Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 23, 2018

До 100-річчя від дня народження Олександра Скоценя

Автор:

|

Липень 26, 2018

|

Рубрика:

До 100-річчя від дня народження Олександра Скоценя

Історія футболу, а точніше ігор, подібних до сучасного футболу, бере свій початок ще з античних часів. В Європі ігри з м’ячем набули особливої популярності в середньовічній Англії. Сучасний футбол зародився зі створенням Футбольної асоціації Англії в Лондоні 1863 року. Коріння справжньої футбольної гри в Україні також сягають до ХІХ ст. і ведуть до Одеси. Одними з перших гравців у футбол були англійські моряки в порту Одеси, які створили спортивний клуб «Вега», «Местран» і до них приєдналися місцеві спортивні ентузіасти. Незабаром постало спортивне товариство «Сокіл», яке 1891-го заснувало у Львові футбольний клуб.
14 липня 1894 року відбувся матч між, в якому «Сокіл» грав проти Кракова.
А львівською футбольною леґендою став Олександр Скоцень. Він був не лише феноменальним гравцем у тодішньому футбольному світі, а й великим українським патріотом. Олександр народився 28 липня 1918 року у Львові в родині Антона та Катерини Скоценів. Змалку він багато спав, не хотів їсти. Батьки журилися, чи дитина не є хвора і часто його будили, щоб нагодувати, через це його прозвали Лєньом, це прізвисько прилипло до нього на все життя. якось батько подарував синові маленький м’яч і Олександр уже з ним не розставався. З часом виявилося, що в хлопця розвивався неабиякий хист до копаного м’яча. Вже у 16 років Олександр грав у дорослій команді «Тризуб» (Львів). Своєю грою незвичайно талановитий гравець звернув на себе увагу тренерів та уболівальників футболу набагато славнішої львівської дружини «Україна», виступати за яку його запросили.
Уже в першій своїй грі за «Україну» Скоцень відзначився дублем у воротах тернопільських «Кресів». Галицька преса захоплено писала про нову футбольну зірку, яка засяяла на футбольному небосхилі. В одній статті писали: «Лєньо, обернений плечима до воріт «Гасмонеї» (львівська єврейська команда — Ред.), на «шістнадцятці» дістає приземну подачу від Гошовського. Притримує м’яч лівою ногою, зводить тілом до права, оборонець «Гасмонеї» Бірнбах на це скочив спритно Скоцень у правий бік; виконав негайний зворот тілом і як рубне він правою ногою в долішній правий ріг воріт аж загуло і перемога». Воротар «Гасмонеї» Блят навіть не ворухнувся від успішного стрілу. Так народжувалася найбільша зірка українського футболу у Львові. Напередодні Другої світової війни талановитого нападника неодноразово запрошували грати до себе польські клуби. Особливо наполегливими були агенти «Погонії». Проте у відповідь завжди чули: «Не можу, я українець, серцем і душею пов’язаний зі своїми командами». Поляки зауважували: «У нас грають і українці». Відповідь завжди звучала так: «Моє місце — тільки в «Україні». Не міг тоді знати ще футболіст, що доля закине його за океан.
Під час Другої світової війни грав у київському «Динамо». У перших чотирьох матчах сезону 1941-го зумів забити шість м’ячів суперникам киян. Після нападу Німеччини на СРСР Скоценя заарештували за звинуваченням у «шпигунстві». Проте йому дивом пощастило втекти з лабет чекістів і дістатися до Львова. Там знову виступав у своїй колишній команді «Україна» (у роки німецької окупації в Галичині футбол активно розвивався). Вже у першій грі Скоцень підтвердив свою спортивну спроможність. Після матчу щоденна газета «Краківські вісті» зауважила: «Скоцень, якого більшовики забрали до «Динамо», вернувся до Львова і грав за «Україну». Цей футболіст уже 21 вересня (1941 року — Ред.) зіграв перший матч і показав чудову форму, забивши «Гарбарні» вісім голів».
Напередодні повернення до Львова більшовиків у липні 1944-го Скоцень був змушений разом із дружиною Мілею, сином Володимиром та родиною брата Осипа еміґрувати на Захід. Спершу мешкав у Словаччині, навіть грав там за команду «Жиліна», також був її граючим тренером. Після закінчення війни разом із родиною до переїхав Австрії, жив у Зальцбурзі. 1947-го перебрався до Бельгії, де провів кілька матчів за клуб «Шарлеруа». Однак найбільших успіхів у професійному футболі львів’янин досяг у Франції. 1948 року команда Ніцци вийшла у вищу французьку ліґу. До команди запросили Скоценя, котрий вражав своєю технічно-динамічною грою. У клубі Скоцень провів три сезони, за які встиг стати провідним гравцем команди. У першому ж сезоні забив за «Ніццу» десять голів у 22-х матчах, в наступному — 13 у 26-х матчах. Разом із командую доходив до півфіналу кубка Франції, а в сезоні 1949-1950 рр. «Ніцца» зайняла п’яте місце в чемпіонаті. «Коли Скоцень прибув до Ніцци, він був прекрасним футболістом повний сил і досвіду, але на полі грав повільно, як вантажний потяг, — писав журналіст Джон Горн. — Врахувавши цей момент, він незабаром додав швидкості в грі. Сьогодні це вже експрес «Ніцци».
Залишив Олександр свій «автограф» і в воротах туринського «Ювентуса». У червні 1950 року «Ніцца» проводила товариську гру з італійцями і перемогла — 2:1, а переможний м’яч був на рахунку Лєня. А якось у матчі проти «Сент-Етьєна» він отримав пас від партнера, перебуваючи у триметровому офсайді. Почав зближуватися з кіпером, але вболівальники суперника бурно реагували на офсайд. Скоцень зупинився, подивився на трибуни. Потім просто залишив м’яч, відвернувся від воріт і пішов до центру поля. Цей жест трибуни зустріли оваціями, а наприкінці матчу аплодувати йому стоячи. Згодом європейська кар’єра Олександра добігла кінця.
«Франція була моїм останнім етапом європейського футболу, де, як біблійний жид, вічний скиталець, я закінчив своє футбольне скитальство», — писав у своїх спогадах Лєньо. Через сімейні обставини він еміґрував до Канади, де став грати у відновленій українськими еміґрантами «Україні». Незабаром Скоцень став кращим гравцем Східної Канади.
«Вперше в історії футболу міста Торонто ми віддаємо данину поваги та вручаємо цей трофей новоспеченому канадцеві, — сказав на церемонії вручення нагороди президент міської футбольної асоціації. — За віртуозну гру Скоценя, за його джентльменську поведінку на футбольному полі». Через конфлікт із керівництвом клубу Олександр перейшов у «Тризуб», клуб, з яким почалася його спортивна кар’єра. Та перехід виявився для нього не вдалим. Потім якийсь час грав у спортивній команді в Едмонтоні (провінція Альберта). Петро Яцик, видатний український бізнесмен, казав про нього: «Це був король, Бог, я більше не бачив, щоб хтось так грав!»
Помер славетний львівський футболіст 1 вересня 2003 року в Канаді від запалення легенів. Про нього Валерій Лобановський, видатний український тренер, сказав таке: «Одні люди охочі були до слави, інші до наживи, але Скоцень — до футболу».

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...