Новини для українців всього свту

Sunday, Oct. 13, 2019

Чому ЄС хоче зберегти газовий транзит через Україну

Автор:

|

Березень 14, 2013

|

Рубрика:

Чому ЄС хоче зберегти газовий транзит через Україну

Однією з тем саміту Європейський союз (ЄС) – Україна та зустрічі міністрів закордонних справ Німеччини й України було створення міжнародного консорціуму з управління українською газотранспортною системою (ГТС). Якими ж є інтереси сторін у газовій сфері? «Ми налаштовані співпрацювати з Федеративною Республікою Німеччина (ФРН) у справі модернізації української ГТС», — заявив після перемовин зі своїм німецьким колегою у Берліні Леонід Кожара, міністр закордонних справ України. Перед цим у Брюсселі, у межах саміту ЄС-Україна, міністр енергетики Едуард Ставицький і єврокомісар з енергетики Гюнтер Еттінгер домовилися про проведення «круглого столу», щоб обговорити можливість створення міжнародного консорціуму з керування українською ГТС.

Крім того, п. Ставицький оголосив у Брюсселі про технічну можливість і наміри України закуповувати вже в найближчому майбутньому весь газ у Західній Європі та доставляти його в країну через Польщу, Словаччину й Угорщину реверсним шляхом.

Жодної сенсації
Деякі спостерігачі розцінили таку заяву як «фантастично сенсаційну». Але насправді жодної сенсації тут немає. Про наявність технічних можливостей для реверсних поставок п. Еттінгер говорив ще у вересні минулого року. Підписано й контракти з німецьким газовим трейдером RWE Supply & Trading на постачання 5 млрд куб. м газу в Україну впродовж 2013 року, а в листопаді 2012-го в рамках угоди з RWE українська держава вже отримала через Польщу 56 млн куб. м газу в реверсному режимі. До кінця березня Київ планує розпочати імпорт газу за спотовими цінами з Європи через територію Словаччини й Угорщини.
Більш сенсаційно виглядає реанімація ідеї створення міжнародного консорціуму з модернізації й управління українською ГТС. Прикметно, що, розмірковуючи на цю тему у Брюсселі, міністр енергетики України заявив про намір залучити до «круглого столу» представників європейських і американських компаній, а також із країн Каспійського реґіону. Про «Газпром» він не згадав, хоча саме російським газом заповнені українські труби.

Інтереси сторін
Поновлення інтересу ЄС до ідеї міжнародного консорціуму для ГТС України експерти пояснюють зниженням шансів на реалізацію проекту газогону Nabucco, яким передбачалося постачати до Європи неросійський газ. Натомість, «Південний потік» російського газу в обхід України слідом за «Північним», який уже діє й навіть буде розширений, буде побудований, попри те, що це викликає невдоволення в Києві.
Із геополітичних міркувань ЄС не хоче, щоб Україна повністю втратила роль важливої транзитної держави. Здавалося б, абсурд – враховуючи перебої з постачанням газу з Російської Федерації (РФ) до країн Західної Європи, які вже мали місце. Але саме так у Брюсселі розуміють ідею диверсифікації: якщо паливо надходить через українську трубу, то це дає змогу задіяти більше важелів впливу на РФ, яка в такій ситуації буде змушена домовлятися не лише з кінцевим покупцем, а й із транзитером — Україною.
«Жодні цінності або економічні мотиви тут не грають ролі, — кажуть у Брюсселі. — Це – чиста геополітика, метод прив’язати транзитну територію України до ЄС, підсолодити Києву вибір на користь асоціації з ЄС, а не з Митним Союзом».

Перспективний ринок
ЄС зацікавлений у збереженні й навіть зміцненні українського транзиту ще й тому, що він позбавляє Росію гіпотетичної можливості перекрити газовий вентиль українській економіці, повністю залежній від російських енергоносіїв. Україна — це не Білорусь і не Молдова, пояснив один представник німецьких ділових кіл, це – країна з величезним промисловим потенціалом і 45 млн споживачів. Це — перспективний, причому дуже близький до німецьких експортно-орієнтованих підприємств ринок збуту. Але без російського газу українська економіка зупиниться, і ніхто не знає, як у такому разі можна буде стабілізувати цю країну.
Саме такі міркування й стали приводом до реанімації ідеї міжнародного консорціуму для ГТС України. Уперше її намагався реалізувати ще 2002 року Герхард Шредер, тодішній канцлер ФРН. Один з учасників тих закулісних перемовин розповів, що п. Шредеру тоді вдалося в Москві посадити за стіл перемовин президентів Путіна та Кучму, і ці троє, загалом, домовилися про створення консорціуму в складі фірм із ФРН, РФ та України. «Але згодом німців викинули з проекту: мовляв, і без них зробимо, труби — наші, ще з радянських часів залишилися, — згадує очевидець. — Але врешті-решт Москва з Києвом не зуміли домовитися. До того ж, в Україні ухвалили закон, який оголосив ГТС національним надбанням і заборонив продавати труби».
Тепер, указують німецькі аналітики, зі введеннямув експлуатацію «Північного потоку» та майбутнім спорудженням «Південного», ситуація змінилася, а Україна ризикує опинитися на «газовому узбіччі». Тому в Києві стали шукати нових підходів до колишньої ідеї консорціуму, яку підтримують і європейські політики.

Фірми довіряють «Газпрому»
При цьому деякі німецькі енергетичні концерни аж ніяк не поділяють скепсису щодо РФ. «Такі фірми, як Wintershall, BASF, E.ON Ruhrgas і навіть Energie Baden-W?rttemberg отримують газ напряму від «Газпрому». Вони готові ізолювати Україну, їм начхаати, що там відбувається, — заявило на умовах анонімності джерело в німецьких енергетичних колах. — Вони хочуть купувати газ у Росії напряму — через «Північний» і майбутній «Південний потоки».
Інша річ — фірма RWE, єдина з великих німецьких компаній, яка не працює з «Газпромом». Вона купує газ у Норвегії та в інших постачальників, і якщо Україна до неї звертається з проханням продати паливо в реверсному режимі, то вона готова йти на це. RWE — та компанія, яка свого часу висунула Йошку Фішера, колишнього міністра закордонних справ ФРН, у головні лобісти Nabucco, сподіваючись, що цей проект буде реалізовано без участі Росії.
Українська служба Deutsche Welle

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...