Новини для українців всього свту

Saturday, Jul. 20, 2019

Чи витіснить канадська кукурудза українську?

Автор:

|

Грудень 13, 2012

|

Рубрика:

Чи витіснить канадська кукурудза українську?

Три потужні канадські сільськогосподарські провінції Альберта, Саскачеван і Манітоба, які є важливою частиною світового пшеничного поясу, почали активно збільшувати обсяги вирощування кукурудзи. Такі дії фермерів і уряду Канади в перспективі п’яти-десяти років можуть суттєво вплинути на ситуацію на світовому ринку зернових, де Україна вже знайшла своє місце. Так, 2012-го кукурудзою було засіяно близько 121,400 га полів цих трьох канадських провінцій, що стало рекордним числом за історію сільського господарства Канади. Очікується, що наступного року ця площа розшириться, щонайменше, ще на 3 %.

За оцінками експертів групи глобальної розвідки Geostrategy, зростання виробництва кукурудзи в Канаді пов’язане з кількома важливими факторами, зокрема:
* глобальним потеплінням, унаслідок якого подовшав сприятливий період для дозрівання сільськогосподарських культур у цих трьох провінціях. Крім того, за даними канадських учених, середньорічна температура в цій частині Канади підвищитися до 2050 року на 3 градуси, і в підсумку Альберта, Саскачеван і Манітоба стануть іще потужнішими із сільськогосподарської точки зору;
* зростанням світових цін на кукурудзу, яке спостерігається протягом останніх років. Особливо сприятливим для підвищення цін на кукурудзу став 2012 рік, оскільки через безпрецедентно сильну посуху в США обсяг врожаю кукурудзи знизився фактично на 16 % (США є світовим лідером із вирощування й експорту кукурудзи). Втрати врожаю від посухи призвели до того, що на Чиказькій зерновій біржі тонна кукурудзи за ф’ючерними контрактами коштувала 303,7 USD за 1 т. Для порівняння: 2010-го та 2011 року ціни на кукурудзу коливалися в межах 240-260 USD за 1 т;
* збільшенням світового попиту на кукурудзу, який протягом чотирьох останніх років зріс майже втричі.

Ціни на землю зростають
Нові можливості для ведення сільського господарства в Канаді, у тому числі для вирощування великих обсягів кукурудзи, уже призвели до підвищення ціни на землю в трьох вищезгаданих провінціях. Зокрема, у період з 2001-го по середину 2012 року ціна на земельні ділянки сільськогосподарського призначення в провінції Альберта зросла на 157 %, у провінції Саскачеван — на 112 %, а в провінції Манітоба — на 115 %, тобто в грошовому еквіваленті ціни в середньому підскочили з 1,6 тис. USD до 3,4 тис. USD за акр землі.
Одна з найбільших у Канаді інвестиційних сільськогосподарських компаній Assiniboia Capital стверджує, що майже щодня отримує запити від приватних інвесторів, пенсійних фондів і потужних фермерських господарств на придбання землі в цих трьох вищезгаданих провінціях. Також активізувалися потенційні інвестори з Китаю та Японії, які прагнуть отримати можливість вирощувати кукурудзу на канадських теренах.
Для інформації: у таких провінціях, як Онтаріо та Британська Колумбія, не існує обмежень на придбання іноземцями земель сільськогосподарського призначення. Є лише обмеження щодо кількості земель, які можуть бути продані в «одні іноземні руки». Мова йде про ділянки від 10 до 40 акрів. Водночас, продаж землі сільськогосподарського призначення в Альберті, Саскачевані та Манітобі заборонено. До речі, інвестиційний бум на канадську землю вже негативно позначився на земельному ринку у двох американських штатах Монтана й Північна Дакота, які межують із канадськими провінціями Альберта, Манітоба та Саскачеван. Зокрема, потенційні інвестори почали обережніше підходити до справи вкладання коштів у розвиток сільськогосподарських потужностей Монтани та Північної Дакоти, оскільки глобальне потепління може призвести до зменшення в цих штатах обсягів врожаїв зернових, у тому числі кукурудзи.

Світові ґіґанти заходять у Канаду
На хвилі розвитку вищезгаданих тенденцій дві потужні транснаціональні корпорації, які працюють у сільському господарстві, — Monsanto й DuPont — запропонували канадським фермерам нові сорти кукурудзи, які можуть дати високі врожаї в складних географічних умовах Альберти, Саскачевану та Манітоби. Американська компанія Cargill також розпочала кампанію з будівництва нових потужностей для зберігання кукурудзи на території цих трьох провінцій.
Таким чином, уже зараз експерти мають усі підстави говорити про закладення потужного фундаменту для розвитку виробництва кукурудзи в Канаді. Якщо інтерес із боку канадського уряду до вирощування кукурудзи в Альберті, Манітобі та Саскачевані не буде зменшуватися, уже за п’ять років Канада зможе скласти конкуренцію традиційним лідерам ринку з вирощування й експорту цієї культури. А Україна може опинитися в групі ризику.

Лідери світового ринку кукурудзи
Українська держава поки що не входить до першої п’ятірки світових лідерів із вирощування й експорту кукурудзи, хоча тенденції вказують на те, що вона має високий потенціал у виробництві цього виду сільськогосподарської продукції.
Перше місце належить США, які вирощують близько 240 млн т кукурудзи на рік. Америка також є найбільшим споживачем кукурудзи у світі. Зокрема, ідеться про споживання близько 190 млн т на рік. Причому обсяги експорту складають близько 50 млн т. Друге місце посідає Китай, який вирощує близько 116 млн т кукурудзи на рік, а на задоволення його власних потреб використовується близько 114 млн т. Експорт кукурудзи КНР становить лише близько 4,5 млн т, що фактично втричі менше за обсяги експорту кукурудзи Україною. Китай щороку імпортує кукурудзи в обсязі близько 6 млн т.
Третє місце окупувала Бразилія, яка виробляє близько 35 млн т кукурудзи. Майже весь урожай використовується для задоволення внутрішніх потреб, на експорт іде близько 400 т. на четвертій позиції опинилася Мексика, котра вирощує близько 17 млн т кукурудзи. Вона, так само як і Бразилія, фактично всю зібрану кукурудзу споживає сама, а крім того змушена додатково завозити ззовні 5-8 млн т на рік. Експорт становить приблизно 80 т на рік. П’яте місце займає Арґентина, яка вирощує близько 16 млн т кукурудзи на рік. При внутрішньому споживання майже 5,5 млн т на рік ця країнна експортує фактично 10 млн т.

Перспективи українського продукту
Україна поступово нарощує обсяги експорту кукурудзи й, станом на 2012 рік, увійшла до п’ятірки найбільших експортерів кукурудзи на світовий ринок.

Рейтинґ

Країни

Обсяги експорту

1 США 46 млн метричних т
2 Арґентина 11,5 млн метричних т
3 Китай 8,5 млн метричних т
4 Бразилія 5,5 млн метричних т
5 Україна 13 млн метричних т 
6 Південна Африка 10 млн метричних т
7 Угорщина 7 млн метричних т
7 Канада 3 млн метричних т
9 Таїланд 1 млн метричних т
10 Румунія 0,5 млн метричних т

Якщо 1991-го українська держава експортувала на світовий ринок лише 150 тис. т кукурудзи, то минулого 2011 року експорт кукурудзи з України становив 15 млн т, що стало рекордним числом від часу здобуття Україною незалежності.

Очікується, що 2012/13 маркетингового року експорт кукурудзи на світові ринки становитиме близько 13 млн т. Основні покупці цього виду сільськогосподарської продукції — Японія (2010/11 маркетингового року було експортовано 955 тис. т української кукурудзи), Південна Корея (за аналогічний період — 847 т кукурудзи), Єгипет, країни Європейського Союзу (у першу чергу — Іспанія), Іран і Саудівська Аравія. Важливо зазначити, що на початку листопада ц. р. було досягнуто принципової згоди щодо експорту української кукурудзи на китайський ринок. Зокрема, 9 листопада було підписано фіто-санітарний протокол між Україною та Генеральною адміністрацією нагляду за якістю, інспекції та карантину рослин Китаю, який урегульовує головні умови постачання української кукурудзи на китайський ринок. Передбачається, що Україна зможе отримати квоту на експорт кукурудзи в Китай розміром 2 млн т на 2012/13 маркетинговий рік.
Звісно, збільшення обсягу виробництва кукурудзи в Канаді, навіть за найкращих кліматичних і інвестиційних умов, навряд чи негативно позначиться на ринках збуту, скажімо, американської, бразильської або арґентинської кукурудзи. Причина є очевидною: це – економічно сильні держави світу, які постійно нарощують власні потужності у сфері сільського господарства, вкладають багато власних коштів у його розвиток, а також створюють привабливі інвестиційні можливості для іноземних корпорацій.
Водночас, такі держави, як Україна та Румунія, перебувають у так званій сфері ризику, оскільки внутрішні економічні процеси в цих країнах ідуть повільно, сільське господарство не розвивається належними темпами, а умов для залучення іноземних інвестицій фактично ніхто не створює. Незрозуміла ситуація щодо купівлі-продажу української землі сільськогосподарського призначення створює додаткові перешкоди для активного розвитку сектору сільського господарства в країні. Із цієї непевної ситуації скористаються держави, котрі вже в найближчій перспективі можуть скласти конкуренцію Україні, у першу чергу, такі як Канада.
Група глобальної розвідки Geostrategy

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...