Новини для українців всього свту

Friday, Jun. 5, 2020

Не всі українські спортсмени — патріоти

Автор:

|

Квітень 25, 2020

|

Рубрика:

Не всі українські спортсмени — патріоти

Після початку російсько-української війни з’явився розкол у середовищі українських спортсменів, котрим стало визначитися, на чий бік пристати. Та й не таємниця, що попри українське громадянство більшість із них спілкується російською мовою.

Бунтівний Усик

Олександр Усик захоплюється митрополитом Онуфрієм, главою Російської православної церкви в Україні

Українець Олександр Усик, абсолютний чемпіон світу з боксу в першій важкій вазі за версіями WBO, WBC, IBF і WBA, продовжує дивувати своїх шанувальників неоднозначними і непатріотичними висловлюваннями. Так, він зізнався, що має багато знайомих і друзів у Російській Федерації (РФ), з котрими продовжує спілкуватися. «Вони не винні в тому, що сталося. У тому, що наші «царі» нагорі чогось не поділили», — запевнив спортсмен і вказав на те, що між собою спілкуються президенти двох країн, у той час, як їхні громадяни один одного обзивають. «Я стільки почув про те, що я сепар, ватник і малорос. Стільки назв, що, мені здається, можна навіть пісню про це придумати. Ми повинні всередині себе самі собі допомогти, не заганяти один одного. Сусіда не бити, не обзивати його», — вважає боксер.
Віе також зізнався, що митрополит Онуфрій, глава Української православної церкви Московського патріархату, дозволив йому бити депутатів. «Я часто спілкуюся з Блаженнійшим Онуфрієм. Це дуже великий для мене авторитет. Я запитав: «Блаженніший, якщо мені не подобається якийсь депутат, який бубонить на мене, можна йому врізати?». Він каже: «Сашенько, можна. Але тільки, щоб кістки не ламати». Тобто, щоб сильного каліцтва не завдати», — поділився Усик із порталом «Ехо Києва».
Йому також не подобається ім’я Олександр. «Моє ім’я — Алєксандр. Називайте мене Алєксандром. Алєксандр — це по-російськи, а Олександр — це по-українськи. А я — Алєксандр», — вимагає боксер.
Крім цього, він не сумнівається, що декомунізацію в Україні проводити не потрібно. «Радянського Союзу більше немає. А якщо хочемо перейменовувати вулиці, то потрібно будувати міста, а не перейменовувати старі, — розповів він журналістці Катерині Бондаренко. — Це проблема для людей. Їм узагалі без різниці, як називаються вулиці. Аби хлібчик був. Ті люди, хто хочуть це проводити, нехай візьмуть мило з мотузкою і повісяться, тому що вони народилися в СРСР. Нехай почнуть декомунізацію з себе».

Опонент Худжамов

Рустам Худжамов

Із цими думками не погодився Рустам Худжамов, колишній воротар футбольного клубу «Маріуполь». «Не поділяю думок Усика, але не загнати ж його в резервацію? З такими людьми простіше не вести діалог. Проблема в тому, що коли до влади прийшов, як Волан-де-Морт, самі знаєте хто, то такі точки зору знову повилазили назовні, — зазначив він. — Якщо ти вважаєш, що СРСР — режим абсолютних вбивць, то не можеш про це казати, бо стаєш порохоботом і бандерівцем. Якщо скажеш, що Сталін — тварюка, також стаєш порохоботом. Не українцем, не патріотом, а падлюкою для всіх. Це проблема».
«На початку 2014-го я вийшов прогулятися зі сином по Донецьку, — згадує спортсмен. — Біля нас якась літня жінка розмовляла телефоном. Питала: «Ти бачила виступи Путіна, де він казав, що не кине Донецьк? Я готова була розцілувати телевізор». Гадаю, вона там залишилася. Цікаво, чи сподобалося їй усе, що сталося. Не думаю», — припускає п. Худжамов.
«Українську знаю добре з дитинства, завжди нею спілкувався. Але буває, що ти живеш і працюєш у таких реґіонах, де забуваєш рідну мову, у тебе з’являється багато русизмів. Тоді долаєш якісь рамки, де вже починається суржик. Зараз усе інтерв’ю свідомо намагаюся давати українською», — ділиться спортсмен. — Для цього прочитав книгу Жоеля Діккера, детектив. Мені порадили, якщо хочеш підтягти українську, читай по-українськи. Я ж зі села під Києвом, коли приїхав в команду, розмовляв українською. Нас зібрали, віддали в одну школу неподалік від бази «Динамо» на Нивках. Коли переходив на українську, мені говорили: «Фу, селюк». На початку 1990-х усі хотіли відмежуватися від цього. У цей період почали з’являтися іноземні машини, статусні речі. Якщо розмовляв українською, це здавалося нестатусним».
«Українські футболісти чомусь мають страх — залежать від думки іншої людини, бояться критики, мотивів може бути багато, — каже футболіст. — Для мене парадокс, що українці бояться бути українцями. Я за те, щоб проводити акції, які свого часу проводили в Грузії перед футбольними матчами. Де чітко говорили про російську окупацію. Це було б набагато краще, ніж виступи Зеленського. Це б привернуло увагу по всьому світу. Для мене приклад — Роман Зозуля (нападник іспанського клубу «Альбасете», котрого фанати суперників його команди називали нацистом через його патріотичну позицію. — Ред.). Він не лише говорить, а і робить. Він міг би бути противагою того ж Усика».

Непокірний Редкач

Іван Редкач


А український боксер Іван Редкач якось вирішив порушити правила карантину в США та вийшов на пробіжку на пляжі Санта-Моніки (штат Каліфорнія). Його помітили поліціянти, котрі захотіли затримати спортсмена, однак українець прискорився й утік від правоохоронців.
«Я швидко бігаю», — підписав викладене у соціальний мережі відео боксер. Нагадаємо, що в своєму останньому він програв Денні Гарсії, а в десятому раунді вкусив опонента за шию. Через цей інцидент Івана на рік усунули від боїв, але потім дискваліфікацію скоротили до шести місяців.

Євген Клен

About Author

Meest-Online