Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Oct. 23, 2017

Українська електроенергетика переживає непрості часи

Автор:

|

Листопад 24, 2016

|

Рубрика:

Українська електроенергетика переживає непрості часи
На Запорізьку АЕС припадає близько 20 % всього виробництва електроенергії в Україні

На Запорізьку АЕС припадає близько 20 % всього виробництва електроенергії в Україні

Два китайських підприємства планують спорудити у 30-кілометровій зоні відчуження біля Чорнобильської атомної електростанції (АЕС) сонячну електростанцію. «Роботи мають початися наступного року», — повідомила фірма GCL System Integration Technology, яка спільно з китайським концерном China National Complete Engineering буде реалізовувати цей проект. Як зазначається, будівництво сонячної електростанції в Україні потужністю один гігават є частиною плану з міжнародної експансії китайської компанії. За даними Остапа Семерака, міністра екології та природних ресурсів України, китайська сторона готова інвестувати в проект більше 1 млрд USD.

Немає вугілля — немає електрики
Інвестиції — завжди приємна штука. Тим більше, що ситуація в українській електроенергетиці — достатньо проблематична. Нещодавно Всеволод Ковальчук, тимчасовий виконувач обов’язків директора «Укренерго», попередив українців про можливі вимкнення світла взимку. За його словами, головна причина — можлива нестача вугілля. За даними Держстатистики, за станом на 1 вересня 2016-го, порівняно з аналогічною датою минулого року, запаси вугілля в Україні скоротилися на 38 % — до 3,685 млн т. Натомість видобуток (без урахування окупованої території Криму та зони проведення антитерористичної операції) в серпні становив 2,6 млн т.
Водночас мінімальний обсяг енергетичного вугілля, потрібного для нормальної роботи теплоелектростанцій (ТЕС) та теплоелектроцентралей (ТЕЦ) України становить у середньому 3,1 млн т упродовж місяця. Невелике пояснення: ТЕС виробляють електроенергію та працюють майже винятково на вугіллі, натомість ТЕЦ генерують теплоносій для опалення житлових будинків і використовують здебільшого газ (запасів якого Україна накопичила цілком достатньо для спокійного проходження опалювального сезону). Всі 14 українських ТЕС можуть використовувати за сировину тільки вугілля певних марок, а сім із них — лише вугілля марки «А» (антрацит). Водночас після початку війни на Сході майже половина ресурсів донбаського вугілля виявилися недоступними.

Проблемний атом
Щоправда залишаються ще атомні та гідроелектростанції. Зараз в Україні діє чотири АЕС: Південноукраїнська (Миколаївська область), Рівненська, Хмельницька та Запорізька. Разом вони забезпечують від 25 % до 47 % електрогенерації (залежно від сезону та пікових навантажень). Водночас із 15 діючих на чотирьох АЕС енергоблоків 12 були збудовані ще за часів СРСР. Вони застаріли не лише морально, але й фізично.
Як свідчить закордонний досвід, витрати на підтримку енергоблоків віком 30-35 років у функціональному стані починають перевищувати їхню рентабельність. Сьогодні, за даними «Звіту щодо стану світової ядерної індустрії», в країнах Європейського Союзу працюють 128 реакторів, майже половина з яких (58) — у Франції. «Коли старі АЕС й далі мусять виробляти електрику, і залишатися безпечними, доводиться йти на значні інвестиції», — розповів «Німецькій хвилі» Франк Петер, представник фірми Prognos. За його словами, на один енергоблок потрібно щорічно витрачати 400-500 млн EUR.
Не потрібно також забувати про війну на Донбасі. Українські АЕС, вочевидь, є ласим шматком для терористів, тож забезпечення відповідного рівня безпеки також влітає в добрячу копієчку (зрозуміло, що такі суми позначені грифом «цілком таємно»).
Існує й інша проблема — забезпечення АЕС ядерним паливом, яке в Україні через відсутність покладів урану не виробляється. Досі таке паливо постачається з Росії.
Лишень у лютому ц. р. «Енергоатом» закупив першу партію ядерного палива американської компанії Westinghouse, яке надійшло на п’ятий блоку Запорізької АЕС. Уже до кінця 2016-го український уряд планує закуповувати не менше третини необхідних обсягів саме в американської компанії, а не в росіян.
Але й цим проблеми не обмежуються. Відпрацьоване паливо потрібно десь зберігати. Раніше ядерні відходи також вивозили до Росії, яка має відповідні утилізаційні потужності. Після початку збройної аґресії на Донбасі постало питання про створення власного сховища відпрацьованого ядерного палива, яке вирішили розмістити у Чорнобильській зоні відчуження. Кредит у розмірі 260 млн USD на реалізацію проекту погодилися надати Сполучені Штати. За планами, сховище мало б повноцінно запрацювати вже наступного року.
Однак, у квітні ц. р. Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» заявила про перенесення запуску Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива аж на кінець 2018-го. Як повідомив Юрій Недашковський, президент «Енергоатому», «незважаючи на те, що американська частина робіт за графіком завершується 2017-го, введення в експлуатацію сховища зміщується на 2018 рік». Посадовець зазначив, що причиною стали затримки в одержанні земельних ділянок (?), а також відсутність коштів на фінансування будівництва через відмову Національної комісії державного регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) включати витрати на будівництво до тарифів «Енергоатому».
У відповідь Дмитро Вовк, голова НКРЕКП, повідомив, що витрати на реалізацію проекту були явно завищені. За його словами, комісія визначила, що заробітки деяких працівників американської компанії Holtec International, яка займається реалізацією проекту, становлять якісь захмарні суми. «Є питання щодо рівня зарплати Holtec. Вона становить, навіть для місцевого секретаря в Києві, майже 50 тис. USD на рік», — заявив він.
Після введення в експлуатацію Централізованого сховища на цього буде направлятися відпрацьоване ядерне паливо з трьох атомних станцій — Хмельницької, Рівненської та Південноукраїнської. Запорізька АЕС має власне пристанційне сховище, введене в експлуатацію 2001-го.

Сонце + вітер
Водночас в Україні є всі передумови для виробництва енергії з поновлюваних джерел: за оцінкою Міжнародної організації з поновлюваних видів енергії, 2030 року за рахунок зеленої енергетики Україна могла б задовольнити приблизно 25 % свого теперішнього попиту. Але це, знову ж таки, тільки прогнози. Українські урядовці все ще недовірливо ставляться до появи енергії з вітру та сонця. Головна проблема — в занадто великій вартості виробництва, монтажу й експлуатації сонячних панелей і вітряків.
Натомість українська енергетична стратегія базується на розвиткові іншої галузі, де Україна має незаперечну перевагу — на використанні біомаси. Планується, що 2035-го вона буде задовольняти 10 % енергетичного споживання країни з акцентом на теплопостачання, де частково замінить природний газ. В Україні величезні сільськогосподарські угіддя — близько 42 млн га. Відповідно, достатньо придатних для виробництва біогазу відходів: соломи, сіна, гною, лушпиння соняшнику. Крім того, в Карпатському реґіоні можна використовувати відходи деревообробної промисловості.

Ігор Берчак

До теми
До кінця 2016 року на Вінниччині працюватиме 15 сонячних електростанцій потужністю 120 МВт. «Один кіловат виробленої сонцем електроенергії (з урахуванням вартості сонячних батарей і необхідного обладнання) зараз коштує 1 USD, два роки тому було 4 USD за 1 кВт, а сім років тому — 10 USD», — зазначив Андрій Гижко, перший заступник голови Вінницької обласної державної адміністрації. Водночас, за його словами, вироблена сонячними електростанціями електроенергія досі недоступна пересічним українцям: «Якщо для приватного будинку треба 5 кВт електроенергії на годину, то це буде 5 USD, тому поки що це невигідно для населення». Зазначимо, що за останні роки вартість обладнання для сонячної енергетики скоротилася в кілька разів. Це пов’язано, як із розвитком технологій, так і з перевиробництвом фотоелементів у Південно-Східній Азії.

Книга рекордів
Найпотужніша електростанція в Україні — Запорізька АЕС, на яку припадає близько 20 % всього виробництва електроенергії України. Найбільші ТЕС — Запорізька, Криворізька-2, Зміївська (Харківська область), Бурштинська (Івано-Франківська обл.), Ладижинська (Вінниччина), Придніпровська (Дніпропетровська область), Трипільська (Київська обл.). Найбільші українські гідроелектростанції — Київська, Канівська, Кременчуцька, Дніпродзержинська, Дніпрогес (Запоріжжя) і Каховська.
Кримська АЕС — недобудована атомна електростанція, розташована поблизу міста Щолкіне в анексованому Росією Криму. Проект станції однотипний із Хмельницькою АЕС. Кримська станція включена до Книги рекордів Ґіннеса як найдорожчий в світі атомний реактор. Це пов’язано з тим, що на момент зупинки будівництва готовність її першого енергоблоку становила 80 %. Поруч 1986-го була побудована перша в СРСР сонячна електростанція СЕС-5, а трохи далі — вісім експериментальних вітроагрегатів. Усе це енергетичне господарство тепер заростає лопухами.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...