Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Sep. 24, 2017

Черговий бруд на українську адресу

Автор:

|

Травень 17, 2012

|

Рубрика:

Черговий бруд на українську адресу

Постійні напади московських пропаґандистів і їхніх прибічників у лавах комуністів в Україні вже не сприймаються поважно, бо люди починають розуміти, що політика «ловіть злодія» щодо української визвольної боротьби спрямована на дискредитацію незалежної України. До цієї антиукраїнської істерії недавно долучилося й Посольство Німеччини в Києві, консул якого надав у своїх стінах можливість німецькому громадянинові для безпідставного й неправдивого обвинувачення в’язня концентраційного німецького табору й Героя України Степана Бандери в нацизмі.

Під сучасну пору цю «естафету» перехопила словацька газета «Правда» від 12.05.2012 р. статтею В. Янцури «Як українські СС солдати вичищали Словаччину». (Есесівці розуміються на словацькому тексті, як члени відомої Schutzstaffel, парамілітарна організація Гітлера та нацистської партії, що скорочено називалася SS. Ця організація була визнана переможцями в Другій світовій війні за злочинну). Автор свідомо, а може, і за браком знань навіть не пробує пояснити, що дивізія СС «Галичина» належала до Waffen-SS, що суттєво відрізняє її від злочинної СС, але тоді б і назва статті втратила своє призначення — прирівняти українців до нацистів!

Звичайно, п. Янцура й словом не згадує, що вся словацька держава існувала завдяки нацистам, а в самій Словаччині Глінкова гарда, що наслідувала націонал-соціалістичну СС не тільки чорною уніформою, але й такими гаслами, як-от «У Словваччині — словацькою!», дуже нагадувала Deutschland über alles, щоправда, у мініатюрному вигляді. Воно, принаймні для мене, виглядає неморально: закидати українцям співпрацю з німцями в тій країні, яка була офіційним союзником фашистської Німеччини, і не сказати, що УПА в той же час боролася за визволення від чорних і червоних фашистів під гаслами: «Воля народам! Воля людині!».

Щоби заплутати читача, п. Янцура навіть наводить слова Стані­слава Міцева, історика та директора музею Словацького національного повстання: «Для нас кожен союзник нацистської Німеччини є неприйнятним!» Тут також шановний директор має на увазі не своїх співвітчизників, а українців.

Військові загони Waffen-SS, якими керували німці, складалися не тільки з українців, але й з вояків інших національностей. Уже 1941 року, за задумом Гіммлера, були сформовані реґіменти: із данців і норвежців — Nordland, із голландців і фламандців — Westland, які згодом із реґіментом Germania сформували дивізію Wiking, що надало можливість відкрити нову базу для військової підготовки чужинців у містах Senneheim і Alsace-Lorraine. Під кінець війни вже нараховувалося 38 чужинецьких дивізій — французька, фінляндська, латвійська, хорватська, румунська та десятки інших, серед яких і дивізія боснійських мусульман, і відома ціла армія росіян під керівництвом генерала Власова. Отже, називати українців есесівцями в розумінні приналежності до

SS-Leibstandarte не тільки некоректно, але й неетично!

Та п. Янцуру не цікавлять інші, він навіть не довіряє спогадам німців-командирів, які керували частинами вояків дивізії «Галичина», бо вони стверджують, що ті поводилися коректно, охороняли залізничні шляхи й не брали участі в придушенні повстанців у Словаччині. В. Янцура цілком у стилі комуністичної пропаґанди й аґітації нападає на українців: мовляв, що більше накидати бруду, то важче його змивати. Саме так можна зрозуміти твердження «імовірно» щодо участі українців у різних німецьких діях у Словаччині, коли згадується спалення села Квачани або «впізнання слов’янської мови» (чомусь тільки української) у селі Смречани, де були й частини Глінкової гарди. Так само автор намагається вмовити читача, що в масакрі в Гуті Пієноцькій «могли брати участь українці»!

Ця пропаґандистська писанина дуже нагадує антиукраїнську істерію, коли українських жертв нацизму безпідставно та безвідповідально звинувачують у колабораціоналізмі зі своїми гнобителями, а про справжніх колаборантів із нацизмом — таких як Сталін, Тіссо, Горти та десятки інших, — не згадують. Може, тому, що вони не були українцями?

Коли б в Україні існувала українська влада, то вже давно би запитали в словацьких колеґ: чому їхні медіа не займаються розбудовою добросусідських взаємин? У чийому інтересі друкуються антиукраїнські статті, які тенденційно спрямовані на заплямування українців? Чому не візьмуться словацькі медіа за те, щоби довести до відома читачів, яку роль відіграли українці у визволенні Словаччини від фашизму — не тільки в лавах Чехословацького армійського корпусу генерала Л. Свободи, де вони на початках складали 80 %, але й у партизанських загонах, включно зі Словацьким національним повстанням, у якому українці брали також активну участь? Зрештою, чому би не поінформувати словацького читача про те, що українці становили 20 % Червоної армії, що українець був тим першим солдатом, який вивісив переможний прапор над Рейхстаґом, а Українська повстанська армія, яка боролася з обома нелюдськими системами, припинила свою діяльність проти червоних нацистів щойно 1953 року?

Уже час позбутися тієї комуністичної брехні щодо доброго націоналізму поневолених народів і поганого українського, якого зараз дехто замість «буржуазним» намагається називати «ультранаціоналізмом», бо часи змінилися й правди вже не приховаєш!

Стаття п. Янцури є свідченням того, що вороги української державності ніяк не можуть змиритися з фактом існування України. А шкода, бо саме Словаччина як одна з наймолодших держав Європи мала би шукати те, що цю країну зближує з Україною: не тільки спільний кордон, а й економічні, технологічні та наукові можливості співпраці.

Українці ніколи не закидали й не закидають словакам того, що вони вислали своє військо під командуванням німців в Україну, не підраховують жертв і руйнувань, яких зазнали українці від словацької армії під командуванням союзної гітлерівської Німеччини, тож сподіваймося, що в майбутньому в словацькій пресі не будуть надавати місця непрофесійним і тенденційним пропаґандистським статтям. Майбутнє слід будувати на взаємоповазі та порозумінні, а не на поширенні пропаґанди, яка містить не факти, а припущення та підозри, котрі можна застосувати до будь-кого!

 Йосиф Сірка

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...