Новини для українців всього свту

Wednesday, Aug. 5, 2020

Україна щороку втрачатиме по 450 мільйонів USD

Автор:

|

Січень 15, 2020

|

Рубрика:

Україна щороку втрачатиме по 450 мільйонів USD
Схема газогону «Турецький потік»

Болгарія, Греція та Північна Македонія відтепер отримують російський газ в обхід України.

Заміщення — малореальне
Минулого тижня у Стамбулі остаточно запустили газогін «Турецький потік», прокладений із Російської Федерації (РФ) в обхід України дном Чорного моря до європейської частини Турецької Республіки (ТР). Його довжина — більше 930 км, а потужність — 15,75 млрд куб. м газу на рік. Одна гілка газогону постачатиме блакитне паливо до ТР, в інша — в країни Південно-Східної Європи.
У Болгарію газ розпочав надходити «Турецьким потоком» із РФ в обхід України 1 січня, а до Греції й Північної Македонії — 5 січня. В компанії «Булгартрансгаз» запевнили, що вона щороку отримуватиме через нову точку стикування на кордоні з ТР 2,9 млрд куб. м.
А Теменужка Петкова, міністерка енергетики Болгарії, розповіла, що завдяки переходу на отримання російського газу через ТР повз Україну та Румунію країна заощаджуватиме щороку понад 70 млн левів на платі за транзит. Це, за її словами, дасть змогу знизити ціну на російський газ приблизно на 5 %.
Андрій Коболєв, голова «Нафтогазу України», спрогнозував, що вже цього року через початок транспортування російського газу «Турецьким потоком» Україна втратить 15 млрд куб. м транзиту. А Сергій Макогон, генеральний директор компанії «Оператор ГТС України», повідомив, що Україна недоотримуватиме щороку через запуск «Турецького потоку» 450 млн USD.
На запитання «Як будемо це компенсувати?» п. Макогон відповів: «Будемо надавати послуги транзиту, до прикладу, з Польщі до Угорщини, з Угорщини до Румунії, з Польщі до Словаччини тощо, плюс використання підземних сховищ газу. Це буде перший крок до створення хабу. У підземних сховищ газу є режим митного складу, який дозволяє помпувати туди газ без необхідності сплачувати митні платежі».
Однак Юрій Вітренко, виконавчий директор національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», назвав шанси на заміщення обсягів транзиту російського газу «малореальними». Тому, додав він, Україна повинна стати менш залежною від транзитних прибутків.
Своєю чергою, Михайло Гончар, президент центру глобалістики «Стратегія ХХІ», пояснив, що Україна ще більше не дорахується від «Турецького потоку» тоді, коли запрацює друга його гілка «Північного потоку», яка має значно більшу потужність і розрахована на транспортування до 55 млрд куб. м газу щороку. Разом, за словами експерта, ці два газогони здатні взагалі перекрити весь маршрут газу з Росії, тобто дозволять їй постачати газ до Європи повз Україну. І знадобиться на це близько п’яти років — саме на такий термін укладені нові українсько-російські угоди про транзит газу.
«Це те, чого і прагне РФ, — наголосив п. Гончар, аби запустити обидва проєкти на повну потужність і «обнулити» транзит через Україну, бо загальна потужність обох потоків — 86 млрд куб. м — це приблизно стільки, скільки зараз іде через газотранспортну систему України (ГТС)».

Не успіх, а поразка РФ
Та в Euronews повідомили з цього приводу: «зважаючи на витрати, можна припустити, що ні «Турецький потік», ані «Північний потік» не були економічно мотивованими проєктами, а мотивованими політично. Однією з політичних мотивацій РФ є свого роду покарання України, з якою вона перебуває в конфлікті з 2014 року».
Оглядачка Ольга Будник зауважила: «Із 15,75 млрд. куб. м газу другої «нитки» «Турецького потоку» для Болгарії передбачають 3,5 млрд куб. м, 2,5 млрд куб. — для Сербії, 6 млрд куб. м — для Угорщини. Хто отримає залишкові 3,75 млрд — питання відкрите. А якщо зважати на те, що друга «нитка» не має продовження на території Європейського Союзу (ЄС), то пошук «клієнтів» може затягнутися, вимагаючи нових фінансових вливань і часу — як для практичної реалізації, так і для досягнення домовленостей».
Відтак експертка резюмувала: «Наразі головна мета — припинення транзиту газу Кремлем через Україну — не досягнута. Чи буде досягнута у найближчому майбутньому? Вочевидь, що Москва докладатиме для цього всіх зусиль, не жаліючи коштів і нехтуючи власними економічним інтересами, переслідуючи «безцінну» для себе мету — отримання можливості контролю та тиску в реґіонах, що потребують природного газу. Адже газовий важіль впливу, який Москва роками використовувала для тиску на Україну, може спрацювати для будь-якої з країн, які погодяться отримувати таке привабливе, принаймні, на початку, за ціною, блакитне паливо».
Віталій Портников, оглядач «Радіо Свобода» також вважає, що відкриття російського газогону «Турецький потік», про який із пафосом писали пропаґандисти Кремля, виявилося не успіхом, а поразкою володаря Кремля. Причина в тому, що інші плани Кремля пустити свій газ в обхід України обернулися провалом.
«Перша гілка «Турецького потоку», якою російський газ буде надходити до Туреччини зі значною знижкою, — все, що залишилося від ідеї «Південного потоку» з його чотирма експортними гілками. Так, «Турецький потік» буде розвиватися, але добудують лише одну гілку для експорту газу в південну Європу. Ще одну, а не ще три. При цьому на газогін поширяться нові правила ЄС, то ж навіть його РФ як газовий монополіст не зможе використовувати у ролі знаряддя газового шантажу», — наголосив він.

Провал путінської стратегії
Андрій Гурков, економічний оглядач Deutsche Welle, також вважає, що «Турецький потік» будували за величезні гроші для того, щоб із 2020 року повністю припинити транзит через Україну, але цього не сталося. Ба більше, ще й довелося укладати з Києвом нову газову угоду на п’ять років, що в плани Путіна, на думку експерта, не входило.
Відтак він прогнозує, що рано чи пізно у Москві доведеться обговорювати відсутність сенсу «Турецького потоку» для РФ. Особливо якщо геополітичні плани Кремля «наштовхнуться на зростаючі імперські амбіції Туреччини, нової транзитної держави для російського газу, у Сирії, Лівії чи будь-де».
У публікації під заголовком «2019 рік завершується крахом газової стратегії Путіна» п. Гурков запевнив, що «Турецький потік», пропускну здатність якого Анкара і так скоротила на половину, ввели в дію лише у редукованому вигляді. Повністю готова лише одна нитка, призначена для забезпечення турецьких клієнтів, які вже активно вибивають знижки. Друга, для поставок до країн ЄС, залишатиметься недозавантаженою ще багато місяців, оскільки у Болгарії затягнулося будівництво її основного продовження».
Експерт також зауважив: «Очевидний провал путінської газової стратегії призвів до ситуації, коли Києву випала рідкісна нагода розмовляти з Москвою з позиції сили. У зв’язку з цим я в тому ж коментарі зазначав, що «українська влада отримала шанс протиснути певні вимоги, але, безумовно, ризикує і перегнути палицю. Адже збереження поставок територією України на взаємоприйнятних умовах було б вигідне всім».
Він також резюмував, що українська влада палицю не перегнула, не стала діяти за принципом «на зло москалям відморожу собі вуха». У Києві, як і в Москві, взяли гору здоровий глузд, комерційний прагматизм і готовність до компромісів, інакше кажучи — до поступок. Саме тому стали можливими домовленості про продовження газового транзиту, досягнуті у німецькому Берліні та білоруському Мінську за півтора тижні до закінчення діючого контракту.
На перший погляд, вони виглядають як повна перемога української сторони. Вона домоглася п’ятирічного транзитного контракту з можливістю його продовження ще на десять років, великих мінімальних обсягів помпування 2020-го і значних у наступні роки, коли мають завершити «Північний потік-2» і другу нитку «Турецького потоку», істотного підвищення плати за транзит і приблизно 3 млрд USD живих грошей від «Газпрому» відповідно до рішення Стокгольмського арбітражу.
Оглядач Deutsche Welle також дійшов такого висновку: «Тим часом домовленості про продовження українського транзиту з усією гостротою порушують питання, а чи треба було взагалі будувати ці два вкрай дорогі морські трубогони, що коштували «Газпрому» разом приблизно 20 млрд EUR. Чи не було б далекогляднішим, скажімо, спорудження за менші гроші на Балтійському та Чорному морях терміналів зрідження газу, щоб постачати у той же Євросоюз не трубогінний газ, а зріджений?».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply