Warning: getimagesize(/homepages/29/d433047971/htdocs/sites/meest-online.com/wp-content/uploads/2011/10/01070-300x200.jpg) [function.getimagesize]: failed to open stream: No such file or directory in /homepages/29/d433047971/htdocs/sites/meest-online.com/wp-content/plugins/wonderm00ns-simple-facebook-open-graph-tags/public/class-webdados-fb-open-graph-public.php on line 948

Новини для українців всього свту

Monday, Aug. 26, 2019

Олександр Омельченко: «Віктор Ющенко показав себе як людина низької моралі»

Автор:

|

Грудень 20, 2011

|

Рубрика:

Багато років Олександр Омельченко як мер столиці посідав четверте місце в негласній державній ієрархії — після президента, прем’єра та спікера. Але його зірка згасла після програшу Леонідові Черновецькому на київських виборах 2006 року. Екс-мер Києва — людина, яка по слово не лізе до кишені. Кілька останніх років про нього було мало чутно — єдиною гучною згадкою була історія про аварію за участю Омельченка, унаслідок якої загинула людина. На початку вересня ц. р. фракція НУНС виключила 12 депутатів, які голосували синхронно з «більшістю Януковича». Але рішення так і не було озвучене спікером, тож «чистка» за фактом не відбулася. Однак пан Омельченко єдиний самостійно оголосив про вихід із НУНС: як він пояснив, через «аморальність» почесного голови «Нашої України» Віктора Ющенка.

— Олександре Олександровичу, яка ваша думка щодо справи Юлії Тимошенко?

— Якщо говорити про справу пані Тимошенко, то я — не юрист, не слідчий, не прокурор, не суддя. Я би не тільки Юлії Володимирівні не давав вироку. Як чоловік, я би скасував утримання за ґратами, під вартою, у закритих тюрмах для всього жіночого роду. Те, що робиться в жіночих колоніях, у десятки разів страшніше, порівняно із чоловічими колоніями! Це може знати тільки той, хто працює в охороні цих колоній.

— У вас там є знайомі?

— Не назву прізвища генерала. Звуть його Леонідом Павловичем. Він усе своє життя працював у колоніях. Усі лікарі знають, що фізіологічний, психологічний, моральний стан, інтелект жінки — зовсім інакші, ніж у чоловіка. Якщо в чоловічих тюрмах люди стають гомосексуалістами, то те, що робиться в жіночих колоніях… Те, як вони там вагітніють, чи те, як нелеґально народжують… Тому жінок за їхні злочини слід утримувати під домашнім арештом. Щоби вони не мали повної свободи на спілкування, на інші розваги, але нормально жили вдома. А тепер — щодо Юлії Тимошенко. Я вірю не тільки в президента Януковича, я вірю в силу загальноукраїнської, загальноєвропейської аури, яка приведе до того, що пані Тимошенко буде на свободі.

— Але ж вона вийде й одразу почне президентську кампанію на тому, що вона — єдиний опозиціонер Януковичу. І він випустить, по суті, свого головного конкурента…

— Усі, хто балотуватиметься в президенти, не повинні лити бруд один на одного, ганьбити себе, а через себе — усю нашу українську націю. Не можна давати приводу, аби з нас сміялися. Повинна бути конкуренція, але без приниження гідності. Ну, це ж не сусідка в селі, яка полаялася й від безвиході стала на межі городів, закинула спідницю та показала… А в нас же доходило до такого!

— Недавно ви все-таки вийшли з фракції НУНС, за списком якої стали депутатом. Чому?

— Одної причини не було. Перша — тому що Віктор Ющенко за останні роки президентства, а тим більше після президентства, показав себе як людина низької моралі. Він обдурив десятки мільйонів людей — народ, який йому повірив, коли він ішов на вибори президента. У нього рейтинґ був 52 %, доходив до 60 %, а тепер і партія, яку він очолює почесним головою, і він особисто мають рейтинґ у межах 1 %.

— Стривайте, низький рейтинґ Ющенко має вже давно, а з фракції ви вийшли тільки зараз…

— Друга причина: сама фракція «Наша Україна» цього року розпалася на підгрупи. Немає ніякої монолітної системи управління, ніякої партійної дисципліни. Я вже не говорю про явку. Я ходив на засідання фракції, коли приходило 20 із 80 людей. Потім — 19, потім — семеро. А третє, і це також важливо, — я маю свою думку як член робочої групи, котра працювала над новим законом про вибори народних депутатів. Маю власну думку, що вибори повинні проходити за відкритими списками пропорційної системи. Але більшість схильна голосувати за змішану систему 50 х 50. Тепер я вже вільний у своєму праві натискати кнопку.

— Із Ющенком не підтримуєте контактів?

— Я — один із мільйонів людей, які вважають пана Ющенка низькоморальною особою. І прикладів можу навести більше, ніж на руках — пальців. Якщо говорити про два роки президентства Віктора Януковича, то Віктор Ющенко у квадраті не виконав своїх обіцянок українському народові. Друге — як можна утримувати партію «Наша Україна» з боргами

300 млн грн перед усіма — і перед членами партії, і перед орендарями, і перед комунальниками? І третє. Скажіть, будь ласка, як можна бути п’ять років президентом, оголосити всьому світу, що тебе отруїли, і, маючи всі силові структури, прокурора, службу безпеки, міліцію, не розкрити цього злочину? Тому або цього злочину не було, або, якщо він був, то пан Ющенко знає, хто це зробив, але не знає народ. І чому Віктор Ющенко не розкаже про гектари цінної недоторканої землі в Прикарпатті, і там його нікому не зрозумілі дачі, потім — про дачі під Києвом, у Безрадичах, із якимись там музеями, мавзолеями, черепками… Награбованими, мабуть, бо де це все взяти? На Андріївському узвозі? Ні, там такого не продають. І тепер остання інформація — про дачу Ющенка в Чикаґо…

— Ця інформація може бути неправдивою…

— Тоді в мене питання! Де ті 300 мільйонів гривень, які пані Катерина назбирала по всій Україні й де «Лікарня майбутнього» для порятунку здоров’я дітей? Я скажу де! Я особисто двічі їздив у Феофанію. Стоїть здоровенний паркан. Десяток гектарів викорчуваних 200—300-річних дубів. Скажіть, моїй дружині чи вашій сестрі це зійшло би з рук? Де гроші? Де лікарня?

— А що ви думаєте про молодих лідерів, які замість Віктора Ющенка можуть очолити колишніх «помаранчевих»? Про панів Яценюка, Тягнибока, Гриценка?

— Не хочу Яценюка порівнювати з Ющенком. Пан Ющенко приписував собі, що він — великий фінансист, економіст, банкір. А насправді — простий бухгалтер. Ще тих часів, де була рахівниця та ручний арифмометр. Я набагато старший за батьків Арсенія, а мої сини — старші за нього. Пан Яценюк отримав високий розумовий потенціал. Спочатку думає, потім говорить, і швидко, одночасно. Бо бувають такі, котрі швидко говорять, а пізніше — думають. Арсеній — сильний економіст. Будучи десять років міським головою, я знав панів Кравчука, Кучму, Ющенка, не працював тільки з Януковичем. Тому я знаю Яценюка як першого заступника голови Нацбанку України.

— Він квартири у вас не просив?

— Ні, видно, був забезпечений. Коли він був головою Верховної Ради, то поспішав. Припускався деяких помилок, але не стратеґічних. І треба було не поспішати подавати заяву про відставку з посади спікера. То була його помилка. Я двічі як депутат підходив і радив йому забрати заяву. І мотив сказав: «Арсенію Петровичу, той, хто вранці розумніший, ніж був учора ввечері, той сильніший. Це не слабкість — передумати, це — сила, змінити думку, позицію».

— Що він відповів?

— Не прислухався. А тепер щодо нинішньої діяльності Арсенія. Я нового нічого не відкрию, коли скажу, що в нього більше економічних претензій до уряду, ніж до діяльності президента.

— Тобто пан Яценюк дружить із Банковою?

— Може. Я таке чув. Але це — чутки. Можливо, він має добрі стосунки з оточенням президента. Але, можливо, він оцінює й діяльність нашого президента на міжнародному рівні, бо був міністром закордонних справ. А за два роки діяльність президента Януковича я оцінюю як набагато сильнішу, ніж президента Ющенка.

— Ви про Віктора Ющенка згадуєте просто з якоюсь ненавистю!

— Коли можна емоційно висловлюватися? Коли поважаєш людину. А я його не поважаю.

— Пам’ятаєте, як усе починалося: ви з Миколою Азаровим стояли поряд із президентом Ющенком, коли він, щойно обраний, святкував Новий 2005 рік на Майдані…

— Так. На мене тоді ще зачаїли образу, що я переконав Миколу Яновича прийти на Майдан. Пан Азаров правильно повівся. Це був Новий рік, Різдво Христове. Не можна було не бути на Майдані, і я сказав: «Миколо Яновичу, треба піти. Усі ці розмови — це мілкотня». Після того на Миколу Азарова образилися політичні лідери Партії реґіонів.

— А де був Віктор Янукович у цей час?

— У Донецьку.

— Усі тоді думали, що він — політичний труп. А що сталося? Як він зміг повернутися?

— Тому що Віктор Ющенко став політичним трупом. А опозиція в історії завжди сильніша за владу, бо народ більше сприймає неґатив, ніж позитив. Добре цінується менше.

— Тому й ви програли вибори мера Києва? Чи будете балотуватися на наступних виборах мера Києва?

— Після того, що відбулося в Києві, не хочу цієї теми чіпати. Це — урок для киян. Я не зловтішаюся. Мені боляче. Що, коли я був мером, кияни були такі голодні? Такі бідненькі? Такі занехаяні, такі холодне-нькі, що купилися на подачки? Ні! Це — урок для киян і ганьба для киян! І тепер вони мають те, що мають, — аморального мера, злодія. Десятки людей його найближчого оточення в тюрмі, у бігах, не відомо де — зять, де — син. Сам мер не працює. Такого аналога немає ні у світі, ні в Україні, у жодному селі! А в Києві є!

— Нинішня влада має намір відродити Десятинну церкву. Чи, коли ви були мером, розглядалися якісь концепції?

— Відроджувати Десятинну церкву — це злочин! Ми ухвалили рішення на архітектурній градраді, Лариса Скорик — жива, поговоріть із нею. Там має бути музейний простір. Не можна поверх розкопок будувати невідомо що.

— Як вам здається, у вашого давнього конкурента Віталія Кличка є проґрес?

— У боксі — так.

— А в політичній кар’єрі? У нього всеукраїнський рейтинґ — майже 4 %…

— Я можу йому тільки сказати, що нехай він бере вершини там, для чого він народжений. Я йому — не ворог, хай бере вершини й на виборах до майбутньої Верховної Ради, і на міському рівні. Але є «але». Хай покаже команду — із прізвищами — тих, із ким іде керувати столицею.

— А якщо буде бюлетень Попов—Кличко, за кого ви голосуватимете на виборах мера?

— Може, за себе.

— То все-таки ви не виключаєте, що будете балотуватися?

— Не знаю.

— Останнє запитання — неприємне, стосовно ДТП, яка сталася за вашою участю, де загинув пішохід…

— Це — горе подвійне. Для мене особисто й для того, хто загинув. Але коли журналісти намагалися зробити винним мене, то було нечесно та непорядно. Я зупинився після аварії, я був присутній від початку до кінця, я пройшов усі аналізи. Хоча я, як народний депутат, міг узагалі сісти на іншу машину та поїхати. Це було би хамством, я би ніколи цього не зробив. Я повівся як водій. Трапилася біда, горе — для всіх.

— У вас у крові виявили алкоголь?

— Ні, і цього бути не могло. Усі експертизи показали, що це сталося не на пішохідному переході. Автомобіль зачепив пішохода лівою фарою, лівим дзеркалом і кутом лівого скла. Лобове скло в автівці залишилося цілим.

— Може, ви, як депутат, домовились про те, щоби вас не звинувачували?

— Я не ходив і ні про що не домовлявся. У той час я сам потрапив у лікарню. На жаль, так трапилось, це збіглося в часі — може, на нервовому ґрунті — через тиждень мене тоді тяжко оперували шість годин, ледве залишився живий. У мене прибрали одну нирку, я тепер з однією живу, уже півтора року. Але я кажу, що цьому горю запобігти було неможливо. Моя швидкість становила 72 км/год. при дозволених тоді знаками 80 км/год.

Я все зробив для сім’ї загиблого, що міг зробити сам покійний. Я нікого не задобрював ні копійкою. Я поїхав на похорон, був на 40 днях, на річниці. Поставили пам’ятник. Побудували житло для сім’ї, купили машину для члена родини, я нікуди не сховався. І зараз уважаю, що це — життєвий випадок, якому треба було, мабуть, трапитися саме там, на тому місці.

Розмовляв Сергій Лещенко, УП

 

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...