Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Aug. 21, 2018

Українські ракети можуть змінити ситуацію на Близькому Сході

Автор:

|

Лютий 22, 2018

|

Рубрика:

Українські ракети можуть змінити ситуацію на Близькому Сході

Дальність дії ОТРК «Грім-2» завдяки незначній модернізації може бути збільшена до 500 км

Нещодавно Україна провела перше льотне випробування крилатої ракети «Нептун», що здатна вражати сухопутні та морські цілі. Відразу ж з’явилися найрізноманітніші коментарі: в одних автори застерігали, що нова зброя стане серйозною загрозою для військових баз Російської Федерації (РФ) в окупованому Криму, в інших мало не глузували, називаючи ракету всього лише демонстраційним макетом для журналістів. Який же насправді потенціал української ракетної програми? І хто, власне кажучи, її фінансує?

Криза залишилася позаду
Україна була, фактично, колискою ракетних програм СРСР: як космічних, так і військових. Розташовані в Дніпрі конструкторське бюро (КБ) «Південне» та виробниче об’єднання (ВО) «Південьмаш» розробили та запустили в серію легендарні Р-14 (за класифікацією НАТО — SS-5 Skean), розміщення яких на Кубі в 1960-х мало не спричинило Третю світову. Не менш легендарна розробка — Р-36М (за класифікацією НАТО — SS-18 Satanа) — найпотужніша в історії міжконтинентальна балістична ракета з дальністю ураження 16 тис. км.
Однак десь із початку 2000-х і КБ, і ВО опинились у глибокій кризі. Проте після початку воєнної аґресії РФ українські ракетники відновили активну роботу, запропонувавши кілька перспективних власних проектів. Згадуваний «Нептун» — лише один із них.
Є ще ракетний комплекс, «Вільха», створений винятково з українських комплектуючих, здатний вражати наземні, морські та повітряні цілі. Тактико-технічні характеристики серйозні: дальність — 120 км, відхилення від цілі не перевищує 7 м, кожна пускова установка має 12 ракет калібром 300 мм, кожна ракета несе бойову частину вагою до 250 кг і наводиться на ціль окремо від решти. За різними даними, ракета зможе нести осколково-фугасні, касетні або термобаричні боєприпаси.
«Коршун» узагалі називають українським аналогом американської високоточної дозвукової крилатої ракети Tomahawk. «Кошмар Москви стає реальністю — це українська ракета «Коршун». Прицільна дальність — 280 км, та є можливість збільшення до 2 тис. км. Використовує технології «стелс». Базування — наземне або на Су-27. Вага боєголовки — 480 кг. Літає на висотах до 50 м, повторюючи вигин рельєфу. Протиракетами не ловиться», — так описав характеристики ракети експерт Віктор Уколов.

Українська відповідь російському «Іскандеру»
Але чи не найбільший інтерес викликає оперативно-тактичний ракетний комплекс (ОТРК) «Грім-2», розробку якого КБ «Південне» розпочало ще 2005 року. Але згодом тодішнє керівництво держави на чолі з Януковичем зупинило реалізацію проекту, який був відновлений щойно в серпні 2013-го.
На початку січня 2018 року пройшли успішні випробування ракетного двигуна для ОТРК. «Розробка комплексу перебуває на фінальній стадії. Наразі майже завершені випробування системи управління та переміщення ракет, гідравліки, механіки й усього, що пов’язане з транспортуванням. Імовірно, впродовж року ОТРК вийде на польові випробування», — повідомив Леонід Шиман, директор Павлоградського хімічного заводу.
«Грім-2» призначений для ураження одиночних і групових стаціонарних цілей на дистанції до 280 км. Маса бойової частини одноступеневої балістичної ракети — 480 кг. Боєголовки такої ваги використовуються в російському «Іскандері» та радянській «Точці-У». Боєзаряд здатен знищити противника на площі 10 тис кв. м (за використання касетного заряду), або на площі 2-3 га (за використання звичайного осколково-фугасного заряду). Ще важливіше, що ракета летить аеробалістичною траєкторією, таким чином, стаючи майже недоступною для сучасних систем протиповітряної оборони (ППО). «Грім» може використовуватися як засіб ППО, берегової оборони або як ракетна система для ураження наземних цілей на великих відстанях. Як і в російському «Іскандер-М», на одній пусковій установці «Грому» є можливість розміщення відразу двох ракет, що дає можливість бити по двох різних цілях.

Близькосхідний вузол
Головна інтрига полягає в тому, що для реалізації проекту «Грім-2» Україна заздалегідь знайшла закордонного замовника, який виділив на розробку ОТРК близько 40 млн USD. У російських засобах масової інформації спочатку припустили, що мова йде про Німеччину. Але незабаром з’ясувалося, що справжній замовник — Саудівська Аравія, яка готова закупити партію ОТРК українського виробництва.
Здавалося б, навіщо Ер-Ріяду український «Грім». Тут є один нюанс — офіційно заявлена дальність ОТРК становить 280 км, тобто, чітко в межах прописаного в міжнародних угодах обмеження для систем, що поставляються на експорт. Водночас, як неодноразово наголошували розробники комплексу, його дальність завдяки незначній модернізації може бути збільшена до 500 км.
Саудівська Аравія, як відомо, є одним із найважливіших гравців на Близькому Сході. Вона активно втрутилася в громадянську війну в Ємені, конфліктує з Катаром і категорично налаштована проти збереження при владі в Сирії Башара Асада. Отримавши в своє розпорядження відносно дешеві українські ОТРК, саудити після їхньої модернізації матимуть змогу тримати під прицілом контрольовані Асадом стратегічні пункти та дислоковані на сирійській території підрозділи «Корпусу вартових Ісламської революції» з Ірану (ще одного стратегічного противника Ер-Ріяду). При цьому на будь-які претензії Кремля, якому такий розклад сил, вочевидь, мало сподобається, завжди можна буде відповісти: чого від нас хочете, ми ж не в американців ці ракети купили?

Аравія допомагає Україні
Зрештою, це не єдиний випадок співпраці Києва з Ер-Ріядом. Саудівська Аравія також бере участь у реалізації проекту середньомагістрального транспортного літака Ан-132. Його особливістю є пристосованість до експлуатації у різноманітних кліматичних умовах, особливо в умовах спекотного клімату та на непідготовлених аеродромах, що вкрай важливо для Близького Сходу. Повітряне судно має подвійне призначення: крім суто цивільних завдань, може використовуватися для десантування живої сили та бойової техніки на парашутних платформах, а також транспортування поранених в умовах бойових дій.
2015 року Державне підприємство «Антонов» уклало угоду з Taqnia Aeronautics (дочірня організація саудівської компанії з питань розвитку й інвестицій) про виділення коштів на розробку та виробництво літака Ан-132. У червні 2017-го на міжнародному аерокосмічному салоні International Paris Air Show у Ле-Бурже (Франція) відбувся світовий прем’єрний показ Ан-132.
Крім цього, саудівці, либонь, долучилися і до виділення частини фінансування для запуску виробництва панцерних автомобілів на Краматорському автомобільному заводі: «Кугуар», «Спартан», «Раптор» і «Халк». Частину коштів КрАЗу надала фірма Streit Group із Об’єднаних Арабських Еміратів, близька до Ер-Ріяду.

Китайський слід
Про ще один вкрай цікавий нюанс пише чеський інтернет-ресурс Echo24, який стверджує, що український «Грім-2» нагадує ракетний комплекс DF-12A виробництва Китайської Народної Республіки (КНР). Відомо, що КНР продала такі ракети Катару — одному з теперішніх ворогів Саудівської Аравії. Echo24 припускає, що Пекін міг передати Києву технологію DF-12A, на базі якої в КБ «Південне» розробили власну модифікацію.
«Звісно, однозначних підтверджень цьому немає, але можна зробити припущення, що маємо справу з одним із елементів складної мозаїки, в яку вписані геополітичне суперництво між РФ і КНР, яка шукає шляхи для поширення свого впливу на Близькому Сході, та боротьба між великими ісламськими державами, передусім, Саудівською Аравією, Туреччиною й Іраном», — пише Echo24.
Таким чином український «Грім» опинився в епіцентрі складної геополітичної гри. Хоча й на Донбасі ці ракети також зайвими не будуть.

Ігор Берчак

До теми
За чотири роки війни на Донбасі корупційний акцент в Україні змістився з газової до військової сфери. Про йдеться в статті на сайті The New York Times. Автор матеріалу зазначає, що з 2014 року Україна досягла значного прогресу в подоланні корупції в газовому бізнесі, який був головним джерелом доходів олігархів часів Януковича. «Однак військові витрати відкрили нові перспективи для незаконних контрактів, захищених від перевірки грифом «Таємно», — йдеться у статті. За підрахунками автора, з початку конфлікту на Донбасі 2014 року витрати на оборону та безпеку в Україні зросли з 2,5 % валового внутрішнього продукту (ВВП) до більш ніж 5 % ВВП, адже оборонний бюджет на 2018 рік склав 6 млрд USD. «Пропускаючи таку кількість грошей через руки українських чиновників та бізнесменів, що часто одне і те саме, влада стримує боротьбу з корупцією та зловживаннями службовим становищем, які вважаються найнебезпечнішим ворогом України», — йдеться в матеріалі. На думку автора, символом корупції в Україні є три вілли на південному узбережжі Іспанії, що належать Петру Порошенку, заступнику секретаря Ради з національної безпеки й оборони України Олегу Гладковському та першому заступнику парламентської фракції «Блок Петра Порошенка» Ігорю Кононенку. «Всі троє були заможними бізнесменами, перш ніж отримати офіційні посади, і викликають підозру, оскільки приховують інформацію про свої статки. Жоден із них не вказав іспанську нерухомість в обов’язкових деклараціях про активи», — пише журналіст NYT.

About Author

Meest-Online

  • Джон Сміт

    Одно дело написать: “На думку автора, символом корупції в Україні є три вілли на південному узбережжі Іспанії, що належать Петру Порошенку, заступнику секретаря Ради з національної безпеки й оборони України Олегу Гладковському та першому заступнику парламентської фракції «Блок Петра Порошенка» Ігорю Кононенку. «Всі троє були заможними бізнесменами, перш ніж отримати офіційні посади, і викликають підозру, оскільки приховують інформацію про свої статки. Жоден із них не вказав іспанську нерухомість в обов’язкових деклараціях про активи»”,
    — пише журналіст NYT.
    И другое дело: пишет Эндрю Хиггинс – журналист МОСКОВСКОГО бюро NYT.

Loading...