Новини для українців всього свту

Wednesday, Dec. 2, 2020

Кінець «Мінських угод»

Автор:

|

Листопад 13, 2014

|

Рубрика:

Кінець «Мінських угод»

За крок до бойових дій

Москва і далі намагається змусити Київ до покори, продовжуючи на Донбасі засилля своїх військ і техніки.

Як Понтій Пилат
Коли 8 листопада, перед початком зустрічі Джона Керрі, Державного секретаря США, зі Сергієм Лавровим, міністром закордонних справ Російської Федерації (РФ), журналісти запитали в останнього: «Чи буде припинено вогонь на Донбасі?», то у відповідь почули, що там немає російських військ і угоду про припинення вогню було підписано (5 вересня в Мінську. — Ред.) між ополченцями (так росіяни називають донбаських терористів) й урядом (України. — Ред.), тож вони самі повинні завершити процес роз’єднання сил. Інакше кажучи, п. Лавров, удаючи, що проти України воюють нібито не війська й найманці з РФ, як Понтій Пилат, умив руки від справи припинення конфлікту.
Однак навіть російська інформаційна агенція «Новый регион» констатувала 10 листопада, що 69 % загиблих починаючи зі серпня ц. р. на Донбасі терористів — це громадяни РФ. «Національний склад бойовиків Донбасу за півроку кардинально змінився. Чотири останніх місяці гинули, в основному, росіяни. На основі аналізу 600 упізнаних трупів терористів із Донбасу складено портрет сепаратиста, станом на квітень-липень і на серпень-листопад 2014 року. Згідно з проведеним аналізом, до середини літа у незаконних бандитських формуваннях воювали переважно жителі Донецької та Луганської областей (68 % українців, 32 % росіян). Зі серпня ситуація в зоні Антитерористичної операції (АТО) істотно змінилася: громадяни РФ стали займати домінуюче становище за кількістю серед бойовиків Донбасу (31 % — українці, 69 % — росіяни). Більшість із них — це жителі Псковської області (місце постійної дислокації однієї з російських повітрянодесантних дивізій. — Ред.)», – написало видання.
Державний секретар США засвідчив 8 листопада, що все це для нього, звісно ж, не є таємницею, позаяк того ж дня, після зустрічі з п. Лавровим, він заявив, що не відкидає ймовірності введення Сполученими Штатами подальших санкцій щодо РФ. «Рішення Росії визначать, чи будуть подальші санкції», — підкреслив п. Керрі.
А вже 11 листопада й Джозеф Байден, віце-президент США, нагадав Росії, що однією зі сторін на перемовинах у столиці Білорусі 5 вересня щодо припинення вогню все-таки була й Росія, і наголосив на тому, що «РФ має дотримуватися своїх зобов’язань згідно з мінськими домовленостями». Він також уточнив, що до нагадування про ці домовленості його спонукали повідомлення про колони військової техніки, які ввійшли на Донбас із боку Росії.

Вторгнення триває!
Один із відеозаписів пересування великої колони, що складається приблизно з 50 вантажівок із гарматами, 10 листопада виклав в Інтернеті журналіст Associated Press. Того ж дня Дмитро Снєгирьов, лідер громадського об’єднання «Права справа», повідомив у Facebook: «Сьогодні з території Росії (Каменськ-Шахтинський, Ростовська область РФ) в Україну зайшла колона військової техніки 56-ї окремої десантно-штурмової бригади. Місце постійної дислокації — Камишин (Волгоградська область РФ).»
Того ж 10 листопада Владислав Селезньов, спікер Антитерористичного центру, в ефірі телеканалу «112 Україна» поінформував: «Наші розвідувальні органи фіксують постійне прибуття на територію, яка не є підконтрольна ДНР, російської військової техніки. Ми знаємо про її розташування та маршрути пересування, ми готові до будь-якого розвитку подій, у нас є відповідні сили та засоби».
А Степан Полтарак, міністр оборони України, того самого дня, під час програми «Свобода слова» на телеканалі ICTV, підтвердив вірогідність прориву з боку російських військ із метою пробити сухопутний коридор до Криму, запевнивши, водночас: «Українська армія готова до подібного сценарію розвитку подій і не дозволить окупантам здійснити наступ».
Наступного дня обраний до Верховної Ради України за списком «Народного фронту» військовий експерт Дмитро Тимчук написав у «Facebook»: «Здійснюються подальші заходи з посилення ударних угруповань російсько-терористичних військ. Зокрема, в районі на схід від Чернухіного (лівий фланг Дебальцевського плацдарму) розгорнута нова артилерійська група.
До станиці Луганської, південніше від висот біля Миколаївки, також підтягується артилерія. Північніше цього району перекидається бронетехніка (протягом доби зафіксовано переміщення до 20 одиниць, у т. ч. танків). Триває посилення тактичних груп на південь від Донецька. Постачання з РФ переважно йде через Сніжне й Амвросіївку (до двох-трьох конвоїв постачання щодоби). У проміжку між Оленівкою й Тельмановим спостерігається як концентрація бойових підрозділів, так і накопичення запасів матеріально-технічного майна (паливо, боєприпаси, інші ресурси).
У районі Новоазовська супротивник обладнує укріпрайон, прикритий з повітря. На Маріупольському напрямку закінчено формування другої батальйонно-тактичної групи (БТГ) північніше за Комінтернове. Серед місцевих бойовиків поширюються чутки про те, що на території окупованого Криму російське командування проведе масштабні мобілізаційні заходи з метою доукомплектування так званої Армії Новоросії. Підтверджено появу в розпорядженні російсько-терористичних військ новітнього російського ЗРПК «Панцир С-1» у районі Новоазовська. У складі розрахунку ЗРПК — кадрові військовослужбовці РФ.
Триває перекидання особового складу й військової техніки збройних сил РФ у прикордонні райони Росії, що поблизу Держкордону України. Зокрема, іде передислокування підрозділів у напрямку Новоазовська. Водночас зафіксовано ознаки функціонування військового аеродрому поблизу Таганрога (Ростовська область РФ), раніше не використовуваного. Впродовж останньої доби аеродром прийняв, щонайменше, 20 транспортних літаків з особовим складом та озброєнням підрозділів російської армії».

Правда чи блеф?
Та оскільки 10 листопада російська інформаційна агенція ТАСС анонсувала заяву терористів, котрі захопили частину Донбасу, що вже цього тижня в Мінську можуть відбутися перемовини за участю представників України, Росії й Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), і що ватажок терористичного угруповання «Луганська народна республіка» (ЛНР) Ігор Плотніцький призначив «заступника голови Народної ради» Владислава Дейнего «повноважним представником» на перемовинах з українською владою, а також що терористичне угруповання «Донецька народна республіка» (ДНР) представлятиме «екс-спікер парламенту ДНР» Денис Пушилін, то чергові вторгнення військ РФ в Україну можуть означати як підготовку наступу на позиції українських військ, так і просто «гру м’язами». Із метою натиснути на офіційний Київ, щоби той пішов на поступки.
І хоч офіційно ні Москва, ні її диверсанти на Донбасі не повідомляють, чого конкретно домагаються від керівництва України, аналітики дійшли спільної думки, що Кремль прагне здобути суходільний «коридор» до Криму, бо Керченська протока між ним і РФ взимку замерзне, для дотування ДНР і ЛНР фінансами й енергоносіями. Аби ті, виснаживши Україну, таким чином, примусили її повернутися в кабалу до Росії.
Доволі влучно прокоментував цю ситуацію Роман Малко, політичний оглядач київського журналу «Український тиждень»: «Росії як мінімум потрібен зв’язок із Кримом, як максимум — знищена Україна. Утім, загалом, Путіну потрібна бодай ще якась суттєва перемога, бо, попри показуху, земля під його троном якщо й не горить, то вже просідає. Сценаріїв розвитку — безліч, і багато з них уже запущено. З одного боку, до відкритого вторгнення Росія поки що не готова. Бо розуміє, що це переросте у світову війну, яка обернеться для неї катастрофою, хоч напруга зростає й зацікавлені сторони відверто грають м’язами. Але з іншого — приготування все-таки тривають: російська військова присутність на Донбасі зростає, терористи оголосили мобілізацію, швейна фабрика в Луганську отримала замовлення на пошиття схожої на українську військової форми, техніку теж нібито перемальовують на український лад, а головне – те, що інформаційне протистояння тепер вийшло на новий виток.
Простіше кажучи, війна буде, але її спробують зробити максимально локальною та фейковою. Кремль тестує можливості й зондує ґрунт усюди, де лишень може. Авіапровокації в повітряному просторі країн НАТО, ядерні словесні маніпуляції, інформаційні зливи на кшталт «замсекретар НАТО — агент ФСБ» — усе це намагання намацати слабкі місця, виявити потенційну небезпеку й, основне, довести ситуацію до абсурду.
Наразі найімовірніший сценарій бачиться позиченим у більшовиків часів українсько-російської війни на початку ХХ ст. і апробованим у фінській кампанії 1938-1940 рр. Фейковий уряд, фейковий привід і реальна аґресія. Псевдоукраїнська армія з Донбасу посуне на Київ чи Бердянськ звільняти Україну (від «буржуїв-петлюрівців» чи «фашистської хунти») — і тоді буде лише питанням техніки, хто їй допоможе, куди вона дійде та яку роль у цій катавасії буде відведено кадровим російським військовикам».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply