Новини для українців всього свту

Sunday, Sep. 15, 2019

Найбільша державна компанія України відмовляється платити внески в бюджет

Автор:

|

Липень 03, 2019

|

Рубрика:

Найбільша державна компанія України відмовляється платити внески в бюджет
Голова правління НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв

Окружний адміністративний суд Києва зупинив дію постанови Кабінету Міністрів України (КМУ), згідно з якою Національна акціонерна компанія (НАК) «Нафтогаз України» має сплатити державі дивіденди в обсязі 90 % від чистого прибутку компанії за підсумками 2018 року. Таким чином НАК знову опинився в епіцентрі скандалу, а на адресу її керівника Андрія Коболєва вчергове залунали звинувачення в надмірній жадібності та бажанні перетворити державну компанію на велетенського фінансового монстра.
Момент вибрали справді вдалий: теперішній склад КМУ допрацьовує останні тижні, на 21 липня призначені позачергові вибори до Верховної Ради України (ВРУ), потім народним депутатам ще доведеться формувати коаліцію, президенту Зеленському подати на затвердження ВРУ персональний склад нового уряду, ще й невідомо, чи нардепи проголосують за нього з першого разу. На все це знадобиться час, тож до появи нового прем’єр-міністра, котрий матиме повноваження оскаржити рішення суду та затвердити нову постанову КМУ, «Нафтогаз» може спокійно тримати гроші на своїх рахунках.
Якщо ж узяти до уваги, що НАК за підсумками 2018-го одержав чистий прибуток в розмірі 13,6 млрд грн, дірка в розмірі 90 % від цієї суми стане для бюджету величезною проблемою. Проте, як це часто трапляється, кожна палка має два кінці. Тож і в історії з дивідендами (варто пояснити, що йдеться власне про дивіденди з чистого прибутку, а не про загальну суму податкових платежів із усіх надходжень, яка вдвічі більша) «Нафтогазу» не все так просто.

«Нафтогаз» зі знаком мінус
За кілька останніх років роль НАК в українській політиці різко змінилася. Якщо до 2015-го вона була чи не найбільшою проблемою всіх урядів, яким регулярно доводилося шукати можливості покриття багатомільярдних збитків компанії, то тепер «Нафтогаз» перетворився на найприбутковіший державний актив. І причина тут не лише в постійному зростанні цін на газ.
Найголовніше те, що 2015-го в Україні стартувала реформа корпоративного управління згідно з принципами Організації економічної співпраці та розвитку (ОЕСР). Згідно з нею, управління державними корпораціями (крім «Нафтогазу», це ще «Енергоатом» та «Укренерго») акумулюють у руках наглядових рад, а не уряду, як було раніше. Також важливим є те, що до складу наглядових рад увійшли авторитетні менеджери з-за кордону. Новація має на меті припинити корупцію й унеможливити керівництво держкомпаніями в ручному режимі.
Водночас самостійність НАК, чиє керівництво рішуче рубало всі спроби КМУ залізти до своєї кишені, щоб перекрити численні бюджетні дірки, цілком прогнозовано спричинила запекле протистояння між прем’єр-міністром Гройсманом і п. Коболєвим. У березні ц. р. глава уряду навіть анонсував проведення конкурсу на заміщення посади керівника НАК, у котрого якраз закінчувався п’ятирічний контракт. Але не так сталося, як гадалося. Наглядова рада НАК продовжила контракт із Андрієм Коболєвим ще на три роки. «Результат реформи, яку проводили з державними компаніями в нашій країні такий, що повноваження звільняти, призначати, змінювати зарплату, премії виписувати — повноваження винятково наглядової ради НАК, і це можна перевірити в законі», — наголосив тоді п. Коболєв.
Він переконував, що гроші його абсолютно не цікавлять, а залишати посаду не збирається «задля досягнення мети». За його словами, мається на увазі «наведення прозорості на ринку газу, зокрема, усунення посередників, а також забезпечення транзиту природного газу після 2019 року територією України».
Хоча можна припустити, що кажучи про гроші, які його буцімто не цікавлять, п. Коболєв був не щирим. У березні наглядова рада НАК не лише продовжила з ним контракт, а ще й встановила йому місячний оклад у понад 2 млн грн. У поєднанні з пропонованими преміями та бонусами середньомісячна зарплата керівника НАК може зрости до 10 млн грн, а за найсприятливіших для нього умов — до абсолютно фантастичних 28,5 млн грн на місяць! Для країни, яку восени минулого року Міжнародний валютний фонд (МВФ) визнав найбіднішою державою в Європі як за часткою валового внутрішнього продукту на одного мешканця (2 656 USD), так і за рівнем зарплат (325,5 USD), це стало справжнім шоком.
Зрештою, керівництво НАК уже давно критикували за ганебну звичку виписувати собі величезні премії на додачу до й так чималеньких зарплат. Найскандальніша історія трапилася 2017-го. Тоді загальні виплати топ-менеджменту «Нафтогазу» (шестеро членів правління і дев’ятеро директорів) склали 214 млн грн. У липні 2018 року наглядова рада НАК вирішила виплатити 41 співробітнику компанії премії на загальну суму понад 46 млн USD за перемогу над «Газпромом» у Стокгольмському арбітражному суді. Особисто п. Коболєв тоді збагатів на майже 8 млн USD.
Гроші він, за його власними словами, «переказав мамі у США на зберігання». «Уявіть себе на моєму місці. Я в принципі ніколи не зберігаю великих грошей на рахунках в Україні. Розумію, що за фактами, які пов’язані з роботою «Нафтогазу», зараз відкрили величезну кількість справ — у мене є величезна тека з цими справами, я їх періодично гортаю. Там Національне антикорупційне бюро України, і прокуратура, все є. Самі по собі ці розслідування — нормальний процес, я до цього ставлюся спокійно. Але жодна з цих справ не була закрита, всі вони — у підвішеному стані. І це створює істотний ризик конфіскації моїх грошей і майна», — бідкався свого часу п. Коболєв в інтерв’ю інтернетвиданню «Лівий берег».
Зрозуміло, що на пересічних українців, котрі живуть «від зарплати до зарплати» історія про американську маму, котра береже для сина 8 млн USD, справила гнітюче враження.
Не додали п. Коболєву популярності й постійні підняття ціни на газ для населення. «Є тема, яка хвилює мене особисто і кожного громадянина, — питання ціни газу. Такого нахабства від державної компанії, диктату про те, яку постанову ми маємо написати, — я не чув у жодній країні світу. Цей монополіст доклав максимум зусиль, аби всі міжнародні організації вимагали від нас ринкових цін на газ», — заявив свого часу Володимир Гройсман. Він наголосив, що заразі кон’юнктура ринку така, що газ може коштувати менше, але НАК уперто не погоджується знижувати ціну. Більше того, в червні ц. р. продавав блакитне паливо для потреб населення приблизно на 400 грн за 1 тис. куб. м дорожче, ніж у травні. При цьому ціни на європейських газових хабах продовжують знижуватися з початку року.

«Нафтогаз» зі знаком плюс
Здавалося б, усе очевидно, хапуги з НАК думають лише про гроші й готові обдерти, як липку, і бюджет, і простих громадян. Але погляньмо на ситуацію з іншого боку. Як виявилося, зменшити частку дивідендів, які держпідприємства (зокрема, Державна авіаційна служба та Адміністрація морських портів) переказують до бюджету нещодавно просив і Володимир Омелян, міністр інфраструктури України. За його словами, наразі авіаційна та портова галузі в Україні активно розвиваються і для того, аби не припинити цей розвиток, необхідно збільшувати інвестиції. Одним із джерел цих інвестицій п. Омелян назвав чистий прибуток. Те ж стосується і «Нафтогазу», якому потрібні кошти на розвідку й освоєння нових родовищ і розширення газотранспортної системи.
Проте в п. Коболєва є ще один туз у колоді. Керівництво НАК попередило, що вже у серпні ц. р. може призупинити імпорт газу, який зараз закуповують для помпування до підземних сховищ газу (ПСГ) для накопичення необхідних запасів на опалювальний період. Причина — брак фінансових ресурсів. За словами Андрія Коболєва, одним із варіантів вирішення фінансового питання є відтермінування виплати дивідендів державі.
«Нам треба за липень знайти рішення, оскільки якщо пропустимо місяць імпорту, його потім надолужити буде неможливо. Є вузьке горлечко, і не допомпувавши газ у липні, у нас просто не буде того обсягу, який повинні закупити — 20 млрд куб. м», — пояснив п. Коболєв. За його словами, торік перед стартом опалювального сезону в ПСГ був рекордний показник запасів газу — 17,1 млрд куб. м. Однак цього року з огляду на можливість повного припинення із 1 січня 2020-го російського транзиту потрібно додатково ще принаймні 3 млрд куб. м, а для закупівлі такого обсягу необхідно приблизно 1 млрд USD.
Як бачимо, ситуація непроста. Швидше за все, НАК вдасться створити необхідні запаси газу, однак прикро інше. Це буде локальна одномоментна перемога. Прийде новий прем’єр-міністр і суперечка за контроль над нафтогазовими доходами відновиться з новою силою. Вочевидь, потрібно завершувати реформу на законодавчому рівні. На жаль, як свідчить досвід, українські парламентарі займаються чим завгодно, але не голосуванням за стратегічні реформи. Хоча хтозна, можливо нова ВРУ виявиться іншою? Принаймні, так обіцяють всі партії, які балотуються на позачергових виборах.

Андрій Калюжний

Мовою чисел
2018 року сукупний розмір податкових і дивідендних платежів групи «Нафтогаз» до державного бюджету склав 136,5 млрд грн (на 27 % більше, ніж 2017-го). Цей обсяг містить, зокрема, податок на прибуток у сумі 23,9 млрд грн, податок на додану вартість (ПДВ) — 37,4 млрд грн, рентні платежі — 28,5 млрд грн, дивіденди — 29,5 млрд грн. Надходження від групи «Нафтогаз» склали близько 15 % загальних доходів державного бюджету 2018 року. Таким чином 2018-го група «Нафтогаз» була найбільшим платником податків до державного бюджету України. Для порівняння, бюджет Міністерства оборони України у 2017 склав 86,6 млрд грн, сума профінансованих держбюджетом субсидій за використаний газ — 55,5 млрд грн.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...