Новини для українців всього свту

Tuesday, Sep. 17, 2019

Євген Хитров: «Коли лунав Гiмн України, я не мiг стримати слiз»

Автор:

|

Листопад 17, 2011

|

Рубрика:

Євген Хитров:  «Коли лунав Гiмн України, я не мiг стримати слiз»

Місяць тому українськi спортсмени шокували свiтовий бокс. Вони поставили новий рекорд свiту: здобули на одному чемпiонатi аж чотири «золота» й одне «срiбло». Попереднє досягнення — три золотi нагороди збiрної Куби — трималося з 1974 року! У Баку наша команда пiдняла планку рекорду на нову висоту. Один iз героїв цього мундiалю, володар золотої нагороди, аспірант Львівського державного університету фізичної культури Євген Хитров (вага до 74 км) розповів про чемпіонат і про себе.

— Євгене, чи правда те, що ти пообiцяв своїй дiвчинi одружитися пiсля чемпiонату свiту?

— Пообiцяв, але з умовою, що стану чемпiоном. Коли вона проводжала мене в Баку, так їй i сказав. Тож Оксана мала подвiйний стимул уболiвати за мене. Ми з нею постiйно спiлкувалися в Інтернетi пiд час турнiру, я вiдчував її пiдтримку.

— Ти вперше поїхав на свiтову першiсть. Чи вiрив, що можеш перемогти?

— Iз Божою помiччю все реально. Я вирушав туди з вiрою у Бога. Сподiвався, що та праця, яку я вклав у пiдготовку, не буде марною. Ви навiть не уявляєте, скiльки я працював у залi, щоби домогтися цього!

— Пiсля якого бою ти переконався, що перемога — близько?

— Упевненiсть зростала вiд бою до бою. I це стосується не лише мене. Наша команда постiйно набирала обертiв i бiльше скидалася на машину, яку не можна зупинити. Кожна перемога додавала нам упевненостi у своїх силах.

— Кажуть, що перед чемпiонатом свiту ти зламав палець на руці й поїздка до Баку могла зiрватися?

— Так. Пiд час одного зi спаринґiв на базi в Кончі-Заспi я зламав палець. Але хочу подякувати лiкаревi нашої збiрної, який просто диво зробив із моєю рукою. Мазi, заморожування… Чого лиш вiн не робив, аби я таки змiг боксувати, не вiдчуваючи дискомфорту! Уже на чемпiонатi свiту палець заморожували, туго обмотували бинтами — i вперед. У бою, коли адреналiн зашкалює, на бiль уже не звертаєш уваги, його просто не вiдчуваєш. Так i боксував зi зламаним пальцем.

— Що вiдчув, коли тебе оголосили переможцем фiнального бою?

— Найважче було пiсля бою стояти й очікувати результату. У нас рахунку на табло не показують, усi чекають, що скажуть арбiтри. Тiєї митi менi було страшно не так програти, як пiдвести команду й тренера. Коли ж переможцем визнали мене, такi емоцiї переповнили! Це були вiдчуття, які я не можу описати словами. Щоби їх зрозумiти, це слiд пережити самому. Ну а коли лунав Гiмн України, я не мiг стримати слiз. Намагався себе контролювати, але нiчого не виходило. Просто плакав вiд щастя.

— Чи держава вiддячила вам за цей iсторичний подвиг?

— Нi. Були розмови, що, можливо, нам видiлять якiсь премiї, але, загалом, нам нiчого не обiцяли (ідеться про 50 тис. грн за перше мiсце й 35 тис. — за друге). Звичайно, ми не проти отримати якусь матерiальну винагороду. Примiром, я не маю власного житла, винаймаю квартиру. В iнших чемпiонiв свiту — схожi проблеми.

Західна інформаційна корпорація

 

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...