Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, May. 28, 2017

«Чорнобиль» на Донбасі

Автор:

|

Травень 11, 2017

|

Рубрика:

«Чорнобиль» на Донбасі

Решки Микитівського ртутного комбінату в Горлівці

Бойові дії, які вже третій рік не припиняються в одному з найбільш індустріально насичених реґіонів на теренах колишнього СРСР, можуть перетворити більшу частину Донбасу на зону техногенного лиха. «Це буде 15 тис. кв. км солоних боліт, із зруйнованими трубогонами, шосейними та залізничними шляхами, неможливістю капітального будівництва і майже повною відсутністю власних джерел питної води. При цьому справа може не обмежитися тимчасово окупованою росіянами територією, існують серйозні транскордонні ризики для південного реґіону Росії з центром у Ростові-на-Дону і спільного з Україною Азовського моря», — пише «Газета.ру».

Вода завжди знайде собі дірочку
Головна причина — неконтрольований процес зупинки вугільних шахт. У минулому числі тижневик «Міст» писав, що, згідно технологічних вимог, навіть у закинутих підземних горизонтах потрібна цілодобова робота помп для забезпечення водовідливу. За її відсутності копальні швидко заповнять підземні води.
Уже зараз «брудна» шахтна вода із великою кількістю солей робить непридатними для пиття більшість резервних джерел води на окупованих територіях, а також надходить у Сіверський Донець. Показники мінералізації води у верхній течії, при вході річки в зону конфлікту, і в нижній, на кордоні з Ростовською областю Російської Федерації (РФ), різняться у вісім разів (у бік збільшення). Хоча воду Сіверського Дінця в РФ не використовують як питну, але вона йде на полив, потрапляє в прибережний водозабір і використовується в меліорації.
Цікаво, що багато відпрацьованих шахтних полів Донбасу пов’язані між собою. Гірники шахти ім. Засядька, наприклад, розповідають, що підземними галереями з їхньої копальні можна пройти в тил позицій українських військ на шахті «Бутівка». Під ущент зруйнованим Донецьким летовищем розташована інша покинута копальня — «Жовтнева», звідкіля, теоретично, можна потрапити в давно вироблені шахти під самісіньким центром Донецька.
Чому цим не скористалися військові з обох боків конфлікту — невідомо. Зате давно відомо, що вода здатна просочитися в найменшу дірочку. Затоплення бодай кількох шахт може запустити ланцюгову реакцію — таку собі підземну повінь.
Якщо вода піде під Донецьк, місто може в буквальному сенсі провалитися під землю. Як згадують місцеві шахтарські ветерани, під центром Донецьк існують щонайменше три величезні пустоти, що утворилися в результаті видобутку вугілля в радянські часи. Стовпи невідпрацьованого вугілля були залишені тільки під трьома «історичними» будівлями — кінотеатром ім. Шевченка, бібліотекою ім. Крупської й одним із театрів.
Потоки ґрунтових вод можуть розмити ці «підпорки», що означатиме просідання ґрунту та руйнацію будівель на поверхні. Донецькі старожили досі згадують моторошну історію, коли на початку 1980-х рр. під землю за одну ніч пішла п’ятиповерхова новобудова. На щастя, минулося без жертв — будинок не встигли заселити.

3-4 бали за шкалою Ріхтера
Не варто забувати, що на копальнях стоїть не лише Донецьк, але й увесь Донбас. Із середини XIX ст. тут були розроблені приблизно 600 шахт, перед початком збройного конфлікту діяли майже 250, зараз практично всі вони (принаймні, ті, що розташовані на непідконтрольній Україні території) зупинені.
Водночас без ефективного водовідливу відпрацьовані шахтні пласти затоплюються, втрачають міцність і з часом осідають, виштовхуючи «жорстку» воду нагору з величезною силою. Такі гідроудари супроводжуються на поверхні локальними «землетрусами» силою до 3-4 балів за шкалою Ріхтера (максимальний показник — 12 балів).
Напередодні чемпіонату Європи з футболу 2012 року автор цього матеріалу майже тиждень прожив у Донецьку. Там навіть центр забудований панельними багатоповерхівками та стародавніми «хрущовками». Для цих «шедеврів» радянського будівництва 3-4 бали означатимуть майже миттєву руйнацію.

Хімічна атака
Але крім просідання ґрунту та руйнування інфраструктури підйом шахтної води несе із собою й іншу небезпеку. Донбас, де були зосереджені приблизно 4 тис. шкідливих технологічних виробництв, продукував до 80 % токсичних відходів України. Тут розташовані 1350 териконів, із яких 350 зараз горять. Під кожним із них ґрунтові води забруднені, і при підйомі шахтних вод ці ділянки стануть додатковим джерелом забруднення річок.
Є й виняткові джерела небезпеки. В Горлівці розташований закинутий Микитівський ртутний комбінат. Закрита шахта комбінату, за деякими відомостями, вже підтоплюється. У тій же Горлівці, крім промислового майданчика хімічного концерну «Стирол», є ще й закритий казенний завод, який виробляв вибухівку. На його території залишилися напівпідземні сховища хімічних відходів.
«1988 року по тріщинах із дощами та талої водою отруйні фільтрати пішли в гірничі горизонти, — згадує історію горлівської катастрофи доктор технічних наук Євген Яковлєв, головний науковий співробітник Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору Національної академії наук України. — Рятувальники гинули навіть в ізолюючих костюмах, які просто не витримували цю заразу! Тоді повідомили про смерть десятьох шахтарів і чотирьох рятувальників. Це була шахта «Олександр-Захід», гірничі роботи в тому районі були зупинені повністю, і частину горизонтів сусідніх копалень у радіусі до 15 км також закрили».

Експеримент «Кліваж»
Ще більша небезпека чигає в Єнакієвому на шахті ім. Юних Комунарів (там її звуть «Юнком»), де 1979-го був здійснений атомно-вибуховий експеримент «Кліваж». На глибині 903 м було підірвано ядерний заряд потужністю 0,2-0,3 кілотонни тротилового еквіваленту. Мета вибуху — зниження напруги в гірничому масиві, що мало підвищити безпеку відпрацювання вугільних пластів. І справді після вибуху було відзначено суттєве зниження частоти викидів газу та породи.
Однак, на місці вибуху утворилася капсула діаметром 30 м, заповнена водою з радіоактивними цезієм і стронцієм. 2002 року копальню «Юнком» закрили, але водовідведення тут зберігалося до початку активних бойових дій. Що зараз робиться на глибині 903 м під Єнакієво, не знає ніхто. Якщо шахтні води розмиють радіоактивну капсулу, наслідки можуть бути непередбачувані.
Водночас у передмісті Горлівки — селищі Зайцеве — утворилася одна з найгарячіших точок війни на сході України. Там же проходить канал Сіверський Донець — Донбас. У результаті регулярних артилерійських обстрілів, що не припиняються з 2014 року, його русло зазнає постійних пошкоджень. Якщо у води каналу потраплять хімічні відходи з Горлівки або просочаться води з розташованих неподалік Єнакієвого чи Микитівки — невеличкий Чорнобиль на Донбасі практично гарантований.

Ігор Берчак

До теми
Замість російських зарплат і пенсій, про які 2014-го марили натовпи на площах, жителі окупованих районів Донбасу зараз отримують жалюгідні подачки, яких не вистачає на життя. Про це на своєму сайті пише Денис Казанський, котрий моніторив зарплати на сайті «центру зайнятості ДНР». Директор підприємства в Донецьку може розраховувати на 5-6 тис. грн (із виплатою в російських рублях), аудитор із досвідом роботи не менше трьох років — на зарплату в 4 тис грн, для бухгалтера (також із досвідом роботи) українська «мінімалка» в 3,2 тис. грн — уже свято. Про будівельників, водіїв, продавців навіть мови немає — їм пропонують еквівалент 1500-1800 грн на місяць. «Давайте порівняємо зі сусіднім Харковом, який «жахливо мучиться під ярмом української окупації». Тут зарплати аналогічних фахівців у 1,5-2 рази вище. Минулися ті часи, коли Донецьк вважався містом «мажорів». Тепер це бідні задвірки «руського міра», — повідомляє журналіст. Гірники, котрі до початку російської аґресії заробляли від 10 тис. грн (винагорода зростала пропорційну підземному стажу), тепер мають лише 3 тис. Точніше, мали, оскільки більшість шахт на окупованих територіях закрилися.
Більш-менш забезпеченими можуть почуватися так звані ополченці, які отримують до 15 тис. RUR. Для порівняння: солдати і сержанти Збройних Сил України отримують ті самі гроші поза зоною проведення антитерористичної операції (АТО). Водночас із січня 2017-го в Збройних силах України було підвищено розмір «бойових» надбавок: на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону до окладу додають щомісяця 6 тис. грн, в інших місцях дислокації в межах визначеного району АТО — 2,4 тис. грн. Тобто, вкупі усе одно виходить приблизно вдвічі більше, ніж в «ополченців». «Головний підсумок приходу «руського міра» на Донбас — обвал доходів населення. Якщо раніше в Україні антирекорди за рівнем офіційних доходів населення стабільно встановлювала Тернопільська область, то тепер лідирує «звільнений» Донбас», — підсумовує Денис Казанський.

About Author

Meest-Online

Loading...