Новини для українців всього свту

Tuesday, Jul. 16, 2019

Не/втрачені можливості. Що може запропонувати світові Україна, крім багатосерійних політичних шоу?

Автор:

|

Червень 07, 2012

|

Рубрика:

Не/втрачені можливості. Що може запропонувати світові Україна, крім багатосерійних політичних шоу?

Скільки існує незалежна українська держава, стільки ж тривають дебати в площині «ми колись Європу годували — кляті комуняки все знищили». Сьогодні «комуняки» як об’єктивна реальність припинили своє існування, почасти — біологічно, а частково — трансформувавшись із полум’яних будівельників світлого комуністичного майбуття в не менш пожежонебезпечних зодчих капіталістичного едему.

Апетит зростає

А Україна залишилась. Така ж багата на чорноземи, як і на метафоричні перли про встромлену в землю оглоблю, з якої виростає віз разом з усміхненою конякою. Залишилась і Європа, котра за останню сотню років суттєво додала у вазі, ще й має стабільно гарний апетит. Та й увесь (Старий і Новий) світ не схуд. Здавалося б, ось нарешті ми — вільні й працьовиті — можемо так нагодувати сусідів, що аж і нам добре стане.

Зважаючи на тривожні повідомлення мас-медіа останніх років, між рядками яких уже манячила примара вселенського голоду, про це подумали всі, однак протягом років ці думи не переросли в хоч яку-небудь державну програму, яка би, з огляду на кон’юнктуру світового ринку продовольства, дала Україні змогу використати те, що дав їй Усевишній.

Варто зауважити, що думали не лише в Україні. І як наслідок, у тих же ЗМІ бачимо новини про стабілізацію попиту на основні групи товарів, зниження індексу цін на продовольство, підвищення вимог до якості харчування. Усе це відбувається завдяки суттєвому зростанню виробництва не лише в розвинених країнах, а й у перенаселених Індії та Китаї, навіть — не повірите! — в Океанії.

А імпорт наступає!

Водночас, читаємо аналітичну записку Інституту стратеґічних досліджень при президентові України, щоправда, від 2010 року (важливий сам факт!): «Синхронне зростання вартості продовольства на світових ринках і в Україні підштовхнуло до поновлення дискусій про спроможність нашої країни до забезпечення насиченості внутрішнього ринку сільгосппродукцією за рахунок використання власного аґрарного потенціалу».

Уява одразу послужливо малює картину: за широким столом учені мужі під чарку оковитої сумовито наминають єгипетську картоплю із салом, імовірно, китайського походження. І це — не жарт, бо ці товари ми імпортуємо.

Невже все так безнадійно? Адже загальносвітові тренди, зумовлені численними факторами, зокрема стрімким збільшенням населення планети, зменшенням площ сільськогосподарських угідь, періодичне скорочення пропозиції аґрарної сировини, пов’язане з несприятливими погодними умовами, підвищення споживчого попиту в Індії та Китаї свідчать про зростання потреби в продовольстві вже найближчим часом і надовго.

Невміння чи небажання?

То що ж може запропонувати Україна? Стабільно нестабільна ситуація з експортом зернових, що, імовірно, такою й залишиться найближчим часом, квотування Євросоюзом фактично всієї конкурентоздатної продукції, продуктові війни з Росією, зростання виробництва в Азії не сприяють просуванню вітчизняних товарів. Це неможливо подолати? Можливо. Причиною неподолання є невміння та, як наслідок, небажання щось робити.

Голослівні звинувачення? Навряд чи широке коло читачів знає, що 20 % ринку концентрованих соків Єврозони забезпечує українське підприємство з головним офісом у містечку Городку, що на Львівщині.

Компанія T. B. Fruit постачає концентрати для компаній «Сандора», «Оболонь», Coca-Cola, PepsiCo, Danone «Проґрес» (Росія), Rauch Fruchtsafte, Hermann PfannerGetranke, Ybbs­taler Fruit, AGRANA Juice Holding, Eckes-Gra­niniGroup (Австрія та Німеччина). Перелік партнерів української компанії свідчить про високий рівень якості продукції. Власне, вона допомогла посісти третє місце в списку найбільших виробників Європи.

Смак власного соку

А почалося все із занедбаного радгоспу, де 2003 року було побудовано перші цехи компанії Тараса Барщовського. Перший сік чавили пресами, випущеними ще в 1960-х. Утрати із завантаження фруктів сягали 40 %, преси гуділи на все село, але смак перших літрів соку власного виробництва п. Барщовський пам’ятатиме все життя.

Зараз T. B. Fruit має найкращу техніку в країні — швейцарські преси зі штучним інтелектом, які самі вирішують, як і скільки треба чавити яблук, щоби сік вийшов максимально збалансованим…

Уже через кілька років про соки п. Барщовського заговорили не лише в Україні, а й у Європі. Саме якість вітчизняних яблук, яку вже рідко зустрінеш за кордоном, привабила європейських покупців. Український концентрат має саме ту кислотність, яку так люблять європейці.

Попит породжує пропозицію, й обсяг переробки фруктів у T. B. Fruit з 800 т яблук 2003-го збільшився майже у 200 разів — до 150 тис. т торік. У підсумку разом із запуском власного виробництва у Львівській, Хмельницькій і Харківській областях частка компанії на українському ринку концентрату зросла до 55 %.

А 2011 року компанія побила власний рекорд, увійшовши до топ-10 найбільших постачальників концентрату в Європі з 20 % ринку Єврозони.

Далекосяжні плани

І, нарешті, доходи, отримані від поставок дефіцитної сировини, дали панові Барщовському змогу впритул підійти до реалізації своєї мрії та випустити перший в Україні сік прямого чавлення. Виробництво розпочали під торговою маркою Galicia — бренд із точною географічною прив’язкою. Інвестиції в проект досягли 3—4 млн EUR, і він одразу став одним із головних напрямків розвитку бізнесу для українця. У планах компанії — протягом року завоювати 1 % ринку України.

Тепер сегмент соків прямого чавлення (їх іще називають NFC-соками, not from concentrate) становить менше за 1 % від усього сокового ринку України. «Такого сегмента фактично в Україні поки що не існує, представлено в ньому продукцію в основному імпортного виробництва, — каже Оксана Казанчук, директор із маркетинґу групи компаній

T. B. Fruit і керівник проекту Galicia. — Але потенціал у цього напряму — дуже великий, у світі на частку NFC-соків припадає близько 17 % обсягу сокових напоїв».

Принципова відмінність NFC-соків від відновлених полягає в тому, що вони не проходять процесу концентрації вичавленого з плодів соку та його подальшого відновлення. При технології прямого чавлення вода із соку не випаровується й у нього нічого не додається. Механічно віджатий сік плодів пастеризується та відразу розливається в скляні пляшки. Технологією обумовлено обмежений термін зберігання такого продукту — дев’ять місяців. До 2014 року компанія планує зайняти 2—4 % внутрішнього ринку. «Ми прагнемо не відбирати частки, а додати новий сегмент і розширити сам ринок, — пояснює п. Казанчук. — Але насправді ми не орієнтуємося суто на Україну, ми розглядаємо можливість експорту в ЄС і США».

Європо, ми йдемо!

До намірів компанії входить активна експансія на європейський ринок готової продукції. Першим кроком у цьому напрямку стало будівництво плодопереробного заводу T. B. Fruit

Dwikozy, наступним буде вихід на Варшавську біржу у 2013—2014 рр.

Амбіційність проектів цілком підтримується рівнем інновацій на підприємстві. Для прикладу: безвідходне виробництво дозволило позбутися залежності від газу. Вичавлені та висушені яблука горять не гірше за блакитне паливо. За словами головного технолога компанії T. B. Fruit

Юрія Брегея, яблучне вугілля дає змогу обходитися без газу майже весь сезон сокозаготівлі — із вересня по листопад.

Як бачимо, рецепт успіху п. Барщовського полягає в умінні забезпечити комплексний підхід у реалізації свого бізнесу. А його бажання домогтися цього підкріплює окреслена ним проста формула: «Правило бізнесу — працювати й не здаватися. Бачиш мету та йдеш до неї». Отже, якщо є і вміння і бажання, то Україна має що запропонувати!

 Тарас Микітчак

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...