Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 10, 2018

Під тиском Кремля терористичні «республіки» намагаються відновити виробництво

Автор:

|

Листопад 21, 2018

|

Рубрика:

Під тиском Кремля терористичні «республіки» намагаються відновити виробництво

Не встигли в терористичній організації «Донецька народна республіка» (ДНР) відгуляти псевдовибори, як новітній «президент» Пушилін потішив електорат гучною заявою, мовляв, уже до кінця року «на повну» запрацює найстаріше в Донецьку підприємство — Донецький металургійний завод (ДМЗ). Саме навколо нього в 1870-х почала формуватися Юзівка (перша назва Донецька на честь підприємця з Вельсу Джона Г’юза, котрий купив незаселені землі в нащадка стародавнього українського роду Кочубея та заснував там видобуток вугілля та чавуноплавильний завод. — Ред.).

Економічний піар
Теоретично запустити завод, який лише рік простоював, можливо. Причому куратори псевдореспубліки з Російської Федерації (РФ) планують підстрелити відразу двох зайців. «Якщо вони відновлять потенціал на 35-40 % від довоєнного, то зможуть проводити ідеологічний тиск на сусідні території, які контролює влада України. Наприклад, на тлі копалень Лисичанська, де гірники по кілька тижнів під землею живуть, на тлі непрацюючої хімічної промисловості Сєвєродонецька все це буде виглядати в пропагандистському ключі», — пояснив «Радіо Свобода» економіст Олексій Кущ.
А В’ячеслав Ляшенко, експерт Інституту економіки та промисловості Національної академії наук України нагадує, що це вже не перший випадок економічного піару. «Бойовики вже намагалися випускати автобуси на «Донецькгірмаші». На верстаті, який робив вентилятори головного провітрювання для шахт, вони намагалися запустити ремонт трамваїв, і було багато галасу, але все закінчилося показухою. Навіть якщо вони створять на ДМЗ кілька сотень робочих місць, то це ніяк не вирішить проблему зайнятості в Донецьку», — вважає фахівець.

Кремль — сепаратистам: заробляйте самі
Але в Кремлі не забувають і про другого «зайця». За підрахунками Олексія Куща, РФ витрачає приблизно 500 млн USD на утримання ДНР і 200 млн USD — на ЛНР. І це лише зарплати бюджетникам і оплату соціальних програм, без урахування витрат на війну. В Кремлі, здається, нарешті усвідомили, що «республіки» банально сидять у нього на карку, тож місцевим ватажкам (тим більше, що вони після «виборів» 11 листопада є нібито справжніми «президентами») поставили завдання: бодай половину суми, яку їм дає Москва, заробити самим.
Улітку ц. р. з’являлася інформація, що сепаратисти обіцяли запустити виробництво на непідконтрольному Києву Алчевському металургійному комбінаті. Офіційна причина — суто гуманітарна. Продукція металургійного комбінату нібито піде на виготовлення водогінних рур і реконструкцію водогонів у непідкотрольних Україні районах Донбасу. «Насправді жодних водогінних рур для місцевих водогонів із алчевської сталі робити не будуть. Величезний меткомбінат (до початку аґресії РФ проти України завод щорічно продукував 3,8 млн т металопрокату, 4,2 млн т сталі та 3,8 млн т чавуну. — Ред.) просто не зможе підтримувати навіть свій мінімальний безперервний технологічний процес за рахунок такого мізерного замовлення, як рури для водогонів. Уся сталь буде йти до РФ і потім через фірми-прокладки реалізовуватися в треті країни», — заявив тоді Олег Устенко, виконавчий директор міжнародного фонду Блейзера. Тим не менше тоді в українських мас-медіа це викликало хіба дошкульні коментарі, мовляв, чергова пропагандистська «качка».

Інтернаціонал у Маріуполі
«Качка» приводнилася в акваторії Маріупольського порту 1 листопада ц. р. Тоді Юрій Луценко, керівник Генеральної прокуратури України (ГПУ), у своїй звичній манері приголомшив усіх черговою сенсацією, яка цього разу мала назву «наша відповідь на російські санкції» (1 листопада Путін підписав указ про запровадження спеціальних економічних санкцій проти 322 громадян України та 68 юридичних осіб. — Ред.). Йшлося про арешт корабля Comet під прапором Ліберії, яке перевозило 3 тис. т продукції… Алчевського металургійного комбінату.
Далі почався суцільний «інтернаціонал». Як виявилося, екіпаж на судні виявився переважно українським (в його складі — всього один громадянин РФ, другий помічник капітана). Крім цього, судно належить нідерландській компанії Comet Schiffahrts GmbH, ходить під прапором Ліберії, але перебуває в управлінні компанії зі Сінґапуру. Більше того, вантаж на кораблі призначався для бельгійської компанії та транспортувався в режимі free on board, тобто, метал перейшов у власність одержувача в момент достачання до порту навантаження. Тобто, бельгійська компанія переказала кошти постачальнику, після цього подальша доля вантажу — вже на відповідальності покупця.
Отже, Україна арештувала майно компанії з Бельгії, мотивуючи це, за словами генпрокурора, «відповіддю на російські санкції». Причому можна припустити, що в цій ситуації була свідома провокація з боку РФ. В порт Маріуполя Comet зайшов після стоянки в російському порту на Азовському морі Темрюк. Навіщо це було потрібно, ніхто з експертів пояснити не може (не було потреби в поповненні запасів пального, харчів чи питної води). Висновок — Comet зайшов саме в український порт, щоб стати своєрідною «наживкою» для українських правоохоронних органів, які в підсумку вляпалися в украй неприємну ситуацію з компанією Європейського Союзу (ЄС).

Хитрі схеми сепаратистів
Нагадаємо, що на тлі «виборів» окупантів майже непоміченою в українських медіа залишилася інша кадрова ротація в ДНР. Замість Пушиліна «прем’єр-міністром» самопроголошеної республіки став такий собі Олександр Ананченко, котрий півтора року працював радником загадкової компанії «Внешторгсервіс», чиї філії синхронно з’явилися в Донецьку та Луганську навесні 2017 року. Саме тоді терористи оголосили «націоналізацію» й нова компанія стала виконувати роль зовнішніх адміністрацій для підприємств, які до цього перебували в українській юрисдикції та платили податки до українського бюджету, хоча їхні виробничі потужності й містилися на тимчасово непідконтрольній території.
«Ми рік готувалися до цього моменту. Рік прораховували варіанти постачання сировини та збуту продукції. Більшість металу йде в Азію, і, гадаю, знайдуться варіанти, як через РФ або Південну Осетію продавати продукцію до Китайської Народної республіки (КНР)», — заявили тоді в «раді міністрів ДНР».
Варіант і справді реальний. «Національний банк» Південної Осетії офіційно співпрацює з Центробанком РФ. І в Цхінвалі, і в Донецьку відкриті філії «Міжнародного розрахункового банку» — російської фінансової установи з мутною репутацією. Що, однак, не заважає цьому банку укладати міжнародні угоди, в т. ч. навіть із деякими країнами ЄС.
Щоб продавати свою продукцію в інших країнах, достатньо рішення окупаційних адміністрацій про включення «націоналізованих» підприємств на правах філій до складу зареєстрованих у РФ холдингів. Тоді їхню продукцію можна буде продавати, скажімо, до КНР, Казахстану чи фірмі з Бельгії під маркою Made in Russia, не підпадаючи під міжнародні санкції.

Ігор Берчак

До теми
На початку листопада ц. р. виникла реальна загроза відімкнення електропостачання та тепла в майже всіх районах Луганської області, підконтрольних Україні. РФ перекрила єдину залізничну гілку, що веде на Луганську теплоелектростанцію (ТЕС), яка розташована практично на передовій — в місті-супутнику обласного центру Щастя. Луганська ТЕС, що належить холдингу ДТЕК Ріната Ахметова, спершу працювала на антрациті з розташованих у ЛНР копалень, які належали тому ж таки Ахметову. Після запровадження навесні 2017-го російськими колаборантами «зовнішньої державної адміністрації» (фактично, націоналізації) підприємств, які до цього перебували в українській юрисдикції, Луганській ТЕС довелося перемкнутися на російське вугілля, оскільки залізничних під’їздів із боку контрольованої українською владою території немає. На початку жовтня ц. р. Російська залізниця припинила перевезення вугілля на адресу Луганської ТЕС, яка опинилася на межі колапсу (станція забезпечує електроенергією та теплом майже 1 млн споживачів по обидва боки лінії фронту, більшість — на підконтрольній Україні території).
Наразі проблему нібито вирішили — із 12 листопада частково відновлені поставки антрациту з копальні «Обухівська» (Ростовська обл. РФ). Але залишається питання: коли РФ вирішить знову «перевести стрілки», тобто зупинити потяги з антрацитом. Тут Україна опиняється в заручниках. Звісно, існує варіант збудувати власну колію (нібито й не таку довгу — якихось 45 км від станції Сватове до станції Білокуракине). Але, по-перше, не забуваймо, що Луганська ТЕС розташована практично на лінії фронту, по-друге, експерти оцінюють будівництво залізничної гілки (з огляду на складний ландшафт і болотисту місцевість) аж в 1 млрд грн. Певна річ, ніхто не вкладатиме такі гроші в настільки ризикований інфраструктурний проект, який доведеться реалізовувати в буквальному розумінні під кулями.

About Author

Meest-Online

Loading...