Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Oct. 20, 2018

Україна плекає амбітні плани реформування енергетичної галузі

Автор:

|

Жовтень 06, 2016

|

Рубрика:

Україна плекає амбітні плани реформування енергетичної галузі
На 2025 рік запланована здача в експлуатацію двох нових реакторів на Хмельницькій АЕС

На 2025 рік запланована здача в експлуатацію двох нових реакторів на Хмельницькій АЕС

Стара система в українській енергетиці руйнується з неймовірною швидкістю: відбувається поворот від природного газу та вугілля до використання атомної енергії та поновлюваних джерел енергії. Головна мета реформи — досягнути повної енергетичної незалежності від Російської Федерації (РФ).
Звісно, мова не йде про повне виключення природного газу з енергетичного комплексу. Швидше, очікується зміна часток окремих джерел в енергетичному балансі: проект урядової стратегії на період до 2035 року закріплює ці зміни. Якщо 2013-го частка природного газу в основному енергоспоживанні становила третину, то 2035-го на нього має припадати чверть. Приблизно в такій же пропорції впаде споживання вугілля.

Найголовніше — вирівнювання цін
Варто наголосити, що енергетична галузь в українській економіці ще донедавна була однією з найкорумпованіших. Це зумовлювало, в т. ч., й величезні обсяги енергетичного імпорту (перш за все, природного газу з РФ), адже чим більші обсяги — тим більший дохід отримували корупціонери на різних рівнях. Так, 2013 року Україна імпортувала нафти і газу на 18 млрд USD (10 % валового внутрішнього продукту). Без цього імпорту Україна завершила б рік із позитивним сальдо торгового балансу. Крім цього, енергетична галузь серйозно обтяжувала бюджет через державні дотації на оплату різниці між завищеною ціною імпортованого газу та популістськи низькою вартістю житлово-комунальних послуг для населення — до 5 % ВВП.
Але Майдан дав надії на зміни, і якщо деякі економічні та політичні реформи буксують, то в енергетиці можна відзначити значний прогрес. За останні два роки український уряд зробив стільки розумних «енергетичних» кроків, скільки не робив ніколи, вважає Андерс Асланд із американського аналітичного центру Atlantic Council.
Центральною темою реформ є вирівнювання цін для кінцевих споживачів, тобто, відмова від спеціальних тарифів для різних груп клієнтів. Раніше держава не лише дотувала населення, але й забезпечувала пільгову вартість газу, скажімо, для деяких гігантів хімічної чи металургійної галузей. Офіційно: тому що вони оголошувалися стратегічними або містоутворюючими, на практиці — тому що належали близьким до влади олігархам, котрі завдяки заниженій вартості енергосіїв отримували надприбутки, не забуваючи ділитися з тією ж владою. Відтепер в Україні вартість усіх видів енергії для всіх без винятку споживачів однакова. Хочеш отримувати прибутки — зменшуй витрати енергії.
Вочевидь, найбільше уваги має бути приділено енергозбереженню, адже українська економіка залишається дуже енергоємною. В Україні для виробництва продукції вартістю один умовний долар США потрібно вдвічі більше енергії, ніж у Чехії, і втричі — ніж у Німеччині.
Щоправда, тут не все так просто. Скажімо, в сфері опалення житла енергоспоживання на 1 кв. м удвічі вище, ніж в європейських країнах із аналогічними кліматичними умовами. Не дивно, адже більшість українських домогосподарств фізично не може регулювати надходження енергоносія в квартиру, а 80 % із них оплачує опалення не за реальним споживанням, а за метражем. Відповідно, населення не має жодних стимулів для утеплення помешкань і збереження енергії — все-одно числа в квитанціях на оплату не зміняться, адже опалювана площа залишається тією самою.

Газ: різке скорочення
Тим не менше динаміка газової економії — відчутна. 2013 року Україна використала 50 млрд куб. м природного газу, натомість 2015-го рівень споживання становив усього 33,8 млрд куб. м, а цього року може скоротитися до 30 млрд. Однак, правди ніде діти, настільки стрімке скорочення зумовлене, в першу чергу, окупацією частини української території та зупинкою (чи скороченням виробництва) низки українських підприємств, що спричинені втратою російських ринків збуту. Якихось офіційних цифр не існує, але певні висновки можна робити з непрямих даних. Скажімо, в серпні російський «Газпром» заявив, що в першому півріччі 2016-го поставив в Україну 1,3 млрд куб. м газу, хоча, за офіційними даними «Нафтогазу», імпорт газу з РФ взагалі не здійснювався. З цього випливає, що цей обсяг енергоносія пішов на окуповані території Донецької та Луганської областей. Оскільки минула зима була досить теплою, підсумкові дані за 2016 рік можуть виявитися значно більшими.
Крім цього, в травні ц. р. в прямому ефірі «Еспресо TV» Олег Пендзин, виконавчий директор Економічного дискусійного клубу, заявив наступне: «Суттєве зменшення споживання газу промисловістю (із 20 млрд куб м 2013-го до 12,9 млрд 2015-го), оптимізму не викликає. Зараз із шести підприємств хімічної промисловості, які випускають мінеральні добрива, працюють лише чотири. А виробництво сталі за два роки скоротилося більш, ніж на третину. Отже, в цьому контексті скорочення споживання газу означає фізичне зменшення ВВП». Попри ці сумні факти, все ж маємо позитивну динаміку в економії газу.

Технічна революція
Мінімальний обсяг енергетичного вугілля, потрібного для нормальної роботи теплоелектростанцій (ТЕС) і теплоелектроцентралей (ТЕЦ) України, які виробляють електроенергію та забезпечують опалення житлових будинків, упродовж місяця становить у середньому 3,1 млн т. Однак через збройний конфлікт на сході України майже половина ресурсів донбаського вугілля виявилися недоступними.
Тож з метою зменшення залежності від поставок із охоплених бойовими діями територій було прийнято рішення про технічне переоснащення низки ТЕС і ТЕЦ, котли яких переобладнають під спалювання газу та мазуту.
Місце природного газу та вугілля в енергобалансі повинні заповнити атомна енергія та поновлювані джерела. За рахунок енергії з атомних електростанцій (АЕС) 2035 року Україна планує задовольняти 25 % свого енергоспоживання (2013-го — 20 %), а поновлювані джерела з сучасного мінімуму планується довести до 15 %.
Незважаючи на Чорнобильську катастрофу, атомна енергетика в Україні, як і раніше, відіграє провідну роль. 15 реакторів загальною потужністю 13,8 гігаватів 2013 року виробили 42,8 % електроенергії. А вже 2015-го атом став «чемпіоном»: на АЕС припадало 57 % виробництва електроенергії. Судячи з усього, лідерство триватиме: в планах уряду — будівництво кількох нових блоків на існуючих АЕС потужністю до чотирьох гігаватів. Два реактори на Хмельницькій АЕС уже будуються, їхня здача в експлуатацію запланована на 2025 рік.
Щоправда, й тут не обійшлося без проблем. Добудова лишень цих двох блоків обійдеться приблизно в 4 млрд USD, що для теперішнього українського бюджету становить величезне число (приблизно 4,5% річного ВВП).
Однак, існує значно серйозніша проблема — забезпечення АЕС ядерним паливом. Раніше Україна закуповувала його виключно у російського державного монополіста «ТВЕЛ». Але з 2008 року на українські АЕС почала поставлятися і продукція японо-американської компанії Westinghouse, яка зараз забезпечує паливом три із 15 реакторів. Водночас решта, як і раніше, залежать від поставок з РФ.
Зрозуміло, що Україна прагне диверсифікувати або взяти під безпосередній контроль виробничі етапи виготовлення ядерного палива. Так, 2015-го була досягнута домовленість з французькою компанією Arevа про постачання збагаченого урану, який переробляє Westinghouse. Крім того, розглядається можливість розширення українського видобутку урану в співпраці з Казахстаном. Зараз власним видобутком Україна задовольняє приблизно 2/3 свого споживання. Декотрі фахівці навіть говорять про можливість спорудження в Україні власного заводу з переробки уранової сировини на готове паливо для АЕС. Але наразі це — далека перспектива.
Зміни відбуваються й на іншому кінці паливного ланцюжка: в Чорнобильській зоні буде побудований склад відпрацьованого палива. Це допоможе заощадити до 100 млн USD на рік, які Україна зараз змушена виплачувати російським компаніям, які єдині на пострадянському просторі володіють відповідною технологією утилізації.

Зелена енергія
В Україні є всі передумови для виробництва енергії з поновлюваних джерел: за оцінкою Міжнародної організації з поновлюваних видів енергії, 2030 року за рахунок зеленої енергетики Україна могла б задовольнити приблизно 25 % свого теперішнього попиту. Але це, знову ж таки, прогнози. Українські урядовці все ще недовірливо ставляться до появи енергії з вітру та сонячного проміння. Головна проблема — в занадто великій вартості виробництва, монтажу й експлуатації сонячних панелей і вітряків.
Натомість українська енергетична стратегія базується на розвиткові іншої галузі, де Україна має незаперечну перевагу — на використанні біомаси. Планується, що 2035-го вона буде задовольняти 10 % енергетичного споживання країни з акцентом на теплопостачання, де частково замінить природний газ. В Україні величезні сільськогосподарські угіддя — близько 42 млн га. Відповідно, достатньо придатних для виробництва біогазу відходів: соломи, сіна, гною, лушпиння соняшнику. Крім того, в Карпатському реґіоні можна використовувати відходи деревообробної промисловості.
Уже незабаром українське сільське господарство може значно збільшити свою продуктивність. Однак і тут усе впирається в політику — необхідною передумовою для цього є скасування заборони на продаж сільськогосподарських угідь, який блокує ефективне використання земель, тому багато ланів наразі просто заростають бур’янами.

Ігор Берчак

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...