Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Feb. 21, 2018

Буферна зона

Автор:

|

Жовтень 09, 2014

|

Рубрика:

Буферна зона

Там — вороги

4 жовтня ц. р. у Маріуполі розпочала свою роботу міжнародна місія для делімітації 30-кілометрової зони безпеки на Донбасі.

Мінський меморандум
Як писав «Міст», у ніч на 20 вересня ц. р. так звана тристороння контактна група, до складу якої входили представники: від України — Леонід Кучма, від Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) — Хайді Тальявіні, і від Російської Федерації (РФ) — Михайло Зурабов, а також ватажки терористичних угруповань «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка» — відповідно, Олександр Захарченко й Ігор Плотницький, — підписала в столиці Білорусі Мінську «Меморандум про припинення вогню, зупинку на поточній лінії зіткнення та встановлення 30-кілометрової зони безпеки в Україні», яку неофіційно називають також «буферною зоною».
Того ж дня ОБСЄ опублікувала оригінал цього документа, у якому, зокрема, зазначено, що його підписанти дійшли згоди щодо таких пунктів: «1. Припинення застосування зброї вважається загальним. 2. Зупинка підрозділів і військових формувань сторін на лінії їх зіткнення, станом на 19 вересня ц. р. 3. Заборона на застосування всіх видів зброї та ведення наступальних дій. 4. Упродовж доби від моменту прийняття цього Меморандуму — відведення засобів ураження калібром понад 100 мм від лінії зіткнення на відстань не менш як 15 км із кожного боку. При цьому відвести від лінії зіткнення сторін артилерійські системи калібром понад 100 мм на видалення їх максимальної дальності стрільби, зокрема: 100-міліметрова гармата МТ-12 — 9 км; 120-міліметрові міномети — 8 км; 122-міліметрова гаубиця Д-30 (2С1 «Гвоздика») — 16 км; 152-міліметрові 2С5 «Гіацинт-С» (2С3 «Акація», 2С19 «Мста-С», 2А65 «Мста-Б») — 33 км, РСЗВ (реактивні системи залпового вогню. — Авт.) 9К51 «Град» — 21 км, 9К57 «Ураган» — 36 км, 9К58 «Смерч» — 70 км, РСЗО «Торнадо-Г» — 40 км, РСЗВ «Торнадо-У» — 70 км, РСЗО «Торнадо-С» — 120 км; тактичні ракетні комплекси — 120 км. 5. Заборона на розташування важкого озброєння і військової техніки в районі, обмеженому населеними пунктами Комсомольським, Кумачевим, Новоазовськом, Саханкою, при моніторингу ОБСЄ. 6. Заборона на установку нових мінно-вибухових інженерних загороджень у межах зони безпеки. Зобов’язання на зняття раніше встановлених мінно-вибухових загороджень в зоні безпеки. 7. Заборона від моменту прийняття цього Меморандуму польотів бойової авіації й іноземних безпілотних літальних засобів (БПЛА), за винятком БПЛА, що використовуються моніторинговою місією ОБСЄ, уздовж всієї лінії зіткнення сторін в зоні припинення застосування зброї на ширину не менш ніж 30 км. 8. Розгортання в зоні припинення застосування зброї моніторингової місії ОБСЄ в складі груп спостерігачів протягом доби від моменту прийняття цього Меморандуму. Вказану зону доцільно розділити на сектори, кількість і межі яких — узгодити під час підготовки до роботи моніторингової місії ОБСЄ. 9. Виведення всіх іноземних збройних формувань, військової техніки, а також бойовиків і найманців із території України».

Терени «бігають» туди-сюди…
Та вже 21 вересня низка засобів масової інформації (ЗМІ) звернула увагу на те, що на мапі бойових дій на Донбасі, опублікованій Інформаційно-аналітичним відділом Ради національної безпеки й оборони України (РНБОУ), у 30-кілометрову зону увійшли, зокрема, міста Алчевськ, Горлівка, Дебальцеве, Донецьк, Макіївка, Маріуполь, Первомайськ, Стаханов та Ясинувата. Однак відтоді російські війська та бандформування їхніх місцевих колаборантів не припиняють, попри домовленість про перемир’я, бойових дій, аби відсунути межі «буферної зони» та захопити якомога більше теренів.
Тож хоча 27 вересня Володимир Польовий, заступник керівника інформцентру, заявив, що почати відведення озброєнь і створення буферної зону можна буде лише після 24 годин «режиму тиші» в зоні бойових дій, гармати російських військ і бандформувань там не замовкли досі. Відтак, українські війська, відступили на деяких ділянках фронту, висунутих углиб окупованої ворогом території, аби не потрапити в оточення.
Коли ж 20 вересня журналісти звернули увагу п. Польового на те, що під час «перемир’я» межі ділянки, контрольованої бойовиками на Луганщині, розширилися на 50 км, той пояснив, що «насправді ця мапа є умовним відображенням ситуації, яка склалася на сході України».
«На сході немає лінії фронту та лінії траншей, окопів чи колючого дроту, які відокремлюють позиції наших військових від позицій терористів. Незаконні формування й українські військовослужбовці базуються на околицях населених пунктів. Між такими опорними пунктами кожна зі сторін конфлікту здійснює комунікацію певними дорогами. Тому час від часу ми вносимо корективи в нашу карту», — конкретизував він.
І все ж заступник керівника підрозділу РНБОУ визнав, що «на північ від Луганська зона, яка контролюється українськими підрозділами, була відсунута на лівий берег річки Сіверський Донець, і фактично по цій річці зараз йде поділ між зонами контролю саме на цій ділянці».
А оскільки наступ російських військ та їхніх колаборантів на Донбасі не припинявся й під час «перемир’я», корективи на мапу продовжували вноситися зовсім не на користь української сторони. Щоправда, 4 жовтня журналісти зауважили, що, згідно з картою Антитерористичної операції (АТО), українські війська знову відкинули ворога на 20 км — до міста Комсомольське, вийшли на рубіж річки Кальміус і відбили надважливу трасу на Харків. Однак у РНБОУ цього не коментували.

Крига скресла?
Лише 26 вересня агенція Reuters повідомила, що українські військові, очолювані Юрієм Думанським, заступником начальника Генерального штабу Збройних сил (ЗС) України, нарешті провели першу зустріч для визначення меж буферної зони на Донбасі з групою російських військових у складі аж 76 осіб, яку очолював генерал-лейтенант Олександр Лєнцов, заступник командувача сухопутних військ ЗС РФ, і представниками ОБСЄ у місті Соледарі (на північ від Донецька). Натомість, у російському міністерстві закордонних справ заявили того ж дня, що «всі питання, пов’язані з реалізацією режиму припинення вогню, обговорюються» нібито «між представниками української сторони та представниками окремих районів Донецької й Луганської областей», а «роль російської сторони як члена контактної групи полягає в тому, щоб у взаємодії з місією ОБСЄ надавати цьому процесу необхідне сприяння». Однак відмовка про лише сприяння російських військових виглядала надто вже незграбною, з огляду на їхню чисельність.
Відтоді учасники групи встигли лише переїхати зі Соледара до Маріуполя. Й інформації про досягнення ними хоч якихось результатів не надходило.
4 жовтня Андрій Лисенко, керівник Інформаційно-аналітичного центру РНБОУ, поінформував, що «робота міжнародної місії з делімітації кордонів буферної зони загальмовується через те, що режим припинення вогню виконується не повною мірою».
Брак даних про результати перемовин у Маріуполі та повідомлення про пересування українських підрозділів у бік від зони бойових дій слугують приводом до тривожних припущень. Приміром, журналіст Микола Іващенко написав 7 жовтня у Facebook, що захід Донбасу, «схоже, готуються здавати терористам». Свій висновок він підкріпив такими аргументами: «Українські війська з цієї території фактично всі виведені. Добровольчі батальйони з Красноармійська та Добропілля також виведені (в Красноармійську залишилася одна рота батальйону «Дніпро-1»). Весь західний Донбас залишиться на зиму без води й опалення. Всі прохання місцевої влади допомогти коштами (це близько 20 млн. грн) на відновлення насосної та фільтрувальної станції на Карлівському водосховищі ігноруються».
Вочевидь, тому Юрій Луценко, радник Президента України заявив того ж дня в ефірі телеканалу ICTV, що зараз туди приїхали військові спеціалісти з Росії. «Під наглядом військових фахівців з Франції, Німеччини проводять санітарний буфер між воюючими сторонами, — розповів він. — Ми розводимо артилерію на 30 км, але не поступаємося жодним кілометром землі. Ніякого внутрішнього кордону по Донецькій області не проходить. Там проходить лінія оборони. Уже на 80 % готові оборонні споруди — окопи, бліндажі, бетонний настил і колючий дріт. Створення буферної зони дозволить не остерігатися артобстрілів».
А тим часом проросійських бойовиків помітили в автомашинах наглядової місії ОБСЄ. Представники місії підтвердили цю інформацію, але сказали, що це начебто було непорозуміння. То на кого ж працюють ці спостерігачі?

Ігор Голод

До слова
У місті Зугресі на Донеччині терористи з «Донецької народної республіки» 7 жовтня прив’язали до «стовпа ганьби» людину зі синьо-жовтим стягом. Користувачі соціальних мереж оприлюднили в Інтернеті фото садистів. Цього разу жертвою найманців став чоловік — йому зв’язали руки та поставили біля стовпа. Довкола патріота зібралися дорослі та діти. На обличчі жертви знущань видно синці та сліди побоїв. Самі найманці стверджують, що затриманий — доброволець батальйону «Донбас» із позивним «Зугрес». Його нібито затримали вдома, коли він повернувся, щоби підлікувати ногу після боїв за Іловайськ.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...