Warning: getimagesize(/homepages/29/d433047971/htdocs/sites/meest-online.com/wp-content/uploads/2011/10/opera_mart-300x200.jpg) [function.getimagesize]: failed to open stream: No such file or directory in /homepages/29/d433047971/htdocs/sites/meest-online.com/wp-content/plugins/wonderm00ns-simple-facebook-open-graph-tags/public/class-webdados-fb-open-graph-public.php on line 948

Warning: getimagesize(/homepages/29/d433047971/htdocs/sites/meest-online.com/wp-content/uploads/2011/10/opera_mart.jpg) [function.getimagesize]: failed to open stream: No such file or directory in /homepages/29/d433047971/htdocs/sites/meest-online.com/wp-content/plugins/wonderm00ns-simple-facebook-open-graph-tags/public/class-webdados-fb-open-graph-public.php on line 948

Новини для українців всього свту

Sunday, Dec. 8, 2019

Неперевершений Мазепа

Автор:

|

Грудень 20, 2011

|

Рубрика:

opera_mart

Коли Олександр Мартиненко виходив на сцену з партією Мазепи в однойменній опері Петра Чайковського, зала завмирала. Високий, широкоплечий, ясночолий, з очима сокола й руками-крилами, він справляв на слухачів магічне враження. А як починав співати, то звуки його голосу неслися, немов лавина з високих гір. Можемо собі уявити: ось він виходить із розкішного палацу Кочубея — веселий, вдоволений — і дякує господареві за гостинність, співаючи: «Другові вірному і господині земний поклон і привіт! Дочці-красуні, милій розумниці — щастя на тисячу літ!» Та після короткої розмови з Кочубеєм, коли на прохання про руку Марії почув від кума й побратима різке «ніколи», умить стає нестриманим і дещо зухвалим, вимагаючи від дівчини, котра вийшла проводжати гетьмана, негайно зробити вибір між ним і батьком. «Чи ти моя?» — звертається Мазепа до Марії. «Твоя!» — відповідає дівчина й кидається в обійми коханого.

Правдиво й переконливо зображав пан Мартиненко свого Мазепу. Він робив усе так, як підказувало йому власне серце, щоби навіть в образі неґативного персонажа, яким його створили О. Пушкін і лібретист В. Буренін, була відчутна велич гетьмана України. Якась таємнича енерґетика духу Івана Мазепи була властива цьому визначному оперному та концертно-камерному співакові.

Олександр Мартиненко народився 26 жовтня 1895 року в Полтаві. Середню освіту здобув у полтавській гімназії, по закінченні якої вступив до українського співочого товариства «Боян», а водночас став активним членом міської «Просвіти». Молодому й енерґійному, йому дуже вже хотілося бути задіяним там, де звучала музика та пісня. Однак досить швидко хлопець зрозумів, що на додачу до гарного голосу потрібні ще й знання та навички. 19-річним юнаком Олександр бере уроки співу в італійського баритона Роберто Таманті, професора Імператорської музичної школи в Полтаві.

Навчання вокального співу нерідко чергувалося з виступами в Українському театрі імені М. Гоголя, де молодий співак здобув неабияку популярність. Там же йому запропонували виконати партію Батька в опері «Катерина» М. Аркаса. І він радо погоджується, а вже перший вихід на сцену приніс 22-річному співакові незабутній успіх.

У перші роки радянської влади артист працював інструктором позашкільної освіти в м. Кременчуку, а 1921-го вступив до Київської консерваторії. Та якоюсь надто сміливою була поведінка студента: від своїх викладачів вокалу, якими були професори Шперлінґ і Цвітков, він вимагає українського репертуару. І таки домігся свого, хоч і довелося дещо «повоювати» з деякими професорами-русофілами. І саме відтоді в консерваторії зазвучали українська пісня й твори української класики, зокрема Миколи Лисенка, Кирила Стеценка, Віктора Косенка й інших.

Після закінчення консерваторії Олександрові як співакові з гарним тембром драматичного баритона «світила» опера. І він не проґавив свого шансу. 1925 року став солістом щойно відкритого Харківського театру опери й балету, а вже 11 лютого заспівав партію Івана Мазепи. Та так успішно, що дехто аж зеленів від заздрощів. Із цього приводу виник конфлікт із російськомовним начальством, і оперний сезон 1926 року пан Мартиненко розпочав солістом Одеського театру. Але і в Одесі він не затримався надовго. За рік його голос залунав уже на київській сцені. Тут він виступав у партіях Бориса Годунова в однойменній опері Модеста Мусоргського, Графа Томського («Пікова дама»

П. Чайковського), Остапа («Тарас Бульба» М. Лисенка), Фіґаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Ріґолетто (однойменна опера Дж. Верді), Амонасро («Аїда» Дж. Верді), Тельрамунда («Лоенгрін»

Р. Ваґнера) і, звичайно, свого улюбленого Мазепи.

У Києві співакові велося досить добре, та невдовзі знову закортіло до Харкова, де якраз виступали такі відомі особистості, як Марія Литвиненко-Вольгемут, Іван Паторжинський, Григорій Манько, Микола Середа, Катерина Копйова, Юлія Мартинович, Олександра Ропська, Оксана Уляницька й інші. Наприкінці 1927-го Олександр Мартиненко вже переїхав до Харкова
, який тоді був столицею України. А де столиця — там найкращі мистецькі сили. На знайомій уже сцені мистцеві працювалося продуктивно, але на заваді стала хвороба очей. На три роки відірвала вона співака від сцени, і тільки 1931-го він знову повернувся до справи свого життя. Після Харкова пан Мартиненко ще вісім років працював у Ворошиловградському оперному театрі, два роки — у Вінницькому, ще стільки ж — у Луганському, і нарешті в 1941—

1943 рр. знову повернувся до Києва. На той час його доробок налічував понад 50 партій, із-поміж яких наймилішими його серцю були партії Мазепи, Амонасро, Демона, Скарпіа, Кармелюка, Бориса Годунова, Івана Сусаніна. Частенько виступав співак і на концертній естраді як виконавець концертно-камерних творів, переважну більшість яких складали твори українських композиторів і народні пісні.

1943-го Мартиненки в складі самого голови сім’ї, його дружини Люби та двох дітей вирушили на Захід і, пройшовши стежками переселенських таборів у Німеччині, 10 червня 1950-го прибули до США, де оселилися в Міннеаполісі. І знову все довелося починати спочатку: навчання, сімейний обжиток, концертні виступи й приватні уроки гри на фортепіано та співу. А вже за три роки Олександр і Любов Мартиненки відкрили музичну школу в місті Твін-сіті. Справи пішли стрімко вгору, але знову нагадала про себе хвороба очей. Цього разу вже не допомогли ані ліки, ані спеціальні лінзи, і невдовзі митець осліп назавжди.

Хтось би занепав від цього духом, але Олександр Мартиненко навіть у такому стані продовжував виступати на сцені, даючи виключно доброчинні концерти, і надалі займався педагогічною практикою. Йому на поміч приходила дружина, яка була доволі доброю піаністкою, а особливо — акомпаніаторкою, а також діти Зоя і Віктор. Така вже була в співака вдача, що його незрячі очі завжди світилися людяністю й добротою. Із власних невеликих коштів він постійно надавав матеріальну допомогу церквам, школам, мистцям і просто старим і немічним. Усе це викликало в його оточення подив, бо здавалося, що саме такі люди, як він, потребували цієї допомоги найбільше.

Але не тільки музикою обмежувалася діяльність мистця. Він постійно цікавився політичним життям в Україні та світі, був одним з активних членів культурного осередку української громади й навіть головою церковного комітету. Тож, коли 26 жовтня 1976 року парафіяни церкви Св. Юрія Переможця в Міннеаполісі врочисто відзначали його уродини, Олександрові Мартиненку слали лише приємні слова вдячності й поваги, а хористи відомого хору «Дніпро» під орудою Миколи Бриня дарували йому свої пісні. Був серед виступаючих і відомий баритон Михайло Даниленко. Про все це писалося в журналі «Українське слово» за червень 1976 року.

До останніх днів свого життя Олександр Мартиненко був свідомий того, що його сліди не будуть затертими, бо служив він рідній Україні та своєму народові вірою й правдою. Помер співак 24 червня 1983 року. Згідно із заповітом мистця, його тлінні останки поховано на кладовищі Св. Андрія Первозваного у Бавнд-Бруку. Нехай же буде Боже благословення тій землі, яка прийняла його на вічний спочинок. І якщо комусь із вас, шановні читачі цього нарису, пощастить побувати у Бавнд-Бруку, то згадайте собі, що тут покоїться прах неперевершеного виконавця партії великого гетьмана України Івана Мазепи.

 Анатолій Житкевич

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply