Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Apr. 21, 2019

В українську вітрову електростанцію інвестують 450 млн USD

Автор:

|

Січень 30, 2019

|

Рубрика:

В українську вітрову електростанцію інвестують 450 млн USD

Під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі (Швейцарія) за участі Президента України Петра Порошенка та президента Європейського банку реконструкції та розвитку Суми Чакрабарті відбулося підписання рамкової інвестиційної угоди між норвезькою NBT, французькою Total-Eren і ЄБРР за проектом спорудження вітрової електростанції (ВЕС) «Сиваш». Загальний обсяг інвестицій, передбачений угодою, становить близько 450 млн USD.
«Прихід до України NBT і Total засвідчує, що Україна тепер другий за розміром європейський ринок «зеленої» енергетики. Підписання цього документа показує, що Україна реформується, наближаючись до стандартів Європейського Союзу (ЄС)», — наголосив президент ЄБРР після підписання документа. Своєю чергою, Петро Олексійович наголосив на важливості того, що в Україні постійно приходять інвестиції, особливо в таку сферу, як поновлювана енергетика. «Коли за столом перемовин сидять компанії, що мають загальну капіталізацію в 1 трлн USD, і частина цих коштів вони спрямовують в Україну, то це найкраща характеристика змін, які відбулися в державі. Інвестори довіряють Україні та українському бізнес-середовищі», — написав глава держави у Twitter.

Норвежці та французи на межі з Кримом
Тож про що саме йдеться? Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Сивашенергопром» (Херсонська обл.) заявила про намір до кінця 2019 року збудувати ВЕС потужністю 250 МВт (для порівняння — потужність Хмельницької атомної електростанції становить 2 тис. МВт). Уздовж північного узбережжя затоки Сиваш (між Херсонською областю України й анексованою Автономною Республікою Крим) буде споруджено 67 вітрових установок. Здавалося б, місце для вкладення 450 млн USD небезпечне, адже Сиваш розділяє Україну та окупований Російською Федерацією (РФ) півострів. З іншого боку, саме тут майже цілорічно дмуть вітри, здатні крутити величезні лопаті ВЕС.
Також потрібно зазначити, що ТОВ «Сивашенергопром» насправді — «донька» компанії NBT з Норвегії, яка повністю викупила підприємство ще в квітні 2017-го. NBT займається будівництвом та експлуатацією об’єктів відновлювальної (або, як їх ще називають, «зеленою») енергетики в багатьох країнах. Зокрема, NBT володіє 49 % акцій вітропарку Linxi потужністю 100 МВт і 33 % акцій вітропарку Baicheng потужністю 49,5 МВт (обидва — в Китаї), розвиває два проекти ВЕС у Таїланді (кожен — по 60 МВт), також забронювало земельну ділянку під майбутню ВЕС у В’єтнамі. В планах — реалізація проектів у Албанії, Сінгапурі, Пакистані та на Кіпрі. Французька Total Eren (дочірня компанія енергетичного гіганта Tota) виступає в проекті «Сиваш» партнером NBT. Це незалежний виробник електроенергії, який розробляє, фінансує, інвестує, будує й експлуатує електростанції з поновлюваних джерел енергії.

Мета — повна енергетична незалежність від РФ
Нині зелена енергетика (вітрові та сонячні електростанції) становить близько 1,9 % від загального виробництва електроенергії в Україні. Але керівництво країни послідовно втілює в життя радикальну реформу енергозабезпечення, здійснюючи поворот від природного газу та вугілля до використання атомної енергії та поновлюваних джерел енергії.
До початку воєнної аґресії РФ проти України остання імпортувала з РФ нафти і газу на 18 млрд USD (10 % валового внутрішнього продукту станом на 2013 рік). Однак, уже майже п’ять років Україна не купує жодного кубометра російського газу. З іншого боку, різко скоротилися обсяги доступного енергетичного вугілля. Мінімальний його обсяг, потрібний для нормальної роботи теплоелектростанцій і теплоелектроцентралей України, що виробляють електроенергію та забезпечують опалення житлових будинків, упродовж місяця становить у середньому 3,1 млн т. Однак через збройний конфлікт на сході України майже половина ресурсів донбаського вугілля виявилися недоступними.
Щоб позбутися залежності від поставок з країни-агресора, Кабінет Міністрів України ще два роки тому затвердив проект енергетичної стратегії, мета якого — досягнути повної енергетичної незалежності від РФ. Звісно, мова не йде про повне виключення природного газу з енергетичного комплексу. Швидше, очікується зміна часток окремих джерел в енергетичному балансі. Якщо 2013-го частка природного газу в основному енергоспоживанні становила третину, то 2035 року на нього має припадати чверть. Приблизно в такій же пропорції впаде споживання вугілля.

Проблеми «зеленої» енергетики
Місце природного газу та вугілля в енергобалансі повинні заповнити атомна енергія та поновлювані джерела. За рахунок енергії АЕС 2035 року Україна планує задовольняти 25 % свого енергоспоживання (2013-го — 20 %), а відновлювані джерела з сучасного мінімуму (1,9 %) планується довести до 15 %. Якщо на початку 2018 року встановлена потужність вітрових і сонячних установок становила 1,2 тис. МВт, то до кінця 2019-го вона збільшиться як мінімум до 3 тис. МВт (із врахуванням ВЕС «Сиваш»). Стимулює зростання привабливий для виробників зелений тариф, який сьогодні є найвищим в Європі. Вартість електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел, законодавчо прив’язана до курсу EUR: із 2017-го по 2019 рік одна «зелена» кіловат-година оцінюється в 0,18 EUR, із 2020-го по 2024-й — 0,16 EUR, і з 2025-го по 2030-й — 0,14 EUR.
З іншого боку, як давно відомо, кожна палиця має два кінці. Високі тарифи на електрику з відновлюваних джерел занадто дорого обходяться бюджету (всі обсяги купує держпідприємство «Енергоринок», яке потім продає їх приватним обленерго за звичайними цінами). «Відновлювана енергетика становить близько 1,9 % від загального виробництва, проте платимо за неї приблизно 9 % від загальних витрат. Якщо не змінити ситуацію, можуть постраждати всі: держава не зможе забезпечувати повний викуп електроенергії й оголосить дефолт за своїми зобов’язаннями, інвестори втратять гроші, які вони вклали в будівництво станцій, банки втратять кошти, які вони надавали в кредит інвесторам», — пояснював у листопаді минулого року Костянтин Чижик, проектний менеджер Офісу Національної інвестиційної ради.
Буквально за кілька днів після цієї заяви Верховна Рада України (ВРУ) схвалила у першому читанні законопроект, який дозволить вже через рік перейти від «зелених» тарифів до «зелених» аукціонів. Документ передбачає не лише суто ринкові, не зарегульовані законодавством ціни, але й те, що переможці аукціонів будуть укладати договори на продаж електроенергії за аукціонною ціною терміном на 20 років. Вочевидь, саме це рішення ВРУ й стало головною причиною підписання в Давосі інвестиційної угоди за проектом ВЕС «Сиваш».
За оцінкою Міжнародної організації з поновлюваних видів енергії, 2030 року за рахунок «зеленої» енергетики Україна могла б задовольнити приблизно 25 % свого теперішнього попиту на електроенергію. Ще 10 % енергетичного споживання країни, але з акцентом на теплопостачання, може забезпечити використання біомаси, яка здатна частково замінить природний газ. В Україні величезні сільськогосподарські угіддя — близько 42 млн га. Відповідно, достатньо придатних для виробництва біогазу відходів: соломи, сіна, гною, лушпиння соняшнику. Крім того, в Карпатському реґіоні можна використати відходи деревообробної промисловості.
Тож перспективи альтернативної енергетики в Україні насправді величезні. Інша справа, що українські чиновники все ще недовірливо ставляться до появи енергії вітру, сонячного проміння та соняшникового лушпиння.

Ігор Берчак

До теми
Національна акціонерна компанія (НАК) «Нафтогаз України» 2018 року скоротила імпорт газу з європейських ринків на 19,5 % порівняно з 2017 роком — до 7 млрд куб. м, повідомляє прес-служба компанії. «Імпорт скоротили обидві ключові категорії імпортерів: НАК — із 8,7 до 7 млрд куб. м (мінус 19,5 %) і приватні компанії — із 5,4 до 3,6 млрд куб. м (мінус 33,3 %)», — йдеться в повідомленні. За інформацією компанії, кількість європейських постачальників, у яких «Нафтогаз» закуповував природний газ 2018-го, становила 18 компаній (2017 року — 13 компаній), при цьому наголошується, що жодна з цих компаній не постачає більше 30 % обсягу імпортованого газу. Повідомляється, що основними імпортерами стали постачальники із Словаччині — понад 5,7 млрд куб. м (81 %), Угорщини — 1,1 млрд куб. м (15,7 %), а також Польщі — 0,2 млрд куб. м (2,8 %).
Також наголошується, що НАК уже четвертий рік не закуповує газ у російського «Газпрому», ігноруючи рішення Стокгольмського арбітражу за обсягами й умовами поставки. Нагадаємо, що 28 лютого 2018 року було оголошене рішення в наймасштабнішому розгляді в історії Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольму (Швеція). Стокгольмський арбітраж задовольнив вимоги НАК, зобов’язавши «Газпром» виплатити українській компанії 4,6 млрд USD компенсації за недопоставлені обсяги блакитного палива для транзиту. Оскільки арбітраж розглядав одразу два позови між компаніями, в підсумку, «Газпром» має доплатити «Нафтогазу» 2,56 млрд USD. Але при цьому арбітраж зобов’язав НАК у 2018-2019 рр. закуповувати у російської компанії по 5 млрд куб. м газу на рік (до цього обсяг закупівель був нульовий).

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...