Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Dec. 13, 2017

Верхи і низи. Урядова верхівка України харчується делікатесами, а прості люди — голодують

Автор:

|

Квітень 12, 2012

|

Рубрика:

Верхи і низи. Урядова верхівка України харчується делікатесами,  а прості люди — голодують

Володимир Ар’єв, народний депутат України від фракції «Наша Україна»—«Народна самооборона» на своїй сторінці у Facebook оприлюднив меню в їдальні Верхов­ної Ради України (ВРУ), що викликало неаби­який інтерес у пересічних українців. Поцікавитися, чим харчуються народні обранці, вирішили й журналісти. Тим більше що інформація, подана у «Віснику державних закупівель», виявилися дуже несподіваною.

Про кого турбота?

За результатами тендерів підприємство з обслуговування офіційних заходів «Ґарант-сервіс» уклало низку угод з постачальниками продуктів на загальну суму 9 160 000 грн.

Різноманітна риба, морепродукти, сири, м’ясо… Усе це депутатам пропонують запивати вишуканими алкогольними напоями або ж мінеральною водою. І не якоюсь там бурдою в пластикових пляшках, яку електорат купує в крамницях, а, скажімо, французькою Рerrier.

Однак річ — не в наборі елітних смаколиків, які «господарська служба» президента закупила для слуг народу, а ціни, за якими обранці можуть ними ласувати. Вершина демократії в одній окремо взятій структурі! Жодної ринкової вартості. Не вірите? Переконайтесь! Для прикладу, краб камчатський королівський у їдальні на Банковій коштує 700 грн, тигрові креветки — 280 грн за кг. Спробуйте знайти навіть у найелітнішому супермаркеті запечену буженину вартістю 93 грн чи бараняче каре по 520 грн. Cкляна пляшечка «Боржомі» — 8,8 грн, тоді як у крамниці — 11 грн і вище. А як вам пропозиція посмакувати коньяком «Хеннесі» за 555 грн чи горілкою «Президентський стандарт» по 2 500 грн за пляшку? Сміємо запевнити вас, що таких «демократичних» цін на елітні продукти й алкоголь ви не знайдете в жодному магазині чи ресторані України.

Однак, за словами Дениса Іванеска, керівника Головного управління забезпечення доступу до публічної інформації Адміністрації президента, Державне управління справами (ДУС) закупило делікатесних продуктів на 9,16 млн грн для потреб іноземних посольств і не використало на це із бюджету ані копійчини. Понад те, обіцяє ще й державі доплатити: «Закуплені «Ґарант-сервісом» делікатесні вироби й дорогі напої (лобстери, восьминоги, креветки, краби, шампанське «Вдова Кліко» тощо) не потраплять на стіл глави держави чи інших державних службовців. Вони будуть використані для обслуговування іноземних посольств і інших замовників послуг «Ґарант-сервісу» на умовах оплати».

Пан Іванеско, посилаючись на інформацію ДУС, додав, що найбільшим споживачем послуг «Ґарант-сервісу» є розташовані в Києві посольства іноземних держав і офіси міжнародних організацій, інші юридичні та приватні особи й громадяни: «Вони щороку замовляють банкети та прийоми на честь національних свят і з інших приводів. Вибір на користь цього підприємства з боку іноземних посольств і інших замовників зумовлений комплексом факторів, основні з яких — висока безпечність харчування, відповідність послуг вимогам міжнародного протоколу, досвід у проведенні заходів на найвищому державному та міжнародному рівнях тощо».

Ну, щодо безпеки харчування та якості продукції — сумнівів жодних. Адже найкраща ґарантія — споживачі. Вони не їдять того, на що в крамниці не стане зарплати пересічного українця, не кажучи вже про пенсіонера. А дешевизна цієї смакоти — від того, що постачальниками продуктів обрано або ж безпосередньо виробників, або ж дистрибуторів іноземних фірм.

Усе найкраще — дітям?

Важко уявити собі бодай соту частину від депутатського столу в меню, скажімо, лікарні, чи бодай навіть елітного дитячого садочка, або школи. Останніми роками не вщухають скандали у сфері харчування дітей за бюджетні гроші. І хоча преса пише про це постійно, реакції з боку влади — жодної. Злиденне харчування зазвичай пояснюють браком бюджетних коштів.

Однак спробуймо порівняти ціни на найпростіші продукти. Наприклад, цукор для дитячих садків держава закуповувала за ціною більш як 10 грн, тоді як магазинна — 7,2 грн,

картоплю для школярів — по 7—8 грн за реальної ціни 0,8—1,1 грн. Генеральна прокуратура України перевірила заклади освіти, лікарні, інтернати, будинки дитини, спеціальні дитячі установи та проаналізувала харчування в них. З’ясувалося, що через недостатнє фінансування з місцевих бюджетів у жодному з перевірених закладів не дотримувалися встановлених норм харчування. Про це повідомив Юрій Павленко, уповноважений президента України з прав дитини, уточнивши, що за результатами перевірок порушили 515 карних справ, а до дисциплінарної відповідальності притягнули понад 4 тис. службовців.

Розподіл коштів на харчування дітей у дошкільних навчальних закладах здійснюється згідно із Законом України «Про дошкільну освіту», при цьому батьківська плата становить 50 % у містах і 30 % у сільській місцевості.

За словами Галини Кіри, начальника відділу захисту прав і свобод неповнолітніх Львівської обласної прокуратури, у де­яких школах Львова, Буського, Перемишлянського, Радехівського, Жидачівського, Самбірського та Сколівського районів вартість харчування учнів 1—4 класів, дітей-сиріт, дітей із малозабезпечених сімей і дітей, позбавлених батьківського піклування, установлено в межах 3—4 грн. При такому фінансуванні й мови не може бути про рибу, м’ясо, свіжі фрукти та кисломолочні продукти. А це, як відомо, — складова раціонального харчування дитини, без якої неможливий нормальний ріст, розвиток організму. Крім того, порушуються санітарні норми при приготуванні їжі дітям, зберіганні й транспортуванні продуктів, працівниками харчоблоків не дотримуються правила особистої гігієни.

Редакція «Моста» поцікавилася справами з харчуванням дітей у львівських садочках. Завіду­вачка одного дитячого садка не приховує розпачу: «Це ще слава Богу, що в нас ніхто не отруївся, а то іноді просто розводиш руками, коли бачиш, які продукти нам привозять». Річ у тім, що постачальниками продуктів у дитячі садки та школи є приватні підприємці. Те, хто кого буде годувати, вирішують в області на конкурсній основі. Змінити щось керівництво навчального закладу не в змозі. «Із документами в них усе гаразд, присікатися немає до чого», — нарікає завідувачка.

День перебування малюка в дитсадку коштує батькам 7,8 грн. Ще стільки ж виділяє місцева влада. «От і спробуйте нагодувати дитину тричі на день за 15 грн, — бідкається завідувачка. — Продукти для нас закуповують найдешевші, якість — відповідна. Ні про фрукти, ні про соки й мови нема. Цього року нам тільки раз привезли смородину на компот. Яйця за розміром трохи більші за перепелині, а в накладній написано, що закуповували їх по 92 коп. Хіба таке може бути? Намагаємося давати дітям побільше салатів, особливо з буряка — він недорогий, вітамінів багато. Капусту тушкуємо, із цибулею смажимо, щоби смачніше було». Керівник дитсадка розповідає, що навіть самі батьки не проти доплачувати, аби їхніх дітей нормально годували. Але брати гроші й купувати за них продукти в дошкільному закладі не мають права. Єдиний вихід — збільшити місячну платню за садок.

Харчові махінації

За нормами Кабінету Міністрів, вартість харчування на одну дитину в дошкільному навчальному закладі мала би становити 18,6 грн. Натомість у реґіонах вона реально складає від 6 до 15 грн. Зокрема, на харчування в загальноосвітніх закладах виділяється від 3,5 до 8,2 грн, а в дитбудинках — 26—35 грн. Згідно з Інструкцією з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, розподіл їжі за калорійністю протягом дня повинен бути таким: сніданок — 25 %, обід — 35 %, підвечірок і вечеря — по 20 %. Тривалість сніданку, підвечірку й вечері — по 20 хв., обіду — 25—30 хв. «Були такі випадки, коли виконавчим комітетом міської ради було встановлено вартість харчування учнів у межах 1,2 грн. І на обід діти отримували лише чай і булочку, — наголосив п. Павленко. — Дуже часто зазначалося використання продуктів після закінчення терміну їх реалізації, без супровідної документації та сертифікатів відповідності, а в більшості реґіонів директори шкіл зобов’язували батьків уносити доплату за харчування дітей. Загалом, дитячий раціон складався з дешевих, низькосортних і малокалорійних продуктів».

«Обсяг їжі повинен бути відповідним до віку дитини. Причому в дитячому раціоні мають обов’язково бути м’ясні та рибні страви, фрукти, овочі, якісні соки, салати, каші та супи чи овочеві бульйони», — зазначає Ірина Ващишин, педіатр Львівської обласної поліклініки. Однак реально харчування зменшується на чверть або третину через тендери, які завищують вартість продуктів (за м’ясо першого сорту заклад сплачує як за вищий сорт тощо). Звичайно, дітей не труять, борони Боже, — їх просто недогодовують.

Завідувачка іншого дитячого садка на запитання про наявність м’яса зізнається: «Замість м’яса привозять фляки, тому відварити їх цілим шматком неможливо. Перемелюємо, готуємо котлети чи тюфтельки».

За даними Львівського управління освіти, у Львові налічується 118 шкіл комунального підпорядкування, 97 дошкільних закладів і дев’ять навчально-виховних комплексів «школа-садок», де навчається понад 19 тис. малюків. Що ж до школярів, то перші-другі класи відві­дує приблизно 14 тис. дітей. Бюджетні витрати на кожну дитину щороку затверджує місцева влада, таким чином, на дитяче харчування у загальноосвітніх школах і дошкільних навчальних закладах із міського бюджету було виділено 42,9 млн грн. Якщо припустити, що за ці мільйони потрібно нагодувати лише цих дітей, за умови, що всі вони харчуються в освітніх закладах, то на одну дитину припадає 1 304 грн на рік. У день це складає трохи більше за 5 грн.

За законом, держава на 50 % фінансує харчування в садочках і на 100 % забезпечує безкоштовною гарячою їжею учнів початкової школи, вихованців інтернатів і сиріт. Хоча як виглядають справи насправді — відомо: погано!

Для оздоровлення дітей немає держпрограми

Рахункова палата (РП)оприлюднила інформацію про те, що у зв’язку з неефективним використанням бюджетних коштів Міністерство освіти й науки, молоді та спорту (МОН), Міністерство агрополітики й Міністерство соціальної політики лише за минулий рік залишили без літнього оздоровлення 13,5 тис. українських дітей.

У повідомленні РП ідеться про те, що за два останніх роки знизилася не тільки кількість оздоровлених дітей, а й якість надання оздоровчих послуг. Матеріальна база позаміських дитячих оздоровчих закладів усіх типів погіршується, і за шість минулих років число місць зменшилося більш ніж на 40 тис., або на 18 %. Нарівні з цим поступово зростає кількість дітей, оздоровлених у денних таборах. Якщо 2010 року їх було 69,7 %, то вже 2011-го — 72,3 %. Із цих даних можна зробити висновок, що якісні оздоровчі послуги замінюються на менш витратні, наприклад, такі як відпочинок у шкільних таборах.

От на терміні «пришкільний табір» і хочеться зупинитися, оскільки це — ніщо інше, як підміна понять від МОН, що спостерігається протягом кількох останніх років. Замислімося над значенням слова «оздоровлення». Чи діти в таборах із денним перебуванням оздоровлюються, тобто отримують вітаміни, проходять курси спеціальних процедур, комплекси спеціальних вправ чи додаткові медичні обстеження? Ні! А отже, це — просто організація дозвілля й аж ніяк не оздоровлення, про яке так браво рапортують посадовці.

Зокрема, на Львівщині є 100 тис. соціально незахищених дітей, які потребують оздоровлення, а у бюджеті на 2012 рік коштів на оздоровлення закладено тільки для 2 тис. дітей. Зараз абсолютна більшість оздоровчих закладів не готова до стандартів, передбачених законодавством, які доводить до них уряд чи органи місцевого самоврядування. «Середня вартість путівки — 114 грн на добу, тривалість оздоровлення — 21 день, — розповідає Анатолій Ігнатович, начальник управління з питань сім’ї та молоді Львівської обласної державної адміністрації. — За кошти, передбачені відповідною програмою, можна буде охопити понад 2 тис. дітей, але й це число — зовсім не велике. Тому ми намагатимемось якимись іншими способами оздоровлювати дітей». Серед «інших» способів чиновник назвав наметові та пришкільні табори. Отож, аби забезпечити дитині путівку в табір, пересічній львівській сім’ї доведеться викласти майже 2 400 грн. Чи багато родин зможе собі дозволити таку розкіш, з огляду на те, що середня зарплата по Львову — 1 700 грн?

На оздоровлення влади — 460 мільйонів

Не кращі справи в Україні й з охороною здоров’я. У проекті Державного бюджету на 2012 рік по загальному фонду (усі відомства) заплановано 56,1 млрд грн, із них державний бюджет становить 16,6 млрд грн, місцеві бюджети — 39,5 млрд грн. Тетяна Бахтєєва, голова Комітету ВРУ з питань охорони здоров’я, повідомила, що мінімальна потреба у фінансових ресурсах на охорону здоров’я, за оцінкою Міністерства охорони здоров’я, — понад 80 млрд грн.

Частка витрат на охорону здоров’я в структурі валового внутрішнього продукту (ВВП), згідно з бюджетом, становить 3,7 %.

Беручи до уваги рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я, неможливо очікувати ефективної роботи галузі охорони здоров’я, якщо витрати на неї становлять менше за 5 % ВВП. Прогноз ВВП України на 2012 р. — 1 505 млрд грн, 5 % від прогнозованого ВВП склали би 75,3 млрд грн.

Докорінно інша ситуація — із медичним обслуговуванням українських депутатів. Лише на потреби депутатського шпиталю у Феофанії в бюджеті закладено майже 200 млн грн. На фінансову підтримку санаторно-курортних установ, де відпочивають депутати й керівний склад органів державної влади, а також на їхнє медичне обслуговування 2012 року виділено 460 млн грн. Також у своєму розпорядженні депутати мають санаторії в Криму, де вони можуть оздоровлюватися за державний рахунок. Фінансова підтримка з бюджету держави об’єктів ВРУ 2012-го складе 7,8 млн грн. Ця сума в чотири рази більша за ту, яку виділено для всіх ветеранів і інвалідів країни. Для порівняння, на санаторно-курортне лікування ветеранів війни, а також осіб, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, ґарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», і інвалідів бюджет-2012 передбачає 107 млн грн.

14 % українців живуть упроголодь

За словами Павла Ро­зенка, провідного експерта Центру Разумкова, 14 % громадян України ледве зводять кінці з кінцями, і грошей їм не вистачає навіть на необхідні продукти. Про це свідчать дані соціологічного дослідження, яке проводив Центр Разумкова протягом вересня-жовтня 2011-го щодо фінансового становища сімей в Україні. Так, дозволити собі купити все, що хочуть, можуть лише 0,2 % опитаних, живуть забезпечено, але не можуть купити авто або квартиру — 5,8 %. Загалом, на прожиття вистачає, але не вистачає на покупку речей тривалого користування 38 % опитаних, а вистачає тільки на продукти харчування та придбання необхідних недорогих речей — 41 %. «Це — оцінка людьми свого власного становища, а не та оцінка, яку робить держава… Ця картина яскраво характеризує всю соціальну політику держави, те, що відбувається в нас протягом одного року та восьми місяців. Адже фактично бюджетні призначення й соціальні стандарти, які пропонуються цим урядом, не відповідають навіть тому рівню інфляції, який є зараз в Україні», — констатував експерт.

Україна готується до чергових виборів. Залишилося якихось півроку, а тому українці живуть у суцільних обіцянках: від економії на нардепах до казкового життя електорату. І в бюджеті на виступи депутатів у мас-медіа передбачено 2,5 млн грн.

Реалії життя в Україні разюче відрізняються від обіцянок: постійне зростання цін на енерґоносії та продукти харчування, переписування Трудового кодексу, що ставить людей у ще більшу залежність від роботодавця, пенсійна реформа, наміри влади виселяти з квартир боржників за комунальні послуги, пресування малого й середнього бізнесу…

2011 року робота українського парламенту коштувала платникам податків 897,5 млн грн. Щомісяця кожен народний депутат отримує на руки близько 32 тис. грн — це зарплата плюс представницькі витрати. Таким чином, сума, яку отримує український політик, — у 14 разів вища, ніж середня зарплата по Україні.

Подібний розрив у заробітках народних депутатів і простих громадян виглядає фантастичним для будь-якої цивілізованої країни. Зокрема, у Великій Британії парламентарій за місяць отримує з казни лише в 2,9 разу більше, ніж середній британець. У Франції ця різниця становить 2,6 на користь місцевих депутатів, а в США — 4,3. А віце-прем’єр Сергій Тігіпко сказав: «Ми виживаємо завдяки тому, що 4,9 млн українців отримують пенсію, нижчу за 100 доларів. Ось що нас рятує».

 Оксана Нагірна

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...