Новини для українців всього свту

Wednesday, Jun. 19, 2019

Державні дотації на сільське господарство в Україні отримують фірми політиків і нардепів

Автор:

|

Лютий 13, 2019

|

Рубрика:

Державні дотації на сільське господарство в Україні отримують фірми політиків і нардепів

Кожен громадянин України умовно надав допомоги компаніям, пов’язаним із Юрієм Косюком, на суму близько 23 грн

За даними Міністерства аграрної політики та продовольства (Мінагрополітики), українські сільськогосподарські підприємства 2018 року отримали близько 4 млрд грн дотацій із державного бюджету. Чверть від цієї суми (близько 970 млн грн) припало на компанії, пов’язані з Юрієм Косюком, позаштатним радником Президента України. Якщо розділити ці гроші на кількість населення країни станом на початок 2018-го, виходить, що кожен українець умовно надав допомоги компаніям п. Косюка на суму близько 23 грн. Це разом із дітьми та пенсіонерами.
Також серед найбільших отримувачів бюджетної допомоги є фірми, пов’язані з народними депутатами, насамперед членами аграрного комітету Верховної Ради України (ВРУ). Журналісти програми «Схеми: корупція в деталях» (спільний проект «Радіо Свобода» та телеканалу «UA:Перший») розбиралися, чому мільярди державних грошей із року в рік йдуть на «підтримку» величезних агрохолдингів, у той час, як невеликим фермерським господарствам годі й мріяти про бюджетну підтримку.

«Щоб і ви, і ми мали кожен день молоко та м’ясо»
Наведемо лише кілька прикладів, оприлюднених у журналістському розслідуванні програми «Схеми». Так, близько 60 млн грн пішло на фірму члена аграрного комітету ВРУ від групи «Воля народу» Сергія Лабазюка. «Підприємство, на якому працює 6 тис. працівників, яке сплачує найбільше податків, яке є бюджетоутворюючим у Хмельницькій області, де воно фізично розташоване. Було б це фермерське господарство з трьома коровами — це було б несправедливо, бо це була б якась корупційна складова», — пояснив сам п. Лабазюк у коментарі «Схемам».
Одну з найбільших дотацій на Чернігівщині (2,5 млн грн) отримало 2018 року сільськогосподарське товариство «Батьківщина», чиїми власниками зазначені дружина і батько Олега Дмитренка, члена аграрного комітету ВРУ від «Блоку Петра Порошенко». «Це дотація на кожну голову великої рогатої худоби (ВРХ). В державі, у Мінагрополітики зацікавлені в тому, щоб усі підприємства зберігали тваринництво. Я знаю, що в підприємства, де працює моя дружина та мій батько, одна з найбільших кількість голів ВРХ — понад 5 тис. І це державна дотація на утримання ВРХ, щоб і ви, і ми мали кожен день молоко, м’ясо і так далі», — пояснив він журналістам «Схем».
Депутат від «Опозиційного блоку» Денис Омельянович також є членом аграрного комітету ВРУ. У його декларації — цінні папери акціонерного товариства «АПК-Інвест». Ця фірма отримала 2018-го найбільшу допомогу в Донецькій області — близько 1,5 млн грн.

Обіцяли підтримувати малі фермерські господарства
Микола Стрижак, президент Асоціації фермерів і приватних землевласників України, так бачить цю тенденцію: «Під виглядом демократії, на демократичних умовах, демократичними способами вибирають людей, котрі є лобістами і захисниками своїх інтересів». А Михайло Соколов, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради, наголошує, що в коаліційній угоді 2014 року була зазначена підтримка насамперед малих і середніх фермерських господарств. Водночас якраз у них і виникає найбільше проблем із отриманням державних субсидій.
Як приклад «Схеми» навели поневіряння сільськогосподарського кооперативу «Макарчик» на Херсонщині, що об’єднав сотні селян, котрі мають корів. Кооператив подав усі необхідні документи на дотацію за напрямком «утримання ВРХ», але грошей так і не отримав. Зазначимо, що таку державну субсидію можна просити двічі на рік: на одну тварину передбачено 750 грн. Відтак «Макарчик» із його 2,3 тис. коровами міг би отримати за цією програмою близько 3 млн грн. Але не отримав жодної копійки. Загалом із понад 2 тис. заявок за цією програмою було відмовлено приблизно 200 прохачам, більшість із яких — малі та середні аграрні компанії. Справа в тому, що Мінагрополітики змінило правила гри вже після подачі документів. «Чому ми не отримали грошей? Бо ми не є юридичними власниками корів, яких нам здали на утримання селяни. Спершу були «утримувачі ВРХ», а потім внесли зміни і зробили «власники ВРХ», — пояснює Тетяна Токаренко, голова сільськогосподарського кооперативу «Добрі справи».
Ще одні типові чиновницькі претензії: мовляв, претенденти надіслали свої документи лише в електронному вигляді замість паперового або ж надали не всі довідки. «Документації там дуже багато, її не так просто зібрати. Треба, мабуть, рік витратити, щоб зібрати проектно-кошторисну документацію, всі інстанції пройти, затвердити це. Підтримку, здебільшого, отримують великі агрохолдинги. Але треба підтримати такі невеличкі господарства, які тільки починають. А холдинги виживуть і самі — їм доступні дешеві кредити, є застава. А в невеличкого сільгоспвиробника всього цього немає», — обурюється Дмитро Дзюба, заступник голови фермерського господарства «Озон».

Засилля монополістів
Чи могли величезні дотації посилити позиції однієї групи компаній на ринку? 2017-го Антимонопольний комітет України (АМКУ) почав з’ясовувати обставини різкого зростання цін на ринку курятини і досі вивчає, зокрема, те, чи є компанія Юрія Косюка «Миронівський хлібопродукт» (незважаючи на назву, головний профіль підприємства — розведення птиці, виробництво та реалізація курятини під торговою маркою «Наша ряба») монополістами на ринку та чи не впливає це на підвищення цін на курятину. «Компанія «Миронівський хлібопродукт» займає частку понад 50 % у певних сегментах ринку. Зараз проводиться дослідження, яке пов’язане з взаєминами певних виробників курятини і рітейлерів», — розповів Юрій Терентьєв, голова АМКУ.
Тим часом опитані «Німецькою хвилею» економісти переконані, що високий рівень монополізації перешкоджає розвитку української економіки. За словами Тимофія Милованова, почесного президента Київської школи економіки, з погляду економічної теорії монополізація призводить до нижчої якості та вищих цін на товари і послуги на ринку. Це є причиною недоотримання економічних вигод, але є й важливі наслідки для політичної системи. «Якщо на рівні країни є кілька монополістів, вони мають мотивацію для захоплення політичної системи через лобіювання депутатів чи регуляторів, медіа, громадянського суспільства», — каже він. В Україні, за словами експерта, можна говорити про таке «захоплення держави», адже часто рішення, які приймає держава, приймають на користь власників великого бізнесу, а не в інтересах суспільства.
На думку ж Дмитра Боярчука, виконавчого директора Центру соціально-економічних досліджень «CASE Україна», щоб зменшити вплив монополій, в Україні треба розвивати середній і малий бізнес, але для цього потрібні інвестиції. «В олігархів проблем із інвестиціями немає — вони мають доступ і до державних ресурсів, і до зовнішніх ринків. Проблеми з ресурсами якраз у малого та середнього бізнесу», — вважає економіст.
Дмитро Яблоновський, заступник виконавчого директора київського Центру економічної стратегії, звертає увагу на відсутність політичної волі в питанні зменшення впливу монополій. «Реформи пробуксовують не тому, що ми не розуміємо, що чи як треба робити. Не можна при такому конфлікті інтересів очікувати, що влада, яка фактично пов’язана з цими найбагатшими людьми, а іноді і є цими найбагатшими людьми, буде сама себе позбавляти якихось привілеїв чи доходів», — каже він.
Наочним доказом можна вважати ситуацію з наданням дотацій аграріям. Як виявилося, існує дуже простий спосіб виправити цю ситуацію, але, як це часто трапляється в Україні, все впирається в бюрократичні перепони. «Є ідея, яка могла б поставити крапку у всіх цих дискусіях — обмежити розмір дотацій сумою 150 млн грн в одні руки. Мінагрополітики підтримує цю ідею, але технічно реалізувати це ми не можемо, тому що в Україні має бути створений реєстр пов’язаних осіб — а це сфера відповідальності Державної фіскальної служби», — пояснює Максим Мартинюк, тепер уже колишній очільник Мінагрополітики (звільнився з посади 6 лютого ц. р.).

Ігор Берчак

До теми
Державне бюро розслідувань (ДБР) розпочало кримінальне провадження щодо службових осіб апарату ВРУ за неправомірне виділення нардепам компенсації за оренду житла. Повідомляється, що справу порушили за матеріалами журналістського розслідування програми «Наші гроші з Денисом Бігусом», оприлюдненими ще в листопаді минулого року. Журналісти з’ясували, що 170 нардепів отримують державну компенсацію за оренду житла в Києві, при цьому 120 задекларували мільйони заощаджень, а щонайменше 25 мають житло у столиці чи елітному передмісті. Щомісяця їм нараховують по 20 тис. грн за оренду квартири чи номера в готелі «Київ». За один день це 650 грн, за рік — 240 тис.
Серед отримувачів компенсації — офіційних власників житла в столиці чи 30-кілометровій зоні навколо Києва — представники різних партій і депутатських груп. Наприклад, Ігор Молоток, колишній «реґіонал», а зараз член депутатської групи «Воля народу», разом із родиною задекларував близько 20 млн грн заощаджень і особисто володіє заміським маєтком у селі Романків під Києвом.
«Опоблоківець» Дмитро Колєсніков і його дружина мають дві квартири майже на 250 кв. м у Києві, але нардеп запевняє, що мешкає в Кривому Розі, їздить до Києва й живе нібито в готелі. Один із найбагатших депутатів ВРУ, член партії «Відродження» Євген Гєллєр має цілий палац із власним парком у Козині під Києвом, але щомісяця отримує компенсацію з коштів платників податків.
«Депутатську нерухомість, зафіксовану в їхніх загальнодоступних деклараціях, апарат ВРУ, який і нараховує компенсації, навіть не шукає. Договорів оренди тієї нерухомості, що оплачується з бюджету, в апараті ВРУ також не просять. І взагалі кажуть, що народні обранці не зобов’язані звітувати про витрату компенсаційних коштів», — стверджують журналісти «Наших грошей».

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...