Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 21, 2020

Де взяти гроші на інвестиції? Позичити у власного народу!

Автор:

|

Квітень 30, 2015

|

Рубрика:

Де взяти гроші на інвестиції? Позичити у власного народу!

Облігації

Кажуть, що Міністерству фінансів України постійно катастрофічно бракує грошей на поточні потреби, тому замахуватися на інвестиційні проекти у такій ситуації немає можливості. Однак в країні є люди, у котрих бувають надлишки грошових знаків. Хтось зберігає їх на депозитах, а хтось — у затишному місці в готівковій формі.

В українців є готівкова валюта на суму приблизно 92 млрд USD. А в обороті — ще близько 280 млрд грн. Звісно, частина цієї гривні зберігається у банках і касах підприємств, проте на руках у населення залишається не менш як 200 млрд грн. Природно, що левова їх частка необхідна на щоденні витрати, але частина цілком могла би розміститися на банківських рахунках, поповнивши кредитні ресурси фінансових установ.
Але як змусити ці гроші працювати на економіку? Як витягти їх із банок і з-під матраців та спрямувати на інвестиції? Чомусь всі українці зациклилися на банківських депозитах, ніби не існує інших фінансових інструментів. Вони відомі фінансистам та економістам усього світу, але чомусь, ну, ніяк не втілюються в українські реалії.
Можливо, не всі пам’ятають про таку річ, як тривідсоткові облігації, що були дуже популярними, і за їх допомогою держава залучала гроші населення, а населення купувало ці папери без будь-якого примусу. У чому ж суть?
Держава випускала у вільний обіг виграшні (безпрограшні) облігації у паперовому вигляді в кількох номіналах — 10, 25, 50 і 100 руб. Купити облігації можна було в будь-якому відділенні банку. Ніякі документи для цього не були потрібні — плати за номіналом і отримуй. І продати ці облігації також можна було за номіналом у будь-який час і у будь-якому відділенні банку. Розіграші проводили кожної декади, результати публікували в газеті, призи були лише грошові.
У старому радянському фільмі «Зиґзаґ удачі» головний герой потай узяв з «чорної каси» трудового колективу фотоательє, де він працював, гроші і купив на них облігацію, яка виграла великий приз. Коли співробітники критикували його за нерозсудливість, він виправдовувався повною відсутністю ризику в цій «операції».
Чому б українському Міністерству фінансів не реалізувати щось схоже? Що держава від цього матиме? По-перше, грошові ресурси за низькою ціною, які можуть бути спрямовані, наприклад, на розвиток інфраструктури. По-друге, скорочення готівкової грошової маси, надлишки якої вічно зривають валютний ринок або ціни. По-третє, результати від реалізованих інвестиційних проектів. По-четверте, схвалення народу. Чим уряд ризикує? Нічим. Хіба що витратами на друк облігацій (якщо вони будуть у паперовій формі) й організацію розіграшів. Але цей ризик є близький до нуля.
Що отримують громадяни? Можливість зберігати заощадження у вигляді цінних паперів, нехай і без відсоткового доходу, зате з імовірністю отримання набагато вагомішого призу; результати інвестиційних проектів, які реалізуються завдяки цим грошам: робочі місця, автошляхи, високотехнологічні виробництва, школи тощо; альтернативний фінансовий інструмент, причому не тільки високоліквідний, а й дуже надійний — кому ж іще вірити, як не державі; гордість і почуття глибокого задоволення від принесеної суспільству користі.
Продовжити тему державних позик буде логічно згадкою про можливість випуску процентних облігацій. Тут, здається, – все очевидно. Питання полягає лише у відсотковій ставці. Якщо вона не буде цікава людям, то випуск провалиться. Хоча в часи настороженого ставлення населення до банків знайдеться чимало охочих знизити інфляційні втрати за рахунок держави, довіривши їй свої заощадження. Але можуть бути й інші причини провалу. Найочевидніші — слабка інформаційна підтримка та незручна для людей організація обігу паперів.
До речі, саме відсутність зручного механізму обігу цінних паперів в Україні є чи не головною проблемою вкладення мізерних капіталів українців у такі активи. Вже майже 24 роки ми будуємо капіталізм, а основний капіталістичний інструмент так і не доступний широким масам. Як подивишся іноземне кіно, там люди неабияку частку своїх заощаджень зберігають у вигляді акцій, облігацій та іншої паперової продукції. А в Україні? Куди мені піти зі своєю тисячею гривень, щоби купити папери путнього підприємства? З сотнями тисяч можна йти до брокерів, які на біржі щось для тебе підберуть, а з одною-двома? Можливо, тисяча гривень — дрібниця для ринку. Але мільйон громадян по тисячі — це вже мільярд. То куди йти цьому мільйону простих українців?
Але повернімося до державних облігацій. Річ у тому, що вони можуть бути інструментом не тільки позики загалом, а й позики для конкретного проекту. Якщо цей проект правильно економічно обґрунтований і добре організований, то він має не тільки дати технічний або організаційний, або соціальний, або іще який-небудь ефект, але і принести економічну вигоду. І цією вигодою організатори проекту мають поділитися з тими, хто його профінансував. Інакше кажучи, виплатити дохід за цими цільовими облігаціями. Дохід цей має бути обчислений на етапі розробки технічно-економічного обґрунтування і закладений в умови випуску облігацій. Уряд, між іншим, не тільки може організовувати та реалізовувати великі соціально й економічно значущі проекти, а й зобов’язаний це робити.
Припустімо, армія в особі держави замовляє в державного ж заводу серію нових і абсолютно непереможних танків. І гроші на це в бюджеті передбачені. Але бюджет — штука така, що передбачені гроші не завжди є в наявності в потрібний час і у потрібній кількості. Найчастіше гроші з’являються після того, як замовлення вже мало бути виконане. Але заводу для організації виробництва нової продукції гроші потрібні прямо зараз, щоби встигнути створити необхідний технологічний потенціал і придбати потрібні матеріали та комплектуючі, а також платити зарплату людям, котрі цим займаються.
Народ охоче дасть у борг свої гроші в тому разі, коли, по-перше, прибутковість буде достатньо привабливою, а по-друге, якщо випуск, обіг та погашення паперів будуть організовані на належному рівні. Зауважимо: ресурси ці цілком можуть коштувати заводу і державі дешевше, ніж кредит у банку, оскільки тут, як мінімум, не буде банківської маржі.
Або припустимо, що під егідою уряду розроблено і планується до запуску проект створення у нашій порівняно технологічно відсталій країні надсучасного заводу з виробництва не менш сучасної та передової продукції. І що дуже швидко після запуску цього виробництва продукція буде затребувана в усьому світі, а проект обіцяє велику економічну вигоду. Але, як завжди, на реалізацію проекту немає грошей, а інвестори не поспішають — інвестиційний клімат їх не влаштовує. Ось тут знову можуть стати в пригоді цільові облігації.
Будь-який фінансист або економіст, що добре навчався, запросто додасть до написаного ще багато цікавого та корисного. А тим більше все це знає такий висококласний фахівець, як міністр фінансів України.

Олександр Онищенко, Zaxid.net

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply