Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Dec. 13, 2017

Голландський кут *

Автор:

|

Грудень 17, 2015

|

Рубрика:

Голландський кут *
Фраґмент матеріалу, розміщеного на британському інтернет­ресурсі http://rinf.com/. Коментарі зайві

Фраґмент матеріалу, розміщеного на британському інтернет­ресурсі http://rinf.com/. Коментарі зайві

Скандал із давно викраденими картинами класичних художників Нідерландів, що начебто «випливли» на сході України, може одним мазком перекреслити європейські перспективи Києва.

Хибний дискурс
За словами нідерландської сторони, фотографії зниклих предметів мистецтва з вимогою викупу начебто надіслали їм з України. Засвідчити «свіжість» світлин мала дата на одній із вітчизняних газет, що фігурувала в кадрі. Крім того, до неприємної історії буцімто причетне керівництво одного з добровольчих батальйонів, політичної партії й українських спецслужб. Нідерландська громадськість настільки обурилася цією детективною історією, що й натяку наразі не має на happy end.
На перший погляд історія — класична для українських геополітичних широт. Задовго до здійснення заявлених намірів уступити до Європейського Союзу (ЄС) ми примудрилися вляпатися в неприємну історію з одним із його дійсних членів, який пишається своїм мистецтвом не менше, ніж Москва — власним військово­промисловим комплексом. Однак цього разу виглядає так, наче без сторонньої допомоги не обійшлося. На це вказує не тільки згадана вже цінність предмета конфлікту для однієї зі сторін, але й «обвинувачувані» скандальної історії, а також час і місце дії. Головоломка «Що? Де? Коли?» склалася надто ідеально.
Про виявлення 24 картин, викрадених 2004 року, на прес­конфе ренції в Нідерландах заявив директор музею спільно з приватним детективом, найнятим для розслідування цієї справи. Останній неодноразово звинувачував у причетності до справи українських посадовців найвищого рівня, а також бійців батальйону ОУН, звертався до української громадськості так, наче наявність музейних експонатів на території України — доведений факт. У медіапросторі королівства ця тема миттєво стала головною.
Як і у випадку зі збиттям «боїнґа», ворожим Україні інформаційним аґентам у Нідерландах удалося нав’язати хибний дискурс. Тоді винними в трагедії вони закликали вважати не тих, хто випустив смертоносну ракету чи надав її бойовикам, а офіційний Київ, який не закрив повітряного простору країни.

Викрадена картина

Викрадена картина

Дивна синхронізація медіа
Попри всі докази непричетності та повне сприяння королівським слідчим, ця карта частково зіграла. Сталося це перш за все через відверту необізнаність пересічних голландців із українськими реаліями. Хоча й інформаційна пасивність української влади також мала місце. Те ж саме відбувається тепер, коли реального викрадача картин нідерландська громадськість ототожнює з імовірним утримувачем.
Крім того, «націоналістичний батальйон», де нібито перебувають мистецькі твори, медіа королівства змальовують в ідентичних із російськими засобами масової інформації (ЗМІ) тонах: чорних по темному. ОУН називають там і «неонацистами», і «фашистами», і навіть «терористами», хоча справжні бойовики перебувають по інший бік фронту. Схоже, що славнозвісні візитки Яроша та голландські картини ОУН друкували на тих самих диво-друкарнях Кремля.
Аж дивно, що цього разу обійшлося без всюдисущого «Правого сектора», а головним вселенським злом стали старі знайомі зі «Свободи». Лідер Всеукраїнського об’єднання (ВО)
на поширених у нідерландських ЗМІ фотографіях неначе у фашистському привітанні весело здіймає догори руку. «Байдуже, що лівою рукою і що це — не «зіґа», а випадково вихоплений фотографом кадр, — пише Ярослав Козак, активіст української громади в Нідерландах, у матеріалі для «Української правди». — Для глядача імідж створено».
Крім Олега Тягнибока, лідера ВО «Свобода», та Бориса Гуменюка, колишнього керівника ОУН, котрому дирекція музею приписує шантаж і вимагання грошової винагороди в обмін на картини (до 5 млн EUR), серед причетних до справи в медіапросторі королівства фігурує і Валентин Наливайченко, екс­голова Служби безпеки України. Він просто назвав ці звинувачення «маячнею».
А от колишній комбат був найвідкритішим до діалогу. Хоча його тепер уже непричетність до керівництва ОУН у Нідерландах все одно сприймається підозріло. Борис Гуменюк повідомив, що мав інформацію, наче схожі картини було знайдено в розграбованому маєтку одного з поплічників Януковича (що виглядає цілком правдоподібно), але заперечив їхнє перебування у себе та шантаж із вимогою викупу. За словами військового, зараз вони перебувають на окупованій території, тому він не може бути ні об’єктом звинувачень, ані суб’єктом перемовин. Але візаві його не чують, вимагаючи вирішення ситуації навіть від Президента. Глава держави поки що мовчить, посол України в королівстві каже, що картини обов’язково будуть повернуті, якщо їх знайдуть.
У цей час скептики євроінтеґрації України в Нідерландах уже закликають своїх співгромадян замислитися, чи потрібна їм в ЄС така «наскрізь корумпована» держава.

Чужими руками
Такого витонченого удару по репутації потенційного члена Євросоюзу у вищих ешелонах української влади відверто не сподівалися. Водночас найгіршим у таких обставинах є те, що будь­яка лінія поведінки буде заздалегідь програшною, а ситуація — близька до патової. Якщо картини знайдуть і передадуть в іноземний музей, Україну звинуватять у спробах нажитися на чужому «національному надбанні». Якщо ні — скажуть, що знищили задля уникнення відповідальності та подальшого зростання резонансу. Має місце складний логічно-­психологічний ланцюг (насправді нелогічний), коли правдиві ланки переплітаються з вигаданими, але підсвідомо їхній розрив не допускається.
Чи є Україна корумпованою державою — безперечно. Але це не означає автоматичної причетності вищих посадових осіб до викрадення картин. Чи могли в маєтках поплічників колишнього режиму перебувати коштовніші твори мистецтв? Цілком вірогідно. Як присутні незаконно отримані артефакти в приватних колекціях у ЄС чи США. Та це не означає, що ці речі конче потраплять до рук проурядових формувань. Чи можуть якісь люди в цих формуваннях займатися незаконною діяльністю? На жаль, так. Як присутні були злочинці в арміях будь­якої навіть найдемократичнішої держави впродовж усіх збройних конфліктів.
Але легше повірити, що ці люди радше займалися б торгівлею зброєю, ніж оцінкою та пошуком творів мистецтва. Проте й такі звинувачення з Москви з приводу продажу переносного зенітно­ракетного комплексу FN­6 терористам «Ісламської держави» звучали зовсім нещодавно. Очевидно, там вирішили, що докори з чужих уст пролунають правдоподібніше. Але об’єкт звинувачень залишився незмінним — завжди антиросійські націоналісти, уперше за багато років проукраїнські спецслужби та вкотре прозахідна влада загалом.

Неспроможність протистояти
Ще одним цікавим збігом у скандальній історії з нідерландськими картинами стала їхня національна приналежність. У колекціях приспішників президента-втікача, знаних своєю любов’ю до надмірної розкоші, безсумнівно були й роботи митців Італії, Іспанії та Франції. Але вищі органи цих країн уже ратифікували Угоду про асоціацію України з ЄС. Технічного процесу не завершили лише Бельгія, Греція та Кіпр. А от у Нідерландах, попри згоду монарха та позитивне голосування в Сенаті й Палаті представників, 6 квітня 2016-­го має відбутися консультативний референдум.
Згідно з місцевими законами, неґативний результат волевиявлення при явці більше як 30 % змусить владу вдатися до повторної ратифікації. А оскільки з думкою громадськості в «краї­
ні тюльпанів» рахуються значно більше, ніж у «країні матрьошок», то й новий результат голосування в парламенті може змінитися. Попри всі особисті завіряння нідерландського прем’єра Президентові Порошенку в дотриманні курсу на євроінтеґрацію України.
Загалом події навколо давно викрадених творів мистецтва вкотре довели нездатність нашої держави боротися за власну репутацію на інформаційному фронті. Зрозуміло, що перемога над РФ у прямому зіткненні неможлива через перебування в різних вагових категоріях. У першу чергу фінансових.
Але необхідність наполягати принаймні на створенні спільного з країнами ЄС медіафронту стає все нагальнішою. Адже досі все тут, як і в інших сферах, тримається на волонтерах. Без них Президент, судячи з останніх заяв, усе одно переміг би, але «було б набагато важче».
Наразі ж усе більше схоже на «зраду», ніж на «перемогу». Адже коли один приватний детектив за кілька днів зумів знайти більше винних і зробити однозначні висновки з приводу двох десятків картин, ніж ціла команда експертів і слідчих із приводу винуватців смерті 300 пасажирів збитого терористами «боїнґа», то кепські справи. Ось така картина олією.

Роман Лихограй

*Специфічний прийом у фотографії чи кіно, коли відбувається певний «завал горизонту» на бік. Використовується з наміром показати максимальне емоційне хвилювання та напруження.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...