Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Sep. 25, 2018

Акції біля ВРУ нагадали нещодавні події у Вірменії

Автор:

|

Липень 12, 2018

|

Рубрика:

Акції біля ВРУ нагадали нещодавні події у Вірменії

Політологи й оглядачі не дійшли однакових висновків щодо сутичок біля парламенту.

Роль олігархів
Коли кількасот гірників вимагали 5 липня від депутатів Верховної Ради України (ВРУ) ухвалити законопроект, який пропонує збільшити видатки державного бюджету на реалізацію програми «Здійснення заходів зі забезпечення вітчизняного виробництва вугільної продукції та подальшого реформування сектору вугільної промисловості», то їх зустріли біля будівлі парламенту не менше національних гвардійців і поліціянтів. Бо 19 червня гірники та ветерани збройних конфліктів, котрі вимагали відновлення пільг і висловлювали обурення через розмір соціальних виплат, ледь не прорвали кордон правоохоронців біля будівлі законодавчого органу.
Однак Віталій Червоненко, оглядач Української служби Бі-Бі-Сі, зауважив: «Кількатисячні протести шахтарів у Києві викликали дискусії про роль олігархів у організації протесту та можливого конфлікту влади з Рінатом Ахметовим. Привезені до Києва з реґіонів України шахтарі два дні ходили урядовим кварталом і пікетували Кабінет Міністрів (КМУ), парламент та Адміністрацію Президента».
«Участь у пікетах працівників приватного холдингу ДТЕК Ріната Ахметова породили розмови про роль бізнесмена в організації протестів, які представники компанії одразу ж спростували. Проте багато політиків побачили політичний інтерес у страйку з боку ДТЕК, адже багато гірників із приватних копалень холдингу також вийшли на протести, вимагаючи у держави платню», — розповів журналіст.
Спершу Мустафа Найєм, народний депутат від «Блоку Петра Порошенка», звернувся до прокуратури, Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ із проханням перевірити можливу причетність керівників компанії п. Ахметова ДТЕК до організації та фінансування протестів. Потім такий же лист в прокуратуру спрямували за підписом дев’ятьох депутатів від «Народного фронту».
За даними п. Найєма, є план, «який покликаний зберегти монопольне становище ДТЕК на ринку енергетики» — заплановані масові акції протесту, шахтарські страйки та з’їзди профспілок із вимогою звільнити міністра енергетики Володимира Демчишина. Депутат стверджує, що ДТЕК прагне підвищення закупівельних цін на вугілля її підприємств.
Його колега по парламентській фракції Ірина Геращенко також зауважила, що, за її словами, «більшість гірників працюють на приватних шахтах», відтак, резюмувала: «Їх використовують ляльководи».
Політолог Тарас Березовець також назвав «шахтарську кризу» свідченням боротьби держави з олігархами, продовженням історії зі захистом інтересів держави, як у скандалі з Ігорем Коломойським. За його словами, боротьба йде за державні дотації галузі, а тому подібні протести будуть продовжуватись й їх будуть стимулювати олігархи.
Натомість політолог Вадим Карасьов вважає, що «в організаціях шахтарських протестів не варто надавати ключову роль олігархам». «Витоки цього руху лежать у проблемах галузі. Організаторами акцій є перш за все профспілки, але їхні інтереси й Ахметова збігаються, тому можлива допомога. В протесті брали участь багато шахтарів Західної України, їх на вулицю вивели саме економічні проблеми. Багато в кого збігаються інтереси, аби звільнити міністра Демчишина. Останнім часом ідуть розмови про можливий перерозподіл власності в енергетиці, переважно за рахунок п. Ахметова. А тому страйки можуть бути ще одним рівнем захисту», — запевнив він.

«Штурмів тільки більшатиме»?
А от Михайло Бондар, народний депутат із фракції «Народного фронту», твердив, що сутички під час мирного протесту за участі шахтарів провокували проплачені проросійські провокатори. Антон Геращенко, його колега по фракції, також побачив у натовпі «засланих козачків, які мали спровокувати до кривавіших сутичок».
Але Олександр Романюк, оглядач київського телеканалу «1+1», розповів: «Однак експерти у таку версію мало вірять. Вони вважають, що за цим всім стоїть Адміністрація Президента України, яка намагається продемонструвати невдоволення прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом у зв’язку з його рейтинґами, які поступово зростають. Вони озвучують версію, що таким чином влада намагалася відволікти від ухвалення законів про Антикорупційний суд чи Національну безпеку, якими не надто задоволені іноземні партнери України».
«Політологи також радять мітинґарям бути пильними. Адже з наближенням виборів мітинґів і, не виключено, штурмів лише більшатиме. І вони можуть закінчитися не так спокійно, як цього разу», — доповнив п. Романюк.
Зокрема, політтехнолог Денис Богуш зауважив: «Люди справді погано живуть. У людей і справді є багато невирішених проблем, які змушують їх вийти на протест. Однак такі бажання людей стають шаховими фігурами для інших».
Своєю чергою, політичний експерт Андрій Вігірінський твердив: «Протести афганців і шахтарів біля ВРУ безпредметні і схожі на сплановану акцію, щоб сколихнути роботу парламенту. В страйкарів немає особливої позиції щодо конкретних законопроектів».
«На цьому сесійному тижні в порядку денному немає законопроектів, пов’язаних із скороченням пільг чи виплат афганцям. Мітинґарі не висувають вимог, які стосуються погіршення пенсійного чи соціального забезпечення чи інших прав, пов’язаних з їхнім особливим правовим статусом ветеранів війни. І вимоги не конкретні, і підстав немає», — зауважив п. Вігірінський.
Відтак політтехнолог Олексій Голобуцький запевнив: «Звісно, що в Україні не найкраща економічна та соціальна ситуація. Але немає передумов для сильного соціального бунту. Тому ті, хто хотів би якимось чином пробудити певний соціальний рух, фактично, перевіряють ґрунт перед виборами. Йдеться про технологію чистої дії. Адже, чи хочеш ти захоплювати парламент чи ні — мусиш. Бо якщо ти цього не робиш, ти — ніхто».
«Тобто акцію можна списати і гроші віддавати тим, хто її організовував. Те, що це організована акція, не сумніваюся. Бо, якщо б афганці та шахтарі по-справжньому вийшли на соціальний бунт, то не допомогла б ні поліція, ні будь-хто інший».

Небезпечний крок
Ігор Петренко, оглядач київського інтернет-видання Depo, дійшов приблизно такого ж висновку: «Якщо під Радою бійки, отже, їх хтось замовив. І до реальних вимог учасників мітинґу кінцевий результат має віддалений стосунок».
Журналіст цілком слушно зауважив: «Кожен вимагав своє — шахтарі належного фінансування вугільної галузі, всі інші — залишити їм пільги — але разом мітинґарі створювали картинку, яку різні засоби масової інформації зможуть показати в різних ракурсах. Одні — як народний бунт проти соціально-економічної політики влади, інші — як прикриття людьми політичних інтересів опозиції. Штатні балакучі голови вже затягли пісню про концентрацію невдоволення, яке ризикує вилитися в масштабні протести».
Однак п. Петренко вважає: «І якщо вибух аґресії стався, шукай, кому з політиків це вигідно. Варіант перший — гра Банкової (вулиця в Києві, на якій розташована адміністрація президента України. — Ред.) під звіт уряду. Завдання просте — продемонструвати, що народ не просто тихо ремствує, а вже ставить політичні вимоги».
«Якщо справді має місце гра Банкової проти КМУ, тоді це дуже небезпечний крок, адже хитати човен, у якому сидять всі, незалежно від того, хто саме зараз гребе веслами, помилкова технологія. Яка, до того ж, обов’язково обернеться проти влади загалом», — вважає оглядач:
Він також не виключає, що «другий варіант — етап ескалації ситуації за вірменським сценарієм». Як писав «Міст», у квітні ц. р. Вірменію охопили масові виступи проти призначення колишнього президента країни Сержа Сарґсяна прем’єр-міністром. Під тиском вулиці президент цієї країни Армен Саркісян підписав указ про відставку уряду. А лідера протестів Ніколу Пашиняна 8 травня обрали новим прем’єр-міністром. В Україні деякі балакучі голови заявляли: вірменський приклад має перейняти й українська влада.
Але оглядач все ж вважає, що, «радше, варто говорити про технологію створення уявної загрози для політичних гравців, аби об’єднати їх страхом втрати теперішнього статусу». Відтак резюмував: «Розмови про перевибори паралельно зі соціальними «шатунами» мають на меті примус еліт на згоду пожертвувати урядом задля самозбереження. Власне, так відбувалося у Вірменії, де на бік Пашиняна спочатку стали опозиційні фракції, а після того, як протести не припинилися, змушена була погодитися на його кандидатуру і правляча Республіканська партія. Правда, в українських реаліях є суттєва відмінність: наша опозиція не має свого Пашиняна, немає свого кандидата в прем’єри і Росія. Не з’явиться він і внаслідок акцій протесту. Ця «гетьманська» особливість української політики чи не вперше здатна стати на заваді російським сценаріям».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...