Новини для українців всього свту

Friday, Jul. 10, 2020

Хто буде працювати в майбутньому: роботи чи люди?

Автор:

|

Березень 04, 2020

|

Рубрика:

Хто буде працювати в майбутньому: роботи чи люди?

Штучний інтелект (ШІ) поступово захоплює усі сфери людського життя. Під загрозою опинилися професії, які здавалися раніше непорушними. Чи будуть люди і надалі здійснювати роботу у нашому мінливому світі?

Дресирувальники ШІ
У зв’язку з побоюваннями щодо майбутнього скасування людської праці під напором хвилі розумних автоматів нашим суспільствам необхідно навчитися задавати правильні запитання. Здоровим рішенням буде не зациклюватися на точному числі робочих місць, які у перспективі будуть замінені, а зосередитися на поточних метаморфозах у сфері «цифрової праці».
Впродовж десятиліть зростаюче впровадження цифрових технологій у фізичну та розумову працю збільшує виробничу частку даних у кожній професії. Тенденція пов’язана з прагненням підприємств до фрагментації й уніформізації виробничих процесів у зв’язку з екосистемою зовнішніх підрядників, субпідрядників і навіть спільнот непрофесійних виробників.
Це пояснює також поширення цифрових платформ, які координують цих учасників і перетворюють їх на слухняну та дешеву робочу силу, доступну на чітко визначений термін для виконання все більш фрагментованих завдань. Усюди на наших очах ця робота по виробництву даних визначає життя кур’єрів і водіїв, котрі працюють через додаток Uber і встановлюють своє місце розташування за GPS.
Те саме стосується і модераторів Youtube і Facebook, які весь день займаються перевіркою мультимедійного контенту. Навіть та безкоштовна робота, яку ми здійснюємо, проходячи перевірку reCAPTCHA (спливаючі вікна, де вам потрібно довести, що ви — не робот) для Google, вчить автономні автомобілі інтернетгіганта розпізнавати світлофори та пішохідні переходи.
Така низькооплачувана або зовсім не оплачувана діяльність формує цілий простір і сприяє автоматизації наших професій. Професія майбутнього: дресирувальник ШІ, налаштовувач алгоритмів, які дозволять нашим роботам здійснювати достачання, кермувати і маневрувати.
Хоча ця цифрова робота є секретною складовою нашої автоматизації, її зараз вкрай слабо регулює соціальний захист і вона не отримала політичного визнання. Ця людська робота залишиться з нами надовго, але якщо наша боротьба не призведе до нових соціальних завоювань, вона так і залишиться непомітним для більшості предметом експлуатації.

Ремісниче виробництво допомагає «творцям»
З 2008 року в сфері праці спостерігають дві тенденції. З одного боку, ШІ, міжнародні платформи і фінансова глобалізація призвели до найсильнішого поділу праці з появою мікрозавдань. З іншого боку, набирає сили і протилежна течія: «творці» (makers).
Мова йде про людей, котрі використовують цифрові технологіями для перенесення виробництва в так звані виробничі лабораторії (fabrication laboratory). Вони можуть виробляти предмети загального вжитку (одяг, меблі, велосипеди, персоналізовані комп’ютери), так і розмаїті речі — аж до маленьких будинків площею близько 100 кв. м.
Цей рух став продовженням довгої традиції у США «Зроби сам». Організованої та міжнародної форми вона набула 2005 року, коли заснували журнал Make. Головна виробнича лабораторія у США називається Artisan’s Asylum. Вона розташована у Сомервіллі (муніципалітет у рамках великого Бостона) і дозволила сформувати близько півсотні підприємств і стартапів за перший рік від відкриття.
Творці — це теслі, дизайнери, архітектори, молоді інженери, фахівці з гуманітарних і суспільних наук, обробки металу, цифрових технологій та інформатики. Їхнє виробництво перебуває на локальному рівні, спирається на короткі ланцюжки і невеликі обсяги.
В самому підході «Зроби сам» немає нічого нового. Новизна стосується альянсу цифрових технологій, економіки вільних ліцензій і ремісничого виробництва. Мова йде про появу своєрідного цифрового ремісництва, яке прокладає шлях новим способам організації праці, поштучному виробництву, без ієрархії та поділу праці на периферії капіталізму.
Цей рух підштовхує до дії, творення та поширення на індивідуальному рівні, перегукується з екологічними побоюваннями пост-продуктивізму. Філософія творців передбачає повернення людині влади над предметом. Мова йде про те, що створювати предмети, аналізувати їх для подолання створених вертикальним капіталізмом завад, наприклад, запланованого старіння. Творці виступають за демократизацію виробництва та зв’язок між споживачами та виробниками. Їхня кількість зростає по всій планеті.

Питання освіти
То чи будуть машини зі ШІ домінувати і замінять нас? Суперечки, що ведуться всюди щодо етики ШІ, безумовно, цікаві, але наразі є лише домислами. Тому вони не повинні витісняти в бік набагато важливіші й актуальніші питання регулювання інтернетгігантів та їхніх алгоритмів. Річ у тім, що «платформизація» економіки цими підприємствами ще більше посилює глобалізацію та послаблює тих, хто мав би їх регулювати: держави.
Крім цього, «алгоритмізація» все більшої частини нашого життя провадить до того, що людина втрачає орієнтири, а іноді навіть не усвідомлює відчуження, з яким зіткнулася. Хоча цифрові інновації містять у собі безпрецедентний прогрес і перетворення, а також перерозподіляють владу на користь індивіда, не можна не визнати, що тепер вони також ведуть до «уберизації» праці, позбавляючи працівників частини соціального захисту.
Чи можуть міста, реґіони і політична влада повною мірою приймати рішення про політику облаштування території, якщо будинки можуть перетворюватися в готелі (Airbnb), вулички — в магістралі, а тротуари — у доріжки для самокатів (Waze, Google Maps, Uber, Lime) через один простий додаток, який змінює використання просторів без їхньої фізичної зміни? Чи вдасться завтра зберегти колективні механізми солідарності, якщо наші діти будуть отримувати освіту за допомогою каліфорнійського онлайн-курсу, а ми будемо лікуватися через китайську медичну платформу?
В заміщенні частини праці роботами немає нічого нового: воно почалося ще в 1970-х рр. Єдиний виняток у тому, що раніше ця тенденція зруйнувала і змінила працю робітників, а тепер береться за службовців: під ударом опинилися всі.
Зараз під загрозою опинилися ті професії лікаря, адвоката, бухгалтера, архітектора й інших. Це не означає, що прийом у лікаря замінить чат із ботом. Ні, лікар, як і багато інших професій, збереже свою роль у підтвердженні діагнозу і лікуванні пацієнта.
Вплив ШІ не стільки руйнує, скільки змінює професії, і в цьому зв’язку питання освіти буде ставати лише важливішим. Для цього потрібна сильна державна політика, хоча платформи починають конкурувати з державами й істотно послаблювати їх. Зараз нам треба передусім обміркувати саме це питання, а не етику ШІ, який все ще залишається в гіпотетичній сфері.

За чарами ШІ прихована людська праця
Наприкінці XVIII ст. всі європейці стали жертвами розіграшу: їм показали «механічного турка» — автоматичного гравця у шахи, хоча насправді він виявився маріонеткою, у прихованому відсіку якої сидів справжній гравець. Та все це вже не жарти: ШІ шахи цілком до снаги. Тим не менш, він усе ще не вміє орієнтуватися в місті для достачання вантажів, готувати їжу й пакувати страви або прибирати в кабінеті.
Цифрові платформи, що використовують ШІ, створюють враження, що все автоматизовано, що й одного натискання кнопки досить, аби товар чи послуга виникли як за помахом чарівної палички. Насправді ж для цього потрібна безліч людських рук.
2019 року Amazon став другим за величиною американським роботодавцем (750 тис. працівників), поступившись лише гігантській торговій мережі Walmart. Більше того, це підприємство сприяло створенню великої кількості робочих місць у сфері достачання та логістики, де безліч людей важко працюють, щоб товар «чарівним чином» опинився у замовника в день покупки.
Якийсь час вважалося, що автономні автомобілі та дрони зроблять людину непотрібною в достачанні. Та це не так. Жодна автономна машина не в змозі їздити зонами з дуже щільним рухом, а дрон не може звернутися до сусідів або залишити посилку, якщо одержувача не виявиться вдома.
З появою «логістики останнього кілометра» і пропонованих через платформи локальних товарів і послуг, ШІ активно створює робочі місця. Тим не менш часто вони непомітні для ока. Ці люди працюють десь далеко, на складах або кухнях. Крім цього, вони зазвичай не є штатними працівниками, котрі працюють за угодою, у зв’язку з чим вони частково випадають із статистики.
Початок автоматизації праці не повинен приховувати іншу, ще важливішу тенденцію: заміщення «хороших» і захищених робочих місць «поганими», тобто низькооплачуваними і нестабільними. Майбутня мета праці полягає у формуванні інститутів соціального захисту та профспілок, які допоможуть цим людям отримати гідне життя.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply