Новини для українців всього свту

Tuesday, Jul. 16, 2019

В Україну вперше прибула партія нафти зі США

Автор:

|

Липень 10, 2019

|

Рубрика:

В Україну вперше прибула партія нафти зі США
Танкер Wisdom Venture в Одеському морському порту

До Одеського морського порту прибув танкер Wisdom Venture під прапором Гонконгу, який доправив із Сполучених Штатів 75 тис. т нафти сорту Bakken. Як розповів Ігор Ткачук, начальник адміністрації порту, наступне нафтоналивне судно може прибути до Одеси вже в серпні. «Наше підприємство має великий досвід роботи з нафтовантажами. Свого часу через порт ішла транзитом у великих обсягах нафта з Російської Федерації (РФ) і Казахстану, венесуельська для Мозирського нафтопереробного заводу (НПЗ) у Білорусі. Зараз періодично заходять танкери із сировиною з Азербайджану. Тепер Wisdom Venture вперше в історії доправив нафту в Україну безпосередньо зі США», — розповів п. Ткачук. За даними Business Information Network, партія американської нафти закупила «Укртатнафта» для переробки на потужностях Кременчуцького НПЗ. Суму угоди не розголошують. Здавалося б, Україну можна привітати з серйозним зовнішньоекономічним успіхом, адже прибуття до Одеси танкеру Wisdom Venture засвідчило, що оголошена із 1 червня ц. р. РФ нафтова блокада може бути успішно подолана. Але як це завжди трапляється, в кожному барелі нафти є бодай ложка дьогтю.

Паніки на ринку немає
Але спершу таки про успіх. Нагадаємо, що із 1 червня ц. р. згідно постанови уряду РФ, російським компаніям дозволяють поставки до України, зокрема, сирої нафти, бензину, дизельного пального (ДП) і зрідженого LPG-газу (автомобільне пальне або автогаз) лише на підставі спеціального дозволу Міністерства економічного розвитку РФ. Очевидно, що це рішення було обумовлене аж ніяк не економічними причинами, а стало ще одним проявом гібридної війни.
Частка ДП і LPG-газу в паливному балансі України становить відповідно понад 40 % та 30 %. «У переліку обмежень ДП — велика залежність від РФ, зріджений газ — також. Що стосується бензину — слабка залежність, але сильна від Білорусі, яка виробляє бензин із російської нафти. Таким чином, стосовно паливної групи — сильна залежність», — пояснював «Економічній правді» після запровадження обмежень із боку РФ Сергій Сапегін, директор науково-технічного центру «Психея». Його підтримав Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова. «Україна зараз перебуває у критичній залежності від постачання нафтопродуктів із РФ. Ціновий тиск може бути величезним. Ми фактично знищили свою нафтопереробку», — заявив п. Омельченко в ефірі «Радіо Свобода».
За різними оцінками, упродовж червня дефіцит ДП міг становити до 160 тис. т, автогазу — приблизно 20 тис. т. Однак, оскільки про обмеження з боку РФ стало відомо ще в квітні, український бізнес устиг більш-менш приготуватися, налагодивши альтернативні джерела постачання пального — з Греції, Італії, Болгарії, Польщі, Казахстану й уже традиційно із країн Балтії. Особливо це стосується бензинів. До того ж, приблизно 35 % потреб України у цьому типі пального забезпечують місцеві виробники.
Із ДП ситуація гірша: останніми роками Україна забезпечує лише 12-14 % своїх потреб у дизпаливі, хоча можливості для нарощування обсягів виробництва на тому ж Кременчуцькому НПЗ є. Щоправда, проблема в постачанні необхідних обсягів сировини. Залізничні поставки сирої нафти з Казахстану, здебільшого, йдуть територією РФ, яка всіляко намагається ускладнити цей процес, запроваджуючи все нові бюрократичні перепони для перевізників.
А в травні ц. р. нафтотранспортна компанія «Гомельтранснафта Дружба» (Білорусь) узагалі призупинила транзит сирої нафти в Україну через відсутність на українській території резервуарів для відкачування «брудної» нафти. Причиною стала безпрецедентна історія з потраплянням у нафтогін «Дружба» забрудненої сполуками хлору нафти з РФ. У білоруському Мозирі збудований ще в радянські часи нафтогін розділяється на дві гілки — північну (через Польщу до Німеччини) та південну (через Україну до Словаччини, Чехії й Угорщини). Виявивши в трубі «брудну» нафту, Білорусь зажадала від РФ за власний кошт відпомпувати її в реверсному режимі на свою територію, зупинивши на цей час транзитні поставки за кордон та оцінивши свої втрати від припинення експорту в 100 млн USD. Доки Мінськ і Москва, яка не згодна платити, з’ясовують стосунки, українська ділянка «Дружби» залишається майже «сухою».
Тим не менш зараз ситуація на українському ринку ДП і бензину стабільна. «Зниження цін на пальне в Україні почалося, і я думаю, воно продовжуватиметься. По ДП є потенціал зниження у розмірі 2-3 грн на 1 л в найближчі кілька тижнів, по бензину — до 2 грн на 1 л. Знову ж таки, якщо не буде різкої зміни світової кон’юнктури, але наразі вона стабільна», — заявив аґенції УНІАН Сергій Куюн, директор консалтингової групи «А-95». За його словами, якщо порівняти динаміку світових цін і цін на автозаправних станціях (АЗС) в Україні, то з певним часовим лагом, але відповідність світовій динаміці завжди є.
На цьому тлі поява ще одного альтернативного джерела постачання сировини для НПЗ у вигляді американської нафти дає надію на те, що різких цінових стрибків на українських АЗС не буде. Хоча, звісно, все залежить від світових цін на нафту, але це вже питання геополітики.

Загроза арешту
А тепер про ложку дьогтю. 75 тис. т американської нафти планується відправити на Кременчуцький НПЗ нафтогоном «Одеса-Кременчук». Нічого дивного в цьому немає, адже зараз в Україні функціонують лише два великих НПЗ — в Кременчузі (Полтавська обл.) та «Шебелинка» на Харківщині (див. «Довідку» — Ред.). Власником полтавського заводу є «Укртатнафта» (43,05 % акцій належить «Нафтогазу України», 56 % контролюють структури групи «Приват» і бізнесмена Олександра Ярославського, менше 1 % — дрібні акціонери).
Свого часу група «Приват» в особі компанії «Корсан» володіла лише 1,2 % акції «Укртатнафти». А реальний вплив на підприємство мала російська компанія «Татнєфть», яка у сукупності контролювала 55,7 % акцій підприємства. Але 2007-го в результаті, скажімо так, достатньо суперечливих рішень українських судів частка акціонерів із РФ виявилася розмитою, а новими головними акціонерами стали структури «Привату» й Ярославського.
Росіяни звернулися до міжнародного суду, і 2014 року Міжнародний комерційний арбітраж у Парижі зобов’язав Україну виплатити компанії з РФ 112 млн USD. У липні 2018-го Україна програла апеляційний розгляд цієї справи. На початку 2016 року до позову «Татнєфті» додався ще один — від Міністерства земельних ресурсів і майнових відносин республіки Татарстан (один із суб’єктів РФ), яке є одним із співзасновників російської компанії і раніше було власником 28 % акцій «Укртатнафти». Слухання в цій справі тривають, але рішення на користь Татарстану означатиме для України обов’язок заплатити ще 141 млн USD.
Уже рік після програшу апеляції триває так званий період примусу до реалізації судового рішення Міжнародного арбітражу в Парижі. «Татнєфть» подала відповідні позови в низку національних судів різних країн, у т. ч. у Великій Британії та США.
Тож не виключена ситуація, що наступний танкер із нафтою сорту Bakken можуть заарештувати на вимогу компанії з Татарстану. Точніше сказати, під арештом опиниться не саме судно, яке, вочевидь, матиме на щоглі прапор якоїсь нейтральної країни, а його вантаж. Оскільки контракти на купівлю великих партій нафти, зазвичай, передбачають передоплату, фірма із США навіть не протестуватиме, адже де-юре власником нафти вже буде українська «Укртатнафта».
Комусь такий варіант може видатися малоймовірним, але зважаючи на гібридну війну, яку РФ ось уже шостий рік веде проти України, Москва навряд чи проґавить нагоду накапостити Києву ще й у такий спосіб.

Ігор Берчак

Довідка
В Україні є шість НПЗ і Шебелинський газопереробний завод (с. Шебелинка Харківської обл., основний нафтопереробний актив державної компанії «Укргазвидобування»). П’ять із НПЗ не працюють. Заводи в Надвірній, Дрогобичі та Херсоні зупинили ще у 2005-2007 рр., оскільки ні економічна ефективність, ні якість виробленого ними пального вже тоді не відповідали мінімальним вимогам часу. Одеський НПЗ зупинили на початку 2014 року. Хоча у пресу час від часу потрапляють новини про якісь перспективи його запуску, експерти впевнені, що про відновлення виробництва навіть не йдеться, адже цей НПЗ завжди був найменш ефективним серед українських заводів: вихід світлих нафтопродуктів — нижче 50 %, при тому, що всі сучасні НПЗ мають показник не менше 75 %.
Свого часу НПЗ у Лисичанську (підконтрольна Україні частина Луганської обл.) був один із найбільших у Європі — переробна потужність становила 24 млн т сирої нафти на рік (для порівняння, потужність Кременчуцького НПЗ — 10,5 млн т). Однак навесні 2012-го завод зупинили. За два роки з’явилися одразу два претенденти на реанімацію виробництва — Сергій Курченко та Дмитро Фірташ. Доки вони з’ясовували стосунки, розпочалася збройна аґресія РФ і Лисичанськ на місяць опинився під контролем терористів. Тоді в резервуарний парк НПЗ влучило кілька снарядів, повністю вивівши завод із ладу.
Крім шести великих НПЗ, в Україні є приблизно 15 менших за потужністю, але легальних підприємств, які також виробляють пальне. За різними оцінками, на них припадає близько 10-15 % виробництва бензину та ДП.

About Author

Meest-Online

Loading...