Новини для українців всього свту

Friday, Sep. 18, 2020

Росіяни своїх кидають

Автор:

|

Червень 18, 2015

|

Рубрика:

Росіяни своїх кидають
Олександр Александров та Євген Єрофєєв

Олександр Александров та Євген Єрофєєв

Суд над капітаном і сержантом 3-ї бригади спеціального призначення Головного розвідувального управління (ГРУ) Генерального штабу (ГШ) Збройних сил (ЗС) Російської Федерації (РФ) викликав неабиякий резонанс у світі.

Щастя їм захотілося…
Як писав «Міст», 17 травня ц. р. на Луганщині українські військові взяли в полон двох поранених російських диверсантів — капітана 3-ї окремої бригади спеціального призначення ГРУ ГШ РФ Євгена Єрофеєва та сержанта із цього ж військового підрозділу Олександра Александрова. Уже на першому допиті вони повідомили, що в складі диверсійної-розвідувальної групи (ДРГ) виконували завдання зі захоплення моста через ріку Сіверський Донець неподалік міста Щастя на Луганщині, щоби решта ДРГ мала змогу проїхати по ньому на трьох мікроавтобусах для захоплення теплової електричної станції.
Але, як розповів Владислав Селезньов, речник ГШ ЗС України, диверсанти наштовхнулися на засідку військовослужбовців 92-ї механізованої бригади й добровольчого батальйону «Айдар». Між ними відбувся бій, під час якого диверсантів було поранено. Капітана — у руку, сержанта — у ногу.
«Коли бойовики зрозуміли, що їхні поплічники потрапили в полон, то почали стріляти з мінометів — таким чином бойовики намагалися знищити не лише українських військовиків, а й своїх. Вони всіляко стараються знищити будь-які докази перебування ЗС РФ на сході України», — повідомив підполковник Селезньов.
І хоч полонені не приховували того, що вони — російські військовослужбовці, а також назви своєї бригади, яка, за їхніми словами, дислокується в місті Тольятті на Волзі, але зараз веде бойової дії на сході України, Сергій Козлов, заступник ватажка незаконного збройного формування — так званий командувач «народної міліції» «Луганської народної республіки» (ЛНР) стверджував 17 травня, що Єрофеєв та Александров — його підлеглі. Та й Володимир Комоєдов, голова комітету з оборони Державної думи РФ, заявив, що не вірить у приналежність полонених до російської армії.

Не вдасться уникнути?
Натомість, генерал-майор Ігор Конашенков, офіційний представник Міністерства оборони (МО) РФ, уже наступного дня заявив, що на момент затримання Єрофеєв та Александров вже «не були діючими військовослужбовцями Збройних сил РФ». Цілком можливо, що саме це зречення російського генерала своїх диверсантів і спонукало капітана Єрофеєва сказати на допиті: «Гадаю, нікому ця війна не потрібна. Поки верхи пінки знімають — низи бульбашки криваві пускають».
18 травня ц. р. телерадіокомпанія Бі-бі-сі повідомила, що біля військової бази 3-ї бригади в Тольятті, де служили полонені, пройшла стихійна акція протесту: з десяток осіб викрикувало там антивоєнні гасла та робило спроби розгорнути плакати з вимогами щодо виведення російських військ із України. Але приїхала поліція і розігнала протестувальників.
Як розповів кореспонденту Бі-бі-сі один із учасників цієї акції, прийти до військової бази їх змусило повідомлення про затримання в Україні російських спецназівців. Однак 19 травня Наталя Севостьянова, перший заступник міністра юстиції України,  заявила в ефірі київського «Телеканалу «24», що російській владі не вдасться уникнути розголосу: «Факт затримання двох російських військовослужбовців буде одним із доказів присутності військових РФ в Україні при розгляді Європейським судом із прав людини (ЄСПЛ). Зафіксовані Службою безпеки України (СБУ) й оприлюднені на міжнародній арені факти присутності російських військовослужбовців на території України найближчим часом потраплять до ЄСПЛ».
Того ж дня Валентина Мельникова, керівник Союзу солдатських матерів Росії, прокоментувала факт полонення Євгена Єрофеєва й Олександра Александрова так: «Там (на сході України. — Ред.) є солдати, там є офіцери. Так, вони знеособлені. Так, у них немає документів. Вони не в формі. Так, вони ніби без звання, без усього. Це — злочин російської держави, тому що, відправляючи туди солдатів і офіцерів збройних сил у такому стані, вона не в змозі захистити їх».
20 травня колишній російський солдат-строковик, котрий проходив військову службу під командуванням капітана Єрофеєва, повідомив кореспонденту Бі-бі-сі, що коли дивився відеозапис допиту полонених диверсантів, то впізнав у затриманому свого командира. «Про нього не надходило до насінформації, що він звільнявся», — дивувався він.

Інформації — достатньо
Того ж дня українські слідчі повідомили полоненим про підозру в скоєнні ними злочину — участі в терористичній діяльності так званої ЛНР. А Віктор Муженко, начальник генштабу ЗС України, своєю чергою, розповів, що на засіданні Військового комітету Європейського Союзу (ЄС) у Брюсселі (Бельгія) він продемонстрував факти про полонених, і запевнив: «Оприлюдненої напередодні інформації в Києві та коментарів під час виступу на засіданні Військового комітету ЄС виявилося достатньо, щоби європейські військові керівники переконалися в присутності російських військ в Україні».
А 21 травня полонених диверсантів відвідали в шпиталі МО України представники спеціальної місії Організації Об’єднаних Націй (ООН) та Організації безпеки й співробітництва в Європі (ОБСЄ), яким п. Александров і п. Єрофеєв зізналися, що вони є кадровими військовослужбовцями РФ. Того ж дня Маркіян Лубківський, радник голови СБУ, заявив, що дружина сержанта Александрова збрехала, стверджуючи в ефірі російського телеканалу, що нібито не знала, що її чоловік воює на Донбасі, адже вона працює у відділі кадрів 3-ї бригади ГРУ ГШ РФ. «Тож вона не могла не знати, де він», — констатував п. Лубківський.
Тим часом, Віталій Найда, начальник Департаменту контррозвідки СБУ, оприлюднив розповідь полонених на допиті. «Третя окрема бригада спецназу ГРУ була перекинута на територію Луганської області та приблизно з квітня минулого року перебуває там на основі ротації. З квітня 2014-го відбулося щонайменше чотири ротації, щоразу змінювалося 200-220 військових. Доказом цього є технічно задокументовані матеріали, які буде долучено до карного провадження. Остання ротація відбулася 18 лютого 2015 року, перше місце дислокації було в Молодогвардійську, а штаб розмістився в Луганську.
Після інциденту зі захопленням двох працівників російського ГРУ підрозділи, що перебувають в Україні, 17 травня отримали бойовий наказ терміново переміститися на територію Росії з метою не допустити їх ідентифікації, у т. ч. спостерігачами спеціальної миротворчої місії ОБСЄ.
Українська контррозвідка має у своєму розпорядженні детальні свідчення діяльності групи Євгена Єрофеєва в 20 різних місцях на Донбасі. Група проводила диверсії, готувала засідки, мінувала території, встановлювала фугаси для знищення мирних громадян, займалася ліквідацією українських військовиків. Останній бойовий наказ, який отримали підлеглі капітана Єрофеєва, — захоплення міста Щастя. Все це буде використано як доказ у суді над затриманими. Встановлено особи 14 з 16 військовослужбовців (групи Єрофєєва). Ми знаємо їхні імена, псевдоніми, військові звання та передамо ці дані в міжнародні судові інстанції. СБУ надасть міжнародному суду поіменний список з понад 60 прізвищ спецназівців 3-ї бригади ГРУ ГШ РФ, котрі воюють на Донбасі», — повідомив п. Найда.

Далі — суд
А п. Лубківський продемонстрував журналістам вилучений у полонених терористів автомат Калашникова АК-74 із підствольним гранатометом ГП-34 російського виробництва, якого немає на озброєнні ЗС України, а також спеціальний ніж, виготовлений у російському місті Кизлярі.
Тож 22 травня суд у Києві постановив заарештувати капітана Єрофеєва. Того ж дня у полонених диверсантів узяв інтерв’ю Павло Канигін, кореспондент опозиційної російської «Нової газети», котрий, зокрема, повідомив: «Сержант Александров не міг стримати сліз, дізнавшись від мене про сюжет на «России-24». Там його дружина Катерина розказує, що її чоловік був звільнений із військової служби ще в грудні 2014 року і вона не знала про його поїздку на Донбас». Сержант також допитувався в журналіста: «Чому вони відмовляються від нас?» А 27 травня його адвокат Костянтин Кравчук заявив: «Затриманий під Луганськом сержант Головного розвідувального управління Генштабу збройних сил РФ Олександр Александров погодився співпрацювати зі слідством».
Цікавий факт: капітан Єрофеєв відмовилвся голитися бритвою, яку йому приніс працівник консульства РФ. Вочевидь, він боїться, що вона може бути отруєною. 10 червня апеляційний суд Києва визнав арешт обох диверсантів законним. Відтак, судовий процес над ними розпочався.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply