Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Oct. 15, 2018

А той третій празник… Наступним святом після Різдва й святого Василя, як ми співаємо в коляді, є «свята Водохреща»

Автор:

|

Січень 19, 2012

|

Рубрика:

А той третій празник… Наступним святом після Різдва й святого Василя, як ми співаємо в коляді, є «свята Водохреща»

Хрещення Господа нашого Ісуса Христа святкується Церквою як одне з великих свят 19 січня. Воно також називається святом Богоявлення, тому що під час хрещення Бог явив (показав) Себе людям, що Він є Пресвята Трійця: Бог Отець промовляв із неба, втілений Син Божий хрестився, а Дух Святий зійшов у вигляді голуба. А також при хрещенні люди вперше могли побачити, що в особі Ісуса Христа з’явилась не тільки людина, але водночас і Бог.

«Оце Агнець Божий»

У той час, коли Іоанн Предтеча проповідував на берегах Йордану і хрестив людей, Ісусові Христу виповнилося тридцять років. Він також прийшов з Назарета на річку Йордан до Іоанна, щоб отримати від нього хрещення. Іоанн же вважав себе недостойним хрестити Ісуса Христа і став відмовляти Його, кажучи: «Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?»

Та Ісус сказав йому у відповідь: «Облиш нині», тобто не відмовляй Мене тепер, «бо так належить нам виконати всяку правду»— виконати все за Законом Божим і показати приклад.

Наступного дня Іоанн бачить Ісуса, що йде до нього, та й каже: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере! Це той, що про Нього казав я: «За мною йде муж, що переді мною Він був, бо був перше, ніж я. І не знав я Його; та для того прийшов я, хрестивши водою, щоб Ізраїлеві Він з’явився». І свідчив Іоанн, промовляючи: «Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зостався на Ньому. І не знав я Його, але Той, Хто хрестити водою послав мене, мені оповів: «Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, — це Той, Хто хреститься Духом Святим». І я бачив, і засвідчив, що Він — Божий Син!»

І, охрестившись, Ісус зараз вийшов з води. І ось небо розкрилось, і побачив Іоанн Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» Ця подія показує, що Бог єдиний у трьох Особах.

Урочисте з’явлення Божества Спасителя

Свято 19 січня називається празником Хрещення Господа й Богоявлення. Бо при хрещенні Христа Спасителя було з’явлення Пресвятої Трійці, а також особливо врочисте з’явлення Божества Спасителя, Який всенародно розпочав Своє відкрите служіння в ім’я визволення світу. Божество Спасителя явлено було при хрещенні Його й народу, і Хрестителю.

За словами св. Амвросія Медіоланського, день Хрещення Господа названий Богоявленням тому, що в цей день Господь Явився не лише для того, аби Його побачили, а для спасіння людей. Св. Золотоуст говорить, що не той день, у який народився Спаситель, має бути названий Богоявленням, але той день, у який Він хрестився: «Через народження Своє Він не всім був відомий, але через хрещення; до дня хрещення Він був невідомий народу. Тому й Богоявленням зветься не той день, у який Христос родився, а той, в який хрестився. І народ не знав Його та не розумів, хто Він. Відповів їм Іоанн Хреститель, промовляючи: «Я водою хрещу, а між Вами стоїть Той, що Його ви не знаєте. І що дивно, якщо інші не знали, коли ж і сам Хреститель не знав Його до того дня».

Початок празника Богоявлення належить до часів Апостольських. У IV ст. святі отці Церкви Григорій Богослов, Амвросій Медіоланський, Іоанн Золотоуст, Августин і інші залишили нам свої високі повчання, які й зараз чуємо під час свята Богоявлення. Цього дня, після літургії, у пам’ять про хрещення Ісуса Христа в Йордані Церква проводить велике освячення води на річках, озерах, джерелах, криницях. А саме місце, куди йдуть від церкви на освячення води, називають Іорданою. Богоявленську воду Церква використовує для окроплення храмів, жител і інших споруд.

Голодна кутя

Святе Водохреще та голодний Святвечір напередодні завершують українські різдвяно-новорічні свята. Після 11-денної загальниці (зі 7 по 17 січня), коли не було постів, 18 січня вважалося строгим пісним днем. Деякі господарі цілий день говіли (нічого не їли або вживали лише чорний хліб та воду). На вечерю в цей день подавали пісні страви: смажену рибу, вареники з капустою, вушка (пельмені зі сушених грибів), гречані млинці на олії і кутю та узвар (інколи їх було 12), та вже не запрошували святих душ, які, вважалося, знову повертаються на «той світ», тому це був голодний Святвечір, чи Голодна кутя. Перед вечерею господар брав у ложку куті й закликав перед вікном мороз куті їсти, але просив не зашкодити людям, посівам і худобі.

Після вечері всі клали свої ложки в одну миску, а зверху — хлібину, «щоб хліб родився». Чия ложка вночі «сама перевернеться», той умре. Кутю, яка залишилась після вечері, виносили курям — «щоб добре плодилися». Уже геть увечері, як стемніло, виносили з хати «дідуха», несли його на вигін чи в садок і палили.

На другий день біля церкви святять воду. В окремих місцях України існує такий звичай окроплювати свяченою водою будівлі і кожну кімнату окремо. Кропиться свяченою водою й худоба — корови, воли, вівці, коні. Не кроплять лише свиней і курей. Після освячення води всі люди повертаються до своїх домівок.

Поки менша або старша дочка подасть на стіл обідати, батько кропить свяченою водою все в хаті та в господарстві, потім бере ще крейду й пише хрести на образах, сволоку, дверях і миснику. Упоравшись із цим, батько сідає за стіл, а за ним — і вся родина. Перед їжею в один голос родина молиться, аж потім п’ють свячену воду.

На другий день після Водохреща — Івана Хрестителя, або «посвятки». У цей день господар, уставши вранці, брав у руки той хліб-сіль, що лежав на покуті ще від «багатої куті», ніс у стайню, ламав на шматки й роздавав худобі разом із сіном, як останні різдвяні дари, «щоб скотина плідна була».

Від Різдва до Івана жінки ховали свої починки «щоб лихий ниток не плутав». А на Івана вони діставали свої кужелі, оглядали їх, але до роботи ще не брались. Молодиці йшли в шинок, там вони сходились «по родству» або «по кутках», як де ведеться — і пили горілку, співали веселих пісень та примовляли: «Тільки й притики, що починки превеликі!». Мовляв, час уже братися й до роботи.

Доброслава Хміль

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...