Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 9, 2019

Гідно відзначили День гідності та свободи

Автор:

|

Листопад 28, 2019

|

Рубрика:

Гідно відзначили День гідності та свободи

21 листопада в Україні відзначають День гідності і свободи. Цього дня почалися такі історичні події, як Помаранчева революція 2004-го і Революція гідності 2013 року. На Майдані Незалежності в Києві в четвер відбулося віче «У нас є гідність». На площі зібралися тисячі людей, котрі вимагали зупинити розведення військ і сил на лінії розмежування, а також скасувати реалізацію формули Штайнмаєра.
Активісти вийшли з плакатами «Не продається», «Банду геть», «Свободу Марченко», «Ні — репресіям», «Досить нас розводити». Також люди стояли зі світлинами загиблих під час Революції гідності 2014-го.
Крім прапорів України, учасники віче обклеїли одяг жовтою стрічкою, яка, за задумом організаторів, символізувала боротьбу українців за державу та волю. Віче організували громадські діячі з Руху опору капітуляції.
Загалом га заходи з нагоди Дня гідності та свободи в центр української столиці зійшлися до 5 тис. людей. Такі дані оприлюднив відділ комунікації київської поліції. Найбільша кількість учасників перебувала на столичному Майдані Незалежності. У Національній поліції зазначили, що впродовж дня працівники поліції, нацгвардійці та патрульні забезпечували охорону громадського порядку у місцях проведення заходів. «Жодних правопорушень не було. До охорони порядку залучили близько тисячі поліцейських і нацгвардійців. Традиційно працювали поліція діалогу, кінологи та вибухотехніки. Все відбулося спокійно», — повідомив Андрій Крищенко, начальник поліції Києва.
Цього ж дня у Львові активісти Революції гідності, родичі загиблих героїв, містяни та гості міста зібралися біля меморіалу пам’яті Героїв «Небесної сотні». Вони запалили лампадки. Молилися священники усіх конфесій. «Маємо пам’ятати ці два слова: ти можеш, наша здатність. І якість, якої потребує наша країна і в сьогоднішній день. Гадаю, що кожен із нас, живучи своє життя, цей дух Революції гідності, здатності і вміння до змін, мають зберегти в своєму серці», — заявив Степан Сус, настоятель храму Петра і Павла. Пам’ятні заходи відбулися в усіх великих містах України.
Нагадаємо, що 21 листопада 2013 року люди вийшли на Майдан Незалежності через відмову Януковича підписати угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Водночас Кабінет міністрів розпорядився відновити активний діалог із Росією та Митним союзом. Далі відбулося жорстоке побиття студентів, якого українці не пробачили. Тому з усієї України до Києва на акцію протесту з’їхались тисячі людей.
У січні та лютому 2014-го на Євромайдані своє життя віддали 107 українців. «Брат пішов на Майдан 18 лютого і більше не повернувся, — пригадує Ірина Ільків, сестра героя «Небесної сотні» Володимира Бойківа, котрий загинув на Майдані. — Я відчуваю гордість тому, що в тих реаліях не всі встали і пішли, але мій брат, хоча й був уже не молодою, все одно зібрався і пішов».
Також щороку пам’ять Юрія Вербицького вшановує його брат Сергій. Він каже: те, що зробили майданівці —символ незламності. «Це символ руху вперед і того, що не можна зігнути людей через коліно, що люди, якщо зберуться, можуть дати відпір», — зазначив він.
Віктор Чумак, заступник генерального прокурора та головний військовий прокурор України, поінформував, що обвинувальний вирок у справах Майдану прийняли щодо 46 осіб, а підозру повідомили 445 особам. «Із них — 48 вищих посадових осіб, 220 правоохоронців, у т. ч. 27 слідчих, 20 прокурорів і 23 суддів. Спрямували до суду 195 обвинувальних актів у вчиненні злочинів щодо 298 осіб. Суди визнали винними 59 осіб, щодо 46 із них ухвалили обвинувальні вироки», — сказав він.
Цікаво, що 21 листопада у Святошинському суді Києва виступив Андрій Парубій, колишній голова Верховної Ради України (ВРУ), а тепер — народний депутат від «Європейської солідарності». Туди його запросили як свідка у справі про розстріли правоохоронцями учасників Революції гідності.
Андрій Парубій, котрий був одним із комендантів Євромайдану, розповів, що ініціаторами зіткнень стали правоохоронці. В цьому контексті він розповів про події 19 січня 2014 року на вулиці Грушевського. «Вирушили підрозділом. І побачили, що стоять техніка, автобуси, які перешкоджають. Зупинилися і вимагали розблокувати. У якийсь момент без причин у бік мітинґарів почали кидати гранати як димові, так і ті, що вибухають. Шоком було те, що гранати були обмотані шматками заліза і під час розриву осколками вражали пікетників», — розповів політик.
Його також запитали про те, хто фінансував Майдан. Колишній спікер парламенту запевнив, що це були прості громадяни. «Український народ. Були скриньки для пожертв. Публічно лічили, багато були присутні і вирішувалося, що йшло на харчування тощо. Чи фінансувала Майдан «Батьківщина»? Мені про це не відомо», — заявив п. Парубій і додав, що суми, яку зібрали та витратили за час протестів, назвати не може. «Розпорядником був Степан Кубів, він займався господарською сферою», — пояснив він.

Пряма мова
Михайло Басараб, політолог:
— Шість років тому почалася Революція гідності. Паралелі між тоді й зараз лежать на поверхні. Станом на осінь 2013 року Янукович і Партія реґіонів (ПР) все ще залишалися лідерами електоральних симпатій. Це після трьох років авторитарного «бульдозера» з віджимами, зухвалими смотрящими та демонстративним адмінресурсом. Відчувалася впевненість донецьких у власній непохитності. ПР хоч і не мала такої кількості мандатів, однак так само контролювала ВРУ. Попри численнішу, впевненішу та яскравішу, ніж зараз, опозицію. Янукович також мав абсолютно контрольований уряд. Із «фішечками» в донецьких також усе було гаразд. Чого тільки варте Євро-2012. А ще в усіх великих містах — летовища з новими терміналами. Була стабільна гривня. І для західняків — чудова траса Київ-Чоп. Ширилася зневіра. Тоді так само казали. що після розчарування Помаранчевою революцією ніхто й ніколи більше на Майдан не вийде. Або — патріоти в меншості, переважає сіра маса, донецькі прийшли надовго.
Їхня команда була справжнім злочинним угрупованням. Загартованим у бандитських «стрілках», обтертим у владних кабінетах, насиченим досвідченими бюрократами, бізнесменами, червоними директорами та виконавцями. То була неймовірна потуга порівняно із теперішніми зелеботами. Донецькі цілеспрямовано йшли до своєї мети цілісним кланом майже два десятиліття. Постійно нарощували м’язи та вдосконалювалися. Після приходу на Олімп цементували свій режим значно надійніше, бо брали владу на десятиліття. Тільки такі могли витримати виснажливе позиційне протистояння з українським народом упродовж довгих трьох місяців.
Якщо п. Зеленський ризикне, мій прогноз для нього песимістичний. Його боротьба з власним народом триватиме значно коротше. Про всяк випадок йому варто розуміти, що антимайдан — це унікальний винахід ПР, а в Зеленського його не буде. Президент помилково вважає, що йому дісталася втомлена війною країна. Насправді війна лише загартувала Україну.

About Author

Meest-Online