляється на війні, великий бій розпочався цілком випадково. Сепаратисти намагалися за будь-яку ціну повернути втрачені позиції, українські вояки вже просто не могли відступати, оскільки на відкритій ділянці між захопленим опорним пунктом і рідними позиціями вони б стали легкою мішенню. Можливо, українські штаби й віддавали накази про відступ, але в розпал бою далеко не кожен наказ можливо виконати.
Інша річ, що навіть і за такого розвитку подій можна говорити про російську провокацію, адже командири сепаратистів цілком могли дати своїм підрозділам команду «стоп» (усе ж наступ зупинити набагато легше, ніж оборону, в якій усе залежить від супротивника). Натомість ворог почав задіювати все більше артилерійських систем великого калібру, при цьому чудово знаючи, що снаряди та ракети перелітають позиції українських військових і гатять по житлових районах Авдіївки.
Також нагадаємо, що позиції артилеристів розташовані серед житлових багатоповерхівок Донецька. Либонь, ворог розраховує на масований удар українців у відповідь. А тоді з’явиться можливість показати на російському телебаченні «звірства хунти» у вигляді зруйнованих будинків і вбитих чи поранених донеччан. Але хіба у Кремлі колись звертали увагу на такі «дрібниці». Путін добре засвоїв принцип Сталіна: «Ліс рубають — друзки летять».

Ігор Берчак

До теми
Лише за один день 27 січня померли троє сепаратистів сходу України. Діагноз в усіх виявився однаковий — серцевий напад. Першим пішов Валерій Болотов, колишній ватажок терористичної організації «Луганська народна республіка» (ЛНР). Він був одним із лідерів сепаратистів у Луганській області. Терорист став главою самопроголошеної ЛНР у травні 2014 року, але вже в серпні оголосив про відхід у відставку, пославшись на наслідки поранення. Останнім часом п. Болотов займався організацією гуманітарної допомоги для ЛНР.
Цього ж дня у ЛНР помер Сергій Литвин, «міністр сільського господарства та продовольства». Із березня 2014-го він брав активну участь в акціях сепаратистів у Слов’янську та Красному Лимані, а з квітня того ж року — в Луганську. Воював проти української армії і був одним із організаторів «референдуму зі створення» ЛНР.
Також стало відомо про смерть Сергія Третьякова, одного з керівників «міністерства промисловості та торгівлі» терористичної організації «Донецька народна республіка» (ДНР). Він брав безпосередню участь у проведенні референдуму 11 травня 2014 року, відтак, очолив «департамент торгівлі».
Цікаво, коли останнього разу робили електрокардіограму «видатні» терористи Ігор Гіркін, Олександр Бородай, Ігор Плотницький та Олександр Захарченко. Адже найкращі «фахівці» з вад серця працюють у Федеральній службі безпеки Російської Федерації.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...