Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Nov. 18, 2017

Помста Феміди. Суддя, який засудив Луценка, сам може потрапити під суд

Автор:

|

Березень 08, 2012

|

Рубрика:

Помста Феміди. Суддя, який засудив Луценка, сам може потрапити під суд

Минулого тижня в Україні переконалися, що несправедливі вироки в Печерському районному суді Києва проти лідерів опозиції доручають виголошувати тим, хто, у разі відмови виконати це «доручення», і сам має вагомі підстави опинитися на лаві підсудних. Тож дивуватися нічого.

Судитимуть… суддю?

1 березня неназване джерело київського інтернет-видання «Українська правда» повідомило, що Верховний Суд України (ВСУ) скасував свою постанову про закриття карної справи проти судді Печерського районного суду Києва Сергія Вовка й таке ж рішення Голосіївського районного та Апеляційного судів Києва. І спрямував її на новий розгляд судом першої інстанції. Інформатор «Української правди» пояснив: «Це означає, що суд погодився зі звинуваченнями Генеральної прокуратури України (ГПУ), яка стверджує про законність порушення карної справи щодо судді Вовка».

Відтак нагадуємо, що 28 травня 2009 року Апеляційний суд Києва відмінив, як сказано в його ухвалі, «свідомо неправосудне рішення судді Печерського райсуду Вовка про відчуження земельних ділянок». А 19 червня того ж року прокуратура порушила за це проти нього карну справу.

Та вже невдовзі постанову прокуратури про це було скасовано Голосіївським районним судом Києва, а це його рішення підтвердили Апеляційний суд Києва та ВСУ. Однак ГПУ подала на підставі чинного на той час кримінально-процесуального законодавства протест на зазначені судові рішення, у якому наполягала на законності порушення карної справи щодо судді Вовка. Але після того, як 7 липня 2010 року був прийнятий Закон «Про судоустрій і статус суддів», який значно обме­жив компетенцію ВСУ, той хоч і взяв подання ГПУ до розгляду, однак так і не зміг його розглянути, бо був позбавлений тоді відповідних повноважень.

Тепер же процедуру перегляду рішень судів у порядку виключного провадження розблоковано, а отже, справу щодо п. Вовка таки буде переглянуто ВСУ. Однак це — тільки квінтесенція «справи Вовка». А для тих, хто схильний до більш прискіпливих досліджень, нагадаємо її подробиці.

Нечистий — у нюансах

Їх установив і оприлюднив у депутатському запиті Геннадій Москаль, перший заступник голови Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією Верховної Ради України (ВРУ), представник парламентської фракції «Наша Україна» — «Народна самооборона». Зокрема, він стверджував: «2009 року щодо судді Печерського районного суду м. Києва Сергія Вовка прокуратура Києва порушила карну справу за підробку та використання підробленого рішення суду, викрадення цивільної справи та шахрайське заволодіння земельною ділянкою 70 га. Відповідне рішення було прийняте внаслідок перевірки діяльності суду».

Пан Москаль також установив, що суддя Печерського райсуду Вовк у порушення вимог закону ухвалив рішення, яким визнав за 43 громадянами право власності по 0,1 га (загалом 4,3 га) на Французькому бульварі в Одесі. При цьому суддя, перевищуючи свої службові повноваження, без посилання на норми матеріального права, незаконно змінив цільове призначення території з рекреаційного на «землі для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель і споруд».

В іншій цивільній справі, застосувавши попередню схему, той самий суддя Печерського районного суду Вовк незаконно визнав право власності за 24 громадянами по 0,1 га (усього 2,4 га) на Французькому бульварі в м. Одесі, також змінивши цільове призначення землі. За результатами перевірки прокуратура порушила щодо судді Печерського районного суду карну справу за прийняття завідомо неправосудних рішень. Згадана перевірка, зокрема, виявила, що Управління земельних ресурсів у Дергачівському районі Харківської області на підставі рішення цього ж судді Печерського суду Києва зареєструвало право власності на земельну ділянку площею 70 га за підприємством «Вікторія».

Якщо ж спростити мову депутатського запиту, то це означає, що суддя Печерського суду, сидячи в столиці, займався відведенням землі в Одесі та Харкові. Наприклад, якщо вірити документу, то п. Вовк дозволив комусь будувати будинок на 4 га відпочинкової зони в Одесі в обхід місцевої влади.

Тримають на гачку

Колеґа п. Москаля по парламентській фракції Володимир Ар’єв переконаний: «Рішення ВСУ підтвердило: влада продовжує тримати Вовка на гачку. Ухвалюючи вирок невинному Луценку, Вовк просто рятував свою шкуру. Йому сказали, що проблем не буде, але, мабуть, не пообіцяли зняти з нього всі звинувачення. Тож Вовк перебуває в підвішеному стані. Верхов­ний Суд не закрив питання про кримінальне переслідування судді, оскільки в його провадженні ще залишилися справи щодо представників опозиції».

Своєю чергою, політолог Павло Ковальов зауважує з приводу печерського судді: «Вовку знов «показали кулак», аби він суворіше засудив Іващенка, чия справа також викликає багато запитань, і не відмовлявся від нових справ, які можуть йому направити. Мало хто ще може опинитися на лаві підсудних! Вовк має бути готовий до інших високопоставлених обвинувачених… Суддю просто лякають, щоб і не думав ухвалювати гуманні вироки. У цьому випадку справа проти Вовка тягнутиметься невідомо скільки, доки він буде «потрібний Батьківщині». Утім, п. Ковальов не виключає також, що «справу Вовка» поновили з тим, щоби закрити.

Марія Міщенко, оглядач УНІАН, теж припускає, що «рішення ВСУ необов’язково є загрозою для самого Вовка»: «Можливо, якраз і навпаки: дорозслідування дозволить остаточно закрити всі справи проти нього та повністю «відбілити» вовківську мантію. У такому разі, поновлення справи — це, швидше, подяка за виконання замовлення щодо Луценка. На користь цього твердження свідчить той факт, що кілька опитаних журналістами юристів не змогло знайти рішення судді Вовка в Реєстрі рішень судів. А це може свідчити про активну кампанію з прибирання слідів неод­нозначної «правосудної» діяльності».

А згадуваний вище Г. Москаль запевняє: «За півтора року я зробив десь 20 депутатських запитів на тему карної справи проти Вовка. Знайшов усі підприємства, у яких забирали землі його рішеннями. Там території відчужували на сотні тисяч доларів, порівняно з ними 600 тис. грн, за які засудили Луценка, це — ніщо. Однак коли я звертався в Печерський суд, де просив копії цих рішень про виділення, то мені казали, що таких рішень не було взагалі. Коли ж звертався в Апеляційний суд, то мені відповідали, що ці документи зі справи зникли. Я запитував: якщо вони зникли, то чому Печерський суд каже, що їх не було?»

Олексій Баганець, екс-прокурор Львівської області й адвокат Юрія Луценка, також дивується: «Важко визначити, чим є насправді дорозслідування справи Вовка. Чи має воно на меті реабілітувати п. Вовка, щоби в адвокатів п. Луценка не було причин стверджувати, що його судила людина, на якій є карні справи? Чи це рішення прийнято для того, аби суддю Вовка тримати його справою та зробити ще більш залежним від влади? Можливі обидва варіанти. Зрештою, йому ще необхідно завершити справу за виділеним епізодом стосовно Луценка. Треба завершити справу п. Іващенка. Утім, я сумніваюся, що прокуратура в Голосіївському суді наполягатиме на законності порушення карної справи щодо судді Вовка».

Зачекаймо з висновками

Деякі адвокати радять не поспішати з висновком. Бо вважають, що справа Вовка проясниться лише з подальшим розвитком подій. Наприклад, Тетяна Монтян переконана: «Печерський суд та його судді ніколи не були самостійними, тому всі рішення, за які Вовка теоретично можуть посадити, йому хтось санкціонував згори. Що сьогодні насправді загрожує Вовку, які в нього стосунки з ВСУ та що йому обіцяли за вирок Луценку — це таємниця за сімома печатками».

Правник Андрій Циганков зауважує: «Те, що ГПУ порушила карну справу проти судді — випадок позитивний, правосудний, але абсолютно нетиповий. Бо судді завжди мають індульгенцію від ГПУ. Я пачками відправляв запити про неправосудні дії певних суддів (адже всі рейдерські захоплення, відбирання власності, землі відбуваються за рішеннями кількох конкретних суддів), натомість отримував завжди однакові відписки: мовляв, судді в нас — незалежні. У моїй практиці ГПУ ніколи не порушувала карної справи проти судді. Те, що справу Вовка вирішили відправити на дорозслідування, — абсолютний виняток. І можливий він тільки тому, що в справі є зворотний бік, чийсь інтерес».

А відомі юристи зауважують, що наразі в судді Вовка лежить «у папці» ще одна неоднозначна та принципова для нинішньої влади справа — щодо Валерія Іващенка, колишнього тимчасово виконуючого обов’язки міністра оборони в уряді Юлії Тимошенко. Тож цілком можливо, зазначають адвокати, що над п. Вовком, аби він «правильно» посадив чергового соратника екс-прем’єра, «підвісили» дамоклів меч.

Водночас, Ігор Когут, голова ради громадської організації «Лабораторія законодавчих ініціатив», дотримується дещо іншої думки: «Насправді сьогодні триває пошук леґітимних виходів із ситуації як у справі Юрія Луценка, так і в справі Юлії Тимошенко. Українська громадськість у своїй більшості розуміє невагомість звинувачень, через які Луценко потрапив за ґрати. Порівнюючи його справу зі справами інших — тих, хто сьогодні ще може бути на волі й не зазнавати карних переслідувань, люди роблять висновки, що тут — питома вага політичних чинників. А отже, влада шукає можливості, щоб у перспективі Луценка звільнити — ще до розгляду його справи в Європейському суді з прав людини. Вовк сам по собі в цій грі не є ключовою фігурою. Він випадково може стати розмінною монетою в розв’язанні певних проблем українського політичного режиму, певним чином знайти канали для лібералізації вироків Тимошенко й Луценку».

 Ігор Голод

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...