Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Oct. 20, 2017

Київський сайт «Миротворець» розпочав ще одну війну

Автор:

|

Травень 19, 2016

|

Рубрика:

Київський сайт «Миротворець» розпочав ще одну війну

Сайт «Миротворець»

Уже більше тижня не вщухає скандал із приводу оприлюднення на київському сайті «Миротворець» особистих даних українських і зарубіжних журналістів, акредитованих у песевдореспубліках на Донбасі.

«Серйозні запитання»
У передмові до публікації на сайті «Миротворець» даних журналістів, акредитованих при терористичних організаціях «Донецька народна республіка» (ДНР) і «Луганська народна республіка» (ЛНР) їм закономірно закидають співпрацю з терористами. Але як високопосадовці, так і колеги за фахом фігурантів «списку гакерів» відреагували на це по-різному.
Зокрема, Торбйорн Ягланд, генеральний секретар Ради Європи (РЄ), спрямував Петрові Порошенку листа, у якому заявив, що оприлюднення даних журналістів, котрі висвітлювали події в ДНР і ЛНР, поставило під ризик їхню особисту безпеку, а деякі з них вже розповіли про погрози їм. Посадовець також зауважив, що «цей масивний витік персональних даних викликає серйозні запитання в рамках європейської Конвенції з прав людини та стандартів РЄ у сфері захисту даних», відтак закликав «гарантувати приватність і безпеку журналістів, а також швидке проведення розслідування за фактом розголошення їхніх особистих даних».
Ян Томбінський, посол Європейського Союзу (ЄС) в Україні, також зауважив, що публікація сайту «Миротворець» порушує міжнародні норми й українське законодавство про захист персональних даних, а також наражає на ризик журналістів. Відтак він закликав українську владу «забезпечити, щоби цей контент став недоступним».
Міжнародна організація «Репортери без кордонів» зажадала покарати тих, «хто стоять за цією публікацією». А київське інтернет-видання «Українська правда» оприлюднило «Заяву журналістів щодо оприлюднення бази контактів сайтом «Миротворець», в якій зокрема стверджувалося: «Під удар потрапили українські та закордонні журналісти, котрі, ризикуючи життям, об’єктивно висвітлювали події та розповідали в українських і світових медіа, що відбувалося на окупованих територіях. Саме ці журналісти дали інформацію для проведення якісного розслідування про падіння малайзійського «Боїнґа» влітку 2014 року, а їхні матеріали про керівних осіб окупованих територій лягли в основу багатьох розслідувань та аналітичних матеріалів».

«Неприпустимі дії»
Підписанти під заявою наголосили, що «акредитація не означає і ніколи не означала співпраці журналістів із будь-якою стороною конфлікту», і що «це форма захисту та безпеки журналіста», а також обурювалися: «Після звинувачень у «роботі на терористів» та оприлюднення персональних даних, номерів телефонів та імейлів журналістів, їм почали телефонувати та писати з погрозами, а від деяких українських політиків уже пролунали заклики вважати цих журналістів «ворогами України» й узагалі позбавити їх можливості працювати. Подібне ставлення до журналістів є прямим порушенням української Конституції, Закону України «Про захист персональних даних», порушенням Європейської конвенції прав людини, й є ганебним та абсолютно неприйнятним у цивілізованій і нетоталітарній державі, якою є Україна».
Оксана Романюк, директор інституту масової інформації, написала про тих, чиї дані оприлюднили гакери: «Їм пронизували спицями, ламали руки, ноги, ребра, ґвалтували, били, кололи наркотики. Тому що вони працювали на українські медіа, або на незалежні зарубіжні. Й уявіть, у багатьох із них було акредитації того боку! Я бачила журналістів після цих тортур, на що вони були схожі. І вважаю, що справжні, а не мальовані патріоти мають бути глибоко вдячні за те, що люди ризикували своїм життям, і завдяки ним світ дізнався про присутність російських військових на тому боці».
Водоночас Мирослава Ґонґадзе, продюсер української редакції Всесвітньої служби «Голосу Америки», обурювалася: «Неприпустимі дії щодо публікації даних журналістів. Грубе порушення норм про нерозголошення особистих даних журналістів. Тільки що телефонували з Комітету захисту журналістів у Нью-Йорку, готують заяву. Хто тепер із іноземних журналістів ризикне поїхати в зону бойових дій?».
Закрити сайт «Миротворець» зажадала й Валерія Лутковська, омбудсмен України. Своєю чергою, Вікторія Сюмар, голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова й інформаційної політики, зауважила, що в Україні «немає карної відповідальності за такі порушення» й дорікнула правозахисникам: «Я б хотіла нагадати «Репортерам без кордонів», що вони не ведуть сьогодні війну з російським аґресором і сепаратистами».

«Непросте рішення»
Прокуратура Києва таки відкрила за фактом публікації у «Миротворці» карне провадження — за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів. Натомість Юрій Тандіт, радник голови Служби безпеки України (СБУ), заявив, що «інформація на сайті «Миротворець» про акредитацію людини на тимчасово окупованій території Донбасу не може розглядатися як підстава для відкриття справи проти неї». «Такий злив — безпечний. Не думаю, що є якась загроза для цих журналістів, принаймні з боку української влади та силових структур», — вважає він.
А Тетяна Попова, заступник міністра інформаційної політики, заявила, що публікація гакерів «шкодить інтересам України», за що її шеф Юрій Стець… вибачився, запевнивши, що висловлені нею думки не є позицією очолюваного ним відомства. Попри це, 13 травня «Миротворець» повідомив: «Враховуючи реакцію, що її викликала публікація списку журналістів, акредитованих у ДНР, вимогами уповноваженого з прав людини Лутковської, весь час стурбованого та занепокоєного ЄС, а також антиукраїнськи налаштованих журналістів України на чолі зі заступником міністра інформаційної політики України Поповою, центр «Миротворець» прийняв непросте рішення про закриття сайту».
Однак станом на 16 травня ц. р. під електронною петицією до Президента України зі закликом продовжити роботу «Миротворця» були зібрані вже понад 19 % від числа підписів, необхідних, щоб її розглянули в Адміністрації глави держави. Антон Геращенко, народний депутат України, також закликав генерального прокурора, міністра внутрішніх справ і голову СБУ негайно закрити карне провадження проти волонтерів проекту «Миротворець», чим викликав таку реакцію Юрія Луканова, голови Незалежної медіа-профспілки України: «Краще з розумним загубити, ніж із Геращенком знайти. Ну, стопудово ворогів не треба, коли в нас такі захисники-депутати. Вивалити на сайті, прости Господи, «Миротворець» імена та координати всіх журналістів, котрі були акредитовані в самопроголошених республіках, — це оголосити їм війну. Не «республікам». Журналістам. Це підставити їх під кулі, бомби та ножі».

«Неправильно зрозумів»
Однак далеко не всі журналісти погодилися з цим. Приміром, відомий політичний оглядач Віталій Портников зауважив: «Неможливо навіть уявити собі ситуацію, в якій ізраїльський журналіст акредитується при «міністерстві інформації» адміністрації ХАМАС в секторі Ґази… Не можна акредитуватися в «міністерствах» колабораціоністів і запевняти, що це для блага читачів».
Утім, зарубіжні колеги вже нагадали п. Портникову, що саме фігуранти списку в «Миротворці» з Бі-бі-сі Наталя Антелава й Абдужаліл Абдурасулов спростували фейк про вбиту на Донбасі десятирічну дівчинку. А журналісти Шон Вокер із The Guardian і Роланд Оліфант із The Daily Telegraph показали в прямому ефірі перетин колоною російських бронетранспортерів кордону в Україну в серпні 2014 року».
Один із фігурантів оприлюдненого списку — незалежний журналіст Ян Бейтсон написав: «Миротворець» неправильно зрозумів роль іноземних журналістів у зоні проведення антитерористичної операції (АТО). Цей список зводить усю журналістику до пропаганди. Він передбачає, що писати про контрольовані сепаратистами території на cході України якимось чином означає підтримку груп, які захопили контроль над нею. Це — позиція, якій немає місця в демократичній Україні. Іноземні журналісти зіграли ключову роль у поширенні інформації про те, що відбувається в східній частині України, бо ми були єдиними, хто мав туди доступ. Ми ризикували власним життям, щоби зробити це, й тепер нас назвали колабораціоністами, оприлюднивши наші особисті дані. Журналістика ніколи не була настільки невдячною роботою».
Як бачимо, кожна зі сторін дискусії щодо публікації «Миротворця» подає аргументи, з якими важко не погодитися. А правда, як завжди, десь посередині.

Ігор Голод

До теми
12 травня в Івано-Франківську засудили Руслана Коцабу. Суд не побачив складу злочину в акредитації журналіста в ЛНР і в його виступі на російському телебаченні. Судді вилучили з обвинувачення також репортажі Руслана з АТО, вважаючи їх реалізацією права на свободу слова. З таким самим поясненням не був врахований і його відеоролик «Я проти мобілізації». За заклики відмовитися від мобілізації та перешкоджання діяльності Збройних сил України п. Коцабу позбавили волі на 3,5 роки.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...