Новини для українців всього свту

Monday, Aug. 26, 2019

Кучма не винен. А хто ж замовив убивство Ґеорґія Ґонґадзе?

Автор:

|

Грудень 15, 2011

|

Рубрика:

Кучма не винен. А хто ж замовив убивство Ґеорґія Ґонґадзе?

Найкращий подарунок на 51-й день народження отримав мільярдер Віктор Пінчук — справу щодо його тестя Леоніда Кучми було скасовано судом.

Підслухано без дозволу

Навряд чи хтось в Україні сумнівається в тому, що левову частку своїх статків Віктор Пінчук, власник компанії EastOne, які журнал Forbes оцінив сумою 3,3 млрд USD, отримав завдяки тестю — Леоніду Кучмі, президенту України в 1994—2005 рр.

А позаяк мексиканський телесеріал «Багаті теж плачуть» — не про українських крезів, трапилося так, що Печерський районний суд Києва скасував постанову Генеральної прокуратури України. Отже, пан Кучма до вбивства Ґеорґія Ґонґадзе — не причетний.

Таке рішення оголосила суддя Галина Супрун у відповідь на скаргу адвокатів другого президента, котрі наполягали, що карна справа стосовно нього — незаконна. А якщо конкретніше, то печерська Феміда постановила: «Фактично єдиною підставою для порушення карної справи є аудіозаписи, зроблені Миколою Мельниченком». Але, як зазначила пані Супрун, «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним чином і особою, не уповноваженою проводити оперативно-пошукову роботу». Виходить, відтепер керівники України можуть услід за Леонідом Кучмою висловлювати підлеглим побажання позбутися прикрих журналістів, не остерігаючись, що аудіозаписи їхніх розмов призведуть до неминучої розплати?

Крапки не поставлено

Утім, представник на суді над президентом Кучмою ще одного постраждалого — журналіста й громадського діяча Олексія Подольського — Олександр Єльяшкевич порадив пану Кучмі «не розслаблятися», бо «записи Мельниченка, які Печерський суд не визнав доказами в справі Кучми, — не єдині, що можуть зіграти проти екс-президента України».

Пан Єльяшкевич пообіцяв також, що, «окрім Кучми, в орбіту судового розгляду, очевидно, буде залучено й членів його родини». І хоч представник Подольського не уточнив, що ж конкретно він мав на увазі, припущення українських мас-медіа із цього приводу були одностайними: «Ідеться про зятя екс-президента».

Своєю чергою, адвокат Андрій Федур, який представляв на судовому процесі над Кучмою вдову Ґеорґія Ґонґадзе Миро­славу, стверджує, що «суд допускав процесуальні порушення під час слухання справи»: «наприклад, нерозгляд заявлених клопотань», а «чинним кримінально-процесуальним законодавством це не передбачено». Натомість адвокат і тезко «автора» викривальних аудіозаписів екс-майора Мельниченка — Микола Неділько наполягає, що в постанові судді Супрун неправильно витлумачено положення статті 94 Кримінально-процесуального кодексу. Дослівно ж він заявив із цього приводу: «Ця стаття говорить, що підставою для порушення карної справи є наявність достатніх даних, які вказують на наявність ознак злочину. Достатніми даними на момент порушення карної справи були: плівки Мельниченка, протоколи допиту Пукача, які будуть оцінюватися під час розгляду карної справи, порушеної проти колишнього керівника служби зовнішнього спостереження Міністерства внутрішніх справ України, вироки представників міліції, яких уже засуджено в справі Ґеорґія Ґонґадзе, матеріали слідчої комісії, котра розслідувала вбивство журналіста Ґонґадзе. На підставі цих даних прокурор зобов’язаний порушити карну справу. А вже в судовому засіданні має даватися оцінка доказам, зібраним у період досудового слідства, у тому числі й через призму рішення Конституційного Суду, яке, як відомо, тлумачило статтю 62 Конституції України. Проте це мало робитися під час розгляду справи по суті».

Доказів вистачить?

Олександр Єльяшкевич уже наполягав раніше, що існують інші, серйозніші, докази проти президента Кучми: «Леонід Данилович думає, що доказами є тільки записи. Це не так — є й інші докази, які обов’язково будуть оприлюднені в юридичних процесах. Я свідомо всі ці роки замовчував основні докази, але вони свого часу будуть оприлюднені. Це — не лише записи, про які відомо, це й інші записи, це й свідки, котрі можуть чимало розповісти й набагато цінніші від записів».

Та позаяк суддя Супрун обмежилася констатацією факту, що Микола Мельниченко записав побажання Леоніда Кучми позбутися журналіста, не спитавши в тодішнього президента дозволу на це, ще один представник Мирослави Ґонґадзе — Валентина Теличенко — уже запевнила: «Буде апеляційне оскарження, найімовірніше, так само касаційне».

Адже Печерський суд цинічно проіґнорував той факт, що злочини не лише проти Ґеорґія Ґонґадзе, а й проти панів Єльяшкевича і Подольського було скоєно після того, як ці троє громадян України наважилися викривати корупцію в президентському оточенні й системну фальсифікацію його повторного обрання президентом. Кожен із них: депутат Єльяшкевич — у Верховній Раді України (ВРУ), журналіст Ґонґадзе — у радіоефірі та на шпальтах «Української правди», а журналіст Подольський — у виданнях громадського об’єднання «МИ» й «Української перспективи» — боровся зі злочинними спробами президента Кучми узурпувати в Україні авторитарну владу за результатами фальсифікації народного волевиявлення.

Олександр Мороз, лідер Соціалістичної партії України (СПУ), що 28 листопада 2008 року вперше оприлюднив із трибуни ВРУ аудіозапис Миколи Мельниченка, обурюється: «Це судове рішення — замовне й прийняте на замовлення Кучми та його оточення. А інакше я не зовсім розумію: як це — безпідставно порушена справа проти Кучми? Тоді, може, він пояснить, чому був здійснений замах на Єльяшкевича. Чому пішли на той світ такі люди, як Кравченко? Чому ж сидять у в’язниці колишні працівники міліції, найперше — Пукач (безпосередній убивця журналіста Ґонґадзе)? Адже всі ці історії, усі ці судові рішення мають одне джерело інформації — президентський кабінет Кучми. Якби цього джерела не було, то не було б і цих історій, цих справ».

За великі гроші

Лідер СПУ й раніше звертав увагу на те, що «влада вкотре вдається до зміщення акцентів у справі, ніби важливіше те, як робив записи Мельниченко, а не те, що на тих записах є». «Закриття справи може бути тільки оборудкою за великі гроші, і вона так само буде викликати недовіру в суспільства, як і інші речі. Тому я дивлюся на це з такого боку, що час прийде і за це все доведеться відповідати», — констатував пан Мороз, відкрито натякаючи на те, що Леонід Данилович уникнув суду саме тому, що його зять-мільярдер поділився частиною своїх статків із нинішньою владою в Україні, у підлеглості якій вітчизняної Феміди вже ніхто й не сумнівається.

З Олександром Морозом солідаризувався Олексій Подольський, який свою відмову брати участь у судових засіданнях у справі Леоніда Кучми пояснив так: «Позиція судді Супрун пов’язана з мотивацією, що має корупційні підвалини». Із цим погодився й Іван Капсамун, оглядач київської гезети «День», висловивши обурення в одній із публікацій: «Не можна обманути всіх. Демократичний світ не сприймає подібної судової практики. Нагадаємо, Олександр Єльяшкевич заявляв, що на Кучму чекають судові процеси за кордоном. Як бачимо, захисники заганяють свого підзахисного в глухий кут. Причому за його ж кошти».

Пан Капсамун мав на увазі ось яку заяву пана Єльяшкевича: «Кучма та його сім’я помилилися: ті гроші, які вони викидають на те, щоби відбілити себе й увійти в історію як люди, які зіштовхнулися з начебто провокаціями — зі записами в президентському кабінеті, — усі ці дії, розмови не матимуть для Кучми ніякого ефекту. Тому що всі сюрпризи, які для нього підготовлено, — ще попереду… Запевняю вас — у США, і не тільки, прекрасно знають про корупційну діяльність Л. Кучми й те, із чого складаються його капітали, котрі сьогодні формально належать Вікторові Пінчуку».

Таку ж думку висловила й Мирослава Ґонґадзе в інтерв’ю «Дню»: «У реальному ж світі Леонід Кучма залишиться, як сказав мені один із водіїв вашинґтонського таксі, «тим президентом, який замовив журналіста». І жодні гроші чи зв’язки не зроблять його людиною честі, як би йому не всміхалися в обличчя сильні світу цього. Історія розставить свої крапки в цій справі. Сьогодні ж зрозуміло лише одне: вони нас перемагають своєю брутальністю, нечесністю та грошима, які в нас же й украли. Україна нині — корумпована держава без права, справедливості та правди, де все купується й усе продається».

Спектаклі з відмивання

Звинувативши Галину Супрун у «спектаклі з відмивання екс-президента Кучми в справі його причетності до вбивства Ґеорґія», пані Ґонґадзе додала: «Я навіть не хочу здогадуватися, скільки коштує «її честь» із її особливими джерелами інформації».

Та не лише цього висновку можна дійти по завершенні розгляду в Печерському районному суді Києва карної справи проти Леоніда Кучми. Позаяк більшість експертів припускає, що таким чином слухняна щодо керівництва України Феміда не просто змушувала Віктора Пінчука поділитися своїми багатствами, а ще й намагалася переконати світову громадськість у тому, що переслідує не тільки лідерів опозиції.

Утім, засвідчивши цілковито протилежне — тенденційну вибірковість суддів в Україні, — дала привід для припущення, що українському керівництву вже запізно остерігатися обурення світової громадськості. Позаяк після всього того, що воно накоїло, у нього залишився чи не єдиний вихід: поділившись державним майном (газотранспортною системою, заводами, портами, землею тощо) зі східними сусідами, у ступити до Євразійського Союзу, у якому на Об’єднане командування військ держав — її членів уже покладено функцію жандарма авторитарного режиму.

 Ігор Голод

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...