Новини для українців всього свту

Tuesday, Nov. 12, 2019

Україна уклала угоду з РП про купівлю скрапленого природного газу із США

Автор:

|

Вересень 05, 2019

|

Рубрика:

Україна уклала угоду з РП про купівлю скрапленого природного газу із США
Норвезький танкер Arctic Discoverer із СПГ підходить до LNG-терміналу в порту м. Свіноуйсьце

У рамках візиту президента України Володимира Зеленського до Республіки Польща (РП) відбулася подія, на яку українські мас-медіа майже не звернули увагу. А дарма, адже було зроблено величезний крок для забезпечення енерґетичної безпеки України. Секретар Ради національної безпеки і оборони України (РНБО) Олександр Данилюк, уповноважений уряду РП із питань стратегічної енерґетичної інфраструктури Пйотр Наїмський і міністр енерґетики США Рік Перрі підписали меморандум про співпрацю з метою посилення реґіональної безпеки газопостачання.
«Одним із кроків у цьому напрямку стане налагодження поставок скрапленого природного газу (СПГ, англ. LNG — liquefied natural gas) через РП. Для цього збудують спеціалізований інтерконнектор, який об’єднає газотранспортні системи України й Європейського Союзу (ЄС)», — йдеться в повідомленні. Сам п. Данилюк, коментуючи подію, назвав її «ще одним кроком до енерґетичної незалежності не тільки України, а й усієї Європи». «На зустрічі з п. Перрі, яка передувала підписанню меморандуму, ми обговорили важливість диверсифікації ризиків, продиктованих залежністю від поставок російського газу, як для України, так і для РП», — зазначив він.

«Газовий шантаж» з боку Москви
За всім цим офіціозом насправді ховаються вкрай важливі для України речі. 31 грудня ц. р. закінчується термін контракту між Національною акціонерною компанією (НАК) «Нафтогаз України» та російським «Газпромом» на транспортування газу з Російської Федерації (РФ) до Європи через українську газотранспортну систему (ГТС). Це означає не просто втрату близько 3 млрд USD, які РФ сплачувала за послуги ГТС, але й можливість серйозного газового дефіциту. «Наприкінці 2019-го РФ може почати черговий «газовий шантаж» уже нового політичного керівництва України. Це дуже зручний час року для шантажу з метою капітуляції національних економічних інтересів України», — розповіла «24 каналу» Марина Багрова, експерт «Інституту національної політики».
Україна щороку споживає близько 30 млрд куб. м газу, 20 млрд із яких видобуває сама, решту імпортує через реверсні поставки. Фактично це означає, що західні покупці «Газпрому» перепродають Києву частину палива, отриману від російського постачальника. Якщо РФ відмовиться від транзиту українською територією, в Києва з’являться проблеми з імпортом через реверс. Наростити внутрішній видобуток не так уже й просто, адже це потребує серйозних інвестицій.

Від 1,5 до 6 млрд кубометрів
У такій ситуації пошук альтернативних джерел постачання є питанням стратегічним. Варіант із американським СПГ цілком вірогідний. Участь у проєкті РП також необхідна — поляки не пошкодували грошей, аби свого часу спорудити в порту Свіноуйсьце LNG-термінал, де привезений спеціальними танкерами СПГ проходить процес регазифікації (процес перетворення скрапленого газу з рідкого стану в газоподібний, після чого він стає придатним для транспортування звичайними газогонами — Ред.).
Перша газова ластівка вже є. Польська нафтогазова компанія PGNІG та «Енерґетичні ресурси України» (група приватних компаній із іноземними інвестиціями, яка спеціалізується на реалізації проєктів в українській енерґетиці, керівний партнер — Дейл Перрі, США — Ред.) домовилися про постачання в Україну через РП американського СПГ. Очікується, що перша партія буде доправлена на початку листопада ц. р.
Її обсяги не розголошують, але тут важливо відпрацювати суто технічні моменти. Зараз РП може постачати до України приблизно 1,5 млрд куб. м газу. За два роки потужність LNG-терміналу в Свіноуйсьце збільшиться на 50 % — до 7,5 млрд куб. м. Тоді ж завершиться будівництво газогону Baltic Pipe, що з’єднає Польщу з Норвегією (ця країна забезпечує газом приблизно 25 % від загального споживання ЄС. — Ред.). Пйотр Наїмський заявив, що 2021 року його країна зможе постачати Україні 6 млрд куб. м газу.

Південний напрямок: варіанти різноманітні
Триває робота й на південному напрямку. «Укртрансгаз» і «Молдовагаз» залагодили технічні питання, які дозволять уже з 1 січня 2020 року запустити нові потужності з імпорту газу в Україну з Румунії на базі системи Трансбалканського газогону трубогоном «Транзит-1» (один із трьох, які йдуть послідовно через Україну, Румунію, Болгарію, а далі в Туреччину та Грецію). Зараз цим маршрутом помпують газ із РФ, але «Транзит-1» може транспортувати паливо і в зворотному напрямку. Довготерміновий контракт «Газпрому» на бронювання цього трубогону територією Румунії закінчився ще 2016 року, отже, цю інфраструктуру тепер мають використовувати згідно з вимогами європейського законодавства, а саме — Третього енерґопакету. Цей документ передбачає, що вільний доступ до газогону можуть отримати всі учасники ринку.
Таким чином, джерела газу, який можна транспортувати через «Транзит-1» до України, можуть бути найрізноманітнішими. Наприклад, Румунія, яка зараз практично повністю забезпечує себе газом, імпортуючи лише 10-15 % річного обсягу споживання з РФ, в майбутньому збирається розвивати видобуток газу на Чорноморському шельфі та будує амбітні плани стати найбільшим виробником газу в Європі.
Інший перспективний варіант — TANAP (Трансанатолійський газогін), який дозволяє постачати газ із Азербайджану територіями Грузії та Туреччини до кордону з Грецією. Азербайджан планує цим трубогоном постачати до Південної Європи близько 10 млрд куб. м газу на рік.
Крім цього, ще однією альтернативою може стати постачання газу через LNG-термінали. У Туреччині їх два — сумарною потужністю 12 млрд куб. м газу на рік, у Греції один (Revithoussa) — потужністю 5,2 млрд куб. м на рік. Найбільший в світі виробник СПГ Qatargas із Катару вже розвантажує там свої танкери.
«Південноєвропейські країни активно диверсифікують поставки: постачання каспійського газу через TANAP і LNG створює хорошу конкуренцію російському газу. Працюємо з «Нафтогазом» над тим, щоб уже з січня можна було здійснювати постачання газу до України з південного напрямку — через Трансбалканський газогін», — повідомив Сергій Макогон, директор компанії «Оператор ГТС України».
Хоча й проблем не бракує. «Працювати над цим проєктом, звісно ж, можна. Але ось якийсь уже дуже «окружний» маршрут виходить… До речі, потужності Трансбалканського газогону становлять лише 16 млрд куб. м на рік. І вони розподілені на найближчі 25 років без участі України. Не варто забувати і той факт, що Болгарія, Угорщина, Греція і Румунія підписали угоду про газовий коридор, і ніхто з цих країн не палає бажанням додати в нього Україну», — зазначив аґенції УНІАН Геннадій Рябцев, експерт аналітичного центру DiXi Group.
«Тобто, ми не будемо безпосередньо купувати СПГ, він до нас не може надходити, тому що немає терміналів для його приймання. Але паливо можна приймати на турецькому терміналі, розташованому в Мармуровому морі, газ там «зливають» на берег, і можуть помпувати до України Трансбалканським газогоном. І це вже буде трубогінний газ. З технічної точки зору такий варіант можливий, але з комерційної є питання. Хоча подібні варіанти, в т. ч. і з цим маршрутом, треба випробувати, а потім буде видно. До того ж ситуація на газовому ринку Європи стрімко змінюється. Російські волання про те, що трубогінний газ назавжди залишиться найвигіднішим і ніхто йому не конкурент, тим більше СПГ, вже не актуальне. Зараз європейський ринок працює таким чином, що СПГ активно закуповують, причому він дешевший за російський. Тому, в нашому випадку, потрібно використовувати всі технічні можливості», — вважає Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ».
У будь-якому разі всі експерти солідарні в тому, що потрібно шукати різноманітні варіанти альтернативи газу з РФ. «Газова угода між США, РП та Україною стала важливим моментом, перш за все, саме для української сторони. Вирватися з енерґетичної залежності від РФ — загалом не просте завдання. Передусім, потрібне бажання проводити зміни. Ярослав Неверович, колишній міністр енерґетики Литви, у часи перших поставок СПГ у порт Клайпеда, сказав, що для досягнення енерґетичної свободи знадобилася робота трьох каденцій парламенту. Перший запланував зміни та приготував весь процес, другий ці зміни втілював й будував інфраструктуру, а третій — продовжив роботу попередників», — пише польське видання Rzeczpospolita.

Ігор Берчак

До теми
Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціальна антикорупційна прокуратура (САП) завершили розслідування справи за підозрою Інеси Кадирової, матері колишнього народного депутата Олександра Онищенка, у співорганізації разом із ним розкрадання коштів через так звану газову схему. Пресслужба НАБУ повідомляє, що із серпня 2016 року підозрювана перебувала у міжнародному розшуку, а 25 липня ц. р. її затримали в аеропорту «Бориспіль». Слідство розпочалося в грудні 2015 року за фактами розкрадання коштів під час видобутку і продажу газу за договорами спільної діяльності «Укргазвидобування», у результаті якої державі було завдано збитків на суму близько 3 млрд грн. Слідство встановило причетність до участі у скоєнні злочинів 29 осіб. З них семеро, зокрема, й організатор схеми — народний депутат 8-го скликання Онищенко, перебувають у розшуку. Влітку 2016-го Верховна Рада позбавила його депутатської недоторканності, а також проголосувала за його затримання і арешт. Але до цього він, скориставшись депутатською недоторканністю, встиг утекти з України.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...