Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Apr. 23, 2018

Китай перестане бути дешевим?

Автор:

|

Листопад 25, 2011

|

Рубрика:

Китай перестане бути дешевим?

Ревальвація юаня й процеси, що відбуваються на ринку праці в Китайській Народній Республіці (КНР), почали призводити до того, що позначка Made in China вже не є синонімом слова «дешево». І це відчули на собі мільйони покупців у всьому світі.

Малий бізнес лихоманить

Поки лідери провідних економік планети вирішують ґлобальні питання світового розвитку, у Китаї, другій економіці світу, лихоманить малий бізнес. Однією з найбільш інтриґуючих новин останніх днів у китайських мас-медіа стало те, що поліцейські почали «вилов» майже сотні приватних підприємців, що втекли, щоб урятуватися від сплати відсотків за кредитами. Трапилося й кілька суїцидів на цьому ґрунті.

Влада не на жарт стурбована, адже все це відбувається в східній провінції Чжецзян, одній із найбільш економічно розвинених (тут виробляють майже 12 % усього експорту країни) і густонаселених — 50 млн жителів. Найнесприятливіша ситуація склалася у Веньчжоу — місті з 9-мільйонним населенням. Із цього найбільшого експортно орієнтованого центру країни втекли 78 власників малих і середніх підприємств (МСП), загальна заборгованість яких перевищила 10 млрд юанів. Допустити поширення «боргової кризи» там — означає дати вихід невдоволенню працівників численних підприємств, що загрожує швидким поширенням хвилі соціальних протестів на інші реґіони.

До Веньчжоу, де від початку року безлічі дрібних компаній доводиться боротися за виживання в умовах посилення монетарної політики й інфляції, що невпинно зростає, вирушив особисто прем’єр Держради Вень Цзябао — заспокоювати народ. Адже приватне підприємництво є важливою частиною становлення чжецзянської економіки. На його частку припадає близько 70 % валового реґіонального продукту й 90 % загальної кількості всіх зайнятих у провінції. Загалом у масштабах країни малі та середні підприємства забезпечують майже 80 % робочих місць.

Наслідком цієї поїздки та загального аналізу ситуації в країні стало те, що Міністерство фінансів істотно скоротило податки для МСП. У кілька разів було підвищено стелю мінімального місячного прибутку, з якого потрібно сплачувати податок на додану вартість; на три роки починаючи з 1 листопада скасовано гербовий збір. До того ж банківська регуляторна комісія пообіцяла лояльніше ставитися до невикористаних кредитів для цієї категорії підприємств.

Усім цим заходам мають зрадіти працівники близько 300 тис. китайських МСП. Багато експертів уважає, що приватний сектор КНР переживає свої найгірші за 30 останніх років часи — фактично від початку проведення політики реформ, що уможливила «китайське економічне диво». Старожили від бізнесу пригадують, що 1986 року склалася схожа ситуація: тисячі компаній збанкрутували, сотні бізнесменів намагалися сховатися від кредиторів, кілька з них учинили самогубство.

Влада запевняє, що не допустить повторення сценарію 1986-го, а «окремі інциденти» не вплинуть на загальний бізнес-клімат. Після прем’єрського візиту на схід було спішно проведено першу Всесвітню (!) конференцію чжецзянських підприємців. «Китай увійшов у критичну стадію економічної реструктуризації, за якої надається новий простір для розвитку чжецзянського приватного підприємництва», — зазначив у привітанні делеґатам Ці Цзіньпін, заступник голови КНР і найвірогідніший претендент на посаду глави держави після 2013 року. Політик закликав бізнесменів «дотримуватися раціональної інвестиційної стратеґії в розвитку здорових інвестиційних механізмів».

Представники малого бізнесу не сперечаються з керівництвом, але й особ­ливих мотивів для оптимізму наразі не бачать. «Перед нами постійно постають виклики — як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках», — нарікає Чжоу Давень, голова Асоціації розвитку МСП міста Веньчжоу. Маржа прибутку для експортно орієнтованих підприємств у місті впала, за його даними, із 8 % 2008 року до менш як 3 % цьогоріч. «Виважена» грошово-кредитна політика, що проводиться владою з метою приборкання інфляції, завдає удару по невеликих фірмах, які задихаються без фінансової підтримки. Дослідницький центр при Держраді з’ясував, що лише 5 % корпоративних кредитів пішло на фірми, кредитні лінії яких становлять менше за 5 млн юанів (787 тис. USD). Банкіри вважають за краще працювати з великими компаніями, переважно державними. У цій ситуації дрібні підприємці звертаються по короткотермінові кредити, нехай і під великі відсотки, до приватних позичальників. Процвітає підпільне кредитування. Тепер кредитори не менш завзято, ніж правоохоронці, полюють на бізнесменів, які рятуються втечею. Для останніх це означає не менші неприємності, ніж перспектива постати перед судом. Від початку вересня поліція затримала кількох таких лихварів, підозрюваних у вчиненні «насильницьких дій» щодо своїх збанкрутілих клієнтів.

Юань зростає в ціні, унаслідок чого замовлення через кордон падають. Тарифи для підприємств, навпаки, підвищуються, а з ними — і вартість сировини та послуг, тисне інфляція. Робітники більше не бажають працювати за копійки, адже впродовж трьох останніх десятиріч саме дешева робсила була основною експортною перевагою Китаю й завоювала країні титул «світової фабрики». За даними торішнього перепису населення, у КНР — понад 220 млн внутрішніх міґрантів. Понад половину з них — це люди до 30 років. Молодь не бажає задовольнятися тим, чого вистачало її батькам, хоче міцно влаштуватися в місті, де все — дорожче, і жити не гірше за міських. Тому, незважаючи на величезну армію працівників-міґрантів, знайти дешеві робочі руки стає щораз складніше, особ­ливо в розвиненіших приморських східних реґіонах.

Працівники протестують

Страйки й заворушення в КНР спалахують то там, то тут. Приводом до них може стати підвищення цін, низька зарплата, невдоволення екологією, незаконне виселення. До цього додаються побоювання, що господарі, які вже втекли, узагалі не виплатять боргів із зарплати. Місцева влада поспіхом виплачує людям гроші з резервних фондів.

Китайська преса не любить писати про це (на те є державна настанова), але деякі факти все ж просочуються в ЗМІ. Так трапилося, коли в місті Хучжоу тієї ж провінції Чжецзян сталися масові сутички робітників із поліцією. Підставою для виступів послужила відмова бізнесмена, який займається пошиттям дитячого одягу, сплачувати податки після їх різкого підвищення. Сім’я бізнесмена спробувала з’ясувати стосунки з надто наполегливими податківцями за допомогою кулаків, натовп співчутливих розрісся, як снігова куля, — і два дні сотні людей громили все, що зустрічали на своєму шляху. Озброєній поліції та спецназу вдалося розігнати натовп, затримавши 28 людей. Місцева влада поспішила скасувати податок на користування швейними машинками (за новими правилами, за кожну з них виробники дитячого одягу мали сплатити від 300 до 600 юанів — удвічі більше, ніж раніше). Це стало серйозним ударом для дрібних майстерень, яких у місті — понад 10 тис. Вони виробляють п’яту частину всього дитячого текстилю в КНР.

Протестують і працівники великих компаній. Так, ще 17 жовтня оголосило страйк понад тисячу працівників Guanxing Precision Machinery Product Factory — підприємства японської годинникової корпорації Citizen Holdings Co. Ltd. у місті Шеньчжень (південна провінція Гуандун). Люди вимагають підвищення зарплати й висловлюють невдоволення умовами праці.

Навесні й улітку країною прокотилася ціла хвиля протестів — у провінції Гуандун, містах Тяньцзінь, Шанхай, Сіань і Шеньчжень. Особливо привернув увагу страйк на підприємстві тайванської компанії Foxconn, найбільшого у світі виробника модних ґаджетів і деталей для Apple, Dell, Hewlett Packard і Sony Ericsson. Там 12 працівників покінчили рахунки із життям через важкі умови праці, а ще кілька намагалися це зробити. Роботодавці, аби «зам’яти» скандал, пішли на підвищення зарплат аж на 66 %. Страйкували також працівники підприємств зі складання японських автомобілів Honda й Toyota. Їм удалося домогтися підвищення зар­плати майже на третину. Протестували й робітники спільного китайсько-данського підприємства, що виробляє пиво Carlsberg, й американської мережі фаст-фудів KFC.

Місцева влада, не чекаючи на нові акції, видає укази про підвищення мінімальних зарплат. Першим це зробив Шанхай — до 165 USD. Зате найвище підняв зарплатну планку Шеньчжень — до 200 USD, це — найвища мінімальна зарплата в країні. У середньому ж, за даними уряду, зарплата зросла в усіх провінціях материкового Китаю на 22—30 %. Загалом 4,5 % міґрантів отримують зараз менш ніж 500 юанів на місяць, 27 % — менше за 1 тис. юанів. 2010 року середня заробітна плата в містах країни становила 2 900 USD на рік, а в сільських реґіонах — 900 USD на рік.

Витрати зростають

Більш ранні дослідження засвідчили, що продуктивність праці в обробній промисловості в КНР становила 1/16 цього показника у Великій Британії й 1/18 — у США, тоді як середня заробітна плата склала лише 1/27 та 1/21 від зарплати в цих країнах, відповідно. Витрати на оплату праці були більш низькими, навіть порівняно з іншими країнами, що розвиваються. Частка витрат на оплату праці зі загальної вартості товарів у КНР збільшилася з 11,1 % 2009 року до 12,3 % торік. Експерти говорять, що цінова перевага за багатьма товарними показниками перед виробниками з інших країн становитиме найближчим часом усього 10—15 %, а надалі буде скорочуватися ще більше.

Такий стан справ може призвести до того, що транснаціональні компанії, котрі розгорнули свої виробництва на території КНР, переводитимуть їх до інших країн, що розвиваються, найімовірніше, у тій самій Азії — В’єтнаму, Таїланду й Індонезії. Наразі найбільш заповзятливі переносять свої потужності до центральних і західних реґіонів країни, де оплата праці досі є набагато нижчою й народ — не такий «розпещений».

Як уважає Лу Чжунюань, заступник директора Дослідницького центру Держради, зростаюча ціна на робочу силу стане одним з основних факторів уповільнення економічного підйому самої КНР протягом п’яти років — починаючи з 2016-го, коли збільшення ВВП буде меншим за 8 % проти майже 10 % в останні роки. «Однак економічні основи країни все ще дуже сильні завдяки процвітаючому внутрішньому попиту, що робить побоювання про «жорстку посадку» необґрунтованими», — зазначив експерт.

Уряд, пристосовуючись до ситуації, заявив про перехід на нову економічну модель. Ідеться, зокрема, про вищевказане подальше розширення внутрішнього попиту (нічого іншого й не залишається на тлі неухильного скорочення експорту) і технічне переоснащення підприємств. Останнє, проте, крім підвищення конкурентоздатності товарів, що, звичайно, добре, криє в собі серйозну небезпеку зростання безробіття, а ось цього соціального подразника аж ніяк не можна допустити.

Ольга Танасійчук, Укрінформ

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...