Новини для українців всього свту

Friday, Jan. 22, 2021

Азаров — у відставці

Автор:

|

Січень 30, 2014

|

Рубрика:

Азаров — у відставці

Оскільки жодна зі сторін конфлікту в Україні наразі не здатна повністю запанувати над ситуацією, то маневрують обидві.

Патова ситуація
Упродовж минулого тижня в Україні склалася патова ситуація: у влади, аби придушити повстання, явно забракло міліціонерів і внутрішніх військ, а протестувальники повсякчас зазнавали неабияких втрат у сутичках зі силовиками та найнятими режимом бандитами-«тітушками». Щоправда, останні самі себе називають «гвардією президента».
Ті «гвардійці» побили протестувальників-автомобілістів, котрі намагалися патрулювати лікарні, звідки міліція забирала повстанців, поранених у боях на вулиці Грушевського, де вже загинуло четверо з них. Відтак, було заарештовано й багатьох автомайданівців, а чимало з них, зокрема їхній лідер Дмитро Булатов, зникло безвісти. Опоненти Януковича не відкидають і того, що їх могли закатувати так само, як правозахисника зі Львова Юрія Вербицького, котрого після побиття відвезли зв’язаного до лісу, де він помер від охолодження.
Неабияк непокоїли опозиціонерів і постійні звістки, у тому числі задокументовані, про підготовку владою запровадження надзвичайного стану. Та, мабуть, для цього в Януковича виявилося замало міліціонерів і військовиків, тож перемовини опозиції запропонував саме він.

Спонукав ЄС?
Цілком імовірно, що до цього українську владу підштовхнули погрози керівництва США та Європейського Союзу (ЄС) застосувати щодо її представників санкції. Зокрема, заморозити рахунки в банках і накласти арешт на їхнє майно в країнах ЄС.
Тим більше, як зауважує австрійська газета Die Presse, що країни – члени ЄС звинувачують його керівництво в не досить рішучій підтримці проєвропейськи налаштованих людей в Україні: мовляв, із Брюсселя в Київ спрямовують тільки заклики та погрози й аж ніяк не дії. Тож Die Presse нагадує єврочиновникам: «У руках ЄС напевно є засіб для болісного тиску. Він міг би запровадити заборону на в’їзд для кліки Януковича та заморозити рахунки цих людей. Коли представниця ЄС із питань зовнішньої політики Кетрін Ештон поїде до Києва, вона має дохідливо продемонструвати Януковичу інструменти для тортур. Можливо, таким чином можна буде втримати його від гіршого. Це буде ницим, якщо саме Європа покине рух Євромайдану напризволяще».
І схоже, що критика таки діє на керівництво ЄС, бо останнім часом його риторика на адресу української влада стала значно жорсткішою.

Олігархи — за мир!
Окрім того, як в Україні, так і поза нею вважають, що до перемовин із опозицією Януковича змусили й українські олігархи. Приміром, компанія «СКМ», що належить найбагатшому українцеві Ринату Ахметову, опублікувала звернення, у якому закликала сторони конфлікту утриматися від ескалації насильства. Ця заява містила також аргументи з приводу безперспективності спроб придушити повстання запровадженням у країні надзвичайного стану, єдиним наслідком якого можуть стати чергові жертви.
Британська газета The Guardian дійшла висновку, що й це «могло спричинити зміну в риториці Януковича й ініціювати поступки опозиції». Видання володіє інформацією, що «українські олігархи мають величезний вплив на президента», а також вони «контролюють низку депутатів, є власниками телевізійних каналів і перебувають надзвичайно близько до політичних лідерів».
Guardian пояснює: «Ахметов — найпотужніший із них усіх, і час його заяви того самого дня, що й зміна політичної лінії президента, навряд чи є збігом. Роками Ахметов був «бізнес-директором» Донбасу, а Янукович — його «політичним директором». Янукович став президентом завдяки Ахметову, який залишається єдиним олігархом, що може безпосередньо зателефонувати до президента й вплинути на його позицію. Не відомо, про що Ахметов і Янукович говорили останніми днями, але зрозуміло, що бізнесмен дедалі більше непокоїться стосовно перспективи подальшого насильства. Зможе чи не зможе Янукович всидіти в кріслі до наступних запланованих на наступний рік виборів може значною мірою залежати від того, що вирішать олігархи щодо сили вулиці».

Навіть «реґіонали» — за поступки
The New York Times, своєю чергою, зазначає, що й останні заяви представників Партії реґіонів (ПР) свідчать про те, що посилюється роздратування серед найближчих радників і політичних союзників Януковича через неспроможність уряду впоратися з політичною кризою. Видання зауважує також: «Протягом вікенду по всій країні поширювалися масові протести, у тому числі з новими спробами захопити адміністративні будівлі в східній і південній частинах України, які зазвичай були оплотом Януковича та його проросійської політики. Своєю чергою, ПР виступила зі заявою, у якій стверджує, що «саме існування незалежної України — під загрозою».
Що ж до запровадження надзвичайного стану (НС), до якого закликають «реґіонали»-«яструби», то The New York Times вважає таку перспективу малоймовірною: «Уже кілька днів бачимо все більше й більше ознак того, що влада не здатна імплементувати наказ про НС і що така декларація призвела би до подальших заворушень та продемонструвала б обмеженість впливу уряду».
Водночас, важко не погодитися з Дмитром Пилипцем, одним зі співорганізаторів харківського Євромайдану, котрий цілком слушно зауважив: «Якби не Грушевського (вулиця, на якій повстанці протистоять міліції та внутрішнім військам. — Ред.), то й цих перемовин могло би не бути. Те, що сталося на Грушевського, допомагає у відстороненні режиму Януковича, хоч спочатку це, можливо, планувалося як провокація влади».

Спроба підкупу посадами
Однак пропозиції з боку владної верхівки, адресовані лідерам опозиції Арсенію Яценюку, Олегові Тягнибоку та Віталію Кличку, були сприйняті як підступна пастка. Бо за припинення акцій протесту Янукович запропонував п. Яценюку крісло прем’єра, а п. Кличкові — віце-прем’єра з гуманітарних питань, із яких може прогнати їх обох одразу ж після того, як мітинґарі розійдуться. Та й звільнити заарештованих майданівців, а також амністувати вже засуджених учасників протестів президент пообіцяв тільки тоді, як активісти звільнять захоплені ними адміністративні будівлі й навіть майдан Незалежності в Києві. А от погоджуватися на скасування репресивних законів Янукович зовсім не поспішав.
Однак учасники народного віча, на якому лідери опозиції озвучили пропозиції президента, відповіли на них дружним свистом. І заспокоїти їх перемовники зуміли лише запевненнями, що Майдан не тільки не капітулює, а й, навпаки, переходить у наступ, поширюючи територію, вільну від влади, на сусідні вулиці.
Отож довелося владі продовжити своє маневрування. І ввечері 27 січня Янукович запевнив опозиціонерів, що вірні йому депутати проголосують не лише за амністію — закон про декриміналізацію учасників мирних акцій, який передбачає звільнення всіх затриманих і припинення тих репресій, що поширилися по всій Україні, а й за політичну відповідальність уряду з подальшою його відставкою.
Щоправда, президент висунув умову: якщо протестувальники звільнять терени, що перебувають під їхнім контролем. Однак уночі п. Тягнибок поінформував журналістів про те, чого не сказала в телевізійному повідомленні про результати перемовин міністр юстиції Олена Лукаш і не опублікувала прес-служба президента: «Ці умови (зокрема, прикінцеві положення цього закону) будуть обговорюватися протягом консультацій під час роботи Верховної Ради України».

Утеча від відповідальності
Уранці 29 січня ц. р. консультації й справді відбулися, але перед тим – явно для уникнення розгляду в парламенті питання про відповідальність – подав у відставку прем’єр-міністр Микола Азаров. Офіційно ж він пояснив: «Із метою створити додаткові можливості для суспільно-політичного компромісу, заради мирного врегулювання конфлікту я ухвалив особисте рішення просити президента України прийняти мою відставку з посади прем’єр-міністра України. Конфліктна ситуація, що склалася в державі, загрожує економічному та соціальному розвитку України, несе в собі загрозу всьому українському суспільству та кожному громадянину. Сьогодні найважливіше — зберегти єдність і цілісність України. Це набагато важливіше, ніж будь-чиї особисті плани чи амбіції».
Однак Олексій Гарань, доктор історичних наук і професор кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», цілком резонно зауважив, що відставка Азарова з посади прем’єр-міністра — запізнілий маневр влади: «Це — не крок прем’єр-міністра. Абсолютно очевидно, що це — крок президента та його радників. І гадаю, що це робиться не тільки для того, щоби запобігти бунту всередині ПР, але є ще й пропагандистським відволікаючим маневром. За відставкою Азарова може слідувати чергова пропозиція для опозиції щодо очолення уряду або його переформатування за принципом «нові люди — нові фігури». Відставка уряду є справді вимогою опозиції. Але ми зараз розуміємо, що жодних змін не буде, якщо залишатиметься Конституція в редакції 1996-го, до якої ми повернулися нелегітимно. Тому зараз треба ставити завдання з відновлення дії Конституції в редакції 2004 року. Інакше будь-які розмови про новий уряд нічого не змінять. За цією моделлю президент може зняти прем’єра, віце-прем’єра, міністра в будь-який момент і без будь-якого пояснення. Зараз починається маневрування, яке, очевидно, Януковичу радить Портнов (заступник голови Адміністрації президента. — Ред.), можливо, і Клюєв (голови Адміністрації президента. — Ред.). Це маневрування — запізніле. Тому цього зараз недостатньо».

Компроміс підтримали не всі
Утім, маневрувати спробувала й опозиція. Бо депутати від неї проголосували у вівторок у парламенті «за» скасування лише дев’яти диктаторських законів, зокрема тих із них, що обмежували права на участь у акціях протесту. Щоправда, принаймні частині з них (за винятком депутатів від націоналістичної «Свободи») довелося піти взамін на компроміс — проголосувати також за внесені комуністами закони про карну відповідальність за осквернення або руйнування радянських пам’ятників і заперечення чи виправдання «злочинів фашизму», хоч фашистами в законопроекті названо й вояків дивізії «Галичина». До слова, за бажання, як застерігають націоналісти, прокурори й судді можуть потрактувати такими й бійців Української повстанської армії.
Однак те, що не всі опозиціонери поспішатимуть дотримуватися домовленостей із владою, засвідчила вівторкова заява Андрія Парубія, депутата з парламентської фракції «Батьківщини» й коменданта Майдану, котрий запевнив, що протестувальники покинуть будівлі лише після того, як влада піде на реальні поступки: «Реґіоналам» час звільнити адміністративні приміщення, такі як Банкова й Кабінет Міністрів. Гадаю, ми будемо вести перемовини із цього приводу. Тобто, вони звільняють Банкову — ми звільняємо Жовтневий палац. Такими є початкові позиції переговорів, і ми будемо говорити далі, хто і що має звільнити».
А відповідаючи на запитання щодо заяви членів ПР, що амністія буде стосуватися тих протестувальників, хто «піде з Майдану», п. Парубій сказав: «Будемо зворотну вимогу висувати: той, хто пішов із АП, буде амністований, хто піде з Кабінету Міністрів — буде амністований. Будемо вимогу на вимогу виставляти й будемо вести перемовини. Бо насправді ніхто з Майдану не піде й ніхто не піде з адміністративних будівель, бо їхні дії мають бути односторонніми».

«Сімейний» прем’єр
Звісно, що багато хто в Україні сприйме цю заяву з побоюванням, що кровопролиття триватиме. Однак чимало людей погодиться з нею. І не тільки тому, що у вівторок депутати від влади й опозиції не домовилися щодо закону про амністію засудженим протестувальникам. Багатьох не могло не розчарувати призначення Януковичем першого віце-прем’єра Сергія Арбузова виконувачем обов’язків керівника уряду. Бо, запропонувавши Арсенію Яценюку очолити Кабінет Міністрів, президент дав привід для сподівань, що спробує подолати політичну кризу, принаймні, поділом влади між ним та опозицією.
Та оскільки п. Арбузов раніше заявляв, що готується очолити уряд, як набереться досвіду на посаді першого віце-прем’єр-міністра, то його призначення головою Кабміну цілком може означати, що відтепер саме він буде другою після Януковича фігурою в Україні. Відтак, політолог Андрій Золотарьов констатує: «Влада залишається на тих же позиціях. Вона нічого не здала з того, що в неї було, окрім утомленої фігури Азарова, котрий дуже добре розуміє, що буде в економіці далі. У першу чергу очолити уряд претендує Арбузов. Він — людина «Сім’ї». У владі є певні групи, які ведуть не менш запеклу боротьбу між собою. Саме «сімейні» можуть наполягати, щоби не здавати командну посаду «людині з боку». Тим більше — людині, яка надавала активну підтримку опозиції».

Наступний — Порошенко
Утім, п. Золотарьов не виключає того, що наступна пропозиція очолити уряд може бути зроблена Петру Порошенкові. Політолог пояснює: «Він – жорсткіша фігура, ніж Арсеній Яценюк. Хитріший гравець, він веде більш послідовну та стратегічну гру. Порошенко довго вичікував, уміє з’явитись у потрібному місці в потрібний час. На відміну від Яценюка, котрий досить довго припускався серйозних політичних помилок».
А відмову Арсенія Яценюка від посади прем’єр-міністра п. Золотарьов назвав «заявою опозиціонера про участь у наступній президентській кампанії». І витлумачив її так: «Він добре розуміє, що піти за тих умов на посаду прем’єра, не маючи реальних важелів впливу, — це підписати собі політичний вирок і перекреслити політичні перспективи. Якщо би він погодився, то це був би уряд не Яценюка, а Януковича. Арсеній Петрович був би декоративною прикрасою».

Майдан не згорнеться
Андрій Золотарьов додав, що наразі не бачить» схильності влади до суспільного компромісу». Ще й конкретизував: «За часткових поступок влади й опозиції Майдан навряд чи згорнеться. Майдан став набувати суб’єктності. Через це він став чинником, із яким треба рахуватися й опозиції. Не уявляю, як Кличко чи Яценюк вийде та скаже: хлопці, розходимось до наступної нагоди. Ніхто їх і слухати не буде. Люди повинні бачити якісь реальні домовленості та гарантії. Прозорі. Хоча би суттєву формулу компромісу. Це — обмеження президентських повноважень».
Тим часом, політолог Костянтин Матвієнко рекомендує Януковичу та його оточенню: «Владі потрібно випускати всіх, хто зараз у буцегарнях, карати винних у тортурах. Одночасно має бути сформований компетентний службовий уряд. Тоді в Януковича буде можливість залишатися президентом до дочасних президентських виборів. Очевидно, потрібно обговорювати гарантії від переслідування його за те, що відбулося. Це — важко. Спробуйте пояснити рідним убитих, що в президента буде імунітет. Влада радикалізувала суспільство».

«Зима скоро закінчиться»
Відтак, політолог попереджає владу, що насильством вона не тільки не вгамує протестів у країні, а й, навпаки, примножить цим чисельність своїх радикальних опонентів. Костянтин  Матвієнко прогнозує: «Зима скоро закінчиться. Ресурсів у влади вже майже немає. Подивіться на курс долара. А ніби ж кредит російський дали… Плюс — можливі санкції. Рух Майданів переміщається із заходу на схід — в Одесу, Донецьк і Луганськ. Це — дуже показово». Тому, переконаний політолог, «завдання опозиції — зробити все, щоби Майдан стояв, забезпечивши йому фінансову та ресурсну підтримку.
Окрім того, експерт нагадує опозиції про оголошений нею ж засіб боротьби: «Не знаю чому, але багато хто критикує ідею загальнонаціонального страйку. Вважається, що в нас немає справжніх профспілок, що люди не погодяться, боятимуться втратити роботу. Але ж ми побачили, скільки їх вийшло на Майдан. А не вийти на роботу — це не так небезпечно, як вийти на Майдан чи на Грушевського».
Те, що Україна приречена на революцію, констатував її колишній президент України Леонід Кравчук, наголосивши: «Коли би не було корупції й усього іншого, не було би протестних настроїв. Коли би влада в умовах, які склалися, діяла розумно й не зупинила би 29 листопада потяг у Вільнюсі, коли всі вдарилися лобами, коли би влада не вигнала мітинґарів у ніч із 30 листопада, не було би протестів. Коли би Верховна Рада не слухала екстремалів, радикалів і інших неукраїнсько налаштованих народних депутатів, вона би не прийняла таких ідіотських законів. Я їх інакше й не називаю».

Ігор Голод

Що порушив «Беркут» під час протистояння з мітинґувальниками

Обов’язки

Реальні дії

Необхідно нейтралізувати лише аґресорів Били всіх підряд
Стріляти гумовими кулями — тільки в нижні частини тіла Стріляли в обличчя, багато мітинґувальників втратило очі
Забороняється завдавання ударів кийком: гумовим — по голові, шиї, ключичній ділянці, животу, статевих органах; пластиковим — по голові, шиї, сонячному сплетінню, ключичній ділянці, низу живота, статевих органах, нирках і куприку По-звірячому били будь-куди
Заборонено стріляти в журналістів Снайпери зумисне цілилися в представників преси
Світлошумові гранати застосовувати не ближче, ніж за 2 м від людини Кидали гранати в людей, одному чоловікові відірвало руку. Гранати додатково були начинені гайками та цвяхами
Сльозогінний газ «Терен-6» також застосовувати не ближче, ніж за 2 м від людини. Не розпилювати газ у місцях, де він не вивітрюватиметься Газ спрямовували безпосередньо в мітинґувальників у зоні, де його й так було вдосталь
Застосування водометів за температури, нижчої, ніж +5 градусів за Цельсієм — заборонено Із водометів стріляли при морозі. Це спеціальним розпорядженням дозволив Кабінет Міністрів
Використовувати спецзасоби тільки з переліку дозволених Міліціянти кидали в демонстрантів бруківку та «коктейлі Молотова»
Робити все, щоби зберегти життя та здоров’я громадян Нападали на мобільні медичні пункти майданівців, стріляли в медиків, викрадали постраждалих протестувальників із лікарень і катували їх
Міліціянти, як і всі інші громадяни України, повинні поважати державні символи — прапор, гімн і герб Люди в міліційній формі відбирали в мітинґувальників національні прапори, виривали їх із автівок і нищили
В усьому світі білий прапор означає перемир’я Антон Кудінов, журналіст телеканалу «Прихована правда», був заарештований на два місяці за те, що підійшов до працівників «Беркуту» з білим прапором
Ніхто в Україні не має права розпалювати міжнаціональну ворожнечу Особливо жорстоко били людей зі західної України. Один із міліціянтів вигукував: «Ну, що? Допоміг тобі твій Бандера?» — майже, як римляни питали в перших християн: «Чи допоміг тобі твій Ісус?»
Загальна кількість працівників «Беркуту» в Україні — близько 4 тис. осіб У бойових діях у Києві бере участь близько 8 тис. «беркутівців». Звідки взялися зайві «вояки», якщо частина з них залишається в реґіонах? Є версії, що це — переодягнені росіяни або злочинці, котрих задля цього випустили з в’язниць

 

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply