Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 17, 2017

До 110-річчя від народження і 50-річчя від дня смерті Сергія Корольова

Автор:

|

Квітень 27, 2017

|

Рубрика:

До 110-річчя від народження і 50-річчя від дня смерті Сергія Корольова

У світі знають, що Сергій Корольов — творець космічної техніки та не всі знають, що він — українець. Був час, коли до суто українських прізвищ додавали закінчення -ов, аби ще більше накидати русифікацію, яка сягає аж до царських часів.
Сергій Павлович народився 12 січня 1907 року у Житомирі в українській сім’ї. Його батьки, Павло Якович і Марія Миколаївна (з дому — Москаленко), були вчителями, їхнє подружнє життя не склалося. Тому з трьох років хлопчик жив у бабусі й дідуся в Ніжині. Мати вчилася на Київських вищих жіночих курсах і працювала там у канцелярії, у вільний час навідувала сина. Намагання батька відстояти свої права через суд закінчилися дозволом надавати синові матеріальну допомогу. Хлопчик рано навчився читати та писати, з найбільшим його зацікавленням була арифметика. 1914-го Москаленки з онуком переїздять до Києва. У жовтні 1916-го батьки Сергія офіційно розірвали шлюб, а через місяць мати вийшла заміж за Григорія Баланіна.
Там Сергій іде в перший клас Третьої гімназії. Та наблизилися смутні часи — революція. Вітчим, маючи два дипломи інженера з електричних машин був пасинкові за наставника. Майбутній видатний учений складав свої іспити екстерном, і вступив у передвипускний клас Першої одеської будпрофшколи. Сергій виявляв рідкісний талант й великі розумові здібності. Освіту здобував в Одеській професійно-технічній школі, Київському політехнічному інституті та Московському вищому технічному училищі ім. Баумана. А 1930 року закінчив Московську школу льотчиків. Його дипломна робота — проект легкомоторного літака СК-4, яку виконав під керівництвом А. Туполєва. 1934-го вийшла праця С. Корольова «Пакетний політ стратосферу».
Незабаром він став працювати у Ракетному науково-дослідницькому інституті, де керував великим колективом науковців, який працював над створенням потужних ракетних систем. Сам літав літаками і розробляв ряд різних проектів, серед яких опрацював освітні теорії балістичних, крилатих (далекої дії) та геофізичних ракет, які досягали висоти від 100 до 500 км.
Кероване ним конструктивне бюро стало своєрідним центром у світовому значенні розвитку ракетно-космічної техніки, від теорії до практичного виробництва. Корольов був вельми шанованою особистістю. Двічі Герой соціалістичної праці, академік АН СРСР, лауреат Ленінської премії. До нього з повагою ставилися радянські керівники, особливо Микита Хрущов. Його авторитет визнавали всі, з ким спілкувався. І саме йому зобов’язаний СРСР успіхами першого космічного десятиліття — супутником, польотом Гагаріна, автоматичними дослідницькими зондами на Марс і Венеру, супутниками зв’язку, м’якою посадкою автоматичної станції «Луна-9» на Місяць (це відбулося через три тижні після смерті вченого, але розробив цей проект саме він).
Через національну приналежність довелося С. Корольову 27 червня 1938 року пережити чорні дні. Арешт 27 вересня, закрите судове засідання. І вирок: десять років виправно-трудових таборів із позбавленням прав на п’ять років і конфіскацією майна. Місце покарання — Колима. Та вчений не здався. Він звертається до верховної прокуратури, особисто до Сталіна з проханням переглянути його справу. Але в дочасному звільненні йому відмовляють. Два роки з десяти він уже відбув, залишалося вісім. 27 липня 1944-го президія Верховної ради СРСР таки приймає рішення звільнення Корольова з-під арешту і знімає з нього судимість. 15 серпня він одержує паспорт. І лише 18 квітня 1957-го він, на той час уже керівник ради Головних конструкторів ракетної техніки, член-кореспондент АН СРСР, був офіційно реабілітований «за відсутністю складу злочину». Проте весь час залишався під наглядом спецслужб. Коли був запушений перший штучний супутник, у США перебувала делегація радянських науковців. Й от одного з них, академіка Леоніда Сєдова, американська преса охрестила «батьком червоного місяця», тобто супутника. Той загадково посміхався і нічого не казав. Коли є радянська преса писала про Корольова, то називала його «головним конструктором». Ні імені, ні прізвища.
На відміну від США, де творці космічної техніки могли публічно звертатися і до колег, і до Конгресу, і до всього народу (й користувалися цим правом), де не в останню чергу завдяки цьому програма польоту людини на Місяць стала загальнонаціональною справою й ознаменувалася успіхом, Корольов та його колеги змушені були адресувати свої аргументи тупуватому керівництву КПРС, ще тупішим маршалам і генералам, котрі не розуміли важливості космонавтики, та колегам з академії, котрі вмотивовано боялися, що ракетники заберуть собі і без того не надто щедрі асигнування на фундаментальну науку. Чи не це стало однією з головних причин того, що мрія всього життя — послати пілотовані експедиції до Місяця і Марса — так і залишилася нездійсненною?
1956 року під керівництвом С. П. Корольова була створена перша вітчизняна стратегічна ракета, що стала основою ракетного ядерного щита країни. 4 жовтня 1957-го на навколоземну орбіту був запущений перший в історії людства штучний супутник Землі. Його політ мав приголомшливий успіх і створив Радянському Союзу високий міжнародний авторитет. 1959 року були запущені три автоматичних космічних апарати до Місяця. Перший і другий — для доставки на Місяць вимпела СРСР, третій — із метою фотографування зворотного (невидимого) боку Місяця. Надалі С. П. Корольов починає розробку більш досконалого місячного апарату для його м’якої посадки на поверхню Місяця, фотографування і передачі на Землю місячної панорами.
1960-го на озброєння надійшла перша міжконтинентальна ракета Р-7, що мала два ракетних ступені. Це також була перемога українця та його сподвижників. А вершиною досягнення стала людина в космосі 12 квітня 1961 року.
Створивши перший пілотований космічний корабель «Восток-1», він реалізує перший у світі політ людини — громадянина СРСР Юрія Олексійовича Гагаріна по навколоземній орбіті. 12-13 жовтня 1964-го — в космосі екіпаж з трьох осіб різних спеціальностей: командира корабля, бортінженера і лікаря на складнішому космічному кораблі «Восход». 18 березня 1965 під час польоту на кораблі «Восход-2» з екіпажем із двох осіб космонавт А. А. Леонов здійснює перший у світі вихід у відкритий космос в скафандрі через шлюзову камеру.
Але Хрущова замінив Брежнєв, котрий уникав радикальних змін, не здатен був приймати стратегічні рішення і відновив сталінську міністерську вертикаль керування економікою. Сформована Корольовим система виробничої кооперації розпалася ще за його життя, розвиток радянської космонавтики загальмувався, настала кількарічна пауза в пілотованих польотах (в т. ч. трагічна загибель Комарова на «Союзі-1»).
Корольов до українців, з котрими співпрацював на космодромі, завжди звертався так: «Здоров, козаче! Рідну мову ще не забув?» і переходив на українську. І саме тому космонавт Павло Попович співав під час польоту: «Дивлюсь я на небо» і віз зі собою «Кобзар» Шевченка.
Однак 14 січня 1966 року Сергій Корольов помер. Труну з тілом покійного було встановлено в Колонній залі Будинку союзів. Для прощання з покійним доступ був відкритий 17 січня 1966-го. Похорон із державними почестями відбувся на Красній площі Москви 18 січня о 13-й годині. Урна з прахом С. П. Корольова похована в Кремлівській стін.
Він був генератором багатьох неординарних ідей і прабатьком видатних конструкторських колективів, що і тепер працюють у галузі ракетно-космічної техніки, його внесок у розвиток вітчизняної та світової пілотованої космонавтики є вирішальним. 1966 року Академія наук СРСР заснувала золоту медаль імені С.П. Королева «За видатні заслуги в галузі ракетно-космічної техніки». Засновані стипендії ім. С. П. Королева для студентів вищих навчальних закладів. Життя цього видатного вченого було важким, але він не опускав руки і зробив значний внесок у дослідження космосу для всієї Землі як український визначний учений.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...