Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Nov. 19, 2018

Кремль хоче вивести сепаратистів на міжнародний рівень

Автор:

|

Листопад 07, 2018

|

Рубрика:

Кремль хоче вивести сепаратистів на міжнародний рівень

«Виборчий плакат» терористів

На 11 листопада на територіях, підконтрольних терористичним організаціям «Донецька народна республіка» (ДНР) і «Луганська народна республіка» (ЛНР) призначили «вибори» ватажків сепаратистів і «депутатів парламентів». Здавалося б, навіщо це кураторам із Кремля, адже різко проти цього висловився не лише Київ, але й США та Європейський Союз? З’явилися припущення, що в такий спосіб Російська Федерація (РФ) хоче вчергове натиснути на Україну щодо виконання політичної частини мінських домовленостей (тобто, федералізації країни та надання Донбасу права вето на будь-які загальноукраїнські рішення). Тим більше, що Дмитро Пєсков, прес-секретар президента РФ не приховував: «Ця ситуація спровокована небажанням Києва виконувати мінські домовленості».

Переможець призначений заздалегідь
Нагадаємо, що ідея з «виборами» нуртувала вже давно, їх то призначали, то переносили (востаннє — в серпні ц. р.). Потім події стали розвиватися стрімко. Вже за тиждень після вбивства 31 серпня Олександра Захарченка стало відомо, що «вибори» таки відбудуться 11 листопада. При цьому головним «ньюсмейкером» традиційно виступає Донецьк, про розвиток подій у Луганську, як завжди, майже нічого не відомо.
Тож у ДНР одразу, не криючись, головним кандидатом на перемогу назвали тимчасово призначеного на місце покійника Захарченка Дениса Пушиліна. В одному з інтерв’ю керівник «Союзу добровольців Донбасу» Олександр Бородай обмовився: «Давайте казати відверто: Пушилін — це кандидат, підтриманий РФ. Він був навіть не одним із донбаських політиків, а єдиним, хто дуже щільно взаємодіяв із Москвою». На запитання журналіста, чому саме Пушилін, якщо у нього не дуже високий рейтинґ у ДНР, Бородай по-єфрейторськи відрубав: «Накази керівництва не обговорюють».
Вочевидь, кандидатура представника бойовиків ДНР на перемовинах у Мінську Дениса Пушиліна з’явилася невипадково. «Він — розкручений медійний персонаж. Це — ідеальна риса для кремлівської маріонетки. Цю людину легше сприймають країни Заходу, адже він бере участь у роботі контактної групи в Мінську», — каже військовий оглядач Юрій Карін.

Кремлівські «темники» в польській пресі
Можливо, збіг, але в жовтні відразу в двох популярних польських мас-медіа з’явилися інтерв’ю Пушиліна. На шпальтах варшавського часопису Rzeczpospolita він на всілякі лади повторював добре відомі «темники» кремлівської пропаганди: Київ саботує виконання мінських домовленостей, на Донбасі немає армії РФ тощо. Загальний висновок такий: «Україна збільшує військову присутність на лінії фронту і готує якісь провокації, адже Київ не хоче політичного врегулювання конфлікту».
Зрозуміло, що ця публікація викликала бурхливе обговорення у середовищі польських журналістів, більшість яких дуже критично висловилася щодо надання інформаційного майданчика проросійському терористу. У відкритому листі до керівництва видання Андрій Дещиця, посол України в Польщі, звернув увагу, що публікація цього інтерв’ю є проявом не свободи засобів масової інформації (ЗМІ), а якраз «зловживання свободою слова та принципами журналістської етики».
Не допомогло. Незабаром на одному з найпопулярніших у Польщі інтернет-порталів Onet.pl з’являється ще одне інтерв’ю з Пушиліним, приблизно такого ж змісту. Варто зазначити, що керівництво Onet.pl уже за добу після публікації видалило скандальний матеріал, однак поголос пішов.
Дмитро Золотухін, заступник міністра інформаційної політики України, наголосив, що поява Пушиліна в європейському інформаційному просторі не є випадковою. «Це пов’язано з просуванням «нового лідера» ДНР як самостійної політичної фігури, яку міжнародне співтовариство має сприйняти. Своєю чергою, це сприйняття має дозволити ввести маргінала Пушиліна як незалежного гравця до серйозних політичних розмов щодо майбутнього реґіону, зокрема, у форматі мінських перемовин», — цитує п. Золотухіна аґенція «Укрінформ».

Українських олігархів візьмуть у Донецьку під контроль
Тим часом майже непоміченою в українських ЗМІ залишилася інша кадрова ротація в ДНР. Замість Пушиліна «прем’єр-міністром» самопроголошеної республіки став такий собі Олександр Ананченко, людина в Донецьку абсолютно невідома. У публічному доступі немає навіть його фотографії, тож сепаратистські ЗМІ змушені ілюструвати новини з його участю світлиною… Пушиліна.
Хоча насправді Ананченко в Донецьку вже, принаймні, півтора року. Він працював радником загадкової компанії «Внешторгсервіс», чиї філії синхронно з’явилися в Донецьку та Луганську навесні 2017 року. Саме тоді терористи оголосили «націоналізацію» й нова компанія взялася виконувати роль зовнішніх адміністрацій для підприємств, які до цього перебували в українській юрисдикції та платили податки до українського бюджету, хоча їхні виробничі потужності містилися на тимчасово непідконтрольній території. «Ми рік готувалися до цього моменту. Рік прораховували варіанти поставок сировини та збуту продукції. Більшість металу йде в Азію, і, гадаю, знайдуться варіанти, як через РФ або Південну Осетію продавати продукцію до Китайської Народної Республіки (КНР)», — заявили тоді в «раді міністрів» ДНР.
Варіант і справді реальний. Аби продавати свою продукцію в інших країнах, достатньо рішення окупаційних адміністрацій про включення «націоналізованих» підприємств на правах філій до складу зареєстрованих у РФ холдингів. Тоді їхню продукцію можна буде продавати, скажімо, до КНР чи Казахстану під маркою Made in Russia. Саме цим і займався «Внешторгсервіс», чим, кажуть, страшенно дратував Захарченка та його оточення, які самі хотіли контролювати всю економіку та фінансові потоки.
Можливо, це й могло бути однією з причин знищення впертого ватажка бандитів, адже терористичні республіки, як ті п’явки, смокчуть соки з бюджету РФ. За різними даними, Москва дотує ДНР на 500-600 млн USD на рік, ЛНР обходиться дешевше — лише 300 млн USD. І це — лише зарплати бюджетникам і оплата соціальних програм, без урахування витрат на війну. Так виглядає, що Ананченко повинен змусити ДНР заробляти на себе самим.
Тим часом російська газета «Московський комсомолець» озвучила ще цікавішу версію. «Мета призначення Ананченка — переламати вплив українських олігархів у ДНР. За часів Захарченка Москва не могла повністю контролювати там кадрову політику. Щоб хоч якось вплинути на ситуацію, куратори створили «Внешторгсервіс», який повинен був забезпечувати взаємодію між українськими олігархами, ДНР і Москвою, але і цього виявилося недостатньо. По-справжньому вікно можливостей відкрилося тільки після вбивства Захарченка. Втім, повністю вичавлювати українських олігархів не збираються, оскільки вони відіграють важливу роль в економіці ДНР. Однак їх підпорядкують Москві та позбавлять можливості впливати на реалізацію її рішень», — пише видання.

Ігор Берчак

P. S. У ДНР заявили, що очікують присутності на «виборах» більш ніж 30 представників із 14-х країн як іноземних спостерігачів. За інформацією аґенції РІА «Новости», з них лише четверо будуть представниками РФ. Варто нагадати й нещодавню заяву президента Білорусі Олександра Лукашенка, котрий наголосив, що може взяти на себе відповідальність за забезпечення миру на сході України та супроводжувати вибори на Донбасі. Невже й справді готують «міжнародне визнання» результатів «виборів» на окупованих територіях?

Мовою чисел
Більша частина населення окупованого Донбасу визнала «бажаним або припустимим» повернення під контроль української влади з таким самим статусом, як і у інших областей. Про це повідомляє Донецький інститут інформації. За даними опитування, проведеного GfK Ukraine 2016-го та 2018 року для Chemonics Int., UCBI за ініціативної підтримки USAID, на території непідконтрольних районів Донецької області 2016-го варіант реінтеграції з таким самим статусом, як у інших областей, за умови здійснення децентралізації, був «бажаним або припустимим» для 59 % опитаних, а 2018-го — для 63 %. При цьому кількість опитаних, для яких такий варіант був «неприпустимим у жодному разі», за два роки скоротилася на 9 % (із 37 % 2016-го до 28 % 2018-го). На території непідконтрольних Києву районів Луганської області 2016 року 63 % респондентів загалом підтримали ідею повернення під контроль української влади, і стільки ж — 2018-го. Частка респондентів, для яких здійснення такого сценарію «неприпустиме у жодному разі», скоротилася на 3 % (із 34 % до 31 %).
Соціологи також провели аналогічне опитування на підконтрольній території України. За його результатами, 2016 року 72 % опитаних підтримали повернення ОРДЛО до складу України з таким же статусом, як і у інших областей, а 2018-го — вже 78 % опитаних.
У Донецькому інституті інформації також наголосили, що громадяни, котрі мешкають на території ОРДЛО, могли замовчувати свої проукраїнські погляди через відсутність можливості відкрито виражати позиції, відмінні від позицій окупантів. Зважаючи на ймовірне приховування проукраїнських поглядів, при аналізі даних непідконтрольних уряду територій дослідники вважають найпоказовішим показником частку тих, хто вважає реінтеграцію Донбасу неприпустимою. Водночас опитування дає змогу констатувати, що абсолютна більшість громадян, які проживають по різні сторони лінії фронту, зберегли бажання жити у кордонах однієї держави та вважають такий варіант вирішення конфлікту прийнятним.

About Author

Meest-Online

Loading...