Новини для українців всього свту

Tuesday, Sep. 17, 2019

Вугілля з ОРДЛО можуть почати продавати Німеччині

Автор:

|

Січень 09, 2019

|

Рубрика:

Вугілля з ОРДЛО можуть почати продавати Німеччині

У Федеративній Республіці Німеччина (ФРН) закрилася остання вугільна шахта. Традиційна для німецької економіки галузь стала повністю нерентабельною. Крім цього, Берлін є одним із найпослідовніших прихильників підписаної 2015-го Паризької кліматичної угоди, що, зокрема, передбачає зменшення викидів у атмосферу. І хоча ФРН більше не видобуває власного вугілля, вона все ще залишається в числі лідерів зі споживання цього виду палива.

Вугільні перспективи
Потреби промисловості й енерґетики забезпечує імпорт із Російської Федерації (РФ), Австралії, Колумбії та США. За даними німецького Союзу імпортерів вугілля, саме РФ є найбільшим постачальником цього енерґоносія — її частка на німецькому ринку становить майже 40 %. Тільки з 2015-го по 2017 рік російські компанії наростили експорт у ФРН із 16,7 млн до 19,4 млн т. Як заявили в «Сибірській вугільній енерґетичній компанії» (найбільший виробник вугілля в РФ), тепер, після закриття останньої німецької шахти, у РФ є шанс ще більше наростити поставки.
І не тільки до Німеччини. За прогнозами Міжнародної енерґетичного аґенції, попит на вугілля буде залишатися стабільним аж до 2023 року. Причина полягає в тому, що розвинені держави відмовляються від викопного палива, а країни Азійсько-Тихоокеанського реґіону, навпаки, нарощують його споживання. Так, 2018-го споживання вугілля в Пакистані зросло на 52 %, у В’єтнамі, Австралії та на Філіппінах — на 10 %, в Індії — на 4 %. Програма відмови від вугільної ґенерації існує лише в Західній Європі, навіть у країнах-членах Європейського Союзу (ЄС) у Східній Європі її немає. Зараз близько 37 % електроенерґії в світі виробляють на вугільних електростанціях, їх неможливо оперативно замінити альтернативними джерелами, скажімо, атомною, вітровою чи сонячною енерґетикою. Також для будівництва об’єктів будь-якої ґенерації необхідні сталь і цемент, а їхнє виробництво неможливе без спалювання вугілля.

Україна — ситуація близька до катастрофи
Здавалося б, тішитися ситуацією мали не лише в РФ, але й в Україні — колись великій вугільній державі, де зосереджено близько 4 % світових запасів цього палива. Однак, насправді ситуація у вугільній галузі близька до катастрофи. Станом на 2013 рік основний видобуток здійснювався в Донецькій (27 %), Луганській (43 %) і Дніпропетровській областях (23 %). Ще 7 % вугілля видобували на Львівщині та Волині, пише інтернет-портал «Слово і діло». Тоді загалом в Україні налічувалося 160 копалень, а щорічний видобуток вугілля становив 72-85 млн т.
Після початку війни на Донбасі 2014-го в галузі почалися серйозні проблеми. Рівень вуглевидобутку після початку бойових дій знизився майже втричі. Зараз в Україні налічується 102 державні шахти, із них лише 33 — поза зоною операції Об’єднаних сил, з яких лише чотири працюють із прибутком. За 2013-2016 рр. копальні отримали сумарно 11,6 млрд грн державної підтримки, натомість збитки за цей період склали 17,6 млрд. У результаті Україна тепер змушена закуповувати вугілля в інших країнах.

Гроші для окупантів
На жаль, приблизно половина палива для забезпечення роботи українських теплоелектростанцій і металургійних комбінатів закуповується в РФ. Звісно, були спроби диверсифікувати поставки, але вони закінчилися, фактично, нічим. В українські порти зайшли лише кілька балкерів із вугіллям із Південної Африки та США.
Причому за поставки з РФ платять валютою. Інша річ, що нібито не бюджетною. Уряд стверджує, що жодна державна компанія не закуповує вугілля в країни-аґресора. Натомість це робить приватний холдинг ДТЕК Ріната Ахметова (контролює 76 % ринку теплової та 27 % електричної ґенерації), котрий втратив контроль за своїми шахтами в Окремих районах Донецької та Луганської областей (ОРДЛО), чиє «керівництво» за командою з Москви в березні 2017-го запровадило там «зовнішнє управління», фактично, націоналізувавши копальні. Але за кожну гігакалорію теплоносія та кіловат електроенерґії платять пересічні українські споживачі. Тобто, вугілля в РФ закуповує приватна компанія, але розраховуються за нього громадяни України.

Хитрі схеми сепаратистів
Але тут можлива ще скандальніша схема: видобуте на окупованому Донбасі паливо перетинає неконтрольовану ділянку кордону з Ростовською областю РФ, а потрапляє на українську територію через офіційні митні пости вже як видобуте в Росії. Тобто, українці напряму фінансують сепаратистські уряди.
Більше того, можна припустити, що паливо з копалень на території ОРДЛО може поїхати і до ФРН, вже як продукція тієї ж «Сибірської вугільної енерґетичної компанії». В Україні мало хто звернув увагу на нещодавню бадьору обіцянку «центробанку» терористичної організації «Донецька народна республіка» уже цього року створити систему міжнародних грошових переказів. Зараз усі фінансові потоки з непідконтрольного Києву Донбасу йдуть у РФ через «Національний банк» самопроголошеної Південної Осетії, який офіційно співпрацює з Центробанком РФ. Крім того, і в Цхінвалі, і в Донецьку відкриті філії «Міжнародного розрахункового банку» — російської фінансової установи з мутною репутацією. Що, однак, не заважає цьому банку укладати міжнародні угоди, в т. ч. навіть із деякими країнами ЄС. За різними оцінками, лише за перші півроку 2018-го обсяг таких транзакцій склав близько 150 млн USD. Інша річ, що всі розрахунки відбуваються виключно в російських рублях.
«Водночас для функціонування промисловості керівництву сепаратистських «республік» вкрай необхідні валютні транзакції. Місцева промисловість орієнтована на експорт, їм не потрібно всередині стільки вугілля і металу, скільки вони виробляють», — розповів «Радіо Свобода» фінансовий аналітик Олексій Кущ.
Ймовірну схему куратори сепаратистів у Москві уявляють приблизно так. Вугілля з копалень ОРДЛО завозять до РФ, звідкіля під маркою Made in Russia продають ФРН, а валюта, замість марудного переведення в рублі та довгих мандрів рахунками російських й осетинських банків, напряму осідає в «банках» ОРДЛО. До речі, така ж схема можлива і щодо захоплених окупантами металургійних підприємств, чию продукцію, теоретично, можна продавати через РФ до Китаю. Тим більше, що Пекін давно мріє, що юань складе конкуренцію USD у системі міжнародних розрахунків.
На жаль, суто технічно сепаратистам цілком до снаги налагодити міжнародні перекази. Коли 2012 року Іран відлучили від міжбанківської системи передачі даних SWIFT, у Тегерані вигадали схему, як в обхід санкцій проводити міжнародні розрахунки. Дистанційні термінали реєстрували в інших країнах, а операції проводили через Інтернет із території Ірану.
«Крім того, окупаційна адміністрація може задіяти будь-яку російську систему платежів, яка буде маскувати факт того, що початкова або кінцева операція проводилася на території ОРДЛО. При теперішніх системах фінансових переказів це цілком реально. Зараз на захопленому Донбасі прив’язані до рубля, але вони будуть прагнути до того, щоб була можливість розраховуватися в інших валютах: доларах, євро, юанях», — розповів «Радіо Свобода» економічний експерт Євген Олейников.

Ігор Берчак

P. S. У вересні минулого року Павло Клімкін, міністр закордонних справ України, заявив, що РФ продає вугілля з непідконтрольної українській владі частини Донбасу до Туреччини та, можливо, Польщі. За його словами, перед цим українське вугілля змішують із російським, щоб його не можна було ідентифікувати.

Мовою чисел
2019 рік запам’ятається українцям не лише президентськими та парламентськими виборами, але й тотальним здорожчанням різноманітних послуг. Вже з 1 січня теплопостачання та гаряча вода здорожчали у середньому на 16,6 %. Це зумовлене тим, що із 1 листопада 2018-го уряд підвищив ціни на газ для населення на 23 % (із 6 958 грн за 1 тис. кубів до 8 550 грн), щоб Україна могла отримати кредит МВФ.
2019-го «Укрзалізниця» запланувала двоетапне підвищення вартості пасажирських перевезень. Сумарно в межах країни квитки здорожчають на 25,4 %, а за межі України — на 13-21 % (залежно від категорії потяга та типу вагона). Також здорожчали послуги «Укрпошти» — тарифи на пересилання листів і посилок усередині країни зросли у середньому на 15 %. А 1 січня набули чинності зміни до Податкового кодексу, які, зокрема, передбачають збільшення оподаткування посилок з-за кордону для фізичних осіб. До 30 червня податком на додану вартість (20 %) будуть обкладати товари у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 150 EUR для одного одержувача в одній посилці від одного відправника. З другого півріччя податок доведеться платити за посилки вартістю вже від 100 EUR.
Із 1 квітня вартість кабельного телебачення зросте на 15-40 % залежно від реґіону, набору телеканалів та економічних показників діяльності провайдера. Водночас до 31 травня планується припинити безкоштовний доступ глядачів супутникового телебачення до провідних українських каналів кодуванням їхнього сигналу системою умовного доступу. На думку експертів, після цього кількість абонентів платного телебачення в Україні збільшиться на 2 млн.
Також 2019 року уряд планує на 9 % підвищити акцизний збір за використання радіочастотних ресурсів. Це безпосередньо торкнеться мобільних операторів, які змушені будуть підвищити тарифи на свої послуги. Натомість тарифи на фіксований телефонний зв’язок уже підвищили з 1 січня. Згідно з інформацією «Укртелекому», у містах підвищення становить 9 %, у сільській місцевості — 18,7 %.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...