Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Aug. 21, 2018

Китай + Україна

Автор:

|

Жовтень 11, 2012

|

Рубрика:

Китай + Україна

В умовах нестабільної ситуації у світовій економіці Україна намагається використовувати всі доступні джерела зовнішніх кредитно-інвестиційних ресурсів. Тим більше, що допомога Міжнародного валютного фонду (МВФ) наразі затримується. І ось улітку Кабінет Міністрів України домовився з Китайською Народною Республікою (КНР) про виділення двох масштабних кредитів — на 3 млрд і 3,6 млрд USD.

Призначення першої з позик — розвиток Аґро-промислового комплексу, другої — переведення вітчизняних теплоелектростанцій (ТЕС) із природного газу, який постійно дорожчає, на вугілля. Так, за кошти від КНР передбачається переведення ТЕС на водовугільне паливо, й у зв’язку із цим – будівництво заводів із газифікації бурого і кам’яного вугілля. Причому отримання грошей передбачає певні вигоди й для Пекіна. Наприклад, у разі «аграрного» кредиту українська сторона використовуватиме китайську техніку, насіння та добрива. Крім того, можливо, будуть залучатися працівники-китайці. Нагадаємо, це — не перші кредити для України: раніше Київ уже отримав 1,03 млрд USD з КНР на переоснащення вугільних шахт.

На світовому тлі
Як відомо, Китай активно просувається одразу в кількох макрореґіонах планети: це – не тільки традиційна для нього Південно-Східна Азія, а й Африка та Латинська Америка. Крім того, країна є найбільшим утримувачем державного боргу США, позаяк володіє американськими облігаціями на 1,1 трлн USD. Що ж до Європи, то недавно Вень Цзябао, прем’єр-міністр КНР, заявив про готовність виділити європейським країнам кредитну лінію на 10 млрд USD.
Особливий акцент Піднебесна імперія робить на країни Східної та Південної Європи, прагнучи до 2015 року довести свою щорічну торгівлю з ними до 100 млрд USD. Так, за словами п. Цзябао, Китай «розуміє побоювання східноєвропейських країн, пов’язані з торговельними дисбалансами, і збільшить імпорт із цих країн». Активно працює Пекін і в межах БРІКС — об’єднання економік Бразилії, Росії, Індії, Китаю та Південно-Африканської Республіки (ПАР).
Справді, у «третьому світі» китайці просуваються особливо динамічно. Так, у цілій низці африканських країн (ПАР, Ніґерія, Замбія, Судан) уже працюють великі інвестиції з КНР. За даними міністерства комерції Піднебесної, 2010 року обсяг її торгівлі з африканськими країнами склав 126,9 млрд USD, а роком пізніше — уже 150 млрд USD. Крім того, щороку африканські держави отримують 1-2 млрд USD прямої допомоги. І буквально в липні ц. р. Ху Цзіньтао, голова КНР, пообіцяв Африці 20 млрд USD нових кредитів упродовж трьох найближчих років. Якщо ж брати інвестиції КНР у Африку, то вже 2010-го вони сягнули 50 млрд USD.
Що ж стосується країн Латинської Америки, то цього літа Вень Цзябао запропонував їм кредитну лінію на 10 млрд USD для підтримки інфраструктурних проектів, а також спеціальний спільний фонд із розвитку промисловості. Із Бразилією й Арґентиною укладено угоди про валютний своп (взаємні кредити), як це влітку сталося й з Україною (на 2,36 млрд USD). Упродовж п’яти років Китай має намір наростити річну торгівлю з Латинською Америкою до 400 млрд USD.
У зв’язку із цим економіст і політолог Віталій Кулик згадує, що країнам БРІКС китайський Банк розвитку планує видавати позики у своїй національній валюті — юані. А це означає вихід юаня на глобальний фінансовий ринок. «Важливо, що КНР готова виділяти кошти зарубіжним країнам на тривалий термін (15 і більше років) і з канікулами щодо виплати відсотків. Це стосується й України», — констатує експерт.

Що нам це дає?
Що ж принесе українській економіці зближення з китайцями? Так, воно означає й посилення економічних позицій Пекіна в Україні, адже він розвиває співпрацю не заради добродійності, а з вигодою для себе, зазначив Ігор Гринів, голова підкомітету Верховної Ради (ВРУ) із питань зовнішньоекономічних зв’язків. Але диференціація джерел позикових коштів у ситуації, коли обстановка на глобальних ринках залишається неспокійною, — очевидний плюс, погоджуються експерти.
Тим більше, що активність Піднебесної на українських теренах ставить під удар місцеві інтереси Російської Федерації (РФ). Наприклад, переведення ТЕС на вугільне паливо може заощадити 6 млрд куб. м на рік природного газу (2011-го Україна імпортувала 45 млрд куб. м). А в перспективі, за розвитку власного видобутку, енергозберігаючих підходів і зниженні щорічного споживання до 38-40 млрд куб. м, увесь газовий імпорт може бути зведено до 10 млрд куб. м, припускає Володимир Лановий, екс-міністр економіки України. І в такому принциповому зменшенні залежності від РФ важливу роль може зіграти Китай.
До того ж, з урахуванням реальної розстановки політичних сил, Москва не зможе ефективно перешкодити експансії КНР навіть на своїй власній території, підкреслює п. Кулик. Недарма Ліфань Лі, заступник генерального директора Центру досліджень Шанхайської організації співпраці, нещодавно зазначив: Володимиру Путіну треба подумати над запрошенням Пекіна в Євразійський Союз. «Так, це – конкуренція з росіянами, у якій використовуються всі важелі, включаючи кредити. І Москва цієї боротьби не виграє», — переконаний Віталій Кулик.
А що ж цікавить китайців у економіці України? Пан Лановий зводить основний інтерес КНР до двох мотивацій: перша — доступ до багатої сировинної й індустріальної базі країни з кваліфікованою робочою силою, друга — зміцнення впливу одночасно й на Співдружність Незалежних Держав, і на Європейський Союз. Зокрема, Китай може наблизитися до цих великих ринків збуту, створюючи або купуючи в Україні профільні виробництва. Так, вагомим «мінусом» українських промпідприємств є дорожнеча газу, але якщо цю проблему вдасться вирішити за допомогою переходу на вугілля, то КНР отримає зручний майданчик для подальшого ринкового просування по всій Європі, від Британії до Уралу.
«Для ілюстрування запасу реальної ефективності, який усе ще залишається в української економіки, наведемо приклад сталевої заготовки. Її собівартість у нас, як і раніше, – одна з найнижчих у світі, незважаючи на захмарні газові ціни», — наголошує п. Кулик.

Можна й треба!
Аналітики нагадують, що впродовж 5-7 минулих років в Україні вже з’явилися спільні з китайцями підприємства. Скажімо, кілька років тому була організована збірка популярних моделей китайських авто. Що ж до інфраструктури, то вже не перший рік опрацьовуються плани спільного будівництва та реконструкції автодоріг, мостів, морських портів. Наприклад, China Bank Оf Development і корпорація Fan Zheng цікавляться участю у будівництві сучасної автомагістралі Луганськ-Чоп.
Резюмувати можна так: подальша співпраця з Китаєм означає його «прихід» у економіку України. З інвестиціями, технологіями та власними реґіональними інтересами, які він буде просувати. Чи призведе це до додаткового конфлікту з Європою? Навряд, тому що вона й сама зараз більш ніж зацікавлена ??в Піднебесній. Чи ускладнить це справи на російському напрямку? Можливо, але натомість українці отримують енергозбереження, розвиток промисловості й інші реальні вигоди. Тоді як доброзичливі обіцянки Москви останніми роками найчастіше так і залишалися тільки на словах, на відміну від реальних цін на газ і постійних спроб економічного тиску. А отже, із Китаєм співпрацювати можна й треба. Ставлячи на чільне місце власні вигоди, але й не утискуючи інтересів партнера.

Андрій Боярунець, ForUm

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...